Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №378/36/26 — Київський апеляційний суд

справа № 378/36/26

провадження № 22-ц/824/8074/2026

головуючий у суді І інстанції Гуртовенко Р. В.

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Писаної Т.О.

суддів - Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2026 року до суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , у якому просить зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28.04.2025 року з 1/4 до 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дочкою повноліття.

Ухвалою Ставищенського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року відмовлено у відкриті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Не погоджуючись із указаною ухвалою суду ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити матеріали справи до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження та продовження розгляду справи.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про тотожність позову у раніше розглянутій справі, формально підійшов до оцінки позову, порівнявши лише назву справи.

Вказує, що позов поданий від 10.01.2026 року (дата реєстрації в суді 12.01.2026 року) ґрунтується на нових обставинах, які не були предметом розгляду в справі № 357/11631/25 від 28.07.2025 року. В попередній заяві зазначалась лише одна обставина - народження дитини, про що в позовній заяві було зазначено «Під час мого попереднього звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів мною зазначалась лише обставина народження дитини. На теперішній час мій матеріальний та сімейний стан змінився додатково, а саме: з`явилися інші утриманці, виникли значні витрати на навчання дитини, а також істотно впливає стан здоров`я та необхідність постійних витрат на лікування, у зв`язку з чим я звертаюся до суду повторно».

Зазначає, що у новому позові заявлені нові обставини, які не розглядалися в справі № 357/11631/25 від 28.07.2025 року, а саме: відсутність доходу матері, що доведено витягом з наказу про надання відпусток без збереження заробітної плати, який був виданий після подання позову у справі № 357/11631/25 від 28.07.2025 року, так як мати в той час знаходилася на лікарняному; наявність додаткових утриманців, а саме неповнолітніх дітей цивільної дружини; відсутність сплати аліментів на неповнолітніх дітей цивільної дружини; значні витрати на навчання дитини; стан здоров`я.

Звертає увагу на те, що ним були надані нові докази зміни матеріального та сімейного стану, які не досліджувалися у першій справі, що на думку апелянта є самостійною підставою для звернення, а саме: наказ про відпустку без збереження заробітної плати; договір про навчання; докази утримання дітей; розрахунок заборгованості по аліментам; медичні висновки; довідка про грошове забезпечення.

Крім того вказує, що у попередній справі вимоги стосувалися стягнення 1/6 частини доходу, тоді як у новому позові заявлено 1/8 частини доходу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги також посилається на порушення процедури відкриття провадження.

Вказує, що позовна заява надійшла до суду 12.01.2026 року, ухвала про відмову у відкритті провадження у справі за позовом винесена 28.01.2026 року.

Зазначає, що питання про відкриття провадження судом вирішено лише через 16 днів після надходження позову, тоді як ЦПК України передбачає п`ятиденний строку для вирішення цього питання. З огляду на це вважає, що ухвала постановлена з порушення норм процесуального права.

У судовому засіданні 25 серпня 2026 року ОСОБА_2 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

17 серпня 2026 року апелянт ОСОБА_1 подав до Київського апеляційного суду заяву про розгляд справи без його участі.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Отже, необхідною умовою для застосування наведеної процесуальної норми є встановлення тотожності сторін, предмета та підстав позову, причому така тотожність має існувати одночасно за всіма трьома критеріями.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі судом першої інстанції було встановлено, що рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 03.12.2025 року у справі №357/11631/25, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно наказу Ставшценського районного суду Київської області від 28.04.2025 року з 1/4 до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дочкою повноліття, відмовлено. Рішення 05.01.2026 року набрало законної сили.

Як убачається з матеріалів справи, сторонами у цій справі та у справі № 357/11631/25 є одні й ті самі особи - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Предметом позову в обох справах є вимога ОСОБА_1 про зменшення розміру аліментів, що стягуються з нього на утримання малолітньої дочки ОСОБА_3 на підставі судового наказу Ставищенського районного суду Київської області від 28 квітня 2025 року.

При цьому та обставина, що у попередній справі позивач просив зменшити розмір аліментів з 1/4 до 1/6 частини доходу, а у цій справі з 1/4 до 1/8 частини доходу, не свідчить про відсутність тотожності предмета позову.

Зміна конкретного розміру аліментів, до якого позивач просить їх зменшити, стосується обсягу заявленої вимоги, однак не змінює її суті та правової природи. В обох випадках позивач звертається з однією і тією самою вимогою про зменшення встановленого судовим наказом розміру аліментів на утримання тієї самої дитини.

Щодо підстав позову, колегія суддів виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, у спорах про зміну розміру аліментів законодавець визначає матеріально-правовою підставою для такої вимоги, зокрема, зміну матеріального або сімейного стану чи стану здоров`я.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, необхідно розмежовувати поняття підстави позову та окремих фактичних обставин і доказів, якими така підстава підтверджується.

Саме по собі наведення позивачем у новій позовній заяві додаткових фактичних обставин або подання нових доказів не означає автоматичної зміни підстави позову.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує заявлену вимогу. Водночас не кожна нова фактична обставина, на яку посилається позивач, свідчить про зміну підстави позову.

Як убачається зі змісту позовної заяви у справі № 357/11631/25 та позовної заяви, поданої ОСОБА_1 у цій справі, в основу обох вимог покладено необхідність зменшення розміру аліментів у зв`язку зі зміною матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Посилання апелянта на те, що у новій позовній заяві він додатково зазначив про наявність інших утриманців, витрати на навчання дитини, стан здоров`я та необхідність витрат на лікування, відсутність доходу матері дитини, не свідчить про зміну правової підстави заявленої вимоги.

Наведені обставини характеризують матеріальний та сімейний стан платника аліментів і є фактичними даними, якими він обґрунтовує необхідність зменшення розміру аліментів. Саме зміна матеріального та сімейного стану є тією матеріально-правовою підставою, яка передбачена частиною першою статті 192 СК України.

Зокрема, наявність додаткових утриманців є обставиною, що характеризує сімейний та матеріальний стан платника аліментів; виникнення витрат на навчання та лікування - обставинами, що характеризують його матеріальний стан; зміна доходу матері дитини - обставиною, яка також може враховуватися при оцінці матеріального становища сторін. Проте кожна із цих обставин не є самостійною матеріально-правовою вимогою, а є фактичним проявом тієї самої підстави - зміни обставин, що мають значення для визначення розміру аліментів.

Таким чином, збільшення кількості утриманців або виникнення додаткових витрат, які у нього вже були на час попереднього звернення до суду з таким самим позовом, є зміною фактичних обставин матеріального та сімейного стану, а не зміною самої підстави позову в процесуальному розумінні.

Не змінюють підстави позову і докази, на які посилається апелянт, а саме наказ про надання відпустки без збереження заробітної плати, договір про навчання, докази утримання дітей, розрахунок заборгованості з аліментів, медичні висновки та довідка про грошове забезпечення.

Відповідно такі документи є засобами доказування відповідних обставин. Вони не є самостійними підставами позову, а лише підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування тієї самої вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Разом із тим на стадії вирішення питання про відкриття провадження суд не вирішує питання про доведеність чи недоведеність обставин, на які посилається позивач, та не встановлює остаточну обґрунтованість вимоги по суті. У цьому випадку суд першої інстанції встановив саме процесуальну перешкоду для відкриття провадження, передбачену пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України.

Колегія суддів також враховує принцип правової визначеності, який є складовою верховенства права та передбачає, зокрема, повагу до остаточності судового рішення, що набрало законної сили.

Рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 03 грудня 2025 року у справі № 357/11631/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили 05 січня 2026 року.

Отже, на момент звернення ОСОБА_1 з позовом у цій справі вже існувало судове рішення, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами щодо вимоги про зменшення розміру аліментів, заявленої з тієї самої за своїм змістом матеріально-правової підстави - зміни матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Доводи апелянта про те, що зазначені ним у новій позовній заяві обставини не були предметом дослідження у попередній справі, не спростовують висновку про тотожність позовів.

Сам факт того, що позивач у новому позові посилається на більшу кількість фактичних обставин або на обставини, які, на його думку, виникли чи змінилися після подання попереднього позову, не є достатнім для висновку про зміну підстави позову, якщо правова природа заявленої вимоги та обставини, якими вона обґрунтовується, залишаються тотожними.

Право платника аліментів на звернення до суду з вимогою про зміну їх розміру у разі зміни матеріального чи сімейного стану прямо передбачене статтею 192 СК України. Водночас реалізація цього права має відбуватися з урахуванням процесуальних правил щодо тотожності позовів та остаточності судових рішень.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строку вирішення питання про відкриття провадження колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 187 ЦПК України за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження суддя відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява надійшла до суду 12 січня 2026 року, а оскаржувану ухвалу постановлено 28 січня 2026 року.

Таким чином, судом першої інстанції було порушено встановлений ЦПК України процесуальний строк для вирішення питання про відкриття провадження.

Разом із тим відповідно до частини третьої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни судового рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Отже, саме по собі порушення процесуального строку не є безумовною підставою для скасування судового рішення. Для такого наслідку необхідно встановити, що допущене порушення вплинуло на правильність вирішення питання, яке було предметом судового розгляду.

У цій справі апелянтом не наведено та матеріалами справи не підтверджено, що постановлення ухвали після спливу встановленого процесуального строку призвело до неправильного вирішення питання щодо наявності підстав для відмови у відкритті провадження.

Зазначене порушення не вплинуло на встановлення факту існування рішення суду, яке набрало законної сили, між тими самими сторонами, щодо того самого предмета та з тих самих підстав, а тому не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваної ухвали з огляду на положення частини третьої статті 376 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції правильно застосував пункт 3 частини першої статті 186 ЦПК України та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки фактично зводяться до незгоди з оцінкою судом тотожності заявлених вимог та помилкового ототожнення нових фактичних обставин і доказів зі зміною підстави позову.

З огляду на викладене колегія суддів вважає оскаржувану ухвалу законною, постановленою з дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ставищенського районного суду Київської області від 28 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 31 серпня 2026 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба