Постанова від 06 березня 2025 р. у справі №757/40945/24-п — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№33/824/1003/2025 Постанова винесена суддею Юшковим М.М.

Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Горб І.М., за участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника Кушніра О.П., розглянувши апеляційну скаргу захисника Кушніра О.П. на постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який раніше притягувався до адміністративної відповідальності,

в с т а н о в и л а:

Постановою судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп.

Згідно з постановою суду, 19 серпня 2024 року о 22 год. у м. Києві по вул. М. Міхновського, неподалік буд. 40А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «BMW 440і», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість руху та мови, бліде обличчя. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.

Суд у постанові дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявнийсклад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Не погодившись з таким рішенням суду, захисник Кушнір О.П. подав апеляційну скаргу, в якій вважаючи постанову суду незаконною та необґрунтованою, з підстав недоведеності обставин, що мають значення для справи, неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить її скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що суд дійшов висновку про те, що поліцейський неодноразово пропонує ОСОБА_1 пройти медичний огляд на стан сп`яніння, однак останній чіткої відповіді працівникам поліції не надає, дій, які б свідчили про його бажання проїхати до медичного закладу не вчиняє, тому такі дії суд розцінює, як пасивну відмову від проходження медичного огляду.

Проте, аналіз відеозапису з нагрудної камери поліцейського (запис тривав близько 01 год. 06 хв.) свідчить про те, що жодного разу ОСОБА_1 не висловив відмови від проходження медогляду в закладі охорони здоров`я. Більше того, ще задовго до складання протоколу водій неодноразово вимагав у поліцейських проїхати до закладу охорони здоров`я, однак отримав категоричну відмову.

Також вказує, що у висновках суду містяться суттєві протиріччя, що свідчать про неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме приписів статті 130 КУпАП. Зокрема, у своїй постанові суд зазначив, що під відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі. Тобто, сам суддя переконаний, що для притягнення особи відповідальності має мати місце категорична відмова водія від проходження медичного огляду, проте незрозуміло, де на відеозаписі вбачається категорична відмова.

При цьому, ще за 15 хвилин до складання стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення він вимагає від поліцейських доставити його до закладу охорони здоров`я, однак отримує категоричну відмову поліцейського. Тобто суд безпідставно залишає поза увагою докази неодноразових прохань ОСОБА_1 доставити його до закладу охорони здоров`я, при цьому, відсутність протягом відведених поліцейським 5 хвилин ствердної відповіді «так» або «ні» розцінює як відмову у проходженні медичного огляду. Діюче законодавство не передбачає чіткий проміжок часу, в який водій на вимогу поліцейського зобов`язаний дати відповідь, тим більше, що цей проміжок часу обмежений максимально малим проміжком в 5 хвилин.

Крім цього, суд дійшов висновку, що під час складання протоколу стосовно ОСОБА_1 не мало місце порушення права на захист, оскільки йому було надано достатньо часу для спілкування з захисником, під час спілкування з поліцейським клопотань щодо надання йому правової допомоги він не заявляв, дії працівників поліції не оскаржував. Однак із вказаним висновком суду неможливо погодитись з огляду на те, що до складання протоколу ОСОБА_1 було надано лише 5 хвилин для здійснення дзвінка. При цьому в даний відведений короткий проміжок часу водій зміг лише додзвонитись до своєї знайомої та взяти телефон захисника. При цьому, водій попросив ще 5 хвилин для спілкування вже із захисником, однак отримав відмову, тобто поліцейський через 5 хвилин почав у категоричній формі вимагати негайно дати відповідь «так» чи «ні».

Також вказує, що необґрунтованим є висновок суду про те, що ОСОБА_1 дії працівників поліції не оскаржував. Так, із відеозапису нагрудної камери чітко вбачається, що о 22:30 ОСОБА_1 телефонує на номер екстреної служби національної поліції «102» та повідомляє черговому про факт протиправних дій патрульних поліцейських, як необґрунтовано складають стосовно нього протокол за ст. 130 КУпАП, при цьому він не відмовляється їхати до закладу охорони здоров`я. Більше того, ОСОБА_1 просить оперативного чергового направити на місце події оперативно-слідчу групу з метою документування протиправних дій поліцейських та доставки його до закладу охорони здоров`я іншим нарядом поліції.

Крім цього, суддя не прийняв як доказ висновок КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» № 004393 від 20.08.2024 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , оскільки огляд проводився за відсутністю співробітників поліції, що в свою чергу є також порушенням вимог Інструкції. Проте, звертає увагу, що патрульні поліцейські в категоричній формі ще задовго до складання протоколу відмовились, незважаючи на вимогу ОСОБА_1 , доставити його до закладу охорони здоров`я.

