Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №755/14669/24 — Київський апеляційний суд

справа № 755/14669/24

провадження № 22-ц/824/3566/2026

головуючий у суді І інстанції Гаврилова О.В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києвавід 16 вересня 2025 рокуу справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Р.Окіпної 10Б» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2024 року представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Р.Окіпної10Б» - адвокат Золотопуп С.В. звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за період з 01 березня 2019 року по 30 червня 2024 року в сумі 18 356,98 грн, в тому числі 13 892,66 грн, заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 3 317,85 грн інфляційних втрат; 1 146,51 грн - 3% річних.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що квартира АДРЕСА_1 належить відповідачам на праві спільної часткової власності у рівних частках на підставі договору купівлі-продажу № 286, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 389788814 від 06 серпня 2024 року. ОСББ «Р.Окіпної10Б» утримує зазначений будинок та прибудинкову територію, уклало та виконує умови договорів з виконавцями житлово-комунальних послуг на технічне обслуговування та ремонт ліфтів, на послуги з централізованого постачання та водовідведення, на обслуговування внутрішньо будинкових систем тепло-, водо-, електропостачання, тощо, а відповідачі зобов`язані вчасно щомісяця сплачувати позивачу внески. Неоплачена заборгованість відповідачів перед позивачем за період з 01 березня 2019 року по 30 червня 2024 року складає 18 356,98 грн, в тому числі: 13 892 66 грн заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території, 3 317,82 грн втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку, 1 146,51 грн - 3 % річних.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Р.Окіпної 10Б» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Р.Окіпної 10Б» заборгованість по внесках на утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 13 892,66 грн, інфляційні втрати за період з 01.03.2019 по 23.02.2022 включно та з 01.01.2024 по червень 2024 року включно в сумі 1 398,10 грн, 3 % річних за період з 01.03.2019 по 23.02.2022 включно та з 01.01.2024 по червень 2024 року включно в сумі 496,18 грн.

В іншій частині позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Р.Окіпної 10Б» судовий збір у сумі 1 041,66 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 257,50 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Р.Окіпної 10Б» судовий збір у сумі 1 041,66 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 257,50 грн.

Не погоджуючись із указаним рішенням ОСОБА_1 звернулася до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції, пославшись на рішення зборів співвласників, безпідставно відхилив доводи та заперечення Відповідача 1 щодо незаконності процедури створення ОСББ «Р.Окіпної 10Б», а також законності здійснення ним фінансово-господарської діяльності та встановлення розміру внесків на утримання будинку і прибудинкової території.

Зазначала, що суд не надав належної правової оцінки її доводам, обмежившись формальним посиланням на те, що відповідні рішення зборів співвласників не оскаржувалися та не визнавалися недійсними.

Апелянт наголошувала, що фактично була позбавлена можливості належним чином оскаржити зазначені рішення, оскільки на її численні звернення, листи, колективні звернення та адвокатські запити щодо надання копій протоколів загальних (установчих) зборів та наступних зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б», якими, зокрема, встановлювалися розміри внесків на утримання та обслуговування будинку і прибудинкової території, належним чином оформлені протоколи їй не надавалися.

За твердженням апелянта, надані ОСББ документи не містили підписів співвласників, які брали участь у зборах та голосуванні, а також інших документів, необхідних для підтвердження кількості голосів співвласників і наявності кворуму. За таких обставин, на її думку, неможливо встановити, чи були відповідні рішення прийняті необхідною кількістю голосів співвласників, а відтак чи існують законні підстави для застосування встановлених ОСББ розмірів внесків.

У зв`язку з цим, як вказує апелянт, вона зверталася до суду першої інстанції з клопотанням про витребування підписаних співвласниками протоколів загальних зборів, які підтверджують наявність кворуму при створенні ОСББ «Р.Окіпної 10Б» та прийнятті рішень щодо встановлення внесків (тарифів). Проте зазначене клопотання судом задоволено не було.

Відповідач 1 також зазначала, що неодноразово зверталася безпосередньо до ОСББ з вимогами надати відповідні документи, однак належної відповіді не отримала, що, на її думку, порушує її права як співвласника багатоквартирного будинку та учасника судового спору.

Посилалася також на те, що без належно оформлених протоколів загальних зборів неможливо встановити законність прийняття рішень про розмір внесків, а тому нарахування відповідної заборгованості є безпідставним. Розмір внесків, заявлений Позивачем до стягнення, Відповідач 1 не визнавала та не визнає, оскільки, за її твердженням, він не підтверджений належними документами, фактичними витратами ОСББ та економічним обґрунтуванням.

Крім того, в апеляційній скарзі Відповідач 1 зазначала, що протоколи, надані Позивачем на підтвердження своїх вимог, а саме протокол установчих зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б» від 19 лютого 2019 року, протокол зборів ОСББ від 18 листопада 2020 року та протокол загальних зборів ОСББ від 14 грудня 2023 року, не містять підписів усіх співвласників (їх представників), які брали участь у зборах, а також листів письмового опитування та інших документів, які, на її думку, є невід`ємними частинами протоколів.

У зв`язку з цим Відповідач 1 вважала, що зазначені документи не відповідають установленим законом вимогам до оформлення протоколів зборів співвласників багатоквартирного будинку та не можуть належним чином підтверджувати факт прийняття відповідних рішень і наявність необхідної кількості голосів.

На думку Відповідача 1, протоколи загальних зборів ОСББ та додатки до них є документами, на підставі яких визначаються розміри внесків співвласників та здійснюються відповідні фінансово-господарські операції ОСББ. Відтак, за відсутності належного оформлення таких документів, нарахування внесків та формування заборгованості не має достатньої правової підстави.

Відповідач 1 також посилалася на те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки її доводам щодо порушення процедури скликання та проведення загальних зборів ОСББ. Зокрема, вона стверджувала, що ні вона, ні члени її сім`ї не отримували повідомлень про проведення загальних зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б» та жодного разу не брали участі у таких зборах.

За її твердженням, інформація, розміщена у різних частинах будинку щодо проведення зборів, була суперечливою, не містила чітких відомостей про конкретних осіб, які ініціювали проведення зборів, а в окремих оголошеннях зазначалося лише «правління ОСББ» без конкретизації найменування об`єднання.

Також Відповідач 1 посилалася на відсутність у неї та членів її сім`ї договору з ОСББ «Р.Окіпної 10Б» та зазначала, що рахунки на сплату внесків фактично не отримувала, оскільки у будинку відсутні індивідуальні поштові скриньки. Крім того, представники правління ОСББ, за її словами, не зверталися до неї щодо наявності заборгованості та не пропонували її погасити.

Водночас Відповідач 1 зазначала, що самостійно вживала заходів для отримання інформації та документів щодо діяльності ОСББ, звертаючись письмово та через чат мешканців будинку «Уютний дом», зокрема з вимогами надати протоколи загальних зборів з підписами співвласників, усіма додатками та кошторисами, однак відповідної інформації не отримала.

Окремо в апеляційній скарзі Відповідач 1 вказувала на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні питання про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних. На її думку, суд не перевірив належним чином розрахунок цих сум, наданий Позивачем, зокрема щодо правильності застосування індексів інфляції за відповідні періоди та визначення періоду прострочення.

Також Відповідач 1 зазначала, що суд мав врахувати спірний характер основного боргу, часткову оплату нею заявленої заборгованості та обставини справи при вирішенні питання про стягнення додаткових платежів.

Крім того, Відповідач 1 вважала необґрунтованим розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь Позивача, у сумі 2 257,50 грн. Посилалася на те, що позовні вимоги були задоволені лише частково, а тому суд мав здійснити відповідний розподіл судових витрат з урахуванням ступеня задоволення позову.

На думку Відповідача 1, заявлений Позивачем розмір вартості послуг адвоката 2 500 грн за годину є неспівмірним зі складністю справи, обсягом виконаної роботи та витраченим часом, оскільки справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без проведення судових засідань.

Таким чином, Відповідач 1 вважала, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки її доводам і запереченням, не перевірив належність та допустимість доказів, наданих Позивачем на підтвердження підстав виникнення заборгованості, а також дійшов передчасного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Крім того, апелянт заявила клопотання про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи.

17 березня 2026 року до Київського апеляційного суду від представника ОСББ «Р.Окіпної10Б» - Кулачка Тараса Миколайовича надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відмовити у задоволенні клопотань про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи у повному обсязі.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, Позивач у відзиві посилався на те, що рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року є законним та обґрунтованим, ухваленим із додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Щодо доводів скаржниці про недійсність рішень загальних зборів ОСББ та встановлених розмірів внесків Позивач зазначав, що рішення загальних зборів ОСББ, оформлені протоколами від 24 лютого 2019 року, 04 грудня 2020 року та 29 грудня 2023 року, є чинними, породжують правові наслідки та є обов`язковими для виконання всіма співвласниками до моменту їх скасування у встановленому законом порядку.

Позивач наголошував, що скаржниця не надала доказів оскарження та визнання недійсними зазначених рішень загальних зборів у судовому порядку. На його думку, питання дотримання процедури скликання та проведення зборів, наявності кворуму, правильності підрахунку голосів та оформлення результатів письмового опитування не входять до предмета доказування у цій справі, предметом якої є стягнення заборгованості зі сплати внесків.

Щодо клопотання скаржниці про витребування листків письмового опитування та додатків із результатами поіменного голосування Позивач зазначав, що воно не підлягає задоволенню з огляду на особливості подання та дослідження доказів у суді апеляційної інстанції.

Позивач вказував, що свої позовні вимоги не обґрунтовував безпосередньо листками письмового опитування, тоді як скаржниця фактично просить витребувати зазначені документи з метою доведення недійсності рішень загальних зборів ОСББ та використання цього як підстави для відмови у позові. На думку Позивача, такі обставини не є предметом заявлених позовних вимог, а тому клопотання про витребування відповідних доказів заявлене поза межами предмета доказування та свідчить про зловживання скаржницею процесуальними правами.

Щодо доводів скаржниці про здійснені нею оплати та наявність переплати Позивач зазначав, що всі кошти, сплачені Відповідачкою у спірний період, у повному обсязі відображені у розрахунку заборгованості, поданому разом із позовною заявою, та враховані при визначенні остаточного розміру боргу.

Позивач пояснював, що при здійсненні платежів Відповідачка не визначала конкретного періоду (місяця), за який здійснюється оплата, у зв`язку з чим ОСББ зараховувало отримані кошти у порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

При цьому Позивач не заперечував факт сплати Відповідачкою коштів у загальному розмірі 52 460,95 грн, а зазначену суму врахував при визначенні розміру заборгованості, яка, за його розрахунком, становить 13 892,66 грн, а саме: 66 353,61 грн нарахованих внесків за мінусом 52 460,95 грн сплачених коштів.

Таким чином, Позивач вважав, що здійснення Відповідачкою часткових оплат не свідчить про наявність переплати, а підтверджує лише часткове виконання зобов`язання, у зв`язку з чим несплачений залишок заборгованості правомірно стягнуто судом першої інстанції.

Щодо доводів про необхідність призначення судової економічної експертизи Позивач зазначав, що апелянт просить провести експертизу для визначення фактичної «собівартості» витрат ОСББ на утримання її квартири, при цьому самостійно визначила такий показник на рівні 2,40 грн за 1 кв. м на підставі окремих договорів ОСББ із підрядниками.

Позивач вважає такі доводи необґрунтованими та такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні правової природи внесків співвласників ОСББ. Посилався на положення статті 16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до яких об`єднання має право встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників.

На думку Позивача, внески співвласників не є відшкодуванням конкретних, уже понесених ОСББ витрат за окремими первинними документами, а формують бюджет (кошторис) ОСББ та забезпечують фінансування його поточної діяльності з управління багатоквартирним будинком. Тобто джерелом фінансування діяльності ОСББ є внески співвласників, розмір яких затверджений рішеннями загальних зборів.

У зв`язку з цим Позивач вважає призначення судової економічної експертизи недоцільним, оскільки її результати, на його думку, не матимуть правового значення для вирішення спору та не можуть скасувати чи змінити обов`язок співвласника сплачувати внески у розмірі, затвердженому чинними рішеннями загальних зборів, незалежно від фактичного розміру окремих витрат ОСББ.

Щодо доводів апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права Позивач зазначає, що твердження про неналежне повідомлення Відповідачки та неотримання нею копії позовної заяви з додатками спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, Позивач посилався на те, що до позовної заяви були додані докази направлення її копії з додатками відповідачам, а саме два описи вкладення у цінний лист та дві поштові накладні про направлення документів на адреси відповідачів, що, на думку Позивача, відповідало вимогам статті 177 ЦПК України.

Позивач також зазначає, що суд першої інстанції правомірно розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Щодо доводів апеляційної скарги про неправильність розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних Позивач вказує, що такі доводи є необґрунтованими. Зазначав, що разом із позовною заявою було подано детальний помісячний розрахунок відповідних сум із застосуванням офіційних індексів інфляції Державної служби статистики України.

При цьому Позивач наголошував, що під час здійснення розрахунку було враховано встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 мораторій та виключено з розрахунку період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2023 року. На думку Позивача, суд першої інстанції належним чином перевірив поданий розрахунок та обґрунтовано прийняв його.

