Постанова від 16 липня 2026 р. у справі №947/37222/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/564/26

Номер справи місцевого суду: 947/37222/25

Головуючий у першій інстанції Войтов Г. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі: головуючого судді Погорєлової С.О., за участю секретаря – Турик А.Ф.к., адвоката Лапко Е.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

- про накладення на нього стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

встановив:

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у вигляді однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.

З вказаної постанови вбачається, що 14.09.2025 року о 03:50 год. по вул. Люстдорфська дорога, 73 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом, а саме електросамокатом JET без номерного знаку, порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 ARLM 0438. Результат позитивний 1,26‰. Тест 1425. Від керування відсторонений.

Не погоджуючись з постановою Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2025 року представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій зазначив, що постанова суду є незаконною та необґрунтованою з наступних підстав:

1)в матеріалах справи відсутнє направлення на огляд в медичному закладі, що позбавило ОСОБА_1 права здійснити належний огляд у медичному закладі;

2)ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення на окремому аркуші, оскільки був незгодний, проте коли ознайомився із матеріалами справи його пояснення було відсутні.

3)з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повертався після справ додому, під час комендантської години, вирішив взяти електросамокат та доїхати до дому. Розблокував самокат та через кілька секунд був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 навіть не встиг почати їхати;

4)в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 ;

5)жодних ознак алкогольного сп`яніння з відеозапису події не вбачається

6)з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції не роз`яснювалися його права та обов`язки.

Посилаючись на такі доводи, представник Ляшенка П.В. просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Заслухавши пояснення адвоката Лапко Е.М., ОСОБА_1 , які наполягали на задоволенні апеляційної скарги, дослідивши матеріали адміністративної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Так, за положеннями ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог . 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

За приписами ст. ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 294 КУпАП України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд першої інстанції мотивував наявністю доказів на підтвердження даних обставин.

Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, були повторно досліджені наступні докази:

-протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453351 від 14.09.2025 року з якого вбачається що 14.09.2025 року о 03:50 год. по вул. Люстдорфська дорога, 73 в м. Одесі, ОСОБА_1 , керував транспортним засобом, а саме електросамокатом JET без номерного знаку, у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння зі згоди водія проводився у встановленому законодавством порядку із застосуванням спеціального технічного приладу Alcotest Drager 7510 ARLM 0438. Результат позитивний 1,26‰. Тест 1425. Від керування відсторонений. ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_1 протягом року не піддавався адміністративному стягненню за ст. 130 КУпАП;

- довідка з якої вбачається, що згідно до звірки з базою «Адмінпрактика» ОСОБА_1 посвідчення водія НОМЕР_1 отримав 23.06.2017 року;

- роздруківка тесту Драгер, з якого вбачається, що ОСОБА_1 , 14.09.2025 року о 04:03 год. пройшла огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510. Результат тесту 1,26‰. ОСОБА_1 було ознайомлено із даним результатом, про що міститься його особистий підпис, без зауважень;

- акт огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів з якого вбачається що огляд проведено у зв`язку із виявленими ознаками алкогольного сп`яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд проводився за допомогою приладу Alcotest Drager 7510. Результат огляду на стан сп`яніння позитивний 1,26‰. ОСОБА_1 з результатом згоден, особисто підписав даний акт;

- відеозапис, з якого вбачається, що працівники поліції перевіряють ОСОБА_2 по базі «Адмінпрактика». Далі працівник поліції питає ОСОБА_1 чи вживав він алкогольні напої. ОСОБА_1 відповів, що так вживав. Працівник поліції питає ОСОБА_1 чи годен останній пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, при цьому пояснивши останньому, що електросамокат вважається транспортним засобом, а тому його вимога є законною. ОСОБА_1 було роз`яснено, про дозволену норму вмісту алкоголю в крові. ОСОБА_1 сказав, що він винен, що він вживав алкоголь, а тому результат буде позитивним, а тому просив, щоб його відпустили. Працівник поліції зауважив на тому, що ведеться відеофіксація, зауважив на тому, що ОСОБА_1 їхав у комендантську годину, якщо б він їхав не у цей час, можливо його не було б зупинено. Працівники поліції в подальшому кілька разів пропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки, або проїхати до медичного закладу. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на місці зупинки. Працівники поліції роз`яснили порядок проходження огляду за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_1 продув Драгер.

