Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №736/851/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

31 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 736/851/26

Головуючий у першій інстанції – Кутовий Ю. С.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1787/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючого-судді Стельмаха А.П.,

суддів Луговця О.А., Разгуляєвої О.В.,

із секретарем Мисник С.В.

боржник ОСОБА_1 ,

стягувач ТОВ «Дніпрофінансгруп».,

заінтересована особа приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Ю.М.

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

У С Т А Н О В И В:

16 квітня 2026 року до суду звернулася ОСОБА_1 з скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання, просить визнати дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича з приводу винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 468,80 грн. від 06.04.2026 у ВП № 80683294 про стягнення з неї 5 500 грн. витрат на правову допомогу на користь стягувача - ТОВ «Дніпрофінансгруп», протиправними; скасувати постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 468,80 грн. від 06.04.2026 у ВП № 80683294 про стягнення з неї 5500,00 грн. витрат на правову допомогу; стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича витрати на правову допомогу при поданні її скарги на його протиправні дії та бездіяльність до Корюківського районного суду в розмірі 3000 грн.

Скарга обґрунтована тим, що приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. 06 квітня 2026 року винесено постанову, яку ОСОБА_1 отримала 07.04.2026, щодо розміру мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 468,80 грн. у ВП № 80683294 з виконання виконавчого листа № 736/1003/24, виданого 16.03.2026 Корюківським районним судом Чернігівської області про стягнення з неї 5 500 грн. витрат на правову допомогу стягувач ТОВ «Дніпрофінансгруп». Заявник вважає, що вищевказана постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 468,80 грн. від 06.04.2026 про стягнення з неї коштів витрат на правову допомогу є сфабрикованою та протиправною, оскільки наказом № 376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, чинний з 20.03.2025.

Крім того, 06.05.2023 набрав чинності Закон України № 3048-ІХ, яким заборонено в період дії воєнного стану в Україні вжиття заходів примусового виконання рішень на території Корюківської міської територіальної громади, яка входить до вказаного переліку.

Ухвалою Корюківського районного суду від 16 червня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання відмовлено.

Суд мотивував відмову тим, що винесення оскаржуваних постанов в рамках виконавчого провадження №80683294 було здійснено із використанням автоматизованої системи виконавчого провадження за місцезнаходженням приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420 м. Чернігів), територія якого не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

У приватного виконавця була відсутня заборона на відкриття виконавчого провадження та вчинення інших передбачених законодавством дій в рамках цього виконавчого провадження, оскільки заходи примусового виконання рішення не здійснювалися на території, щодо якої законом встановлено відповідні обмеження.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року, якою їй відмовлено у задоволенні скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. та стягнуто на його користь 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги заявниця зазначає, що суд першої інстанції неправильно визначив предмет її скарги та фактичні обставини справи, зокрема безпідставно розглянув її у справі № 736/851/26, тоді як оскаржувані нею дії приватного виконавця стосуються виконавчого провадження № 80683294, відкритого на виконання виконавчого листа № 736/1003/24. Вказує, що 16 квітня 2026 року вона звернулася до суду зі скаргою на дії та бездіяльність приватного виконавця щодо винесення 06 квітня 2026 року постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 468,80 грн, а також вважає неправомірним стягнення з неї витрат на правничу допомогу.

Заявниця посилається на те, що виконавчий лист № 736/1003/24 містить найменування стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», тоді як у постанові приватного виконавця зазначено ТОВ «Дніпрофінансгруп». На її думку, зміна найменування юридичної особи та її місцезнаходження відбулася 27 грудня 2025 року, однак відповідні заяви товариства про зміну найменування у судових справах належним чином не розглянуті, а приватний виконавець без відповідного судового рішення фактично визнав нове товариство стягувачем.

Також Іваненко В.Г. вважає незаконним зазначення у постанові приватного виконавця від 06 квітня 2026 року дати набрання судовим рішенням законної сили — 18 лютого 2026 року, оскільки, на її переконання, такою датою мало бути 23 лютого 2026 року. У зв`язку з цим заявниця вважає, що постанова приватного виконавця не містить належних обов`язкових реквізитів.

Крім того, заявниця не погоджується з висновками суду щодо території виконання рішення. Посилаючись на постанову Верховного Суду від 27 лютого 2025 року у справі № 904/3743/22 та пункт 4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, вона зазначає, що місцем виконання рішення є територія Корюківської міської територіальної громади, де вона зареєстрована та проживає, а в постанові приватного виконавця саме ця адреса визначена як адреса примусового виконання. Водночас, на її думку, суд безпідставно застосував до спірних правовідносин положення, які стосуються органів державної виконавчої служби, хоча предметом її скарги були дії приватного виконавця.

Окремо ОСОБА_1 заперечує проти стягнення з неї 4000 грн витрат на професійну правничу допомогу на користь приватного виконавця. Вважає, що заявлений розмір витрат не підтверджений належними доказами, оскільки в матеріалах справи відсутній акт виконаних робіт, а наданий детальний опис робіт не дає можливості встановити фактичний обсяг наданих послуг та їх необхідність. Також посилається на те, що заявлений до відшкодування розмір витрат не відповідає критеріям фактичності, неминучості, обґрунтованості та розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу представник приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. Прокоф`єв Б.І. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Корюківського районного суду від 16.06.2026 без змін та стягнути витрати на правничу допомогу, посилаючись на те, що ухвала суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що відповідає фактичним обставинам справи, постановлена у відповідності до норм процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрофінансгруп» відзив на апеляційну скаргу не подав.

Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно із статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 9 частини другої статі 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду від 25.04.012 №11-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування, роботи боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника (крім коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманцях в емітентах електронних грошей боржника - резидента України).

Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється виконавцем за місцем вчинення таких дій.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з:

1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця;

2) авансового внеску стягувача;

3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження (частина друга статті 42 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до конструкції статті 42 Закону України "Про виконавче провадження" основна винагорода приватного виконавця та витрати виконавчого провадження є коштами виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІ наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2830/5 "Про встановлення видів та розмірів витрат виконавчого провадження" приватний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження на підставі документів про закупівлю (придбання) відповідних товарів і послуг.

Відповідно до розділу І Наказу визначено витрати виконавчого провадження, а саме: виготовлення документів виконавчого провадження (папір, копіювання, друк документів, канцтовари); пересилання документів виконавчого провадження (конверти, знаки поштової оплати (марки), послуги маркувальної машини, послуги поштового зв`язку); послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій( експертів, зберігачів, перекладачів, суб`єктів оціночної діяльності – суб`єктів господарювання, суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій); послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці; банківські послуги при операціях з іноземною валютою; сплата судового збору; оплата вчинюваних нотаріальних дій; плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження; інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

Пунктом 2 розділу VI "Фінансування виконавчого провадження" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, визначено, що витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.

Верховна Рада України прийняла закон від 28.07.2022 №2468-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (набрав чинності 19.08.2022), яким абзац п`ятнадцятий пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» виклала у такій редакції: забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.

06 грудня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» (набрала чинності 25.12.2022), якою, зокрема, встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, щодо Корюківської міської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області зазначено: дата виникнення можливості бойових дій 29.06.2022, 17.11.2023, дата припинення можливості бойових дій 22.09.2022; дата початку тимчасової окупації всієї території Корюківського району Чернігівської області 24.02.2022, дата завершення тимчасової окупації 03.04.2022.

Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 (набрав чинності 20 березня 2025 року) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Одночасно затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого: дата виникнення можливості бойових дій на території Корюківської міської територіальної громади 29.06.2022, 17.11.2023, дата припинення можливості бойових дій 22.09.2022, 30.11.2024; Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області відноситься до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 01.12.2024 без зазначення дати завершення бойових дій.

Як убачається з матеріалів справи, 16.03.2026 видано виконавчий лист №736/1003/24 у справі щодо заяви ОСОБА_1 на протиправні дії приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. у справі за позовом ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» до ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про стягнення інфляційних витрат і 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» витрат на правничу допомогу у розмірі 5 500 грн (а.с.26-27).

01.04.2026 ТОВ «Дніпрофінансгруп» звернулось до приватного виконавця Приходька Ю.М. з заявою про примусове виконання ухвали суду №736/1003/24 від 23.12.2025 щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» витрат на правову допомогу у розмірі 5 500 грн (а.с. 25-26).

06.04.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 468, 80 грн. у виконавчому провадженні №80683294, а саме: мінімальні витрати виконавчого провадження - 127 грн; за винесення постанови про закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) - 114, 80 грн; плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження - 69 грн; за винесення постанови про стягнення витрат виконавчого провадження -79 грн. (а.с.4).

06.04.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. винесено постанову про приєднання виконавчого провадження №80683294 до зведеного виконавчого провадження №77187522 (а.с.34-35).

Виконавче провадження №80683294 відкрито на виконання виконавчого листа №736/1003/24 виданого 16.03.2026 року Корюківським районним судом щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Дніпрофінансгруп» витрат на правову допомогу у розмірі 5 500 грн (а.с. 23).

06.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 80683294 (а.с. 29).

06.04.2026 року приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М. винесено: постанову про звернення стягнення на майно боржника, постанову про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № 80683294 (а.с. 32-34).

06.04.2026 приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю.М винесена постанова про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження з якої вбачається, що виконавче провадження № 80683294 приєднано до зведеного виконавчого провадження №77187522 (а.с. 34 зворот - 35).

Звертаючись до суду із скаргою ОСОБА_1 просила визнати неправомірною та скасувати постанову приватного виконавця Приходька Ю.М. від 06.04. 2026 про стягнення мінімальних витрат виконавчого провадження.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що у приватного виконавця була відсутня заборона на відкриття виконавчого провадження та вчинення інших передбачених законодавством дій в рамках цього виконавчого провадження, оскільки заходи примусового виконання рішення не здійснювалися на території, щодо якої законом встановлено відповідні обмеження.

З урахуванням наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що встановлена абзацом п`ятнадцятим пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» заборона пов`язана з територією, на якій відкрито виконавче провадження та здійснюються заходи примусового виконання, а не з місцем реєстрації чи проживання боржника.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2026 року у справі № 736/1003/24 (провадження № 61-3878св26), постановленій у справі за скаргою щодо оскарження дій приватного виконавця, пов`язаних зі зверненням стягнення на грошові кошти боржника.

Також, обґрунтованим є посилання суду першої інстанції на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27.02.2025 у справі №904/3743/22, відповідно до якого законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.

Колегією суддів також враховано, що Іваненко В.Г. не втратила статусу боржника у виконавчому провадженні №80683294 станом на 06.04.2026 (дата винесення постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження).

Доводи скарги щодо наявності заборони у приватного виконавця на проведення виконавчих дій у зв`язку з перебуванням боржника на території зони активних бойових дій, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм права, якими врегульовані спірні правовідносини.

Апеляційний суд вважає, що винесення оскаржуваної постанови в рамках виконавчого провадження №80683294 було здійснено із використанням автоматизованої системи виконавчого провадження за місцезнаходженням приватного виконавця (проспект Перемоги, 139, офіс 420 м. Чернігів), територія якого не віднесена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Апеляційний суд також враховує, що посилання заявника на факт реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та проживання в м. Корюківка як на підставу заборони вчинення заходів примусового виконання рішення суду не спростовують висновку суду першої інстанції про відсутність заборони на відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у встановленому законом порядку, враховуючи, що приватний виконавець Приходько Ю.М. здійснює діяльність у виконавчому окрузі Чернігівської області, а місцезнаходження його офісу, зазначене в матеріалах виконавчого провадження, - м. Чернігів, яке не включене до відповідного Переліку територій.

Приватним виконавцем Приходьком Ю.М. були здійснені всі необхідні дії на підставі поданої ТОВ «Дніпрофінансгруп» заяви у межах виконавчого провадження.

Як убачається з виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ТОВ «Дніпрофінансгруп» було змінено найменування підприємства з ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» на ТОВ «Дніпрофінансгруп» та його місцезнаходження, код ЄРПОУ 40696815 не змінювався.

За таких обставин відсутність окремої процесуальної ухвали про залучення зазначеного товариства не свідчить про порушення норм процесуального права та сама собою не є підставою для скасування судових рішень.

Посилання заявниці, щодо помилкової дати набрання судовим рішенням законної сили - 18 лютого 2026 року, а не 23 лютого 2026 року у постанові про відкриття виконавчого провадження не свідчить про неправомірність дій виконавця, щодо винесення постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист № 736/1003/24 видано на підставі судового рішення, яке набрало законної сили 18 лютого 2026 року.

Щодо безпідставного розгляду скарги у справі № 736/851/26, тоді як оскаржувані нею дії приватного виконавця стосуються виконавчого провадження № 80683294, відкритого на виконання виконавчого листа № 736/1003/24.

З матеріалів справи вбачається, що скарга була зареєстрована під унікальним номером 736/851/26 (провадження №4-с/736/6/26) та 16.04.2026 розподілена судді Кутовому Ю.С.

За таких обставин немає підстав вважати, що справу розглянуто неповноважним складом суду у розумінні статті 376 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги що заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу не відповідає критеріям фактичності, неминучості, обґрунтованості та розумності, також не дають підстав для висновку про незаконність оскаржуваного судового рішення, оскільки питання розподілу судових витрат вирішується судом з урахуванням конкретних обставин справи, критеріїв, передбачених статтями 137, 141 ЦПК України, а незгода сторони із визначеним судом розміром витрат сама собою не свідчить про неправильне застосування норм процесуального права.

У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постановити окрему ухвалу стосовно допущення суддею Корюківського районного суду Чернігівської області Кутовим Ю.С. багаточисельних грубих зумисних порушень норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року в справі № 736/851/26 (номер провадження 4-с/736/6/26) під час розгляду моєї скарги Корюківським районним судом на протиправні дії та протиправну бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича колегія суддів зазначає наступне.

Апеляційним судом не встановлено порушень матеріального та процесуального права суддею суду першої інстанції, які б могли бути підставою для винесення окремої ухвали. Крім того, постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення не встановлено.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Щодо судових витрат.

ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просила стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. 5 000 грн витрат на правову допомогу при поданні апеляційної скарги на ухвалу Корюківського районного суду від 16.06.2026 до Чернігівського апеляційного суду.

Відповідно до частини першої статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, з огляду на те, що у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено, судові витрати, пов`язані з її розглядом, підлягають покладенню на заявницю.

Приватний виконавець Приходько Ю.М. у своєму відзиві на апеляційну скаргу просив стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 грн.

В Чернігівському апеляційному суді інтереси приватного виконавця Приходька Ю.М. представляв адвокат Прокоф`єв Б.І. на підставі договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022, предмет якого складають цивільно-правові відносини в сфері надання правової допомоги адвокатом клієнту. Клієнт доручив, а адвокат прийняв на себе зобов`язання надати клієнту правові послуги в обсязі та на умовах, визначених цим договором, а клієнт зобов`язався сплатити адвокату винагороду за надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.3 договору до правових послуг, що надаються адвокатом клієнту по даному договору, в тому числі, є підготовка позовів, апеляційних, касаційних скарг, адвокатських запитів, письмових пояснень, заяв, скарг, заперечень, клопотань, інших процесуальних документів, необхідних для захисту інтересів клієнта, участь в судових процесах по веденню будь-яких справ, стороною яких є клієнт.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 договору клієнт проводить оплату адвокату за надані ним послуги, виходячи з тарифу 1 000 грн за одну годину часу, витраченого на виконання адвокатом роботи на користь клієнта. Клієнт проводить оплату на підставі акту виконаних робіт, який підписується обома сторонами договору.

Адвокатом Прокоф`євим Б.І. підготовлено, підписано та подано до апеляційного суду через систему «Електронний суд» відзив на апеляційну скаргу з відповідними додатками.

Разом з відзивом на апеляційну скаргу подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги під час розгляду в Чернігівському апеляційному суді справи №736/851/26 (апеляційне провадження № 22-ц/4823/1787/26) від 27.07.2026, відповідно до якого адвокат у відповідності до умов договору про надання правничої допомоги №01/09/22 від 01.09.2022 були надані наступні юридичні послуги у Чернігівському апеляційному суді у справі №736/851/26: аналіз апеляційної скарги з додатками, узгодження правової позиції з клієнтом в обсязі 1 год ; підготовка та оформлення відзиву на апеляційну скаргу, а також організація надіслання його сторонам у справі та подання до суду в обсязі 2 год. 30 хв.; підготовка та участь в судових засіданнях Чернігівського апеляційного суду в обсязі не більше 1 год. 30 хв.

Загальна вартість наданих послуг згідно з п. 3.1 договору становить 5 000 грн.

Детальний опис робіт підписано адвокатом Прокоф`євим Б.І. та приватним виконавцем Приходьком Ю.М.

З квитанції до прибуткового касового ордеру від 27.07.2026 вбачається, що приватний виконавець Приходько Ю.М. за правничу допомогу в Чернігівському апеляційному суді у справі №22-ц/4823/1787/26 за договором №01/09/22 від 01.09.2022 сплатив адвокату Прокоф`єву Б.І. 5 000 грн.

Будь-яких обґрунтованих заперечень чи заяв, клопотань про зменшення суми заявлених судових витрат від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції не надходило.

Доказів понесення судових витрат ОСОБА_1 суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, що передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

З огляду на викладене вище в сукупності, дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, критерії розумності та реальності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, необхідних процесуальних дій сторони, беручи до уваги критерій реальності адвокатських витрат та виходячи з конкретних обставин справи, а також її складності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції 3 000 грн.

Керуючись ст. 141, 367, 374, 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 16 червня 2026 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича у відшкодування судових витрат за апеляційний розгляд справи витрат на правничу допомогу в розмірі 3 000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Судді: