Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №154/3482/26 — Володимирський міський суд Волинської області

154/3482/26

1-кп/154/677/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Володимирський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

з участю прокурора – ОСОБА_3

захисника – ОСОБА_4

обвинуваченого – ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі, у режимі відеоконференції, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62025140130001708 від 27.11.2025 по обвинуваченню

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця селища Івано-Франкове, Яворівського району, Львівської області, громадянина України, українця, з неповною середньою освітою, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення перебував на посаді солдата резерву 9 запасної роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25.02.2022 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідності до указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_5 призвано на військову службу за мобілізацією до Збройних Сил України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.04.2025 №119 солдата ОСОБА_5 з 27.04.2025 зараховано до списків особового складу частини НОМЕР_1 , на всі види забезпечення та визнано таким, що з 27.04.2025 приступив до виконання службових обов`язків за посадою солдата резерву 9 запасної роти військової частини НОМЕР_1 .

Згідно з вимогами ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України, а громадяни України проходять військову службу відповідно до законодавства.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан. Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого продовжена на даний час.

Будучи військовослужбовцем за мобілізацією військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_5 відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, знати та виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, бути дисциплінованим, беззастережно виконувати накази командирів (начальників), поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статті 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків, зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Однак, солдат ОСОБА_5 в порушення зазначених норм, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, не отримавши дозволу відповідного командира (начальника), не пізніше 08:00 год. 29.04.2025 року не маючи наміру назавжди ухилитися від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби – тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме: АДРЕСА_2 та був відсутній на службі по 07.07.2026 без поважних причин, а службовий час проводить на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби.

У період часу з 26.04.2023 до 07.07.2026 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов`язки, а службовий час проводив на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , свою вину у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України визнав повністю, фактичні обставини справи і зібрані по ній докази не заперечив, пояснив, що щиро кається у вчиненому і дав показання, що повністю узгоджуються з описовою частиною цього вироку.

По суті обвинувачення і заданих запитань ОСОБА_5 пояснив, що він 29.04.2025 року, зранку, в умовах воєнного стану, самовільно залишив місце несення служби – тимчасове місце дислокації військової частини НОМЕР_1 , а саме: АДРЕСА_2 та був відсутній на службі по 07.07.2026 без поважних причин, а службовий час проводить на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, оскільки в нього батько являється інвалідом і за ним нікому доглядати. Просив суд суворо не карати.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, переконавшись у добровільності та істинності його позиції за згодою сторін, у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та вважає можливим обмежити обсяг дослідження доказів допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому суд з`ясував правильність розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, з`ясував, чи не має сумнівів в добровільності його позиції, а також роз`яснив обвинуваченому, що він буде позбавлений права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

При встановлених обставинах, оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю і зібраних доказів достатньо для визнання його винуватим.

Таким чином, враховуючи викладене, суд вважає, що своїми умисними протиправними діями, які виразились у самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення, перевиховання та попередження вчиненню нових злочинів.

При обранні міри покарання, суд враховує суспільну небезпеку вчиненого, а саме, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ст. 12 Кримінального кодексу України відноситься до тяжких злочинів.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого є щире каяття обвинуваченого, яке виражається у визнанні винуватості в обсязі обвинувачення, ставленні обвинуваченого до скоєного, осуду своїх дій.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого – відсутні.

Суд враховує особу обвинуваченого, а саме, що він раніше не судимий, має зареєстроване постійне місце проживання, сталі соціальні зв`язки, посередню характеристику, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, вину у вчиненому злочині визнавав на протязі всього розгляду справи, засуджував себе за вчинене діяння, не намагався уникнути відповідальності, мав належну процесуальну поведінку.

Беручи до уваги дані про особу обвинуваченого, з врахуванням думки сторони публічного обвинувачення, обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обтяжуючих, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів призначити ОСОБА_5 покарання в межах санкції статті закону, що передбачає кримінальну відповідальність за ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: у виді позбавлення волі.

Підстав для застосування до ОСОБА_5 вимог ст.ст. 69,75 КК України суд не вбачає.

Так, Законом № 2839-IX від 13.12.2022, який набрав чинності 27.01.2023 року, частину першу статті 75 КК України після слів «кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією» доповнено словами та цифрами "кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці", тобто посилено закон про кримінальну відповідальність в частині неможливості застосування положень ст. 75 КК України стосовно осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, в тому числі за ч.5 ст.407 КК України. Аналогічні обмеження були внесені і до ст. 69 КК України

Враховуючи викладене суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_5 можливо призначити покарання в межах санкції ч.5 ст.407 КК України, пов`язане із позбавленням волі, обмежень для призначення якого з огляду на вимоги ч. 3 ст. 61 КК України не вбачається, з урахуванням правил, визначених ст. 69-1 КК України, що відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, та сприятиме виправленню обвинуваченого.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили необхідно залишити без змін - тримання під вартою, оскільки, з урахування ризиків, що продовжують існувати, а також призначення покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, суд не знаходить підстав для його скасування або зміни на інший більш м`який запобіжний захід.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов по справі - не заявлявся.

Речові докази -відсутні.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з 07 липня 2026 року, тобто з моменту його фактичного затримання.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк покарання строк попереднього ув`язнення з 07.07.2026 до дня набрання вироком законної сили, з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишити без змін - тримання під вартою.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Волинського апеляційного суду через Володимирський міський суд Волинської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а засудженим в той же строк з дня отримання копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_6