Під час дзвінка на телефон Національної поліції «102» о 22:30 ОСОБА_1 висловив прохання черговому, щоб інший наряд поліції доставив його до медичного закладу, однак оперативний черговий повідомив, що його може доставити лише наряд, який складав адміністративні матеріали, однак оскільки наряд відмовляється це зробити, то ОСОБА_1 повинен звернутись до медичного закладу шляхом самозвернення. Тобто незрозуміло яким чином ОСОБА_1 повинен був пройти медичне обстеження на стан наркотичного сп`яніння в присутності поліцейських, якщо ті відмовились, при цьому, оперативний черговий проінформував водія, що це можливо зробити шляхом самозвернення.

Тобто, з огляду на вищевикладене, матеріали справи не містять жодного доказу, що підтверджує вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому постанову суду першої інстанції потрібно скасувати та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУПАП справу закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП України.

Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 та його захисника Кушніра О.П. на підтримку доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та переглянувши відеозапис з нагрудної відеокамери інспектора патрульної поліції, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Всупереч тверджень апелянта, ці вимоги закону судом першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 були дотримані, а висновок суду про доведеність його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у протоколі та постанові судді, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується зібраними по справі доказами у їх сукупності, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у постанові.

Зокрема, такий висновок ґрунтується на даних, що зафіксовані в:

- протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №970831 від 19.08.2024 року, відповідно до якого - 19 серпня 202 року о 22 год. 00 хв. по вул. Миколи Міхновського 40а, в м. Києві водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом BMW 440і, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей, які не реагують на світло, підвищена жвавість рухів та мови, бліде обличчя. Пройти огляд у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України;

- направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, від 19.08.2024 року, в якому зазначені такі ж ознаки наркотичного сп`яніння;

- постанові про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2870354 від 19.08.2024 року, якою ОСОБА_1 за те, що 19.08.2025 року о 21:45:13 в м. Києві він, керуючи транспортним засобом, здійснив зупинку (рух) на смузі для маршрутних транспортних засобів, позначеною дорожнім знаком 5.8, притягнуто до відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 680 грн.;

- відеозаписі з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора патрульної поліції, якою зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Зазначені докази є належними і допустимими, оскільки отримані у відповідності до вимог чинного законодавства, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою,і у своїй сукупності доводять, що ОСОБА_1 , 19 серпня 202 року о 22 год. 00 хв. по вул. Миколи Міхновського 40а, в м. Києві, керував автомобілем BMW 440і, державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився.

При цьому за позицією ОСОБА_1 в суді першої інстанції та під час апеляційного розгляду, а також доводами апеляційної скарги захисника, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі і з його боку не було такої категоричної відмови, щоб мати наслідком визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, як вбачається з пояснень ОСОБА_1 , наданих ним у суді першої інстанції та які він підтримав при апеляційному розгляді, від проходження огляду він не відмовлявся та був готовий проїхати до медичного закладу, але працівник поліції відмовився доставити його до лікарні та склав протокол про адміністративне правопорушення. Він намагався зв`язатися зі своїм адвокатом, оскільки відчував певний тиск з боку працівників поліції. Коли працівники поліції запропонували пройти огляд, він не розумів, як це відбувається процесуально, тому намагався зателефонувати адвокату. Самостійно він пройшов огляд у той же день. Він проїхав у лікарню, де у нього оглянули зіниці та взяли біологічний матеріал на аналіз, а потім повідомили, що результат буде на наступний день.

Між тим, із відеозапису із нагрудної камери працівника патрульної поліції, долученого до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, та який було досліджено і під час апеляційного розгляду, слідує, що працівники патрульної поліції зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 у зв`язку із порушення ним Правил дорожнього руху, про що він не заперечував. Працівники поліції, провівши поверхневий огляд автомобіля виявили в ньому гриндер та запитали у водія, коли він востаннє вживав наркотичні речовини, на що він вказав, що вживав канабіс тиждень чи два тому. Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про наявність у нього ознак наркотичного сп`яніння та запропоновував проїхати у медичний заклад для проходження огляду на стан сп`яніння у лікаря-нарколога, роз`яснивши обов`язок водія пройти такий огляд на вимогу поліцейського. ОСОБА_1 погодився пройти огляд та попросив у працівників поліції зачекати 5 хвилин для надання можливості зв`язатися із своїм адвокатом. У телефонній розмові водій обмовився, вказавши, що знає, яка відповідальність настає за відмову від проходження огляду. Після закінчення наданих йому 5 хвилин, ОСОБА_1 попросив надати йому ще час для спілкування з адвокатом, при цьому сперечаючись із працівниками поліції стосовно висловленої ними вимоги про проходження огляду. Працівник поліції неодноразово запитує ОСОБА_1 , чи проходитиме він огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, на що водій не надає конкретної відповіді. Після цього працівником поліції було повідомлено, що відносно ОСОБА_1 буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Надалі ОСОБА_1 повідомив, що готовий проїхати до медичного закладу для проходження огляду. Проте працівник поліції пояснив ОСОБА_1 , що вже прийняв рішення, оскільки йому було декілька раз запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, але він просто затягує час та не надає відповіді, тому такі дії розцінюються як відмова від проходження огляду.

Разом з тим, затягування часу та відсутність активних дій з боку ОСОБА_1 , спрямованих на проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, слід розцінювати як спосіб уникнення відповідальності, оскільки сам ОСОБА_1 зізнався, що «вживав маріхуану тиждень чи два тому», а також в його автомобілі було знайдено гриндер (пристрій для подрібнення речовини рослинного походження) із залишками рослин.

Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому саме поняття «вимога» не слід ототожнювати з примусом. Законодавець залишає за водієм транспортного засобу, якому висунули вимогу пройти огляд на стан сп`яніння, право вибору, саме тому диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП і передбачає відповідальність за відмову від проходження огляду, як окремий вид адміністративного правопорушення.

Кожна особа має дотримуватись вимог закону та правил належної поведінки і у разі виникнення сумнівів щодо її належності має вжити заходів на їх спростування, в цьому виражається її правосвідомість.

Таким чином, відеозаписом з нагрудної відеокамери (відеореєстратора) інспектора поліції спростовуються доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння, адже лише голослівне твердження про таке, без демонстрації готовності проїхати до медичного закладу і зволікання з часом у вчиненні активних дій для проходження огляду, відкладання їх під різними приводами, дають підстави вважати про відсутність у ОСОБА_1 наміру пройти огляд на виявлення стану наркотичного сп`яніння, а вказують лише про затягування ним часу з метою уникнення відповідальності.

Також слід визнати безпідставними і ті посилання захисника про те, що судом неправомірно не було прийнято як доказ висновок КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» №004393 від 20.08.2024 року щодо результатів медичного огляду ОСОБА_1 , як такі, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до п. 9 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як вбачається із матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а саме висновку КНП «Київська міська наркологічна клінічна лікарня «Соціотерапія» №004393 від 20.08.2024 року, ОСОБА_1 самостійно в 0 год. 43 хв. пройшов огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі, тобто після сплину двох годин з моменту виявлення в нього ознак наркотичного сп`яніння. До того ж такий огляд повинен проводитися в присутності працівників поліції. Тому висновок щодо результатів медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння ОСОБА_1 , проведеного із порушенням вимог Інструкції, не може бути судом врахований як належний і допустимий доказ.

Твердження захисника про порушення з боку працівників поліції права на захист ОСОБА_1 не заслуговує на увагу, оскільки, як вбачається із відеозапису, водій просить у працівників патрульної поліції надати йому 5 хвилин з метою зателефонувати адвокату. Працівники поліції надали йому час для цього, після чого ОСОБА_1 просив надати йому ще 5 хвилин, а потім зазначив, що йому потрібен ще час для спілкування з адвокатом, затягуючи час та зловживаючи своїм правом. Жодних клопотань про залучення захисника від ОСОБА_1 не надходило. Тому твердження про порушення права ОСОБА_1 на захист з боку працівників поліції є безпідставним.

Тому, враховуючи вищенаведене, усі доводи стосовно невинуватості ОСОБА_1 , викладені його захисником у апеляційній скарзі, не ставлять під сумнів наявність в його діях ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Отже, за встановлених обставин складання протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.

Будь-яких порушень з боку працівників поліції при вчиненні вказаних дій матеріали справи не містять.

Таким чином, сукупність зібраних і направлених до суду першої інстанції доказів поза розумним сумнівом свідчить про наявність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому висновок судді про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення є обґрунтованим, відповідає матеріалам справи і фактичним обставинам події. При цьому суд дотримався вимог закону щодо повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Також суд, дотримавшись вимог ст.ст. 33, 34 КУпАП, наклав на ОСОБА_1 стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною, у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, що за своїм видом та розміром є законною і обґрунтованою мірою відповідальності за вчинене правопорушення, і відповідає меті виховання особи, що його вчинила, та запобіганню вчиненню нових правопорушень, як це передбачено ст. 23 КУпАП.

За таких обставин, постанова судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року є законною та обґрунтованою, тому підстави для її скасування - відсутні, а відтак, апеляційна захисника Кушніра О.П. задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суддя

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу захисника Кушніра О.П. залишити без задоволення, а постанову судді Печерського районного суду м. Києва від 09 жовтня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя

Київського апеляційного суду Горб І.М.