Не заслуговують на увагу посилання апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 з підстав того, що під час бесіди із працівником поліції ОСОБА_1 жодного разу не заперечував факту керування ним електросамокатом.

Крім того, відповідно до п.2 розділу ІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.

ОСОБА_1 таким правом не скористався, не вказав заперечень, зауважень щодо порушень поліцейськими законодавства при складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином суд апеляційної інстанції відхиляє довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 надав свої письмові пояснення на окремому аркуші, оскільки був незгодний, проте коли ознайомився із матеріалами справи його пояснення було відсутні, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, а саме із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453351 від 14.09.2025 року в графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення стоїть лише особистий підпис ОСОБА_1 , інших відомостей про надання останнім будь-яких пояснень матеріали справи не містять, не надано таких доказів і ОСОБА_1 .

Відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до вимог п. 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (далі Правила) водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною вину останнього зібраними по справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453351 від 14.09.2025 року; довідками про наявність/відсутність водійського посвідчення; роздруківкою тесту Драгер; актом огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; відеозаписом з нагрудних реєстраторів працівників поліції.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції.

Посилання апеляційної скарги про те, що з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 працівниками поліції не роз`яснювалися його права та обов`язки, не заслуговують на увагу з огляду на те, що в матеріалах справи міститься протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №453351 від 14.09.2025 року в графі якого «підпис особи, якій роз`яснені його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП та яка ознайомлена з місцем та часом розгляду справи», стоїть особистий підпис ОСОБА_1 .

Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що згідно з положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського.

Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Слід зазначити, що ОСОБА_1 , будучи водієм та маючи відповідне посвідчення водія, обізнаний з Правилами дорожнього руху України, зокрема п.2.9а. При цьому, презюмоване знання закону є принципом права, згідно з яким закон поширюється на кожного, навіть якщо особа і не знає про нього. Незнання вимог діючого законодавства не є підставою для звільнення особи від передбаченої законом відповідальності та закриття провадження у справі, що кореспондується з положеннями ст. 68 Конституції України.

Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 25.02.2026 року клопотання представника ОСОБА_1 було задоволено та поновлено строк на апеляційне оскарження постанови Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2025 року, отже суд апеляційної інстанції надав ОСОБА_1 право доступу до розгляду його справи, надавати в судовому засіданні свої особисті пояснення, заявляти клопотання. ОСОБА_1 для захисту своїх порушених прав скористався своїм правом, передбаченим ст. 268 КУпАП, залучивши для представництва та захисту його інтересів у суді апеляційної інстанції захисника Лапко Е.М. Сам ОСОБА_1 та його захисник приймали участь у справі, та надавали пояснення.

Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Отже, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення з відеореєстратора, дані про який внесені у протокол про адміністративне правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП.

Також з дослідженого відеозапису не вбачається будь-яких порушень працівниками поліції «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Водночас, відповідно до п. 1.4.5 «Інструкції про порядок зберігання, видачі, приймання використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів)», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 03 лютого 2016 року, однією із декількох цілей використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції є забезпечення об`єктивного розгляду справ уповноваженими органами шляхом створення додаткових належних доказів.

Будь-яких фактичних даних, які б спростовували чи ставили під сумнів достовірність відеозапису адміністративного правопорушення ОСОБА_1 не надано. Не встановлено таких і під час апеляційного розгляду справи.

Зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Досліджений відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності з іншими доказами по справі. Оглянутий відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з іншими даними, що містяться в протоколі, а тому апеляційний суд приймає його як належний доказ у справі.

Посилання апеляційної скарги про те, що жодних ознак алкогольного сп`яніння з відеозапису події не вбачається, не заслуговують на увагу з огляду на те, що в матеріалах справи наявна роздруківка тесту Драгеру від 14.09.2025 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 7510, результат якого показав 1,26‰ та був підписаний особисто ОСОБА_1 без зауважень. Із наданого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 сам повідомив працівникам поліції, що він вживав алкогольні напої. Із результатом тесту погодився.

Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані сп`яніння або у неї були явні ознаки алкогольного наркотичного чи іншого сп`яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 року №1452/735 (далі Інструкції), а також у Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 в редакції постанови від 28.10.2015 року (далі-Порядок).

Відповідно до вимог ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться в присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом другим Порядку визначено, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі- стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.

Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначено, що ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (пункти три, чотири Інструкції).

Відповідно до приписів Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом.

В свою чергу, системний аналіз положень зазначеної Інструкції №1452/735 та вимог чинного законодавства дає підстави стверджувати про те, що письмове направлення співробітника поліції на проходження особою огляду на виявлення стану сп`яніння складається поліцейським та вручається лікарю закладу охорони здоров`я, який проводить відповідний огляд особи, натомість, положення профільного законодавства не містять обов`язку поліцейського вручати цей документ (направлення) водієві у письмовій формі з метою проходження ним огляду, як про те твердить апелянт.

Окрім того, сама по собі та обставина, що водієві не вручалося письмове направлення на огляд у закладі охорони здоров`я, апеляційний суд відхиляє, оскільки у справі, що переглядається водій погодився пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, погодився із даним результатом, про що свідчить його підпис, а тому факт не вручення йому цього документа не спростовує наявність у його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.

Посилання апеляційної скарги на те, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 повертався після справ додому, під час комендантської години, вирішив взяти електросамокат та доїхати до дому. Розблокував самокат та через кілька секунд був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 навіть не встиг почати їхати, суд апеляційної інстанції відхиляє, як неспроможні з огляду на те, що із дослідженого відеозапису не вбачається того факту, що ОСОБА_1 заперечував те, що він керував транспортним засобом – електросамокатом. Крім того, із наданої відповіді ТОВ «Джет Райдс» на адвокатський запит від 09.07.2026 року аза №09/07/26-1 вбачаєтеся, що станом на 14.09.2025 року технічна можливість розпочати оренду електросамокату Jet у м. Одеса під час комендантської години існувала, а тому суд апеляційної інстанції сприймає дані посилання апеляційної скарги як особисте тлумачення ситуації, яка відбувалась 14.09.2025 року, яке не ґрунтується на належних та допустимих доказах та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Виходячи з викладеного, апеляційний суд визнає вказані докази, які були повторно дослідженні в ході апеляційного розгляду справи достовірними, оскільки вони узгоджуються між собою з урахуванням всіх обставин справи, допустимими, оскільки вони отримані та досліджені в законний спосіб, та належними, оскільки вони стосуються подій, що сталися 14.09.2025 року та інкримінуються ОСОБА_1 .

Отже, об`єктивно оцінивши докази у справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що зазначені вище докази повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невизнання своєї вини розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.

Інші твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні під час дослідження доказів по справі, також жодних доказів, які б спростували правильні висновки суду першої інстанції не було долучено і до апеляційної скарги.

Викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується зібраними доказами у справі, а також дослідженим апеляційним судом під час апеляційного розгляду відеозаписом з місця події.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст. 33 КУпАП, при накладені стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

За таких обставин апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненому адміністративному правопорушенні та правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що було встановлене в передбаченому законом порядку.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд першої інстанції обґрунтовано застосував стягнення у вигляді штрафу та позбавлення права керувати транспортними засобами, адже воно, відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.

У відповідності до положень п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Отже, за результатами апеляційного розгляду суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а постанова Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2025 року підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 7, 251,268, 280, 293, 294 КУпАП, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Київського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова