Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №504/1564/19 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2767/26

Справа № 504/1564/19

Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

за участю секретаря - Венжик Л.С.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 ,

переглянувши справу №504/1564/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку нерухомого майна за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2025 року у складі судді Вінської Н.В., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 26 квітня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що з відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано шлюб 14 лютого 2012 року.

ОСОБА_4 уклала 06 серпня 2013 року Договір №14/282-4/2 про пайову участь у будівництві нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 . Сума договору склала 33700 доларів США, за згодою подружжя стороною (пайовиком) у договорі вказана ОСОБА_4

15 грудня 2015 року ТОВ «Алькор-S» видав довідку ОСОБА_6 як пайщику в будівництві об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на основі Договору №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року пайовий внесок виплачений в повному обсязі, пайщику представлено жиле приміщення 39,60 кв.м. Пайові внески на виконання Договору №14/282-4/2 про пайову участь у будівництві нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3 ) виплачувались на спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_6

15 грудня 2015 року ТОВ «Алькор-S» передало об`єкт нерухомості квартиру АДРЕСА_3 ), а ОСОБА_6 прийняла пай – квартиру АДРЕСА_3 ).

Подружні стосунки останні кілька років не підтримують, проживають окремо, домовленості щодо поділу спільного майна не досягли, відповідач відмовляється реєструвати право власності на квартиру для уникнення поділу спільного майна.

Позивач ОСОБА_1 просив визнати за ОСОБА_1 як забудовником право на частку збудованої у шлюбі із ОСОБА_6 , але не зареєстрованої квартири АДРЕСА_3 Марсельська, 35 (т.1 а.с.3-10).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 травня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.50).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 02 травня 2019 року за заявою представника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено; витребувано з ТОВ «Алькор-S» копію Договору №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року про пайову участь у будівництві нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3 35 (т.1 а.с.51).

29 липня 2019 року ТОВ «Алькор-S» надано копію Договору №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року про пайову участь у будівництві нерухомого майна – квартири АДРЕСА_3 35 (т.1 а.с.57, 58-63).

Відповідач ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) позов не визнала, зазначивши у відзиві, що шлюб зареєстровано 14 лютого 2012 року, через 19 місяців укладено Договір №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року про пайову участь у будівництві нерухомого майна, при укладенні Договору сплачено 138237,88 грн. (еквівалент 16985,67 доларів США), а згодом ще зроблено 24 внески у розмірі, рівному еквіваленту 835,13 доларів США на місяць. У позові ОСОБА_1 не зазначає джерело грошових коштів направлених на оплату договору, не надає доказів, не вказує, що молода сім`я не мала грошових коштів в сумі 37028,76 доларів США на оплату договору. Безпідставним є твердження про те, що за спільної згоди пайовиком у Договорі вказана ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ).

Щодо джерела грошових коштів на оплату Договору у відзиві вказано, що сторони як подружжя коштів не мали. 20 квітня 2013 року ОСОБА_9 (мати), ОСОБА_10 (брат), ОСОБА_4 продали ОСОБА_11 приватизовану квартиру АДРЕСА_4 за 165870,00 грн. (еквівалент 20759,69 доларів США. ОСОБА_9 (мати) та ОСОБА_10 (брат) передали ОСОБА_4 свою частку грошей від продажу квартири (позику підтверджено розпискою від 20 квітня 2013 року) для придбання у майбутньому однокімнатної квартири у ЖК «Четверта Перлина». Крім того, ОСОБА_12 (батько) передав ОСОБА_4 у позику грошові кошти в сумі 21000,00 доларів США (позику підтверджено розпискою від 06 серпня 2013 року) для оплати внесків перед ТОВ «Алькор-S» за Договором №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року. Грошові кошти за вказаними договорами позики ще не повернуті. Звернуто також увагу на те, що багатоквартирний житловий комплекс «Четверта Перлина» вже побудований, відтак, статус забудовника вже вичерпано (т.1 а.с.77-81).

22 липня 2020 року ОСОБА_1 , змінивши предмет та підставу позову, просив:

визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) квартиру АДРЕСА_5 ; визнати право власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на частку квартири за кожним (т.1 а.с.125-133).

ОСОБА_6 надано до суду оригінали квитанцій до прибуткового касового ордера щодо сплати за період з серпня 2013 року по 15 грудня 2015 року ТОВ «Алькор-S» грошових коштів за Договором №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року; докази долучено до справи (т.2 а.с.41-55, 56-57).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 14 березня 2023 року призначено судово-технічну експертизу давності документів – розписок від 20 квітня 2013 року та від 06 серпня 2013 року; витребувано у ОСОБА_4 оригінал розписки від 20 квітня 2013 року щодо отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_9 і ОСОБА_10 в борг грошових коштів у розмірі 13840,00 доларів США; оригінал розписки від 06 серпня 2013 року щодо отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_12 в борг грошових коштів у розмірі 21000,00 доларів США (т.2 а.с.88-89, 93-95).

25 червня 2024 року Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз надано Висновок експерта №23-5391 за результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в справі №504/1564/19 від 11 червня 2024 року, відповідно до якого:

давність виконання розписки від 20 квітня 2013 року щодо отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в борг грошових коштів у загальному розмірі 13840,00 доларів США, не відповідає вказаній на ній даті – 2013 рік, а виконана значно пізніше;

давність виконання розписки від 06 квітня 2013 року щодо отримання ОСОБА_6 від ОСОБА_12 в борг грошових коштів у загальному розмірі 21000,00 доларів США, не відповідає вказаній на ній даті – 2013 рік, а виконана значно пізніше;

розписки від 20 квітня 2013 року та 06 серпня 2013 року щодо отримання ОСОБА_6 в борг грошових коштів виконані у період 2016-2019 роки, що не виключає можливість їх написання в межах 2019 року; розписки виконані значно пізніше 2013 року, а саме в період 2016-2019 роки; розписки піддавались примусовому штучному тепловому зістаренню документів шляхом дії гарячих предметів на поверхню аркушів з рукописними текстами; у зв`язку з примусовим штучним тепловим зістаренням документів встановити конкретний рік написання розписок не уявляється можливим (т.2 а.с.112, 113-133).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 01 жовтня 2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.145).

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2025 року; позов задоволено частково; визнано квартиру спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на частку квартири АДРЕСА_5 ; в іншій частині вимог відмовлено (т.2 а.с.185-186).

Висновок суду мотивовано тим, що майно придбано у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя та підлягає поділу в рівних частках.

08 квітня 2025 року в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн., стягнення витрат на проведення судово-технічної експертизи давності документів у розмірі 54113,08 грн. (т.2 а.с.187-189).

13 травня 2025 року в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 подано заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 7500,00 грн., витрат на проведення експертизи до 0,00 грн. (т.2 а.с.223-225).

Додатковим рішенням Доброславського районного суду Одеської області від 15 травня 2025 року заяву від 08 квітня 2025 року про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн., відмовлено у стягненні витрат на проведення експертизи (т.2 а.с.232-233).

16 травня 2025 року в системі «Електронний суд» представником ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на сплату судового збору в загальній сумі 5148,17 грн. (т.2 а.с.238-239).

Заяву від 16 травня 2025 року про ухвалення додаткового рішення не розглянуто.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на додаткове рішення.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 на додаткове рішення.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.3 а.с.15-22).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у наступному. Згідно Договору №14/282-4/2 про дольову участь у будівництві об`єкту нерухомого майна від 06 серпня 2013 року сума договору складає 301358,56 грн., що еквівалентно 37028,76 доларів США, однак судом встановлено суму договору 33700,00 доларів США, що не відповідає обставинам справи. Відповідно до визначеного пунктом 5.4 Договору порядку проведення пайових розрахунків; 16985,67 доларів США було сплачено ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) в момент підписання договору; з 01 вересня 2013 року по 15 липня 2025 року пайовик виплачує суму, еквівалентну 19207,99 доларів США; до 15 серпня 2015 року пайовик виплачує суму, еквівалентну 835,10 доларів США. Тобто, після оплати вступного внеску 16985,67 доларів США сума, яка залишилася до сплати становила 20043,09 доларів США, графік оплати якої був визначений у Додатку №1 до Договору №14/282-4/2. Суду було повідомлено, що перший внесок у розмірі 16985,67 доларів США було внесено ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) за рахунок коштів, які були її особистою власністю; даний факт було визнано ОСОБА_1 в заяві від 21 липня 2020 року про зміну предмету спору. Тобто, має місце те, що сторони визнали факт оплати першого внеску за особисті кошти відповідача. Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню. Однак, даний факт не було встановлено судом і не враховано при винесенні рішення; даний факт доводить, що майже половина квартири придбана за особисті кошти відповідача. В справі наявний Договір купівлі-продажу від 20 квітня 2013 року, згідно якого ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 продали спільну квартиру площею 29,1 кв.м за 165870,00 грн.(еквівалент 20751,91 доларів США). Даний факт свідчить про те, що у ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) були особисті грошові кошти перед укладенням договору пайової участі та що саме за рахунок цих коштів був сплачений перший вступний внесок.

