Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №519/1072/26 — Південний міський суд Одеської області

Справа №519/1072/26

Провадження № "Е"2/519/817/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К РА Ї Н И

28.08.2026 м. Південне

Південний міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Лемця С.П.,

за участі секретаря судового засідання Волкової Н.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом представника ТОВ «ФК «Брайт - К» – Кононова І.К. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання не дійсним договору дарування частки квартири, за участі третьої особи – приватного нотаріуса Дараган Ірини Миколаївни, ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 22.12.2025 Південним міським суд Одеської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №519/1943/25, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором №2/4145780 в розмірі 40222 грн 75 коп. та судові витрати.

23.02.2026 Південним міським суд Одеської області було видано виконавчий який наразі перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. (постанова від 06.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження №80387685).

В ході примусового виконання зазначеного виконавчого листа приватним виконавцем Цинєвим В.О. 24.04.2026 була сформована інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на нерухоме майно за місцем реєстрації ОСОБА_2 (Відповідача 1), з якої було встановлено, що за ОСОБА_3 (Відповідач 2) 22.05.2025 було зареєстровано 3/8 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 22.05.2025 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Дараган І.М.

Згідно Оскаржуваного правочину ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 3/8 часток у праві власності на квартиру номер АДРЕСА_2 . Сторони оцінили дарунок в 400000,00 гривень.

Оскаржуваний правочин має ознаки фраудаторного правочину, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутись до суду за захистом прав кредитора та визнати недійсним оскаржуваний правочин.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 10.04.2024 заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 15.04.2024 позов приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О., що діє в інтересах АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії – Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на боці відповідачів – приватний нотаріус Южненського міського нотаріального округу Одеської області Кармасьова О.В., про визнання недійсним договору дарування, залишено без руху.

Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 12.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

28.07.2026 до суду надійшли письмові пояснення представника ОСОБА_2 –адвоката Лабік Г.І., згідно яких сторона відповідача просить суд визнати недоведеними твердження позивача щодо наявності підстав для визнання договору дарування недійсним як такого, що нібито вчинений на шкоду кредитору.

Ухвалою суду від 28.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

29.07.2026 до суду надійшли пояснення щодо відзиву від представника приватного виконавця – адвоката Зауліної О.Г. згідно яких, представник третьої особи просить позов задовольнити в повному обсязі.

30.07.2026 до суду надійшли пояснення представника позивача, у яких ОСОБА_1 просить суд не враховувати подані представником ОСОБА_2 – адвокатом Лабіком Генадієм Івановичем пояснення, як такі, що носять декларативний характер та спростовуються обставинами, зазначеними в позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Інші учасники справи, які були належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, до суду не з`явились.

Відповідно до ст. ст. 13, 43 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд. Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки.

Якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Виходячи з вищевказаного, враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін, освідомленість її учасників про розгляд справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які не з`явились до судового засідання.

Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.

22.12.2025 Південним міським суд Одеської області було ухвалено заочне рішення у цивільній справі №519/1943/25, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Брайт-К» заборгованість за кредитним договором №2/4145780 в розмірі 40222 грн 75 коп. та судові витрати.

23.02.2026 Південним міським суд Одеської області було видано виконавчий який наразі перебуває на виконанні приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Цинєва В.О. (постанова від 06.03.2026 року про відкриття виконавчого провадження №80387685).

Приватним виконавцем здійснено неодноразові запити до ПФУ, МВС, ДПС з метою встановлення майнового стану боржника. Згідно відповідей ПФУ, ДПС, МВС відсутні доходи та майно зареєстроване за боржником.

Також, в ході проведення виконавчих дій накладено арешт на кошти боржника та надіслано постанову на виконання до банківських установ. Згідно повідомлень АТ «СЕНС БАНК», АТ «Універсал Банк», АТ "УКРСИББАНК", АТ КБ «ПРИВАТБАНК», АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», АТ «ТАСКОМБАНК», АТ "ПУМБ" – кошти на рахунках для задоволення вимог стягувача відсутні в тому числі і за наявності попередніх арештів на коштах боржника за іншими виконавчими документами.

В ході примусового виконання зазначеного виконавчого листа приватним виконавцем Цинєвим В.О. 24.04.2026 була сформована інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права власності на нерухоме майно за місцем реєстрації ОСОБА_2 , з якої було встановлено, що за ОСОБА_3 22.05.2025 було зареєстровано 3/8 частки квартири за адресою АДРЕСА_1 на підставі договору дарування, посвідченого 22.05.2025 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Дараган І.М.

Згідно Оскаржуваного правочину ОСОБА_2 безоплатно передав у власність ОСОБА_3 3/8 часток у праві власності на квартиру номер АДРЕСА_2 . Сторони оцінили дарунок в 400000,00 гривень.

На виконанні в органах ДВС/приватних виконавців за відомостями АСВП (автоматизованої системи виконавчого провадження) перебувають інші рішення суду у справах №519/752/24, 519/1165/25, 519/1943/25, 519/2323/25 про стягнення коштів з ОСОБА_2 .

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини другої статті 129 Конституції України), що є однією з важливих складових принципу правової визначеності, а також права на справедливий суд, закріпленого, зокрема, у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу(частина перша статті 16 ЦК України).

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

Боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (частини перша та друга статті 234 ЦК України).

Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, відповідно до загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) на підставі визнання правочину недійсним, визначеній у статті 234 ЦК України або, наприклад, у статті 228 ЦК України (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 лютого 2019 року у справі № 646/3972/16-ц).

Кваліфікація фраудаторного правочину як фіктивного (стаття 234 ЦК України) виключається, якщо на виконання оспорюваного правочину передали майно, чи відбувся перехід прав. Тоді як для кваліфікації фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та забороні зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) те, що на виконання оспорюваного правочину передали майно, чи відбувся перехід прав, не має значення. Важливим для кваліфікації такого правочину як фраудаторного є те, що внаслідок його вчинення відбувається, зокрема, унеможливлення звернення стягнення на майно боржника чи зменшується обсяг його майна. Очевидно, що не допускається одночасна кваліфікація оспорюваного фраудаторного правочину в позаконкурсному оспорюванні як фіктивного (стаття 234 ЦК України) і такого, що вчинений усупереч принципу добросовісності та недопустимості зловживання правом (статті 3, 13 ЦК України) (див. постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 січня 2024 року в справі № 761/40240/21, від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (частини перша та третя статті 509 ЦК України).

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (частина перша статті 717 ЦК України).

Договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» до оплатного цивільно-правового договору передбачає необхідність виявлення його специфічних ознак, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як вчинений на шкоду кредитору. До таких ознак, зокрема, належать: момент укладення договору; контрагент, із яким боржник уклав оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника) (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 7 жовтня 2020 року в справі № 755/17944/18 і від 12 квітня 2023 року у справі № 754/18852/21).

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) учасники цивільних відносин не можуть використовувати для уникнення сплати боргу за договором. Боржник (дарувальник), який відчужив частку в праві власності на підставі безоплатного договору після подання позову про стягнення боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і спрямований на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. З огляду на це не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на унеможливлення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (див. близький за змістом висновок у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2024 року в справі № 947/37261/21).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Оскаржуваний правочин був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за наявності у ОСОБА_2 заборгованості за Кредитним договором, про наявність якої останньому було відомо.

Також за матеріалами справи відповідч ОСОБА_2 після відчуження належної йому частки квартири на користь близького родича, вчинив таке безоплатно, а також залишився зареєстрованим у спірному житлі та зазначає саме цю адресу, зокрема у письмових поясненнях.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи представника відповідача, викладенні у письмових поясненнях, зокрема, щодо недоведеності стороною позивача наявності підстав для визнання договору дарування недійсним як такого, що нібито вчинений на шкоду кредитору.

Також суд ураховує, що матеріали справи не містять доказів наявності у ОСОБА_2 іншого майна, за рахунок якого він може погасити свої зобов`язання перед позивачем, а також відомостей про виконання, хоча б часткове, зобов`язання перед кредитором.

За таких обставин очевидним є те, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) «вживали право на зло», оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд по справі № 519/507/24 у постанові від 17 червня 2026 року.

З огляду на викладене, оскільки укладення спірного договору дарування направлено на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою збереження цього майна та убезпечення від звернення виконання за його рахунок судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог про визнання договору недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з платіжною інструкцією № 54396 від 29.05.2026 позивачем сплачено 4800,00 грн судового збору, який підлягає стягненню з відповідачів у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, в рівних частинах з кожного, а саме по 2400,00 грн.

Відповідно до ст. 244 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

Керуючись статтями 3, 12, 81, 141, 244, 259, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов представника ТОВ «ФК «Брайт - К» – Кононова І.К. до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання не дійсним договору дарування частки квартири, за участі третьої особи – приватного нотаріуса Дараган Ірини Миколаївни, ОСОБА_4 .

Визнати недійсним договір дарування частки квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений 22.05.2025 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Дараган І.М., зареєстрований в реєстрі за №491, щодо безоплатної передачі ОСОБА_2 у власність ОСОБА_3 3/8 (три восьмих) часток у праві власності на квартиру номер АДРЕСА_2 .

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «БРАЙТ-К» судовий збір у розмірі 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн 00 коп., а саме по 2400 (дві тисячі чотириста) грн 00 коп. з кожного.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів, з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ТОВ «ФК «Брайт - К», місцезнаходження за адресою: 02094, Київська обл., м. Київ, вул. Гніздовського Якова, буд. 1, ЄДРПОУ41874691.

Відповідач ОСОБА_2 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_3 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Третя особа Приватний нотаріус Дараган Ірина Миколаївна, місцезнаходження за адресою: 65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Т.Г. Шевченка, буд. 1/2.

Третя особа ОСОБА_4 , місце знаходження за адресою: АДРЕСА_4 , офіс 1

Дата та час проголошення рішення 28.08.2026.

Суддя Сергій ЛЕМЕЦЬ