Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №608/308/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 608/308/26Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.

Провадження № 22-ц/817/883/26 Доповідач - Хома М.В.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Хома М.В.

суддів - Гірський Б. О., Костів О. З.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року, ухвалене суддею Позняком В.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з вказаним позовом, який обгрунтовано тим, що 15.07.2024 року між сторонами в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1421-6829, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит у розмірі 24 000 грн строком на 300 днів, із базовим періодом 14 днів. Умовами договору також була передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту.

Позивач зазначав, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши 15.07.2024 року на платіжну картку відповідачки кредитні кошти в сумі 24000 грн, однак остання належним чином зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 1421-6829 від 15.07.2024 року в загальному розмірі 90598,37 грн, яка складається із 20 621,64 грн заборгованості за тілом кредиту та 69 976,73 грн заборгованості за нарахованими процентами.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 05 травня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» 33585,25 грн заборгованості за кредитним договором №1421-6829 від 15.07.2024 року та 986,95 грн судових витрат.

В апеляційній скарзі ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» просить скасувати рішення суду в частині визначеного судом розміру заборгованості та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 90 598,37 грн, з яких 20621,64 грн — заборгованість за тілом кредиту та 69976,73 грн — заборгованість за нарахованими процентами, а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Скаржник зазначає, що 15.07.2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 1421-6829, відповідно до якого відповідачці надано кредит у розмірі 24 000 грн строком на 300 днів, до 10 травня 2025 року, з базовим періодом 14 днів. Умовами договору погоджено стандартну процентну ставку в розмірі 1,50 % на день та знижену — 1,20 % на день, а нарахування процентів здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожний день користування ним.

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність обмеження з 21 серпня 2024 року процентної ставки за договором розміром 1 % на день. Вказує, що передбачена статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка є розрахунковим показником, який характеризує загальні витрати споживача за кредитом, та не є тотожною процентній ставці, встановленій договором і застосовуваній до залишку неповернутої суми кредиту.

Зазначає, що на момент укладення договору максимальний розмір денної процентної ставки становив 1,5 %, тоді як визначена пунктами 4.12, 4.15 договору денна процентна ставка становила 1,388 %, а тому відповідала встановленим законом обмеженням. На переконання скаржника, зниження з 21.08.2024 року максимального розміру денної процентної ставки до 1 % не є підставою для зміни погоджених сторонами умов договору, укладеного 15 липня 2024 року.

Також Товариство не погоджується з висновком суду щодо нікчемності умови договору про сплату комісії за видачу кредиту. Посилається на те, що пунктом 4.7 договору передбачено одноразову комісію у розмірі 15 % від суми виданого кредиту, яка нараховується виключно в дату видачі кредиту та є складовою плати за його надання і користування, а не санкцією за порушення позичальником договірних зобов`язань. На думку скаржника, умова про таку комісію була погоджена відповідачкою при укладенні договору та не суперечить вимогам законодавства, а тому суд безпідставно визнав її нікчемною та здійснив перерозподіл сплачених у рахунок комісії коштів на погашення процентів і тіла кредиту.

Крім того, відповідачка здійснила на погашення заборгованості платежі на загальну суму 26718,25 грн, з яких відповідно до розрахунку кредитора 3600 грн зараховано на погашення одноразової комісії, 19 739,89 грн — процентів та 3 378,36 грн — основного боргу. Здійснення відповідачкою цих платежів, на думку Товариства, також свідчить про визнання нею кредитних зобов`язань. Посилаючись на наведене, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» вважає здійснений судом першої інстанції перерахунок заборгованості помилковим та наполягає на правильності наданого ним розрахунку.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

26.08.2026 року на адресу Тернопільського апеляційного суду з Тернопільського міськрайонного суду надійшли додатки до позовної заяви.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Обставини справи.

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 15 липня 2024 року в електронній формі уклали договір про відкриття кредитної лінії № 1421-6829, відповідно до умов якого кредитодавець надав позичальниці кредит у розмірі 24 000 грн для задоволення особистих потреб. Строк кредитування становив 300 календарних днів, дата повернення кредиту — 10 травня 2025 року, базовий період сплати процентів — 14 календарних днів.

Пунктом 4.3 договору сторони погодили, що плата за видачу кредиту складається з процентів за користування кредитом та комісії за видачу кредиту. Тип процентної ставки визначено як фіксований, при цьому договором передбачена можливість користування кредитом за зниженою процентною ставкою в межах програми лояльності.

Згідно з пунктом 4.6 договору проценти за користування кредитом нараховуються на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування ним, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом та застосовується протягом строку дії договору, крім періоду користування кредитом за зниженою процентною ставкою. Водночас умовами договору та програмою лояльності сторони погодили можливість застосування зниженої процентної ставки у розмірі 1,20 % на день за умови дотримання позичальницею передбачених договором умов. Проценти підлягали сплаті в останні дні відповідних базових періодів згідно з графіком платежів. Крім того, пунктом 4.7 договору передбачено комісію за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми виданого кредиту, що при сумі кредиту 24 000 грн становить 3 600 грн. За умовами пункту 4.3 договору така комісія визначена як одноразова та нараховується при видачі кредиту в дату його видачі.

Договором також визначено, що денна процентна ставка на дату його укладення становила 1,388 %, а загальні витрати за споживчим кредитом — 99 937,05 грн, до яких включено проценти за користування кредитом та комісію за його видачу. Орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк кредитування визначена сторонами у розмірі 123 937,05 грн.

До укладення договору кредитодавцем здійснено дистанційну ідентифікацію та верифікацію ОСОБА_1 шляхом отримання її ідентифікаційних даних через систему BankID НБУ.

Позичальниця підписала договір за допомогою одноразового ідентифікатора А8595.

Відповідно до довідки ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та електронної квитанції LiqPay, про перерахування суми кредиту № 1421-6829 вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» успішно, через систему платежів LiqPay, здійснив видачу відповідачу коштів за кредитним договором № 1421-6829 від 15.07.2024 на № платіжної картки НОМЕР_1 15.07.2024 у розмірі 24000 грн.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що проценти за користування кредитом нараховувалися позивачем протягом строку кредитування — з 15 липня 2024 року по 10 травня 2025 року включно. Зокрема, з 15 липня по 8 вересня 2024 року проценти нараховувалися за зниженою процентною ставкою 1,20 % на день, 9 вересня 2024 року — за стандартною ставкою 1,50 % на день, з 10 вересня по 6 жовтня 2024 року — за зниженою ставкою 1,20 % на день, а з 7 жовтня 2024 року по 10 травня 2025 року — за стандартною ставкою 1,50 % на день. Умовами договору також передбачалася одноразова комісія за видачу кредиту в розмірі 15 % від суми кредиту, що становить 3 600 грн. На виконання зобов`язань за договором відповідачкою здійснено платежі 28 липня, 11 та 25 серпня, 9 та 22 вересня, 6 жовтня 2024 року на загальну суму 26 718,25 грн. За розрахунком кредитора, після врахування здійснених платежів заборгованість становить 90 598,37 грн, з яких 20 621,64 грн — заборгованість за тілом кредиту та 69 976,73 грн — заборгованість за процентами.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

22.11.2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року. Вказаним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, ст. 8 Закону України №1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «;Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, згідно вказаного Закону максимальний розмір денної процентної ставки не повинен перевищувати: протягом перших 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 22 квітня 2024 року - 2,5 %; протягом наступних 120 днів з дня набрання ним чинності, тобто, до 20 серпня 2024 року - 1,5 %; починаючи з 241 дня з дня набрання ним чинності, тобто, з 21 серпня 2024 року, - 1%.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами належним чином укладено електронний кредитний договір №1421-6829 від 15.07.2024 року, на виконання якого відповідачці перераховано 24 000 грн кредитних коштів, однак зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів належним чином не виконані.

Водночас суд визнав нікчемною умову договору про сплату комісії за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, оскільки позивачем не визначено конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг, за які вона стягувалася. У зв`язку із цим кошти, сплачені відповідачкою та зараховані кредитором у рахунок погашення комісії, суд перерахував у рахунок погашення тіла кредиту та процентів.

Крім того, здійснюючи власний розрахунок заборгованості, суд врахував установлені статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» обмеження максимальної денної процентної ставки та дійшов висновку, що з 21 серпня 2024 року така ставка не могла перевищувати 1 % на день. З урахуванням здійснених відповідачкою платежів та їх перерозподілу суд визначив заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 268,47 грн, а за процентами — 23 316,79 грн, усього 33 585,25 грн, які й стягнув з відповідачки на користь позивача.

З висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором слід погодитися.

Так, матеріалами справи підтверджується, що 15.07.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1421-6829, який відповідачка підписала одноразовим ідентифікатором А8595. На виконання умов договору позивач перерахував на платіжну картку відповідачки кредитні кошти у розмірі 24 000 грн. Водночас ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, кредит у повному обсязі не повернула та допустила утворення заборгованості.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із нікчемності умови кредитного договору про сплату одноразової комісії за видачу кредиту у розмірі 15 % від його суми, що становить 3 600 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що передбачена пунктом 4.7 кредитного договору одноразова комісія за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту є правомірною, оскільки була погоджена сторонами при укладенні договору, нараховується одноразово в дату видачі кредиту та є складовою плати за його надання і користування, а тому суд першої інстанції безпідставно визнав умову про її сплату нікчемною та здійснив перерозподіл сплачених у рахунок комісії коштів на погашення процентів і тіла кредиту, є безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору про відкриття кредитної лінії № 1421-6829 від 15 липня 2024 року свідчить про те, що передбачена пунктом 4.7 договору комісія за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми виданого кредиту, що становить 3 600 грн, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальниці

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що положення кредитного договору № 1421-6829 від 15.07.2024 року щодо сплати позичальницею на користь кредитодавця комісії за видачу кредиту у розмірі 15 % від суми виданого кредиту, що становить 3 600 грн, є нікчемними, оскільки така комісія фактично встановлена за дії кредитодавця, пов`язані безпосередньо з виконанням його обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Відтак суд першої інстанції обґрунтовано не врахував зазначену комісію при визначенні розміру заборгованості та зарахував сплачені відповідачкою і спрямовані кредитором на погашення комісії 3 600 грн у рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту та процентами.

Однак колегія суддів вважає, що здійснений судом першої інстанції перерахунок заборгованості за тілом кредиту та процентами за користування кредитом є необґрунтованим, оскільки при його проведенні судом неправильно враховано здійснені відповідачкою платежі та допущено арифметичні помилки при визначенні сум, які підлягали зарахуванню на погашення процентів і тіла кредиту, що призвело до неправильного визначення остаточного розміру заборгованості.

У зв`язку з цим доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру заборгованості є частково обґрунтованими та заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Так, за період з 15 липня 2024 року по 28 липня 2024 року включно, тобто за 14 днів, проценти за користування кредитом на суму 24 000 грн за погодженою сторонами зниженою процентною ставкою 1,20 % на день становлять 4 032 грн (24 000 грн ? 1,20 % ? 14 днів). 28 липня 2024 року відповідачка сплатила 5 715,62 грн. Оскільки умова договору про сплату комісії є нікчемною, після погашення нарахованих процентів у сумі 4 032 грн решта платежу — 1 683,62 грн — підлягає зарахуванню на погашення тіла кредиту. Отже, залишок основного боргу становить 22 316,38 грн (24 000 грн – 1 683,62 грн). Суд першої інстанції помилково визначив суму, спрямовану на погашення тіла кредиту, у розмірі 1883,62 грн, унаслідок чого неправильно визначив залишок основного боргу в сумі 22 116,38 грн.

За період з 29 липня по 11 серпня 2024 року включно, тобто за 14 днів, проценти на залишок тіла кредиту 22316,38 грн за ставкою 1,20 % на день становлять 3749,15 грн (22316,38 грн ? 1,20 % ? 14 днів). Із внесеного 11 серпня 2024 року платежу в сумі 5715,62 грн на погашення процентів підлягає зарахуванню 3749,15 грн, а решта — 1966,47 грн — на погашення тіла кредиту. Відтак, залишок основного боргу становить 20 349,91 грн (22 316,38 грн – 1 966,47 грн).

За період з 12 по 20 серпня 2024 року включно, тобто за 9 днів, проценти на залишок основного боргу 20349,91 грн за ставкою 1,20 % на день становлять 2 197,79 грн (20 349,91 грн ? 1,20 % ? 9 днів).

Починаючи з 21 серпня 2024 року, з урахуванням установленого законом максимального розміру денної процентної ставки, проценти підлягають нарахуванню виходячи зі ставки 1 % на день. Тому за період з 21 по 25 серпня 2024 року включно, тобто за 5 днів, проценти становлять 1017,50 грн (20 349,91 грн ? 1 % ? 5 днів). Таким чином, станом на 25 серпня 2024 року непогашені проценти становили 3215,29 грн (2 197,79 грн + 1 017,50 грн). Із платежу відповідачки від 25 серпня 2024 року в сумі 5715,62 грн після погашення цих процентів на тіло кредиту підлягає зарахуванню 2500,33 грн, у зв`язку з чим залишок основного боргу становить 17849,58 грн. Суд першої інстанції на цьому етапі розрахунку допустив помилку, оскільки не врахував непогашені проценти, нараховані за період з 12 по 20 серпня 2024 року, а період з 21 по 25 серпня 2024 року помилково визначив як 6, а не 5 днів.

За період з 26 серпня по 9 вересня 2024 року включно, тобто за 15 днів, проценти на залишок основного боргу 17849,58 грн за ставкою 1 % на день становлять 2677,44 грн. Із платежу від 9 вересня 2024 року в сумі 5715,62 грн після погашення процентів на зменшення тіла кредиту підлягає зарахуванню 3 038,18 грн, тому залишок основного боргу становить 14 811,40 грн.

За період з 10 по 22 вересня 2024 року включно, тобто за 13 днів, проценти на залишок основного боргу 14811,40 грн за ставкою 1 % на день становлять 1925,48 грн. Із платежу від 22 вересня 2024 року в сумі 3 555,08 грн після погашення процентів на погашення тіла кредиту підлягає зарахуванню 1 629,60 грн, унаслідок чого залишок основного боргу становить 13181,80 грн.

За період з 23 вересня 2024 року по 10 травня 2025 року включно, тобто за 230 днів, проценти на залишок тіла кредиту 13181,80 грн за ставкою 1 % на день становлять 30318,14 грн. 6 жовтня 2024 року відповідачка здійснила останній платіж у розмірі 300,69 грн, який підлягає зарахуванню на погашення нарахованих процентів. Тому залишок заборгованості за процентами становить 30017,45 грн (30 318,14 грн – 300,69 грн).

Матеріалами справи підтверджується, що проценти кредитором нараховувалися в межах строку кредитування — до 10 травня 2025 року включно.

Отже, з урахуванням установлених законом обмежень процентної ставки, нікчемності умови договору про комісію та всіх здійснених відповідачкою платежів, обґрунтований розмір заборгованості за кредитним договором становить 43199,25 грн, з яких 13 181,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 30 017,45 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

Таким чином, визначена судом першої інстанції заборгованість у загальному розмірі 33 585,25 грн, з яких 10 268,47 грн — тіло кредиту та 23 316,79 грн — проценти, є наслідком допущених при перерахунку помилок, а тому рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом збільшення суми заборгованості, що підлягає стягненню, з 33 585,25 грн до 43 199,25 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що на дату укладення договору — 15 липня 2024 року — визначена пунктами 4.12, 4.15 договору денна процентна ставка у розмірі 1,388 % не перевищувала чинного на той час граничного розміру 1,5 %, не спростовує наведеного. Відповідність умов договору встановленому законом обмеженню на момент його укладення не надає кредитодавцю права після зміни встановленого законом максимального розміру денної процентної ставки продовжувати нарахування плати за кредитом у розмірі, який перевищує таке обмеження.

Кредитний договір укладено строком на 300 днів — до 10 травня 2025 року, а проценти за його умовами нараховувалися за кожний день користування кредитом. Тому після 21 серпня 2024 року, тобто під час дії договору, нарахування процентів мало здійснюватися з урахуванням установленого на відповідний період імперативного законодавчого обмеження — не більше 1 % на день. Саме по собі погодження сторонами стандартної ставки 1,50 % та зниженої ставки 1,20 % не може бути підставою для незастосування імперативних приписів Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність при визначенні розміру заборгованості за період починаючи з 21 серпня 2024 року виходити з максимально допустимої денної процентної ставки у розмірі 1 %, а наведені в цій частині доводи апеляційної скарги не спростовують правильності такого висновку суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо судового збору.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає зміні, тому слід провести новий розподіл судових витрат.

Ціна позову становила 90 598,37 грн, тоді як за результатами апеляційного перегляду позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 43199,25 грн, що становить 47,68 % від заявлених позовних вимог (43 199,25 грн ? 100 % / 90 598,37 грн).

За подання позовної заяви ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Відтак пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1269,49 грн судового збору (2 662,40 грн ? 47,682149 %).

ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3993,60 грн. В апеляційному порядку позивач оскаржував рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 57013,12 грн заборгованості (90 598,37 грн – 33 585,25 грн).

За результатами апеляційного перегляду розмір заборгованості, що підлягає стягненню з відповідачки, збільшено з 33585,25 грн до 43199,25 грн, тобто апеляційну скаргу фактично задоволено в частині 9614 грн. Отже, вимоги апеляційної скарги задоволено на 16,86 % (9 614 грн ? 100 / 57 013,12 грн).

Таким чином, пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» підлягає стягненню 673,43 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги (3 993,60 грн ? 16,8628 %).

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" - задовольнити частково.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2026 року — змінити, збільшивши розмір заборгованості за кредитним договором №1421-6829 від 15 липня 2024 року, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», з 33 585,25 грн до 43 199,25 грн, з яких 13 181,80 грн — заборгованість за тілом кредиту та 30 017,45 грн — заборгованість за процентами за користування кредитом.

В решті рішення залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у розмірі 1 942,92 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Постанову суду апеляційної інстанції складено 31 серпня 2026 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Костів О.З.

Гірський Б.О.