Позивач ОСОБА_1 обрав неправильний спосіб захисту. Так вимога про визнання квартири спільною сумісною власністю, яку суд задовольнив, суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 23 січня 2024 року №523/14489/15-ц; судове рішення в цій частині вимог підлягає скасуванню. Вимога про визнання за ОСОБА_1 права власності на частку квартири також безпідставна, так як сторони визнали, що майже половина оспорюваної квартири була придбана за власні кошти ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ). Докази у справі підтверджують, що за період перебування сторін у шлюбі ОСОБА_1 не мав власного доходу. Квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) та кошти, які були отримані ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) від її родини. Тобто, вся квартира придбана за особисті кошти ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ). Позивач ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що якимось чином вкладався в купівлю оспорюваної квартири чи своїми силами робив ремонтні роботи в квартирі. Показання свідків позивача говорять лише про те, що він ходив до забудовника та сплачував кошти (невідомо які) як внески при будівництві спірної квартири. Суд помилково визнав спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя та поділив таку.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_13 в інтересах ОСОБА_1 заперечила щодо змісту і вимог апеляційної скарги; підтримала викладене в суді першої інстанції обґрунтування вимог. Твердження ОСОБА_4 про визнання ОСОБА_1 факту внесення відповідачем особистих коштів в рахунок першого внеску є таким, що не відповідає дійсності та є спростуванням фактів; сторона позивача визнання такої обставини не робила, це питання детально досліджувалось у судовому засіданні від 26 березня 2025 року після оголошення представником відповідача такого припущення в судових дебатах (суд першої інстанції на стадії судових дебатів повернувся до стадії з`ясування обставин та повторно отримав пояснення позивача з цього приводу). Зазначене позивачем у заяві про зміну предмета позову твердження щодо внесення коштів було зазначено у контексті визначення особи, яка сплачувала пайові внески безпосередньо в касу підприємства та мало на меті довести, що перший внесок в касу підприємства було внесено відповідачем під час підписання договору, решту внесків в касу підприємства було внесено позивачем. Апелянтом було помилково трактовано твердження сторони позивача щодо визнання будь-якого факту. Судом правильно встановлено, що спірний об`єкт придбано на спільні кошти подружжя.

Щодо твердження про неправильно обраний спосіб захисту, то обрана редакція першої вимоги зумовлена тим, що номінальним власником спірного об`єкта нерухомого майна є відповідач за Договором №14/282-4/2 про пайову участь в будівництві об`єкту нерухомого майна. Посилання на висновок Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №523/14489/15-ц щодо невідповідності вимоги про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності є недоречним, оскільки позовні вимоги були сформовані у 2019 році при іншій сталій судовій практиці. Крім того, вимога про визнання права власності відповідає способу захисту, визначеному частиною 1 статті 16 ЦК України. Обраний позивачем спосіб захисту є належним, максимально ефективним для захисту його майнового права.

Презумпція права спільної сумісної власності подружжя не спростована. Сам по собі договір купівлі-продажу від 20 квітня 2013 року ОСОБА_4 ( ОСОБА_8 ) разом з іншими особами іншої квартири не є достатнім доказом сплати особистих коштів за придбане у шлюбі майно; матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що на придбання спірного майна було витрачено саме ці кошти. Наявність боргових розписок від 20 квітня 2013 року та від 06 серпня 2013 року як джерела формування особистих коштів відповідача спростовується висновком експерта про те, що такі розписки були зроблені значно пізніше дати придбання спірної квартири та штучно зістарені, що свідчить про фальсифікацію доказів стороною відповідача та введення суду в оману. Відсутність у позивача доходу на здійснення вкладу у квартиру спростовується показаннями свідків про те, що позивач працював неофіційно; крім того позивач здійснював ремонт у квартирі власними силами (т.3 а.с.130-133).

02 квітня 2026 року представником ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_5 (реєстраційний номер обєкта нерухомого майна: 3174348851100) (т.3 а.с.157-159).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 04 червня 2026 року заяву представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено; накладено арешт на закінчений будівництвом об`єкт - квартиру загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3174348851100), що зареєстрована на праві власності ОСОБА_4 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) (т.3 а.с.172-173).

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зміну рішення суду першої інстанції з огляду на наступне.

Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 (у шлюбі ОСОБА_8 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрували шлюб 14 лютого 2012 року (т.1 а.с.13).

Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого Суворовським районним у місті Одесі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області 14 травня 2019 року, розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (у шлюбі ОСОБА_8 ) зареєстровано 14 травня 2019 року, актовий запис №127 (т.1 а.с.69).

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2012 року по 14 травня 2019 року; шлюб розірвано зверненням до органу реєстрації актів цивільного стану.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (ст.60 СК України).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядженням майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст.63 СК України).

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ч.1 ст.69 СК України).

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (ч.2 ст.371 ЦК України).

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (ч.1 ст.70 СК України).

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч.3 ст.372 ЦК України).

В силу визначеного статтею 81 обов`язку доказування і подання доказів кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та у своїй сукупності достатніми для висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Щодо квартири.

Згідно Договору№14/282-4/2 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 06 серпня 2013 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Алькор-S» (ЄДРПОУ 31079552) та ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ), об`єктом будівництва є однокімнатна квартира будівельний номер АДРЕСА_6 Комінтернівський район, с. Крижанівка, вул. Марсельська, ділянка 35 (т.1 а.с.58-63).

Сума Договору складала 301358,56 грн., що в еквіваленті рівно 37028,76 доларів США.

Сплата суми Договору підлягала здійсненню пайовиком підприємству поетапно у наступному порядку:

на момент підписання Договору пайовиком сплачено 138237,88 грн., що в еквіваленті складає 16985,67 доларів США;

з 01 вересня 2013 року по 15 липня 2015 року пайовик сплачує в національній валюті еквівалент 19207,99 доларів США; оплата проводиться протягом 23 місяців щомісячно рівними частинами в розмірі 835,13 доларів США в гривнах по курсу;

до 15 серпня 2015 року пайовик сплачує в національній валюті еквівалент 835,10 доларів США в гривнах по курсу (т.1 а.с.58-63).

Згідно Довідки №299 від 15 грудня 2015 року, виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Алькор-S», ОСОБА_6 як пайовик будівництва об`єкта нерухомості, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі Договору №14/282-4/2 від 06 серпня 2013 року пайовий внесок виплатила в повному обсязі, пайовику надано житлове приміщення загальною площею 39,60 кв.м (т.1 а.с.12).

Відповідно до Акту приймання-передачі від 15 грудня 2015 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Алькор-S» та ОСОБА_6 , товариство передало ОСОБА_6 пай - квартиру АДРЕСА_7 вул. Марсельська, 35 (т.1 а.с.11).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно станом на 01 квітня 2026 року об`єкт речових прав – закінчений будівництвом об`єкт – квартира (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3174348851100), загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстрована 16 липня 2025 року на праві власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ). Підстава внесення запису: технічний паспорт серія та номер Т101: НОМЕР_2 , виданий 16 липня 2025 року, видавник ЄДЕССБ; довідка про сплату членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі, серія та номер 299, видана 15 грудня 2015 року ТОВ «Алькор»; договір про пайову участь, серія та номер 14/282-4/2, виданий 06 серпня 2013 року, видавник ТОВ «Алькор» - ОСОБА_6 ; акт приймання-передачі, серія та номер, б/н, виданий 15 грудня 2015 року, видавник ТОВ «Алькор» - ОСОБА_6 . Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 79979211 від 18 липня 2025 року, державний реєстратор Виконавчого комітету Південнівської міської ради Одеського району Одеської області Калашнік Д.С. (т.3 а.с.161).

Отже, квартира як майно набуте у період шлюбу після повної виплати паю за Договором №14/282-4/2 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 06 серпня 2013 року, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 як співвласники об`єкту нерухомого майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, мають рівні права на майно, набуте за час шлюбу, мають право на поділ майна, у разі поділу майна частки сторін (колишнього подружжя) є рівними.

Рівність часток у праві спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, не спростована; інше домовленістю між сторонами не визначено; шлюбний договір між сторонами не укладався.

Належність квартири на праві спільної сумісної власності подружжя заперечила ОСОБА_4 , обґрунтовуючи тим, що дане нерухоме майно набуто нею за грошові кошти, належні їй особисто від продажу на підставі посвідченого 20 квітня 2013 року за реєстровим номером 423 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Мізрахі Е.В. Договору купівлі-продажу частки у квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 ; за кошти отримані від матері ОСОБА_9 та брата ОСОБА_10 від продажу їх часток у вказаній квартирі (на підтвердження надано розписку від 20 квітня 2013 року на суму, еквівалентну 13840,00 доларів США); за кошти отримані від батька ОСОБА_12 (на підтвердження надано розписку від 06 серпня 2013 року на суму 21000,00 доларів США), огляду на що квартира є об`єктом права особистої приватної власності та поділу як об`єкт права спільної сумісної власності подружжя не підлягає (т.1 а.с.88-89, 90, 91, 92, 93).

Доводи ОСОБА_4 щодо особистої приватної власності на квартиру перевірені судом першої інстанції, надані нею докази оцінені в їх сукупності та, як наслідок, такі доводи не прийняті судом, з чим суд апеляційної інстанції погоджується.

Статтею 60 СК України встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована й один подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі №339/116/16-ц (провадження №61-15462св18).

Згідно зі статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є, зокрема, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя, яка не потребує доказування і встановлення інших обставин, крім набуття майна за час шлюбу, та існує поки не спростована. У разі коли презумпцію права спільної сумісної власності майна подружжя не спростовано за відсутності належних доказів того, що майно придбане за особисті кошти одного з подружжя, таке майно вважається спільною сумісною власністю та підлягає поділу, при цьому частки чоловіка та дружини у майні є рівними.

ОСОБА_4 не довела, що квартира набута за кошти, які належали їй особисто.

Посилання на набуття квартири за кошти, отриманні в позику від родичів самі по собі не відносять квартиру до об`єкту права особистої приватної власності. Більш того, позикові відносини як такі не мають підтвердження належними і допустимими доказами та спростовані Висновком експерта №23-5391 за результатами проведення судової експертизи матеріалів документів в справі №504/1564/19 від 11 червня 2024 року, складеним експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз.

Твердження Перегняк Ю.О. про визнання ОСОБА_1 факту внесення ОСОБА_4 особистих коштів в рахунок першого внеску є таким, що не відповідає дійсності. ОСОБА_1 ніколи не визнавав такої обставини і це досліджено судом у судовому засіданні. Внесення певною особою грошових коштів у касу підприємства саме по собі не є доказом того, що грошові кошти належать власне цій особі особисто.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі з 14 лютого 2012 року по 14 травня 2019 року; у шлюбі було укладено Договір №14/282-4/2 про пайову участь у будівництві об`єкта нерухомого майна від 06 серпня 2013 року із зазначенням пайовиком дружини; умови Договору №14/282-4/2 сторонами виконано, а саме пай виплачений повністю станом на 15 грудня 2015 року, закінчений будівництвом об`єкт (квартиру) передано пайовику 15 грудня 2015 року; на час виникнення спору державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом об`єкт (квартиру) не була проведена (об`єктивних перешкод цьому не існувало); державна реєстрація права власності на квартиру здійснена ОСОБА_4 на стадії апеляційного перегляду справи (до набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про визнання квартири об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та поділ такої); презумпція права спільної сумісної власності подружжя на квартиру не спростована; як наслідок, квартира як об`єкт права спільної сумісної власності колишнього подружжя підлягає поділу між ними, частки кожного з подружжя є рівними.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, підтвердження таких доказами та дійшов обґрунтованого висновку про належність спірного об`єкту нерухомого майна подружжю з правом поділу такого в рівних частках. Зміна рішення суду обумовлена необхідністю приведення резолютивної частини рішення у відповідність до вимог закону з урахуванням здійснення державної реєстрації речового права на спірний об`єкт в ході розгляду справи.

В судовому засіданні 18 червня 2026 року апеляційний суд закінчив з`ясування обставин і перевірку їх доказами, надав представникам позивача та відповідача можливість виступити у судових дебатах та перейшов до стадії ухвалення судового рішення за результатами апеляційного провадження. З огляду на складність справи, навантаження, відпустки суддів тощо проголошення судового рішення відкладено на 30 червня 2026 року, потому на 20 липня 2026 року, потому на 31 серпня 2026 року.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд –

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 03 квітня 2025 року – змінити.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на частку нерухомого майна – задовольнити частково.

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на частку квартири загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3174348851100), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати в порядку поділу майна подружжя право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на частку квартири загальною площею 39,6 кв.м, житловою площею 16,7 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 3174348851100), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повну постанову складено 31 серпня 2026 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді С.О.Погорєлова

О.М.Таварткіладзе