Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №274/2986/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2986/26

провадження № 2/0274/2420/26

Рішення

Іменем України

31.08.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник позивача - Усенко М.І. звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №1312257 від 05.03.2020 року в розмірі 20884,96 грн.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та відповідачкою було укладено кредитний договір № 1312257.

Відповідно до умов укладеного договору кредитодавець надав позичальникові кредит у сумі 11319,80 грн., а позичальник зобов`язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування грошовими коштам на умовах та у порядку, визначені договором.

25.06.2020 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 11-БЛД, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за кредитним договором №1312257 від 05.03.2020 року.

Позивач зазначає, що станом на дату подання позову заборгованість за кредитним договором становить 20884,96 грн, з яких: 11319,80 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7867,19 грн - заборгованість за процентами, 1697,97 грн - заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику.

Позивач просить стягнути на його користь із відповідачки заборгованість за договором та судові витрати.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 04.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.32).

18.05.2026 від відповідачки ОСОБА_1 надішов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.

Вважає, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит капітал" є неналежним позивачем у спірних правовідносинах, оскільки Товариство не набуло права вимоги за кредитним договором, укладеним 05.03.2020 року між ТОВ «БІЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та нею. В матеріалах справи відсутні докази про те, що договір факторингу між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит капітал" має законні підстави стосовно обумовлених у договорі факту передачі боргових зобов`язань боржника, Акту прийому-передачі реєстру боржників за договорами факторингу, а також сплата новим кредитором грошових коштів первісним кредиторам за передачу грошових вимог та зарахування їх на рахунок останніх.

Вказує, що стороною позивача не надано до матеріалів справи належних та допустимих доказів на підтвердження сплати новими кредиторами грошових коштів первісним кредиторам за передачу прав грошової вимоги та зарахування їх на рахунок останніх. Тобто, Товариством не подано належних та допустимих доказів (первинних документів) виконання грошового зобов`язання Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» переді мною за кредитним договором № 1312257 від 05.03.2020 року, а також наявності у неї заборгованості за цим договором у розмірі 11319,80 грн. (наданий Товариством «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» розрахунок заборгованості від 24.06.2020 року таким доказом не є).

Звертає увагу на те, що позивачем не подано розрахунку заборгованості. В матеріалах справи є лише розрахунок заборгованості, складений первинним кредитором Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» 24.06.2020 року.

Вважає, що суд позбавлений можливості з`ясувати обставини щодо наявності заборгованості за цим договором та її розміру, оскільки матеріали справі не містять необхідних для цього належних та допустимих доказів.

Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався. 03.06.2026 представником позивача подано додаткові пояснення.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, суд вирішив проводити розгляд справи за наявними доказами.

З`ясувавши обставини, дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено , що 05.03.2020 року між ТОВ «БІЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1312257 (а.с. 7 - 8).

Згідно умов договору, сума кредиту становить - 11319,80 грн (п.1.2 договору).

Кредит надається строком на 15 днів з 05.03.2020 по 20.03.2020 (п.1.3 договору).

З 1-го по 15-й день позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,5200%. У зв`язку з підвищенням ступеню кредитного ризику, в момент повернення фінансового кредиту Позичальник зобов`язується сплатити кредитору процент за користування грошовими коштами за останній день строку користування кредиту, що дорівнює 15,00% від суми кредиту, тобто 1697,97 грн. (п.1.4)

У випадку несплати позичальником процентів (плати за користування грошовими коштами) та процентів за підвищений ступінь ризику у строк, встановлений п. 1.3, позичальник підтверджує намір та надає згоду на продовження строку дії цього договору по 02.04.2020 (п.1.5).

Після продовження строку дії договору, визначеного п. 1.5 позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) з 16-го по 28-й день у розмірі 4,95% за кожен день строку користування кредитом (п.1.6).

Тип процентної ставки у п. 1.4 та 1.6.: фіксована (незмінна протягом усього строку кредитного договору) (п.1.7).

Строк дії договору: 28 днів з моменту підписання цього кредитного договору (а.с.1.8).

Договір підписаний представником кредитодавця та позичальником.

Згідно повідомлення ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» №143/18 від 02.02.2026 ОСОБА_1 за договором №1312257 вді 05.03.2020 видано кредит в сумі 11319,80 грн згідно чеку №21877 (а.с.10 зворот). До матеріалів справи даний чек позивачем не долучено.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1312257 від 05.03.2020, виконаним ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС», станом на 24.06.2026 року заборгованість відповідачки становить 20884,96 грн, з яких: 11319,80 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7867,19 грн - заборгованість за процентами, 1697,97 грн - заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику (а.с.11).

25.06.2020 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір про відступлення прав вимоги № 11-БЛД, на підставі якого позивач набув прав вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1312257 (а.с.11 зворот -15).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників №1 до договору про відступлення прав вимоги № 11-БЛД від 25.06.2020 позивач набув права грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором в сумі 20884,96 грн, з яких: 11319,80 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7867,19 грн - заборгованість за процентами, 1697,97 грн - заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику (а.с. 15 зворот).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, за наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідачки за вказаним договором становить 20884,96 грн, з яких: 11319,80 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7867,19 грн - заборгованість за процентами, 1697,97 грн - заборгованість за відсотком за підвищений ступінь ризику.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами першою, п`ятою, шостою та сьомою статті 81 ЦПК України також передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, обов`язок доведення обставин, на які посилаються сторони як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача.

Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року в справі № 334/3056/15 вказав, що в справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

За змістом пункту 2.1 договору, кредитор надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитора після підписання сторонами договору.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

У постанові Верховного Суду по справі №175/35/16-ц від 01.06.2022, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18) зазначено, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно вказаної норми Закону України, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Надана до матеріалів справи довідка підтвердження перерахування коштів не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже не є належним доказом наявності заборгованості. Про витребування належних доказів видачі коштів відповідачу у первісного кредитора клопотання позивачем не заявлялося, а суд, за загальним правилом, позбавлений можливості витребовувати докази за власною ініціативою.

Інформація, зазначена в розрахунку заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає представник позивача.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки позивачем не надано належних доказів, а саме первинних документів, що передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», якими б підтверджувався факт перерахування та отримання коштів відповідачкою, а тому, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Судовий збір сплачений позивачем при подачі позову до суду, в силу ст. 141 ЦПК України та витрати на професійну правничу допомогу, у зв`язку з відмовою в позові відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,263-265,274-275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлено 31 серпня 2026 року

Суддя : Т.М. Вдовиченко