Щодо розподілу судових витрат Позивач зазначав, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції з Відповідачів на його користь у сумі 2 257,50 грн, підтверджується належним доказом - платіжним дорученням № 895 від 06 серпня 2024 року на суму 5 371,12 грн, копія якого була додана до позовної заяви та міститься в матеріалах справи.

Позивач вважає зазначений розмір витрат таким, що відповідає критеріям реальності та співмірності зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим ним часом, передбаченим статтею 137 ЦПК України. На його думку, суд першої інстанції здійснив належний та пропорційний розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

У зв`язку з наведеним Позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 вересня 2025 року - без змін, як таке, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають фактичним обставинам справи.

07 квітня 2026 року до Київського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначала, що доводи відзиву не спростовують аргументів апеляційної скарги та не підтверджують законність нарахування їй внесків.

Зокрема, посилалася на те, що сам факт неоскарження рішень загальних зборів ОСББ не звільняє Позивача від обов`язку довести їх законність, наявність кворуму та дотримання встановленої законом процедури їх прийняття. Зазначала, що надані Позивачем протоколи не містять підписів співвласників та листків письмового опитування, а також містять різні дати проведення зборів, що, на її думку, унеможливлює встановлення обставин їх проведення та результатів голосування.

ОСОБА_1 наголошувала, що неодноразово зверталася до ОСББ із вимогами надати належним чином оформлені протоколи, однак таких документів не отримала, у зв`язку з чим була позбавлена можливості належним чином перевірити та оскаржити відповідні рішення.

Також заперечувала проти доводів Позивача щодо недоцільності витребування доказів та призначення судової економічної експертизи, зазначаючи, що клопотання про витребування доказів подавалося нею ще в суді першої інстанції, а неможливість самостійного отримання необхідних документів була зумовлена їх ненаданням ОСББ. Вважає експертизу необхідною для перевірки фактичних витрат ОСББ та економічної обґрунтованості встановлених внесків.

Крім того, стверджує, що заявлена Позивачем заборгованість документально не підтверджена, оскільки відсутні належним чином оформлені протоколи загальних зборів, листки письмового опитування, затверджені кошториси та інші первинні документи бухгалтерського обліку, на підставі яких могли здійснюватися відповідні нарахування.

Заперечувала також проти розрахунку заборгованості, зазначаючи, що здійснила оплату коштів у більшому розмірі, ніж враховано Позивачем, а наданий ним розрахунок сам по собі не є первинним бухгалтерським документом. Вказувала на відсутність належного кошторису, на підставі якого визначалися б розміри внесків.

Також посилалася на порушення її процесуальних прав під час розгляду справи судом першої інстанції, зокрема на неотримання копії позовної заяви з усіма додатками, розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін та відмову у розгляді справи за правилами загального позовного провадження.

Окремо заперечувала проти розміру витрат на професійну правничу допомогу, вважаючи їх неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаної роботи.

Крім того, посилалася на неналежне інформування співвласників про діяльність ОСББ, проведення загальних зборів та нарахування внесків, зазначаючи про відсутність у будинку індивідуальних поштових скриньок та відсутність у неї доступу до чату будинку. Також вказувала на розміщення Позивачем у місцях загального доступу інформації про заборгованість співвласників із зазначенням номерів квартир, що, на її думку, порушує її права та свідчить про недобросовісність Позивача.

За наведених обставин просила долучити її пояснення до матеріалів справи, відхилити відзив Позивача, задовольнити клопотання про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 106,7 кв.м., на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 286, від 31.03.2017. (а.с. 14-15)

ОСББ «Р.Окіпної 10-Б» діє на підставі Статуту, який затверджено протоколом установчих зборів ОСББ «Р.Окіпної 10-Б» (дата проведення 19.02.2019, дата складання 24.02.2019) (а.с. 26-37).

Рішенням установчих зборів співвласників ОСББ «Р.Окіпної 10-Б», оформлених протоколом № 1 від 24.02.2019 р., затверджено кошторис, перелік розміри і порядок сплати внесків співвласників ОСББ «Р.Окіпної 10-Б» на 2019 рік; затверджено рішення положень щодо використання системи правління доступом до ліфтів; вирішено питання щодо охорони будинку охоронним підприємством «ПП Сакура М1»; вирішено питання щодо участі нежитлових приміщень у оплаті за опалення МЗК; затверджено договір утримання та використання спільного майна співвласників ОСББ «Р.Окіпної 10-Б». (а.с.38-44, 45-46).

Рішенням зборів співвласників ОСББ «Р.Окіпної 10-Б», оформлених протоколом від 04.12.2020 р., затверджено схему встановлення та кошторис на встановлення шлагбаумів, системи відеоспостереження та посту охорони; затверджено кошторис щодо участі в організації та розміру внесків співвласників ОСББ на 2021 рік. (а.с. 47-49, 50-51)

Рішенням загальних зборів ОСББ «Р. Окіпної10Б», оформлених протоколом від 29.12.2023 р., зокрема, затверджено кошторис, структуру та розмір внесків співвласників будинку об`єднання на 2024 рік; вирішено питання щодо підписання договорів на обслуговування; вирішено питання існуючої заборгованості співвласників; затверджено план ремонтних робіт щодо відновлення систем життєдіяльності будинку. (а.с. 52-55, 56-57).

Також судом було встановлено, що за спірний період ОСББ нарахувало відповідачці внески у загальному розмірі 66 353,61 грн, тоді як остання сплатила 52 460,95 грн. Зазначені платежі були враховані позивачем при визначенні розміру заборгованості, у зв`язку з чим несплачений залишок становив 13 892,66 грн. Доказів сплати відповідачкою коштів у більшому розмірі або погашення заборгованості в іншому обсязі матеріали справи не містять. Також судом враховано, що при здійсненні платежів відповідачка не зазначала конкретного періоду, за який здійснюється оплата, у зв`язку з чим позивач зараховував отримані кошти в рахунок погашення заборгованості у календарній черговості її виникнення.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив зокрема з того, що рішення загальних зборів співвласників ОСББ «Р.Окіпної 10Б», якими визначено порядок та розмір внесків на утримання будинку і прибудинкової території, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавалися, а тому є обов`язковими для співвласників. Суд зазначив, що сама по собі незгода відповідачки з такими рішеннями, їх оформленням, порядком скликання та проведення зборів, кількістю голосів чи визначеним розміром внесків не може бути підставою для невиконання встановленого ними обов`язку зі сплати внесків. Відповідні доводи можуть бути предметом окремого спору щодо законності рішень загальних зборів, однак у межах цієї справи, предметом якої є стягнення заборгованості за внесками, суд не встановив підстав для неврахування чинних рішень загальних зборів.

Враховуючи встановлений розмір нарахованих внесків, здійснені відповідачкою платежі та відсутність доказів повного погашення заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки 13 892,66 грн основної заборгованості. Крім того, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних, дійшов висновку про наявність підстав для їх стягнення у визначеному судом розмірі, врахувавши при цьому встановлені законом обмеження щодо їх нарахування за відповідний період.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції також здійснив відповідний розподіл судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, стягнувши їх з відповідачів у сумі 2 257,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї та відповіді на відзив, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін з таких підстав.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з частиною третьою статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, встановлення об`єктивної неможливості подання доказів до суду першої інстанції є необхідною передумовою для їх прийняття судом апеляційної інстанції. Саме по собі посилання учасника справи на необхідність отримання певних документів або проведення певної процесуальної дії не є достатньою підставою для задоволення відповідного клопотання на стадії апеляційного перегляду.

Щодо клопотання про витребування доказів колегія суддів зазначає таке.

В апеляційній скарзі та доданих до неї документах ОСОБА_1 просить витребувати, зокрема, належним чином оформлені протоколи загальних зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б», з додатками до них, якими були затверджені тарифи щодо обрахування внесків співвласниками будинку та які підписані співвласниками будинку, що взяли участь у зборах, кожен з яких ставить підпис під відповідним варіантом голосування «за», «проти», «утримався». В яких зазначена інформація про співвласників, які взяли участь у загальних зборах співвласників: ПІБ, номер квартири або нежитлового приміщення, загальна площа квартири або нежитлового приміщення, документ, що підтверджує надання повноваження на голосування від імені співвласника, а саме: протокол установчих зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б» проведених 19 лютого 2019 року (документ також має дату 24 лютого 2019 року, без пояснень цієї дати); протокол зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б» проведених 18 листопада 2020 року (документ також має дату 04 грудня 2020 року, без пояснень цієї дати); протокол загальних зборів ОСББ «Р.Окіпної 10Б» код ЄДРПОУ 42874949 проведених 14 грудня 2023 року (документ також має дату 29 грудня 2023 року, без пояснень цієї дати). Кошториси доходів і витрат з обґрунтуванням розрахунку розміру внеску на утримання та обслуговування будинку та прибудинкової території на 2019, 2020, 2021, 2023, 2024 роки.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 була належним чином залучена до участі у справі, подала відзив на позовну заяву, в якому викладала свої заперечення щодо законності створення ОСББ, чинності рішень загальних зборів та правомірності встановлених внесків.

При цьому ухвалою суду першої інстанції від 01 жовтня 2024 року суд розглянув заяву відповідача про перехід до загального позовного провадження та залишив її без задоволення. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу було роз`яснено її процесуальні права, у тому числі право подавати заяви та клопотання у межах спрощеного позовного провадження.

Сам по собі розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін не позбавляв відповідача права подавати докази, заявляти клопотання про витребування доказів, призначення експертизи та вчиняти інші передбачені ЦПК України процесуальні дії.

Водночас після отримання відповідного роз`яснення суду першої інстанції ОСОБА_1 таких клопотань щодо витребування зазначених у апеляційній скарзі документів у встановленому процесуальному порядку до суду першої інстанції не подала.

Посилання апелянта на те, що вона до звернення до суду та під час розгляду справи зверталася до ОСББ із вимогами надати відповідні документи, саме по собі не свідчить про об`єктивну неможливість подання до суду першої інстанції клопотання про їх витребування.

Більше того, можливість звернення до суду першої інстанції із відповідним процесуальним клопотанням у відповідача була, однак нею така можливість належним чином реалізована не була.

Апеляційна скарга не містить переконливого обґрунтування того, з яких саме об`єктивних причин ОСОБА_1 була позбавлена можливості заявити клопотання про витребування відповідних доказів під час розгляду справи судом першої інстанції після отримання нею роз`яснення щодо її процесуальних прав.

При цьому незгода сторони з висновками суду першої інстанції або бажання доповнити доказову базу після ухвалення рішення не є винятковою обставиною у розумінні частини третьої статті 367 ЦПК України.

Відтак підстави для витребування судом апеляційної інстанції доказів, які не були витребувані та подані до суду першої інстанції, відсутні.

Крім того, клопотання про витребування заявлених доказів відповідачка обґрунтовує необхідністю доведення обставин, які не входять до предмета доказування.

Щодо клопотання про призначення судової економічної експертизи апеляційний суд зазначає, що не підлягає задоволенню і клопотання ОСОБА_1 про призначення судової економічної експертизи.

За змістом заявленого клопотання апелянт фактично просить встановити економічну обґрунтованість розміру внесків, визначених рішеннями загальних зборів ОСББ, а також співвідношення таких внесків із фактичними витратами ОСББ на утримання будинку.

Разом із тим такі питання не належать до предмета доказування у цій справі у тому розумінні, в якому вони сформульовані апелянтом.

Предметом спору у цій справі є наявність або відсутність у відповідачів обов`язку сплачувати встановлені ОСББ внески, факт їх несплати (часткової сплати), розмір утвореної заборгованості та наявність передбачених законом підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

При цьому питання про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ, якими встановлено розмір внесків, у цій справі самостійним предметом позову не є.

Відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до закону та статуту об`єднання, є обов`язковим для співвласників.

Тому до моменту визнання відповідного рішення недійсним у встановленому законом порядку саме по собі невизнання співвласником такого рішення, його незгода з розміром внесків або сумнів щодо економічної доцільності їх розміру не припиняють обов`язку співвласника виконувати таке рішення.

Отже, призначення економічної експертизи для встановлення того, наскільки економічно обґрунтованими є рішення загальних зборів щодо розміру внесків, фактично спрямоване на дослідження правомірності та обґрунтованості таких рішень, що виходить за межі предмета доказування у цій справі.

Таким чином, відсутні як передбачені частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткові обставини для прийняття такого клопотання на стадії апеляційного перегляду, так і процесуальна необхідність у призначенні експертизи для вирішення спору по суті.

З огляду на викладене у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про витребування доказів та призначення судової економічної експертизи слід відмовити.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку.

Ч. 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно п. 10 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.

Із зазначених положень закону випливає, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Відповідно до ст. 13 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг відносяться, в тому числі і послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі вимог ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється, виходячи із загальної площі квартири, а плата за комунальні послуги/водопостачання, газ, та інші послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами у відповідності до кількості проживаючих в квартирі осіб.

Згідно з ч. 1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачем наданих позивачем послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно не надав оцінки твердженням відповідача щодо порушення порядку створення ОСББ, скликання та проведення загальних зборів, відсутності необхідної кількості голосів співвласників та неналежного оформлення протоколів, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно виходив із того, що ОСББ «Р.Окіпної 10Б» є створеним та зареєстрованим об`єднанням, діє на підставі статуту, а рішення установчих та загальних зборів, на які посилається позивач як на підставу визначення розміру внесків, на час розгляду цієї справи не були визнані недійсними у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Саме по собі заперечення співвласника проти рішення загальних зборів, посилання на можливе порушення процедури його прийняття чи незгода із визначеним розміром внесків не призводять до автоматичного припинення юридичної сили такого рішення.

Якщо співвласник вважає, що рішення установчих чи загальних зборів ОСББ прийняте з порушенням вимог закону або статуту, належним способом захисту є його оспорювання у встановленому законом порядку. До моменту визнання такого рішення недійсним воно породжує правові наслідки, на які було спрямоване, та є обов`язковим для співвласників.

При цьому у межах даної справи відповідачем не заявлялися вимоги про визнання недійсними рішень загальних зборів ОСББ, а суд не наділений повноваженнями у справі про стягнення заборгованості фактично вирішувати інший, не заявлений у справі спір щодо недійсності таких рішень.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідач не заперечує самого факту існування ОСББ «Р.Окіпної 10Б» та того, що саме це об`єднання здійснює управління будинком, у якому розташована належна відповідачам квартира.

Отже, посилання апелянта на те, що вона не отримувала повідомлень про збори, не брала в них участі або не погоджувалася з їх рішеннями, самі по собі не спростовують обов`язковості прийнятих загальними зборами рішень та не є достатньою правовою підставою для відмови у позові про стягнення внесків.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо неправильного визначення розміру основної заборгованості.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , а ОСББ «Р.Окіпної 10Б» здійснює управління та утримання цього будинку.

Позивачем подано розрахунок заборгованості за період з 01 березня 2019 року по 30 червня 2024 року, відповідно до якого загальна сума нарахованих внесків становить 66 353,61 грн, а сума здійснених відповідачкою платежів - 52 460,95 грн, у зв`язку з чим залишок заборгованості становить 13 892,66 грн.

При цьому позивач не заперечував факту здійснення відповідачкою платежів та прямо зазначив, що всі отримані від неї кошти враховані у поданому розрахунку.

Доводи апелянта про те, що нею було сплачено більшу суму, ніж враховано позивачем, належними та допустимими доказами не підтверджені. Зокрема, відповідачем не подано власного детального помісячного розрахунку, який би дозволив встановити інший залишок заборгованості, не наведено конкретних платежів, які, на її думку, не були враховані, із зазначенням дат, сум та призначення платежу, а також не доведено факт існування переплати.

Посилання апелянта на те, що розрахунок позивача не є первинним бухгалтерським документом, саме по собі не спростовує його доказового значення. Розрахунок заборгованості є документом, який відображає порядок формування заявленої до стягнення суми, та підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Водночас ОСББ надало розрахунок, який містить відомості про нараховані внески та здійснені платежі, а відповідач, заперечуючи його правильність, не надала доказів, які б підтверджували інший розмір заборгованості.

Обґрунтованими є також доводи позивача про те, що у разі здійснення платежу без зазначення конкретного періоду, за який здійснюється оплата, отримані кошти можуть бути зараховані в рахунок погашення заборгованості, що виникла раніше, відповідно до встановленої законом черговості погашення зобов`язань.

Тому сам факт здійснення відповідачкою платежів у спірний період не свідчить про відсутність заборгованості, оскільки такі платежі вже були враховані позивачем при формуванні остаточного розміру боргу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заборгованості за внесками у розмірі 13 892,66 грн.

Колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних також не дають підстав для скасування рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування, передбачені статтею 625 ЦК України, є передбаченим законом способом захисту майнового права кредитора у разі прострочення виконання грошового зобов`язання.

Посилання апелянта на те, що стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат є правом, а не обов`язком суду, є помилковим. У разі встановлення факту прострочення виконання грошового зобов`язання та заявлення кредитором відповідної вимоги суд за наявності передбачених законом умов застосовує наслідки, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України.

Разом із тим суд першої інстанції не стягнув зазначені суми за весь заявлений позивачем період, а перевірив нарахування з урахуванням спеціального правового регулювання, запровадженого у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану.

Зокрема, суд правильно врахував положення постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та виключив із періоду нарахування час, протягом якого законодавством було встановлено заборону нарахування та стягнення інфляційних нарахувань і процентів річних на заборгованість населення за житлово-комунальні послуги.

У результаті суд першої інстанції визначив до стягнення інфляційні втрати лише за періоди з 01 березня 2019 року по 23 лютого 2022 року включно та з 01 січня 2024 року по червень 2024 року включно у розмірі 1 398,10 грн, а три проценти річних у розмірі 496,18 грн за ті самі періоди.

Таким чином, суд першої інстанції не прийняв безумовно розрахунок позивача, а перевірив його з урахуванням положень спеціального законодавства та зменшив заявлений до стягнення розмір відповідних сум.

При цьому апелянтом не надано власного контррозрахунку інфляційних втрат та трьох процентів річних, не наведено конкретних помилок у застосуванні позивачем індексів інфляції, не визначено, які саме суми та за які конкретні періоди, на думку відповідача, були нараховані неправильно.

Саме по собі загальне заперечення правильності розрахунку без наведення власного розрахунку та без спростування конкретних його складових не є достатнім для висновку про неправильність рішення суду першої інстанції.

Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачів інфляційних втрат у розмірі 1 398,10 грн та трьох процентів річних у розмірі 496,18 грн.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції процесуальних прав відповідача у зв`язку з розглядом справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін також є необґрунтованими.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 вересня 2024 року провадження у справі відкрито та постановлено розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, серед іншого, малозначних справ або справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так само, відповідно до ст. 274 ЦПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи:1) малозначні справи;2) що виникають з трудових відносин;3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті, а саме:1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя;2) щодо спадкування;3) щодо приватизації державного житлового фонду;4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу;5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З огляду на предмет позовних вимог щодо стягнення грошових сум та розмір заявлених сум, ціна позову не перевищувала тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідач була обізнана про розгляд справи, подала відзив на позовну заяву, у якому виклала свої заперечення та надала докази на їх підтвердження.

Її заява про розгляд справи за правилами загального позовного провадження була розглянута судом першої інстанції та залишена без задоволення.

При цьому відповідно до положень ЦПК України розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін не означає позбавлення учасника справи права подавати заяви по суті справи, докази та процесуальні клопотання.

Отже, сам по собі розгляд справи без проведення судового засідання не свідчить про порушення права відповідача на справедливий судовий розгляд, оскільки їй було надано можливість реалізувати процесуальні права шляхом подання письмових заяв та доказів.

Доводи апеляційної скарги щодо неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу також не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи з урахуванням, зокрема, складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на їх виконання, та ціни позову.

Як установлено судом першої інстанції, між ОСББ «Р.Окіпної 10Б» та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери» укладено договір про надання правничої допомоги, за умовами якого вартість послуг становила 2 500 грн за одну годину.

Згідно з актом приймання-передачі наданих послуг адвокатом витрачено 2 години 6 хвилин на підготовку позовної заяви та отримання необхідної інформації, що становить 5 250 грн.

Суд першої інстанції врахував, що позовні вимоги задоволено частково, у розмірі 86 %, та відповідно визначив суму витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає компенсації, у розмірі 4 515 грн, тобто по 2 257,50 грн з кожного відповідача.

При цьому відповідач не заявляла до суду першої інстанції клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з підстав їх неспівмірності, хоча мала можливість надати відповідні заперечення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без судових засідань, саме по собі не свідчить про відсутність у адвоката необхідності здійснювати підготовку позовної заяви, аналіз документів, формування правової позиції та підготовку доказів.

Отже, суд першої інстанції належним чином врахував пропорційність задоволених позовних вимог та визначив розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідачів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів та правовими висновками суду першої інстанції, однак не містять переконливих аргументів, які б свідчили про неправильне застосування судом норм матеріального права або істотне порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції повно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував до них відповідні норми матеріального права.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачі як співвласники квартири у багатоквартирному будинку зобов`язані брати участь у витратах на утримання спільного майна та сплачувати встановлені рішеннями загальних зборів ОСББ внески.

При цьому наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідачем належними та допустимими доказами не спростований, факт здійснення платежів позивачем врахований, а доводи про існування переплати документально не підтверджені.

Так само відповідачем не спростовано розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, а суд першої інстанції, перевіривши їх, обґрунтовано виключив із розрахунку період, протягом якого відповідні нарахування та стягнення були заборонені законодавством.

Доводи щодо незаконності рішень загальних зборів ОСББ фактично спрямовані на встановлення недійсності таких рішень, однак відповідні рішення не є предметом цього спору та не були визнані недійсними у встановленому законом порядку.

За таких обставин колегія суддів не вбачає передбачених статтею 376 ЦПК України підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба