Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №521/9797/26 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 33/813/1541/26

Номер справи місцевого суду: 521/9797/26

Головуючий у першій інстанції Засядьвовк О. Д.

Доповідач Артеменко І. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.08.2026 року м. Одеса

Суддя Одеського апеляційного суду – Артеменко І.А.,

за участю: секретаря судового засідання – Подуст Т.П.,

прокурора – Шербіни Н.М.,

особи, яка притягається до відповідальності,– ОСОБА_1 ,

захисника – Новосьолової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Новосьолової Ольги Валеріївни в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст протоколу

08.06.2026 відносно суб`єкта декларування ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за ч.1 ст.172-6 КУпАП за №75/2026 - несвоєчасно (01.04.2026), без поважних причин, подання щорічної декларації після звільнення за 2025 рік.

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08.07.2026 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у сумі 665,60 грн.

Короткий зміст доводів апеляційної скарги

В апеляційній скарзі захисник Новосьолова О.В. в інтересах ОСОБА_1 просила суд скасувати постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08.07.2026 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

В обґрунтування апеляційної скарги з уточненнями захисник послалась на те, що:

-в діях ОСОБА_1 відсутній склад інкримінованого правопорушення, оскільки він 20.05.2025 подав декларацію «при звільненні», яка охоплювала період до 20.05.2025, на підставі якої 26.02.2026 подана декларацію, яка охоплювала період з 21.05.2025 по 31.12.2025, в якій допущено технічну помилку в типі декларації, а 11.03.2026 – вказана декларація була виправлена в розділі 11 «Доходи, в тому числі подарунки», доповнивши відомостями про отриману пенсію за 2025 рік. Після виявлення помилки саме в розділі «вид декларації та звітний період» 01.04.2026, оскільки відсутня технічна можливість вносити виправлення саме у даний розділ, подав декларацію, зазначивши вид – «щорічна за 2025 рік». Всі інші розділи декларації є ідентичними, нічого іншого не виправлялось;

- ОСОБА_1 намагався 26.03.2026 подати декларацію із зазначенням її вірного типу, але через технічні перешкоди не мав змоги її подати. Матеріали справи не містять відомостей, що орган поліції витребував журнал звернень до технічної підтримки НАЗК, інформацію НАЗК щодо роботи Реєстру тощо. Вказане підтверджує відсутність вини ОСОБА_1 , що виключає адміністративну відповідальність;

- більшість висновків у протоколі ґрунтується на припущеннях: не зазначено чому орган, який склав протокол, вважає, що щорічна декларація за 2025 рік подана умисно не в строк; не надано оцінку поясненням ОСОБА_1 ;

- суд першої інстанції не забезпечив повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, чим порушив вимоги статей 245,252, 280 КУпАП.

В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та в його інтересах захисник Новосьолова О.В. підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги. Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника в її інтересах та прокурора, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.

Мотиви апеляційного суду

Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з положеннями ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги (ч.7 ст.294 КУпАП).

Положеннями ч.1 ст.172-6 КУпАП встановлено, що несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, тягне за собою накладення штрафу від п`ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною і при кваліфікації дій правопорушника за цією статтею необхідно керуватись спеціальним Законом.

Так, згідно з п.1 ст.1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов`язане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони або обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч.1 ст.3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Адміністративне правопорушення, передбачене ст.172-6 КУпАП, за своїм правовим змістом та спрямованістю характеризується високим рівнем суспільної небезпеки, оскільки посягає на засади фінансового контролю. Такий контроль є інструментом забезпечення прозорості та обов`язковий для всіх осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Зазначені особи мають безумовно виконувати передбачені законом вимоги.

Відповідно до положень абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, які припинили діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3, зобов`язані до 1 квітня наступного року після року припинення діяльності подати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.

Частиною 1 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Пунктом 1 частини 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за № 1965/41021, передбачено, що суб`єкти декларування подають декларації з додержанням таких вимог: щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до частини першої статті 45 Закону (щороку), абзацу другого частини другої статті 45 Закону (після припинення діяльності (після звільнення)) у період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та містить інформацію станом на 31 грудня звітного року.

Відповідно до п.п. «з» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 , будучи поліцейським, є суб`єктом, на якого поширюється дія вказаного Закону.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника ГУНП в Одеській області від 13.12.2024 № 1971 о/с, майора поліції Калашнікова В.В. з 06.12.2024 призначено на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області.

Наказом ГУНП в Одеській області від 08.04.2025 № 406 о/с оперуповноваженого сектору кримінальної поліції ВП № 1 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області майора поліції ОСОБА_1 з 08.04.2025 звільнено зі служби в поліції.

20.05.2025 ОСОБА_1 на виконання вимог абз.1 ч.2 ст.45 Закону «Про запобігання корупції» подав декларацію за типом «перед звільненням».

Після звільнення зі служби в Національній поліції України та припинення діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави, у ОСОБА_1 у відповідності до абз.2 ч.2 ст.45 Закону «Про запобігання корупції» виник обов`язок подати щорічну декларацію (після звільнення) за 2025 рік шляхом заповнення на офіційному веб - сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, тобто з 00 годин 00 хвилин 01 січня 2026 року до 00 годин 00 хвилин 01 квітня 2026 року. І така декларація повинна охоплювати звітний рік (період з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року включно) та містить інформацію станом на 31 грудня 2025 року.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 подав:

-26.02.2026 декларацію типу «при звільненні», в якій в розділі 1 «Вид декларації та звітний період» обрав: «При звільненні особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та зазначив період: «21.05.2025 – 31.12.2025»;

- 11.03.2026 виправлену декларацію типу «при звільненні» за період з 21.05.2025 по 31.12.2025, доповнивши інформацією про доходи у вигляді отриманої пенсії у розділі 11 «Доходи, у тому числі подарунки»;

- 01.04.2026 об 09:53 декларацію типу «щорічна» за 2025 рік, в розділі 1 якої зазначено, що не продовжує виконання функції держави або органу місцевого самоврядування.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП, яке полягає у несвоєчасній подачі, а саме 01.04.2026 без поважних причин щорічної декларації за 2025 рік після звільнення.

Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.172-6 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, серед яких, зокрема:

-протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, за №75/2026 від 08.06.2026,

- скріншот з Єдиного державного реєстру декларацій щодо часу подачі відповідних декларацій;

- роздруківка з офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції декларації ОСОБА_1 за 2025 рік;

- пояснення ОСОБА_1 від 25.05.2026;

- повідомлення НАЗК про факт несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 ;

- послідовність дій користувача Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які вчинив ОСОБА_1 в період 01.01.2026-02.04.2026;

- матеріали ДВБ, скеровані листом №16196-2026 від 23.04.2026,

- матеріали ГУНП в Одеській області, скеровані листом №133029-2026 від 04.04.2026,

- лист НАЗК про момент виявлення правопорушення,

- інші матеріали справи у своїй сукупності.

Доказів поважності несвоєчасного подання щорічної декларації за 2025 рік ОСОБА_1 суду не надав.

В суді апеляційної інстанції сторона захисту наполягала на тому, що ОСОБА_1 своєчасно подав щорічну декларації за 2025 рік, а саме 26.02.2026, яку виправив 11.03.2026, але помилково обрав тип декларації «при звільненні».

Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що 26.02.2026 ОСОБА_1 подав декларацію, яку виправив 11.03.2026, типу «при звільненні» за період з 21.05.2025 по 31.12.2025.

Слід зазначити, що Законом «Про запобігання корупції» та Порядком № 252/23 передбачено три види декларацій, серед яких, зокрема:

- щорічна декларація - декларація, яка подається відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону, або абз. 2 ч. 2 ст. 45 Закону в період з 00 годин 00 хвилин 01 січня до 00 годин 00 хвилин 01 квітня року, наступного за звітним роком. Така декларація охоплює звітний рік (період з 01 січня до 31 грудня включно), що передує року, в якому подається декларація, та за загальним правилом містить інформацію станом на 31 грудня звітного року. Обов`язок подавати щорічну декларацію виникає в суб`єкта декларування: 1) щороку протягом строку здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (продовжується діяльність)). Для цього у розділі І «Вид декларації та звітний період» декларації слід обрати позначку «я продовжую виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування»; 2) наступного року після припинення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, або перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності (щорічна декларація (після звільнення)). Для цього у розділі І «Вид декларації та звітний період» декларації слід обрати позначку «я припинив(ла) виконувати функції держави або органу місцевого самоврядування (після звільнення)»;

- декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абз.1 ч.2 ст. 45 Закону протягом 30 календарних днів з дня припинення діяльності. Така декларація подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності, яка передбачає обов`язок подання декларації, перебування на посаді, яка зумовлює здійснення такої діяльності.

Аналізуючи наведене, апеляційний суд погоджується з позицією прокурора, що подані ОСОБА_1 26.02.2026 та 11.03.2026 декларації ні є деклараціями типу «щорічна», поданими на виконання вимог абц.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції».

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 лише 01.04.2026 об 09:53 подав декларацію типу «щорічна» за 2025 рік на виконання вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Доводи апелянта щодо наявності технічної помилки в типі декларації не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Суд зазначає, що інтерфейс Єдиного державного реєстру декларацій НАЗК є покроковим електронним алгоритмом, де кожен крок вимагає від користувача окремої усвідомленої дії. Помилковий вибір типу декларації та самостійне введення специфічного часового проміжку (21.05.2025 – 31.12.2025) не є автоматизованим процесом. Система не проставляє такі дати за замовчуванням. Декларант мав особисто ввести початкову та кінцеву дати періоду. Отже, такі дії не охоплюються поняттям «технічна помилка».

Також суд звертає увагу, що перед відправкою декларації система Реєстру виводить на екран попереджувальне вікно для перевірки всіх внесених даних і, накладаючи свій кваліфікований електронний підпис (КЕП), ОСОБА_1 , як суб`єкт декларування, юридично засвідчив правильність та достовірність усієї інформації, включно з обраним типом декларації та періодом звітування. Отже, ОСОБА_1 мав можливість і був зобов`язаний виявити помилку (як він вважає, що вона є помилкою) до моменту накладення підпису, а посилання на неуважність не нівелює факту юридичного затвердження документа.

Крім того, суд наголошує на імперативності норм Закону України «Про запобігання корупції», який чітко розрізняє мету декларацій «при звільненні» (звіт за період, який не перевірявся раніше, до дня звільнення) та «щорічної декларації після звільнення» (річний звіт за весь попередній календарний рік).

Апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом декларування, маючи вищу освіту, спеціальні знання та досвід служби в правоохоронних органах, об`єктивно спроможний розрізнити вимоги закону щодо типів декларацій.

Окремо слід зазначити, що законодавець передбачив захисний механізм від помилок. Зокрема, за положеннями абз.1, 3 ч.4 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції» упродовж 30 днів після подання декларації суб`єкт декларування має право подати виправлену декларацію. У разі самостійного виявлення суб`єктом декларування у декларації недостовірних відомостей після спливу терміну для подання виправленої декларації, передбаченого абзацом першим цієї частини, але до початку проведення Національним агентством повної перевірки цієї декларації, суб`єкт декларування може звернутися до Національного агентства з листом з поясненням причин, що призвели до внесення недостовірних відомостей та неподання виправленої декларації у зазначений термін, додавши підтвердні документи. Подані суб`єктом декларування таким чином відомості мають бути розглянуті Національним агентством під час повної перевірки цієї декларації.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів звернення ОСОБА_1 у встановленому порядку до НАЗК щодо допущення ним помилки в типі декларації.

Доводи апеляційної скарги щодо намагання ОСОБА_1 26.03.2026 подати декларацію типу «щорічна» після звільнення спростовуються поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні апеляційної інстанції. Так, ОСОБА_1 суду пояснив, що дізнався від працівників відділу кадрів про те, що він неправильно подав декларацію, лише 31.03.2026 та вже 01.04.2026 подав щорічну декларацію за 2025 рік на виконання вимог абз.2 ч.2 ст.45 Закону України «Про запобігання корупції». Крім того, в своїх письмових поясненнях від 25.05.2026 ОСОБА_1 зазначав, що 31.03.2026 він намагався внести зміни, але закінчився строк дії електронного ключа.

Апеляційний суд звертає увагу, що завершення терміну дії електронного підпису в останній день декларування не визнається поважною причиною пропуску строку, оскільки контроль за працездатністю КЕП є персональним обов`язком особи, яка мала для цього 90 календарних днів (з 01.01.2026 по 31.03.2026). Своєчасне продовження (поновлення) КЕП є особистим обов`язком самого декларанта. При цьому, процес випуску нового КЕП у сучасних реаліях (через банкінги чи акредитовані центри) займає незначний час (кілька хвилин) і є доступним дистанційно. Вхід ОСОБА_1 до системи за допомогою КЕП 01.04.2026 о 09:37 свідчить про те, що технічна можливість згенерувати новий ключ у нього все ж таки була.

Посилання захисника ОСОБА_2 на перевантаженість сервера Реєстру НАЗК в останній день декларування (31.03.2026) відхиляються судом як безпідставні з огляду на:

- інформацію про відсутність у цей день будь-яких спроб авторизації чи технічної активності користувача ОСОБА_1 у системі;

- наявність у декларанта трьох місяців для завчасного подання декларації у встановленому порядку. При цьому, Єдиний державний реєстр декларацій є доступним у дистанційному режимі цілодобово за наявності електронного цифрового підпису, а подання декларації не є складною та довготривалою процедурою, яка потребує значного вільного часу.

Апеляційний суд наголошує, що обов`язок знати види декларацій, строки їх подання та звітні періоди, передбачений ст.45 Закону, має імперативний характер. Суб`єкт декларування зобов`язаний діяти обачно і добросовісно, самостійно контролюючи статус та правильність поданих ним документів.

Матеріали справи не містять доказів поважності причин несвоєчасного подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2025 рік.

Доводи сторони захисту про відсутність умислу в діях ОСОБА_1 щодо несвоєчасного подання декларації, не є підставою для висновку про відсутність складу інкримінованого правопорушення, оскільки суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу. Умисел особи при вчиненні зазначеного діяння охоплює усвідомлення нею свого обов`язку подати декларацію у визначений законом строк у встановленому порядку. Таке, усвідомлення презюмується, адже особа, зазначена в п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», була допущена у встановленому законом порядку до виконання функцій держави, пройшла спеціальну перевірку, була попереджена і виконувала вимоги законодавства щодо фінансового контролю. ОСОБА_1 , маючи статус суб`єкта декларування, був достеменно обізнаний про вимоги статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», а отже, мав усвідомлювати протиправний характер своєї бездіяльності та передбачати їх шкідливі наслідки у вигляді порушення вимог фінансового контролю.

Крім того, склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, є формальним, що означає, що відповідальність за вказаною нормою настає за сам факт несвоєчасного подання декларації за відсутності поважних причин, незалежно від мотивів особи чи наявності мети приховати власні статки.

Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.

Суд апеляційної інстанції враховує сталу практику ЄСПЛ, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін (рішення у справі «Проніна проти України», § 23). Зокрема, право на вмотивоване рішення не вимагає детального спростування всіх доводів апеляційної скарги та дозволяє судам вищих інстанцій просто підтверджувати мотиви судів першої інстанції, не повторюючи їх (рішення у справах «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32; «Гору проти Греції (№2)» [ВП], § 41; «Бюрг та інші проти Франції»).

Таким чином, під час апеляційного розгляду ретельно досліджені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, а також пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та захисника в її інтересах, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції об`єктивно та повно і підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП.

Остаточне стягнення ОСОБА_1 визначено судом у межах санкції ч.1 ст.172-6 КУпАП у мінімальному розмірі, що становить п`ятдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850 гривень).

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржуване судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

У відповідності до припису п.1 ч.8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.

Відтак, за результатами апеляційного розгляду апеляційний суд вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому підстави для задоволення апеляційної скарги - відсутні.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Новосьолової Ольги Валеріївни – залишити без задоволення.

Постанову Хаджибейського районного суду м.Одеси від 08 липня 2026 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.172-6 КУпАП - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Одеського апеляційного суду І.А. Артеменко