Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №167/657/26 — Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 167/657/26

Номер провадження 2/167/654/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

28 серпня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючої судді Шептицької Н.В.,

з участю:

секретаря судового засідання Матвійчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (далі – позивач, ТОВ) до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позовних вимог.

28.05.2026 року ТОВ звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 24.03.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (далі – Первісний кредитор) та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №314076362 (далі – Кредитний договір, Договір) на суму 6 000,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Саме відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора – CDFR-9944.

У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Кредитного договору, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 6 000,00 грн, шляхом перерахування через банк-провайдер.

22.07.2025 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі – ТОВ «Таліон Плюс») укладено Договір факторингу №МВ-ТП/45 (далі – Договір факторингу 1).

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу №1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 22.07.2025 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04.12.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу №04/1225-01 (далі – Договір факторингу 2).

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 04.12.2025 року за Договором факторингу №2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 755,98 грн.

Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав і загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви за Кредитним договором становить 20 755,98 грн, яка складається з:

- 5 998,65 грн – заборгованість по тілу кредиту;

- 11 758,00 грн – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом;

- 2 999,33 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 17 756,65 грн, яка складається з:

- 5 998,65 грн – заборгованість по тілу кредиту;

- 11 758,00 грн – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, а також судові витрати по справи, понесені при сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 гривень.

Позовна заява подана через систему «Електронний суд».

2. Рух справи в суді.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.05.2026 року, справа передана на розгляд головуючому судді Шептицькій Н.В. (ас 82).

З ЄДДР отримано інформацію про місце реєстрації відповідача (ас 83), оскільки це має значення для вірного визначення територіальної підсудності даної категорії справ, згідно ч.1 ст.27 ЦПК України.

Ухвалою головуючої судді від 05.06.2026 року позовна заява ТОВ була прийнята до розгляду та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, за клопотанням позивача від АТ КБ «ПриватБанк» витребувані додаткові письмові докази, що містять банківську таємницю, призначено розгляд справи по суті в судовому засіданні (ас 84-86).

01.07.2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла інформація, що містить банківську таємницю (ас 99).

Ухвалою суду від 02.07.2026 року розгляд справи відкладено (ас 101-102).

Ухвалою суду від 29.07.2026 року розгляд справи відкладено (ас 112-113).

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Представник позивача в позовній заяві зазначив про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (ас 6).

Судові повідомлення, надіслані відповідачу за місцем його реєстрації, повернулися без вручення адресату з відміткою уповноваженої особи «Укрпошти»: «Повертається. Адресат відсутній за вказаною адресою» (ас 98, 121, 122). Крім того, відповідач був неодноразово повідомлений про день, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення про його виклик на офіційному сайті судової влади України (ас 107, 118). За таких обставин відповідач є повідомлений про день, час і місце розгляду справи, згідно п.3 ч.8, ч.11 ст.128, ч.10 ст.130 ЦПК України.

Суд ухвалив: проводити заочний розгляд справи у відсутності учасників справи, згідно ч.11 ст.128, ч.10 ст.130, ч.ч. 1, 4 ст.223, ч.1 ст.279 ЦПК України, на підставі ч.1 ст. 280 ЦПК України.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.ч.4, 5 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення у цій справі є 28.08.2026 року - дата складення повного судового рішення.

3. Встановлені в судовому засіданні обставини та досліджені докази на їх підтвердження.

Дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі письмові докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позовної заяви, суд встановив наступне.

В судовому засіданні встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №314076362 на суму 6 000,00 грн у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Відповідач ініціював укладення Кредитного договору, оформивши Заявку на сайті первісного кредитора, підписавши Кредитний договір з використанням одноразового ідентифікатора – CDFR-9944.

У Кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов, в тому числі щодо розміру кредиту, грошової одиниці, в якій надано кредит, строк та умови користування кредитними коштами, розміру і типу процентної ставки.

Умови Договору наступні:

-загальний розмір кредиту: 6000,00 грн (п.2.2.),

-дата надання кредиту: 24.03.2025 року (п.2.3.),

-мета кредиту: для задоволення поточних споживчих потреб (п.2.5.),

-дисконтний період: 20 (двадцять) днів від дати отримання позичальником першого траншу (п.3.1.),

-для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду за Договором. Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 20 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 12,00 грн (п.3.3.),

-кінцева дата повернення кредиту: 23.04.2030 року (п.7.3.),

-базова процентна ставка складає: 0,98 відсотків в день (п.8.3.).

На виконання умов Кредитного договору 24.03.2025 року Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку №5168745617382368 відповідача.

Первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі.

22.07.2025 року між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/45.

Первісний кредитор та ТОВ «Таліон Плюс» на виконання Договору факторингу №1 підписали Реєстр прав вимоги №Б/Н від 22.07.2025 року, за яким від Первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

04.12.2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та позивачем укладено Договір факторингу №04/1225-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 04.12.2025 року за Договором факторингу №2 від ТОВ «Таліон Плюс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 20 755,98 грн, яка складається з:

- 5 998,65 грн – заборгованість по тілу кредиту;

- 11 758,00 грн – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом, що були нараховані за період з 24.03.2025 року по 04.12.2025 року включно;

- 2 999,33 грн – заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Встановлені обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами: паспортом споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до Договору №314076362 від 24.03.2025 року (ас 9-10), договором кредитної лінії №314076362 від 24.03.2025 року (ас 11-22), правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (ас 23-26), порядком дії споживача в ІТС ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (ас 27-42), платіжним дорученням від 24.03.2025 року (ас 43), переліком позичальників з даними про транзакції щодо яких запитується інформація (ас 49), договором факторингу №МВ-ТП/45 від 22.07.2025 року (ас 50-52), реєстром прав вимоги від 22.07.2025 року (ас 53-54), повідомленням ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» №203 від 10.04.2026 року (ас 55), актом звірки взаємних розрахунків (ас 55зв), договором факторингу №04/1225-01 від 04.12.2025 року (ас 56-59) з додатками (ас 59зв-62), актом прийому-передачі Реєстру прав вимоги від 04.12.2025 року (ас 63), платіжною інструкцією від 15.12.2025 року (ас 64), розрахунком заборгованості ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (ас 65-66), розрахунком заборгованості ТОВ «Таліон плюс» (ас 67-68), випискою з особового рахунку за Договором кредитної лінії №314076362 від 24.03.2025 року (ас 69), довідкою ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (ас 78), досудовою вимогою щодо дострокового стягнення заборгованості №25771520798 від 05.02.2026 року (ас 79), інформацією від АТ КБ «ПриватБанк» (ас 99).

4. Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань перед первісним кредитодавцем, правонаступником якого є ТОВ, за Договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

5. Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

За змістом ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4 ст.203 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.627 ЦК України та ст.6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ч.1 ст.212 ЦК України, особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

У ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно п.6 ч.1 ст.3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону).

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

Згідно ч.6 ст.11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно ст.64 ЦПК України, докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.

Згідно частиною першою ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст.1056-1 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1); жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.2); суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ч.3).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

6. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Судом на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів встановлено, що 24.03.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем було укладено Договір у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразового ідентифікатора, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 6000,00 грн, який він зобов`язався повернути та сплатити відсотки за користування ним на визначених у кредитному Договорі умовах

Відповідачу кредитні кошти були перераховані шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти.

Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав.

Відтак, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», як правонаступник та новий кредитор, вправі вимагати захисту порушених прав у судовому порядку шляхом стягнення з боржника заборгованості за укладеним ним Договором.

Враховуючи те, що відповідач отримав кредитні кошти та користувався ними, належних та допустимих доказів на підтвердження повернення усієї суми отриманих в кредит коштів ні на рахунки ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», ні на рахунки попереднього кредитора не надав, а відтак позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором в розмірі 17 756,65 грн, яка складається з:

- 5 998,65 грн – заборгованість по тілу кредиту;

- 11 758,00 грн – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

7. Розподіл між сторонами судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (2662,40 грн).

Позовна заява з доданими до неї матеріалами подані через систему «Електронний суд» та ТОВ сплачено судовий збір в сумі 2662,40 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено, тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 гривень.

Разом з цим, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (ст. 15 ЦПК України).

Згідно ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5, 6 ст.137 ЦПК України).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представником позивача подано до суду наступні документи:

- Договір про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року (ас 70-71) з додатком (ас 71зв),

- Додаткову угоду №25771520798 до Договору про надання правничої допомоги №20/01/26-02 від 20.01.2026 року (ас 72),

- акт прийому передачі наданих послуг від 20.03.2026 року, згідно з яким АБ "ТИМОШЕНКО ТА ПАРТНЕРИ" надало правову допомогу ТОВ "ЮНІТ КАПІТАЛ" щодо стягнення заборгованості з відповідача за Договором на загальну суму 7000,00 грн (ас 73),

- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (ас 74),

- Довіреність ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ас 75),

- Довіреність ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ас 76).

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу відповідачем суду не подавалося.

Ураховуючи вищенаведене, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 гривень.

Керуючись ст.ст.12,13,19,77,81,83,84,128,130,141,223,247,258,259,263,264,265,268,274-279, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за договором кредитної лінії №314076362 від 24.03.2025 року в розмірі 17 756 (сімнадцять тисяч сімсот п`ятдесят шість) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок, з яких: 5 998 (п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто вісім) гривень 65 (шістдесят п`ять) копійок – заборгованість по тілу кредиту, 11 758,00 (одинадцять тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень – заборгованість по несплаченим відсотках за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» 7000,00 (сім тисяч) гривень витрат на правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Рожищенським районним судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою до Рожищенського районного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем до Волинського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається відповідачем протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», місцезнаходження: 01133, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, м. Київ, код ЄДРПОУ 43541163.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Дата складення повного тексту рішення суду: 28.08.2026 року.

Головуючий суддя Шептицька Н.В.