Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №742/2058/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 742/2058/26

Головуючий у першій інстанції – Павлов В. Г.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1764/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Висоцької Н.В., Супруна О.П.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_3 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року (суддя – Павлов В.Г., місце ухвалення – м. Прилуки) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та повнолітнього непрацездатного сина,

У С Т А Н О В И В:

У квітні 2026 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернулася з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти: 1/ на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно, у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до повноліття дітей; 2/ на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність, починаючи з дати пред`явлення позову і на період непрацездатності сина.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що від укладеного між сторонами 20.11.2003 шлюбу, у них мається троє спільних дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який має інвалідність з дитинства і є непрацездатним за станом свого здоров`я. Після припинення з березня 2026 року фактичних шлюбних відносин діти залишилися проживати з позивачем, яка самостійно несе витрати по їх належному утриманню. Повнолітній син сторін ОСОБА_6 із народження має серйозне генетичне захворювання, яке потребує належного лікування, медикаментозного забезпечення, постійного стороннього догляду, консультацій лікарів. Натомість відповідач взагалі не надає грошових коштів для розвитку дітей та їх матеріально не забезпечує, хоча його фінансовий стан дозволяє це робити. За доводами позивача відповідач є працездатним і має належний стан здоров`я, офіційно працює та є головою фермерського господарства «Росток». де отримує регулярний і стабільний дохід, інших дітей та непрацездатних родичів, які перебувають на його утриманні, в нього немає. У зв`язку з цим, позивач змушена звернутись до суду з даним позовом, зазначаючи, що заявлений нею до стягнення розмір аліментів є справедливим, співмірним, реальним та достатнім у контексті потреб дітей та відповідає платоспроможності й матеріальному стану відповідача.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.04.2026р. і до досягнення повноліття дітей.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.04.2026 року і на весь період його непрацездатності.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру та умов стягнення аліментів, визначивши йому розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 10.04.2026 і до досягнення ними повноліття, та на ОСОБА_3 у розмірі 1/8 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не більше 10 прожиткових мінімумів для особи, яка втратила працездатність, на період його непрацездатності.

Доводи апеляційної скарги відповідача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним і необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Апелянт посилається на недотримання судом балансу інтересів та порушення майнових прав іншої його малолітньої дитини – сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який народився в інших фактичних сімейних відносинах, оскільки сукупно стягнутий судом розмір аліментів становить половину його доходу.

Скаржник зазначає, що судом проігноровано стан його здоров`я, який суттєво обмежує працездатність платника аліментів та вимагає постійних, значних і невідкладних фінансових витрат на власне лікування та реабілітацію. Стягнення половини доходу ставить відповідача у критичне матеріальне становище, загрожує його життю та здоров`ю, що прямо суперечить засадам розумності та гуманності.

Апелянт також стверджує, що суд першої інстанції, зазначаючи про високий рівень його доходів у ФГ «Росток», повністю проігнорував клопотання про встановлення верхньої межі аліментів (не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку). Вказує, що аліменти мають цільове призначення забезпечення поточних потреб дитини (харчування, одяг, навчання, розвиток), тоді як стягнення частки від доходу без встановлення верхнього ліміту у випадку успішної діяльності фермерського господарства призведе до стягнення сум, які суттєво перевищують будь-які реальні та навіть розширені потреби дітей, перетворюючись із засобу утримання на засіб накопичення або збагачення позивача, що суперечить правовій природі аліментних зобов`язань.

Відповідач звертає увагу, що позивач сама є ФОП і власником діючого ресторану « ІНФОРМАЦІЯ_5 » площею 222,5 кв.м, має стабільний і високий дохід для паритетної участі в утриманні дітей.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач зазначила, що рішення місцевого суду, попри часткове задоволення позову, грунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, судом правильно та повно досліджено докази і встановлено обставини у справі, вірно застосовано норми права.

Вказує, що суд першої інстанції правильно зазначив, що наявність у відповідача іншої дитини є лише однією із обставин, що підлягає врахуванню під час визначення розміру аліментів, однак сама по собі не є безумовною підставою для автоматичного зменшення їх розміру. Зазначена обставина була безпосередньо досліджена судом та покладена в основу мотивувальної частини рішення, що спростовує твердження апелянта про її нібито ігнорування. При цьому, відповідачем не наведено жодного доказу, що визначений судом розмір аліментів фактично унеможливить належне утримання його іншої малолітньої дитини або призведе до порушення її прав.

Зазначає, що надана відповідачем виписка із медичної карти стаціонарного хворого, підтверджує лише факт проходження ним лікування та встановлений на той момент діагноз, проте не підтверджує критичний стан відповідача, втрату працездатності чи неможливість працювати та виконувати обов`язок щодо утримання дітей. При цьому, відповідач не надав жодних належних і допустимих доказів погіршення стану його здоров`я, понесення фінансових витрат на власне лікування, медикаменти та реабілітацію.

Вказує, що повнолітній син сторін ОСОБА_6 є непрацездатним, має встановлену інвалідність, страждає на рідкісне генетичне захворювання, не має можливості працювати та потребує постійного стороннього догляду і лікування, а тому його право на належне утримання та матеріальне забезпечення має реальний, а не гіпотетичний як у відповідача характер.

Позивач з посиланням на ст. 182 СК України, ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» акцентує увагу на необгрунтованість доводів відповідача щодо необхідності встановлення верхньої межі аліментів у розмірі не більше 10 прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, оскільки чинним законодавством не визначено, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, визначаючи лише їх мінімальний розмір.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2). Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторонни посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

ОСОБА_2 і ОСОБА_7 із 20 листопада 2003 року перебувають у шлюбі, який зареєстрований відділом реєстрації актів громадянського стану Прилуцького міського управління юстиції Чернігівської області, що підтверджується копією свідоцтва про одруження (а.с. 17). Відомості про розірвання даного шлюбу в установленому законом порядку в матеріалах справи відсутні.

Від вказаного шлюбу сторони є батьками повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , неповнолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 18-20).

Відповідно до копій витягів з реєстру територіальних громад про реєстрацію місця проживання від 01.04.2026, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та їх діти зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , (а.с. 7-10).

За результатами діагностичного тестування INVITAE, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , має генетичне захворювання (а.с. 15).

Згідно копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААГ №796616, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є особою ІІ групи інвалідності з дитинства, інвалідність встановлена на строк до 01.09.2025, йому протипоказані фізичні навантаження, тривале перебування на ногах (а.с. 12).

Відповідно до п. 17.1.9 витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №176/25/2161/Р від 06.11.2025 ОСОБА_3 продовжено ІІ групу інвалідності до 05.11.2027, а також надано рекомендації щодо індивідуальної програми реабілітації (а.с. 68-69).

Позивач ОСОБА_1 з 12.02.2020 перебуває на обліку в Головному управління ДПС у Чернігівській області Прилуцької державної податкової інспекції як фізична-особа підприємець (а.с. 46).

Згідно інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, джерелом доходу ОСОБА_1 є дохід, виплачений самозайнятій особі від ФОП ОСОБА_8 , від власної підприємницької діяльності та від надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду ФГ «Росток». Сукупний річний (за період з 1 кварталу 2025 року по 1 квартал 2026 року) розмір цих доходів становить 420451 грн (а.с. 72).

У довідці про склад сім`ї від 26.05.2026, виданої головою ОСББ «Континенталь 117-Б», зазначено, що відповідач ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_9 , її донькою ОСОБА_10 та спільним сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 47).

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , є сином ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 48).

ОСОБА_2 за скаргами на біль у грудному відділі хребта 15.03.2023, 13.01.2025, 15.01.2025 проходив обстеження в Універсальній клініці «Оберіг» (а.с. 55-56).

Згідно копій виписних епікризів №301 та №0605, ОСОБА_2 із 20.01.2025 по 31.01.2025 та з 11.02.2026 по 23.02.2026 знаходився на обстеженні та лікуванні в КНП «Прилуцька ЦРЛ». Йому було встановлено діагноз: системний остеопороз важкого ступеню з множинними компресійними переломами тіл хребців Th3–Th9. Розповсюджений остеохондроз хребта: деформуючий спондилоартроз, множинні протрузії міжхребцевих дисків грудного відділу хребта, стійка виражена торакалгія, поперекового відділу хребта, стійкий виражений двобічний корінцевий, больовий синдром, парез лівої нижньої кінцівки, ПФХ ІІ ступеня (а.с. 45, 54).

За інформацією з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, джерелами доходу ОСОБА_2 є заробітна плата в ФГ «Росток», додаткове благо від ТОВ «Новапей» та надання земельної частки (паю) в лізинг, оренду або суборенду ФГ «Нива-2» і ФГ «Росток». Сукупний річний (за період з 1 кварталу 2025 року по 1 квартал 2026 року) розмір цих доходів становить 1147286 грн (а.с. 73).

Згідно одержаної апеляційним судом інформації з Державного реєстру фізичних осіб – платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податкових агентів, та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, джерелами доходу ОСОБА_3 є заробітна плата від ФОП ОСОБА_8 та щомісячна соціальна виплата ГУ ПФУ в Чернігівській області. Сукупний за період з 1 кварталу 2026 року по 2 квартал 2026 року розмір цих доходів становить 67666 грн.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичнихосіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» гарантовано, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з «Конвенцією про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини, інтереси дитини необхідно забезпечувати найкращим чином, дитина повинна бути серед тих, хто першим одержує захист і допомогу.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У ч. 1 ст. 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Водночас розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

Відповідно до ст.198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу (ч. 1). При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином (ч. 2).

У ст. 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і повнолітніми дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частково задовольняючи позовні вимоги та стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини доходу відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та на повнолітнього непрацездатного сина в розмірі 1/6 частини всіх видів доходу відповідача на період непрацездатності, суд першої інстанції виходив з необхідності дотримання справедливого балансу між матеріальними потребами непрацездатного повнолітнього сина сторін ОСОБА_6 та обов`язком відповідача одночасно утримувати трьох інших неповнолітніх дітей, зважаючи на підтверджений незадовільний стан здоров`я платника аліментів та реальну фінансову спроможність матері долучатися до покриття додаткових витрат. Суд зазначив, що визначений ним розмір аліментів є реальним, необхідним і дасть змогу матері забезпечити гармонійний розвиток дітям, а після сплати аліментів у розпорядженні відповідача залишаться кошти, достатні для забезпечення його нормальної життєдіяльності.

Однак апеляційний суд не може повністю погодитись з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, правильно встановивши фактичні обставини справи, зваживши на стан здоров`я дітей, на стан здоров`я та матеріальне становище обох сторін, наявність у платника аліментів іншої малолітньої дитини, місцевий суд при визначенні розміру стягуваних із відповідача аліментів лише формально послався на необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами сторін та потребами дітей.

Як слушно зазначає апелянт, сукупний розмір стягнутих із нього на користь позивача аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей та повнолітнього непрацездатного сина становить 1/2 (1/3+1/6) частку його заробітку (доходу).

При цьому, констатувавши наявність у платника аліментів від інших фактичних шлюбних відносин малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , якого за законом відповідач також зобов`язаний утримувати до повноліття, суд першої інстанції не врахував, що в такому разі аліментні зобов`язання ОСОБА_2 істотно зростуть. Виходячи з рівності прав неповнолітніх дітей та присудженого на них розміру аліментів (по 1/6 частки кожному), ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , також заслуговує щонайменше на аналогічну частку матеріального утримання від батька.

У зв`язку з цим, половина доходу відповідача припадатиме лише на утримання трьох неповнолітніх дітей, а з урахуванням присудженої 1/6 частки на повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_6 , розмір аліментних відрахувань становитиме 2/3 (1/2+1/6) частки доходу платника аліментів.

Аналіз одержаної інформації про доходи сторін свідчить, що як одержувач, так і платник аліментів, фінансово забезпечені.

Так, середньомісячний нарахований дохід позивача становить 35037 грн (420451 : 12), до складу якого входить як дохід, виплачений самозайнятій особі від ФОП ОСОБА_8 (в останні місяці місячний заробіток зріс до 15000 грн), так і дохід від власної підприємницької діяльності та від здачі в оренду земельної частки паю.

Середньомісячний нарахований дохід відповідача становить 95607 грн (1147286 : 12), до складу якого входить як заробітна плата у ФГ «Росток» (в останні місяці місячний заробіток зріс до 35000 грн), так і дохід від здачі в оренду земельної частки паю в сумі 830327 грн, що складає 72,4% усього сукупного доходу.

Також, як правильно зазначив суд першої інстанції, стан здоров`я відповідача пов`язаний із серйозним захворюванням опорно-рухового апарату, що знижує загальну працездатність платника аліментів та об`єктивно підвищує необхідність понесення витрат на власне лікування й реабілітацію.

Разом з тим, визначений місцевим судом розмір аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у 1/3 частці доходу відповідача становитиме близько 31000 грн (на 1 дитину – 15500 грн), що значно перевищує як мінімальний гарантований, так і мінімальний рекомендований розмір аліментів, про які йдеться у ч. 2 ст. 182 СК України.

Запропонований апелянтом розмір аліментів на утримання неповнолітніх дітей у 1/4 частки доходу, з яким він погоджується, становитиме 23902 грн (на 1 дитину – 11951 грн), що з урахуванням рівного обов`язку позивача також утримувати спільних дітей, а також забезпечення права на утримання іншого малолітнього сина відповідача, на переконання апеляційного суду не суперечитиме інтересам усіх дітей та відповідатиме їх потребам.

При цьому, колегія суддів зауважує, що пропонуючи до стягнення з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини доходу відповідача та заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач не навела обгрунтованих розрахунків у потребі дітей саме в такому обсязі матеріального забезпечення, виходячи з фінансового стану обох сторін.

Тому, доводи скаржника про необхідність зменшення присудженого розміру аліментів на утримання неповнолітніх дітей із 1/3 на 1/4 частку є обгрунтованими.

Визначаючи розмір аліментних зобов`язань відповідача на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , суд першої інстанції правильно протлумачив норму ст. 198 СК України, виснувавши, що такий обов`язок батька, на відміну від правовідносин щодо утримання неповнолітніх дітей, не є беззаперечним.

За приписами ст. 198 СК України батьки повинні це робити за наступних умов: 1/ повнолітній непрацездатний дочка чи син повинен потребувати матеріальної допомоги; 2/ батьки спроможні надавати таку допомогу.

При цьому, наявність цих обставин в силу вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України має довести позивач (як і бажаний розмір аліментів).

Крім того, з огляду на ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Колегія суддів погоджується з позицією місцевого суду, що позивач ОСОБА_1 , з якою проживає повнолітній непрацездатний син ОСОБА_6 , який має важке генетичне захворювання та є особою з інвалідністю з дитинства ІІ групи, строк якої продовжено до 05 листопада 2027 року, у зв`язку з чим потребує певних коштів на лікування, медичне забезпечення та сторонній догляд, має право на утримання сина на період його непрацездатності від відповідача ОСОБА_2 , який є батьком ОСОБА_6 та в силу свого стану здоров`я і фінансового становища спроможний надавати йому матеріальну допомогу.

Ці обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про одруження, про народження дитини, витягами з реєстру територіальної громади про місце проживання, медичною документацією, інформацією про доходи сторін, які відповідають критеріям засобів доказування у цивільному процесі.

Положеннями СК України не встановлено мінімального та максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнені судом на утримання повнолітнього непрацездатного дочки чи сина. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Аліменти мають бути достатніми й співрозмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню.

Реалізуючи в цьому аспекті судову дискрецію, суд враховує обставини, визначені у ч. 1 ст. 182 СК України.

Проте, апеляційний суд зауважує, що пропонуючи свій розмір аліментів, позивач повинна була б надати докази на підтвердження того, що саме такий рівень матеріального забезпечення буде необхідним для створення нормальних умов життєдіяльності повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_6 . Роль позивача у процесі мотивації та доказування запропонованого до стягнення розміру аліментів повинна бути активною, чого не вбачається зі справи.

Так, ОСОБА_1 у позовній заяві не обгрунтовано, не підтверджено жодними розрахунками та не надано ніяких доказів про необхідність стягнення з відповідача на утримання непрацездатного сина ОСОБА_6 аліментів саме у розмірі 1/4.

Не врахував це й суд першої інстанції, визначаючи до стягнення з відповідача аліменти в розмірі 1/6 частки доходу.

Посилаючись у відзиві на апеляційну скаргу на рекомендації індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю, якими в ОСОБА_3 встановлено виражений ступінь обмеження у здатності до пересування та трудової діяльності, помірний ступінь обмеження у здатності до самообслуговування, потребу в забезпеченні допоміжними засобами реабілітації, зокрема палицями, потребу в санаторно-курортному лікуванні, позивач вкотре не обгрунтувала та не підтвердила ніякими розрахунками сум таких витрат на утримання непрацездатного сина ОСОБА_6 , які б охоплювались присудженим розміром аліментів у 1/6 частці доходу відповідача.

Натомість поза увагою місцевого суду залишилася та обставина, що за інформацією з державного податкового органу ОСОБА_3 отримує доход не лише у вигляді щомісячної соціальної виплати у розмірі 2361 грн, а й заробітну плату у ФОП ОСОБА_8 у сумі 8900 грн на місяць. Відтак середньомісячний розмір доходу ОСОБА_3 становить 11277 грн (67666 : 6) і присуджена на його утримання 1/6 частка буде складати 15935 грн, що сукупно суттєво перевищує існуючий розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (2595 грн), та рівень мінімальної заробітної плати (8647 грн). Крім того, відповідач за рішенням суду та за законом має фінансові зобов`язання по утримання трьох неповнолітніх дітей.

Відтак, на думку апеляційного суду ОСОБА_3 у результаті сплати відповідачем запропонованого ним розміру аліментів у 1/8 частці перестає бути таким, що потребує матеріальної допомоги.

За таких обставин, ця частина апеляційної скарги відповідача також є обгрунтованою.

На переконання апеляційного суду такий висновок щодо стягнення з відповідача на користь позивача щомісячних аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/4 частки та на утримання повнолітнього непрацездатного сина в розмірі 1/8 частки доходу платника аліментів буде гарантувати майнові інтереси дітей, покриватиме матеріальні потреби особи, яка втратила працездатність, відповідатиме балансу інтересів сторін та забезпечить дотримання принципів співмірності, розумності та пропорційності.

Водночас колегія суддів вважає безпідставними вимоги скаржника в частині зміни умов стягнення аліментів, а саме необхідності встановлення граничного (максимального) їх розміру з огляду на випадок успішної діяльності фермерського господарства, що може призвести до стягнення сум, які суттєво перевищують реальні потреби дітей.

Адже, як було вище зазначено і на що слушно акцентує увагу позивач у відзиві, чинний СК України не визначає максимального розміру аліментів, які можуть стягуватись у справах позовного провадження, закріплюючи у ч. 2 ст. 182 СК України лише їх мінімальний розмір.

Обмеження ж максимального розміру аліментів 10 прожитковими мінімумами на дитину відповідного віку, на запровадженні яких наполягає відповідач у апеляційній скарзі, передбачені лише при стягненні аліментів у наказному провадженні (п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України), а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу апелянта, що доходи ФГ «Росток», як юридичної особи, та доходи відповідача, як керівника цього фермерського господарства, є різними категоріями. Успішна діяльність юридичної особи призводить до росту саме її доходів (прибутку) і не завжди може відображатись на збільшенні доходів її працівників, у тому числі й керівного складу. Натомість відрахування аліментів проводиться із заробітку (доходу) виключно самого відповідача, а не з доходів очолюваного ним фермерського господарства.

Одночасно колегія суддів звертає увагу сторін, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не є незмінним, і його може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ст. 192 СК України.).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Таким чином, враховуючи означене, на основі всебічно, повно й об`єктивно з`ясованих обставин, що мають значення для справи і на які посилаються учасники справи, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, визначивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та норми права, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів констатує невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

У зв`язку з цим, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, апеляційний суд висновлює про необхідність зміни судового рішення з вищенаведених підстав.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02.06.2026 – зміні шляхом зменшення розміру стягуваних з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей та повнолітнього непрацездатного сина.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 7 ст. 141 ЦПК України якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Спір у справі стосується стягнення аліментів, а тому від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях позивач звільняється на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційний суд апеляційну скаргу відповідача задовольняє, змінюючи розмір аліментів, то сплачений відповідачем за перегляд справи у суді апеляційної інстанції судовий збір в сумі 1597,44 грн підлягає йому компенсації за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 141, 367-369, 374, 376 ч. 1 п. 3, 381-384, 389-391 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2026 року – змінити.

Зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , з 1/3 до 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 10.04.2026 і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Зменшити розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання повнолітнього непрацездатного сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 1/6 до 1/8 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 10.04.2026 і на весь період його непрацездатності.

В іншій частині рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Компенсувати ОСОБА_2 за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України 1597,44 грн судового збору, понесеного у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.А. Луговець

Судді Н.В. Висоцька

О.П. Супрун