Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №285/5168/26 — Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

іменем України

Справа № 285/5168/26

провадження у справі № 2-о/0285/187/26

28 серпня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області

в складі головуючої судді Сташків Т. Г.,

за секретаря судового засідання Матвіюк Т. М.,

за участі заінтересованої особи ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису,

УСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 19.08.2026 звернулася до суду із заявою про видачу обмежувального припису відносно ОСОБА_1 , у якій просила встановити заходи обмеження прав останнього на строк 6 місяців із покладенням на його таких обов`язків: заборонити наближатися на відстань 200 метрів до місця проживання ОСОБА_3 , що по АДРЕСА_1 , та заборонити вести листування, телефонні переговори із заявницею, контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб, переслідувати її та в будь-який інший спосіб спілкуватися з нею.

В обґрунтування заяви зазначає, що вона з ОСОБА_1 перебували у шлюбі, мають спільного сина. Наразі заявник перебуває у іншому шлюбі, вагітна. Однак ОСОБА_1 систематично звертається у правоохоронні органи, до суду із заявами про вчинення нею щодо нього кримінальних правопорушень. Такими діями чинить на неї психологічне насильство, фактично створює умови для того, щоб вона ходила до суду і правоохоронних органів і доводила свою невинуватість. У черговий раз у серпні 2026 ОСОБА_4 звернувся до поліції про вчинення нею шахрайства щодо нього на суму 16 000 тисяч доларів США. Також у Звягельському міськрайонному суді перебувають на розгляді ряд проваджень: щодо визначення порядку користування спільною житловою квартирою, встановлення способу участі у вихованні дитини. Такі неправомірні дії негативно відображаються на її здоров`ї, вона двічі під час вагітності потрапляла до лікарні для збереження. Тривалий час вона відчуває фонову тривогу, напади паніки, серцебиття, нестачу дихання, тремор, виснаження апатію, постійний стрес. Крім того, ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства щодо неї. З метою захисту своїх прав змушена звернутися до суду.

У письмових запереченнях від 26.08.2026 представник заінтересованої особи просив відмовити у задоволенні заяви повністю. Пояснив, що звернення ОСОБА_4 до правоохоронних органів щодо захисту своїх прав є його правом, гарантованим Конституцією України, та не може ототожнюватися із психологічним насильством. Також заявник до заяви про видачу обмежувального припису не долучила жодного доказу не підтвердження вчинення ним домашнього насильства. Свій стан здоров`я і вагітність заявник використовує як інструмент тиску на суд. Крім того, між колишнім подружжям не вирішено майнові питання і на розгляді у суді перебувають дві цивільні справи, а обмежувальний припис не може використовуватись як інструмент помсти колишньому чоловіку за його законні позови.

У судове засідання 27.08.2026 заявник не прибула. У заяві просила розгляд справи провести без її присутності, заяву задовольнити повністю.

Заінтересована особа та його представник у судовому засіданні 27.08.2026 повністю заперечили проти задоволення заяви. ОСОБА_1 наголосив, що ніякого домашнього насильства щодо колишньої дружини не вчиняє. Вони вже давно проживають окремо, спілкуються вимушено, оскільки мають спільного сина та невирішені майнові питання після розірвання шлюбу.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази у справі, суд виснує наступне.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Кривдником є особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків.

Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника – це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.

Відповідно до частини третьої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України передбачено, що у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Отже Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 долучила:

копію постанови про закриття кримінального провадження від 06.07.2026 за заявою ОСОБА_1 про вчинення його колишньою дружиною ОСОБА_3 щодо нього самоправства за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України;

копію рішення Звягельського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/2379/26 від 31.07.2026 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про визначення способу участі у вихованні дитини, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково;

копію ухвали Звягельського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/5782/22 від 29.07.2026 за скаргою ОСОБА_5 на рішення державного виконавця з приводу виконання рішення суду про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_6 , 2018 року народження, якою скарга залишена без розгляду;

копію ухвали Звягельського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/3270/26 від 23.07.2026 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням, якою позов залишено без розгляду за клопотанням позивача.

Крім того, долучені медичні документи про вагітність заявниці із діагнозом загрози передчасних пологів (а. с. 15-19).

Також постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області у справі № 285/4128/22 від 30.08.2022 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП за вчинення домашнього насильства щодо дружини ОСОБА_7 .

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані заявником в обґрунтування заявлених вимог докази не підтверджують вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства щодо заявника.

Як домашнє насильство заявник визначає систематичне безпідставне звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, до суду із заявами про вчинення кримінальних правопорушень.

Наявність однієї постанови про закриття кримінального провадження щодо заявника за відсутністю у діях останньої події та складу кримінального правопорушення не свідчить про систематичність дій заінтересованої особи.

Звернення особи до суду та правоохоронних органів є правом заявника, гарантованим ст. 55 Конституції України, де визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб та кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Крім того, такі дії ОСОБА_1 не містять ознак психологічного, економічного чи фізичного насильства у розумінні ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Також суд зауважує, що наведені рішення суду свідчать про те, що заявник також зверталася до суду із вимогою захисту своїх прав та інтересів.

Доведений факт домашнього насильства ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 у 2022 році (4 роки тому) не підтверджує неправомірних дій останнього на теперішній час.

Ухилення ОСОБА_1 від участі у вихованні сина, як зазначено заявником у заяві, також не є свідченням вчинення ним домашнього насильства щодо колишньої дружини.

Зважаючи, що учасники справи мають окреме місце проживання, шлюб між ними розірвано, тому заборона ОСОБА_4 перебувати за 200 метрів до місця проживання заявника, де проживає їх спільна малолітня дитина, потягне за собою надмірне обмеження прав ОСОБА_4 .

Також з огляду на невирішені майнові питання щодо поділу майна подружжя, тому недоцільним суд вважає обмеження ОСОБА_4 у листуванні, телефонних переговорах із заявницею, оскільки у заяві ОСОБА_3 не повідомляла, що таке листування містило словесні образи, погрози, приниження, залякування, які можуть спричинити емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдати шкоди психічному здоров`ю особи.

Відтак долучені докази у справі суд не трактує як такі, що вказують на наявність ризиків продовження чи повторного вчинення домашнього насильства та чинників і умов, які створюють або можуть створювати небезпеку для заявника, що є необхідною умовою для застосування судом до відповідної особи спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», тому відсутні підстави для задоволення заяви про видачу обмежувального припису.

У силу ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, Законом України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству», суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня проголошення судового рішення.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення 28.08.2026.

Учасники справи:

заявник ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

заінтересована особа: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).

Суддя Т. Г. Сташків