Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №750/2134/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 750/2134/26

Головуючий у першій інстанції – Косенко О. Д.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1192/26

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: ОСОБА_2

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів (суддя Косенко О.Д.), ухвалене у м.Чернігів,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, стягнутих з нього за судовим наказом, виданим 13 лютого 2026 року Деснянським районним судом м.Чернігова, на користь ОСОБА_2 на неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку. Позов мотивовано тим, що 13 лютого 2026 року Деснянським районним судом м.Чернігова видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2026 року до досягнення дитиною повноліття. ОСОБА_1 вказує, що 08 серпня 2024 року між ним та ОСОБА_4 укладено шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дитина – ОСОБА_5 . За доводами позивача, його малолітня дитина та дружина перебувають виключно на його утриманні, оскільки інших доходів, окрім заробітної плати чоловіка, сім`я не має, що дає підстави стверджувати про погіршення майнового стану позивача та неможливість сплачувати аліменти у визначеному судовим наказом розмірі. Вважає, що з урахуванням норми ч.5 ст.183 СК України, розмір аліментів, який підлягає стягненню на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , повинен становити 1/6 частину заробітку.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року позов задоволено; зменшено розмір аліментів, визначений судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 лютого 2026 року у цивільній справі № 750/1678/26, яким стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на неповнолітню дочку – ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2026 року та до досягнення дитиною повноліття; вирішено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частки заробітку (доходу) ОСОБА_1 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з часу набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішення суду мотивовано тим, що у сімейному житті позивача існують обставини, до яких може бути застосована правова конструкція «відбулися істотні зміни, які вплинули на можливість здійснювати сплату аліментів у повному обсязі» на утримання своєї неповнолітньої дочки, а тому наявні підстави для зменшення розміру аліментів з 1/4 до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не досліджував питання визначення суми, яку платник має обов`язок сплачувати, яку зменшити і до якого конкретного розміру, не зобов`язував позивача подати довідку про його доходи за місцем працевлаштування для визначення його реальних доходів, тобто не встановлював фактичні обставини, які впливають як на позовні вимоги, так і на право відповідачки отримати належний розмір аліментів на утримання дитини. ОСОБА_2 звертає увагу, що позивач, як держслужбовець, задекларував заробітну плату своєї дружини, соціальні виплати та аліменти в розмірі понад 600 тисяч гривень, що вказує на те, що дружина є самодостатньою та добре забезпеченою, яка отримує значно більший дохід, ніж сам ОСОБА_1 . Відповідачка вважає докази, на які послався суд першої інстанції, неналежними та неналежною підставою для зменшення розміру аліментів.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін. Позивач вказує, що в його декларації дійсно міститься інформація про дохід дружини в розмірі 448 881 грн, що є технічною помилкою, оскільки дійсний дохід становить 44 881 грн. Про цю технічну помилку було повідомлено НАЗК у встановленому законом порядку. При цьому ОСОБА_2 не звернула уваги на декларацію самої ОСОБА_4 , яка також є у відкритому доступі та в якій чітко зазначено, що дохід від її заробітної плати за 2025 рік складає саме 44 881 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав правильну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

По справі встановлено, що судовим наказом Деснянського районного суду м.Чернігова від 13 лютого 2026 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дитину – дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 11 лютого 2026 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.13).

Згідно з копією свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 і ОСОБА_6 уклали шлюб 08 серпня 2024 року (а.с.14).

У шлюбі ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) у них народилася донька – ОСОБА_5 (а.с.15).

Відповідно до Наказу Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції №2209/04 від 24 квітня 2025 року надано ОСОБА_4 , головному державному виконавцю Центрального відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові, відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 28 квітня 2025 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 включно (а.с.16).

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Відповідно до частини першої статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (частина четверта статті 273 ПК України).

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Аналіз статті 192 СК України дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного, і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 727/1599/22 (провадження № 61-7814св22), від 10 жовтня 2023 року у справі № 682/2454/22 (провадження № 61-10748св23), від 27 листопада 2024 року у справі № 613/1404/23 (провадження № 61-7443св24), від 08 січня 2025 року у справі № 567/1462/23 (провадження № 61-6943св24).

Ураховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції за вказаних обставин справи, установивши зміну сімейного стану ОСОБА_1 , зокрема народження ще однієї дитини, яка перебуває на утриманні батька на рівні із спільною з відповідачкою дітиною, дійшов обґрунтованого висновку про те, що є підстави для зменшення розміру стягуваних із нього аліментів на користь відповідачки з 1/4 на 1/6 частину.

Оскільки зміна сімейного стану є самостійною підставою для зміни розміру аліментів, не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що суд не досліджував питання конкретних розмірів доходів платника аліментів.

Безпідставними є твердження ОСОБА_2 щодо недостовірності інформації про відсутність у дружини позивача доходів.

Так, за матеріалами справи встановлено, що питання про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 було вирішено в наказному провадженні, без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. Отже у цьому випадку платник аліментів не мав можливості подати докази на підтвердження свого сімейного та матеріального стану. Скориставшись своїм правом на зміну розміру аліментів після винесення судового наказу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про їх зменшення. До позовної заяви ним додано докази на підтвердження народження ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача дитини ОСОБА_5 та перебування дружини у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Інтереси відповідачки в суді першої інстанції на підставі ордера на надання правничої допомоги представляв адвокат Марич І.Ю., якому було надано доступ до даної електронної справи в підсистемі «Електронний суд». Проте, ані ОСОБА_2 , ані її адвокат відзив на позовну заяву не подавали, в судове засідання не з`явилися.

До апеляційної скарги відповідачкою додано декларацію ОСОБА_1 як особи, уповноваженої на виконання функцій держави, за 2025 рік, подану ним 20 березня 2026 року, в якій зазначені, зокрема доходи (заробітна плата) дружини позивача – ОСОБА_4 в розмірі 448 881 грн, що, на думку апелянта, свідчить про достатній рівень матеріального забезпечення дружини позивача.

Проте, на спростування таких доводів відзиву ОСОБА_1 надав докази подання ним до НАЗК повідомлення про помилку в декларації, а саме, що в поданій ним декларації за 2025 рік він механічно зазначив невірну суму доходу своєї дружини ОСОБА_4 , 448 881 грн, а потрібно було зазначити 44 881 грн.

Таким чином, твердження відповідачки про те, що дружина позивача отримує значно більший дохід, ніж її чоловік, спростовуються матеріалами справи.

Той факт, що дружина може вийти з відпустки по догляду за дитиною в будь-який час, не спростовує права позивача на зміну розміру аліментів у зв`язку зі зміною сімейного стану і перебування на його утриманні дружини і дитини. При цьому ОСОБА_2 не позбавлена права у разі зміни, зокрема матеріального стану ОСОБА_1 , на звернення до суду з аналогічним позовом.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

Отже, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом 30 днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: