Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №156/688/26 — Іваничівський районний суд Волинської області

Справа № 156/688/26

Провадження № 3/156/338/26

Рядок статзвіту 432

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року сел. Іваничі

Суддя Іваничівського районного суду Волинської області Малюшевська І. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали, які надійшли з Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою та мешканця АДРЕСА_1 , непрацевлаштованого, раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП)

учасники справи:

особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - не з`явився,

представник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Федчик С. В.,

про права передбачені ст. 268 КУпАП, ст.ст. 10, 63 Конституції України особі роз`яснено,

клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, відводів не заявлено,

в с т а н о в и в :

І. Встановлені під час розгляду справи обставини

24.05.2026 о 13 год. 20 хв. на території Литовезької ОТГ Володимирського району на напрямку 820 п/зн на відстані 7000 м до лінії державного кордону громадянин України ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону з території України на територію Республіки Польща поза встановленим пунктом пропуску в обхід річки ОСОБА_2 , чим порушив вимоги статей 9, 12 Закону України «Про державний кордон України», тобто вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

ІІ. Пояснення учасників справи

Особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоч суд належним чином повідомляв його про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N 50966/99 від 14.10.2003).

Справи про адміністративні правопорушення, передбачені в тому числі ст. 204-1 КУпАП розглядаються протягом доби (ч. 2 ст. 277 КУпАП).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 204-1 КУпАП не є обов`язковою.

Беручи до уваги те, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 достеменно знав про складання відносно нього адміністративного протоколу і що розгляд справи відбудеться в Іваничівському районному суді Волинської області, не вжив жодних заходів для явки до суду, подав заяву про здійснення розгляду справи без його участі та не подав клопотань щодо надання доказів невинуватості чи будь-яких інших доказів, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення, суддя вважає, що є всі підстави для прийняття справедливого, законного та неупередженого рішення без участі такого.

Інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні представляв адвокат Федчик С. В., який просив закрити провадження у справі за п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП з мотивів, викладених у відповідному клопотанні.

26.08.2026 адвокат Федчик С. В. подав до суду клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п.1 ст.247 КУпАП, тобто за відсутності складу адміністративного правопорушення. Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_1 на даний час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , а тому виключно з об`єктивних причин не має можливості взяти участь у судовому розгляді справи. Однак, ОСОБА_1 категорично не визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки складені працівниками ІНФОРМАЦІЯ_4 адмінматеріали є неправдивими, викладені у них відомості щодо вчинення адміністративного правопорушення – надуманими та не підтверджуються жодними доказами.

Як повідомив ОСОБА_1 фактично мали місце наступні обставини: перебуваючи у місті Львів у власних справах, ОСОБА_1 мав намір повертатися додому в село Олексіївка Камінь-Каширського району Волинської області. Скориставшись Інтернет-додатком «BLA-BLA-CAR» ОСОБА_1 домовився із водієм мікроавтобуса, що він за окрему плату завезе його в місто Камінь-Каширський Волинської області. Після цього, у визначений водієм мікроавтобуса час та місці ОСОБА_1 сів в місті Львові до транспортного засобу та в якості пасажира їхав додому по автодорозі сполученням Львів – Камінь-Каширський через місто Шептицький. По дорозі мікроавтобус зупинили на одному із блокпості, де у пасажирів почали перевіряти документи, що посвідчують особу, та військово-облікові документи. ОСОБА_1 відразу не зміг надати вказані документи, оскільки не міг пригадати, в якій саме сумці їх помістив, а тому його вивели із мікроавтобуса та почали оформляти адмінматеріали за відсутність документів. Працівник прикордонної служби склав постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та вказав на необхідність сплати штрафу. ОСОБА_1 підписав дані документи, отримав рахунок для сплати штрафу, який через кілька днів оплатив. У подальшому ОСОБА_1 знайшов свої документи в одній із своїх сумок та пред`явив їх. Після цього на блокпост приїхали працівники ТЦК та повідомили, що його будуть мобілізовувати. Тоді працівник прикордонної служби зім`яв та відкинув в сторону складені ним документи і почав складати якісь інші. Однак, ОСОБА_1 більше жодних інших документів не підписував. В протоколі про адміністративне правопорушення ЗхРУ №245238 від 24 травня 2026 року та в заяві на адресу Іваничівського районного суду від 24 травня 2026 року містяться не його підписи. Ці підписи підроблені, схожі на підписи ОСОБА_1 , однак йому точно не належать. ОСОБА_1 ці документи не підписував.

При цьому, як слідує із протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зупинено на відстані 7000 метрів від лінії державного кордону України в селі Литовеж Волинської області. Із даного факту не зрозуміло, на підставі яких даних та доказів працівники прикордонної служби зробили висновок, що ОСОБА_1 мав намір та здійснював спробу перетнути державний кордон України, перебуваючи на відстані семи кілометрів від нього на автомобільній дорозі.

До протоколу про адміністративне правопорушення додано лише схему району затримання порушника, яка має неякісне викопіювання із Google Map, із якого не можна почерпнути жодної інформації. Жодних доказів, у тому числі пояснень свідків, відеозаписів чи фотознімків тощо, які б вказували на вчинення адміністративного правопорушення, не додано. Фактично у матеріалах справи немає жодного доказу, який би підтверджував факт здійснення спроби ОСОБА_1 незаконного перетину кордону.

ІІІ. Застосоване судом законодавство

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України. Пропуск осіб, які незаконно перетинають державний кордон України з наміром бути визнаними біженцями чи особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту, і у яких відсутні документи, що посвідчують особу, або якщо такі документи є фальшивими, здійснюється без таких документів

Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України (ст. 35 Закону України «Про державний кордон України»).

Норми ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачають адміністративну відповідальність, зокрема, за спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону України.

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізичні осудні особи, які досягли 16- річного віку). Суб`єктом правопорушення може бути громадянин України, іноземець або особа без громадянства.

Об`єктивну сторону інкримінованого особі адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 204-1 КУпАП становлять такі альтернативні дії: перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом: поза пунктами пропуску, або через пункти пропуску без відповідних документів, за неправдивими документами чи без дозволу влади. Склад правопорушення є формальним, тобто для його завершення не потрібні будь-які наслідки, достатньо самого факту вчинення дії.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю умислу.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України та не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною 3 статті 9 вказаного Закону визначено що, пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, у морських і річкових портах, аеропортах (аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.

Суд враховує, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан (воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень).

ІV. Висновок суду

На підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП відповідальною особою Відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 надано та дослідчено судом у судовому засіданні:

- протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 245238 від 24.05.2026 у якому викладені обставини вчинення ОСОБА_1 діяння, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП;

- схему району затримання порушника гр. України ОСОБА_1 від 24.05.2026 в АДРЕСА_2 ;

- письмову заяву ОСОБА_1 від 24.05.2026 у якій свою вину у вчиненому визнає.

Однак, вказані докази не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій, спрямованих на спробу перетину державного кордону України, поза встановленими пунктами пропуску.

Інших доказів на підтвердження обставин, викладених у протоколі про адмінстративне правопорушення, зокрема фото чи відеофіксації події, або інших беззаперечних доказів, які б вказували на причетність ОСОБА_1 до вчинення правопорушення, до матеріалів справи не долучено.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Згідно із ч.1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України №1199 від 03.08.1998 «Про контрольовані прикордонні райони» Володимирський район Волинської області включено до переліку районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд. Також вказаною постановою встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до пп. 7,8 Положення про прикордонний режим, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998 року, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було виявлено на відстані 7000 м від лінії державного кордону, тобто, на місці, яке в силу наведених положень Кабінету Міністрів України №1147 від 27.07.1998, не відноситься до прикордонної смуги, яка становить завширшки 5 км від державного кордону, та перебування в якій можливе за наявності спеціального дозволу.

У протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, та які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП. При цьому, саме перебування особи на території Литовезької ТГ Володимирського району Волинської області, який є контрольованим прикордонним районом, на відстані 7 000 м від державного кордону, що перевищує ширину прикордонної смуги, не є свідченням того, що особа мала на меті, будь-яким способом, незаконно перетнути державний кордон України. Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суддя дійшла висновку, що матеріали справи не містять об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 вчинив спробу перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України.

Долучені до протоколу матеріали не відповідають критерію переконливості та достатності і, відповідно, не доводять, поза розумним сумнівом, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення та не містять жодних підстав для встановлення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.

Під час розгляду справи наданими суду доказами факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, поза розумним сумнівом не доведено. В силу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та винуватість особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Отже, суддя дійшов висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 283, 284 КУпАП, на підставі ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, суддя –

п о с т а н о в и в :

Клопотання представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Федчик С. В. про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КупАп – задовольнити.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за протоколом серії ЗхРУ № 245238 від 24.05.2026, закрити у зв`язку з відсутністю складу вказаного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, до Волинського апеляційного суду через Іваничівський районний суд Волинської області протягом десяти днів з дня її ухвалення.

Постанова набирає законної сили після спливу встановленого строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя І. Є. Малюшевська