Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №444/1917/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 444/1917/26 Головуючий у 1 інстанції: Оприск З. Л.

Провадження № 33/811/1440/26 Доповідач: Романюк М. Ф.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника – адвоката Домашовця В.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Домашовця Віталія Степановича на постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 02 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП,

встановив:

вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 /сімнадцять тисяч/ грн. 00 коп. в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665,60 грн. судового збору в дохід держави.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 24.04.2026 року о 06:28 год. в м. Жовква, вул. Шпитальна, 5, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом Шевроле Еванда НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвокат Домашовець В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови, скасувати постанову суду, а провадження у справі закрити за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, щосудовий розгляд проводився у відсутності ОСОБА_1 , а копію постанови отримано лише 03.08.2026 року.

В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що оскаржувана постанова суду є незаконною та необґрунтованою.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 пройти огляд у лікарні категорично не відмовлявся.

Зазначає, що з відеозапису вбачається, що під час спілкування з поліцейськими, водій ОСОБА_2 поводив себе адекватно, чітко відповідав на запитання працівників поліції, висловлював свої заперечення з приводу підставності проходження огляду на стан сп`яніння, поведінка цілком відповідала обстановці.

Крім того, жодних ознак тремтіння пальців рук, нечіткої мови та нестійкої ходи, згідно з наявним відеозаписом, не спостерігається.

Вказує, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_3 наслідків відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння.

Заслухавши виступ особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Домашовця В.С., які підтримали подану апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Доводи апелянта щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження є обґрунтованими. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити.

Згідно з ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.

Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції дотримався всіх вказаних вимог закону, оскільки встановив обставини, які мають значення для об`єктивного та всебічного розгляду справи.

Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об`єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом ЕПР1 № 648532 від 24.04.2026 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 24.04.2026 року о 06:28 год. в м. Жовква, вул. Шпитальна, 5, Львівський район, Львівська область, керував транспортним засобом Шевроле Еванда НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук), від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не проводився у зв`язку із відмовою від такого; направленням водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 24.04.2026 року; рапортом інспектора ВП №2 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області від 24.04.2026 року; відеозаписом події на диску.

Аналізуючи відомості цих доказів у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що вони узгоджуються між собою та беззаперечно свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

А тому, відмовляючись від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Дії працівників поліції, відносно ОСОБА_1 під час складення протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд вважає такими, що ґрунтуються на вимогах закону, зокрема на приписах «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та враховує також і те, що правопорушник їх не оскаржував. Працівниками поліції було забезпечено ОСОБА_1 всі його процесуальні права.

Апеляційний суд вважає, що зафіксована на відеозаписі інформація є достатньою та об`єктивно підтверджує обставини, що мають значення для справи та узгоджуються з іншими наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наявність зафіксованих відеокамерами поліцейських відомостей, у суду апеляційної інстанції відсутні правові та фактичні підстави ставити під сумнів відомості протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначені відомості походять з різних джерел, логічно та послідовно доповнюють та не суперечать один одному, що свідчить про їх об`єктивність.

Процесуальна поведінка ОСОБА_1 свідчить про намагання ускладнити працівникам поліції виконання їх обов`язків щодо оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення та була спрямована на уникнення адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності на відеозаписі ознак алкогольного сп`яніння, є неспроможними, зважаючи на таке.

Положеннями п.п. 2-4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

З аналізу наведених норм права вбачається, що підстави вважати чи перебувають у стані сп`яніння особи відноситься до виключних (дискреційних) повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.

Натомість, сама по собі незгода з виявленими ознаками та відсутність на відеозаписі факту їх перевірки на підтвердження або спростування їх наявності, не звільняє водія від обов`язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку медичний огляд.

В цій частині апеляційним судом також враховано, що доказів звернення зі скаргами на дії працівників поліції в установленому законом порядку матеріали справи не містять та апелянтом не надано.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції не роз`яснили ОСОБА_3 наслідків відмови від проходження огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння, оскільки чинне законодавство не пов`язує наявність складу адміністративного правопорушення у виді відмови водія від проходження огляду з обов`язковим окремим усним роз`ясненням водієві розміру адміністративного стягнення чи всіх можливих правових наслідків такої відмови.

Всі інші доводи апеляційної скарги судом апеляційної інстанції оцінюються критично, оскільки наявними в матеріалах справи доказами не підтверджуються, мають формальний характер та зводяться до власної оцінки фактичних обставин справи та зібраних у справі доказів, при цьому, апелянт оцінює ці докази вибірково, ігноруючи при цьому їх сукупність.

Категоричне невизнання ОСОБА_1 своєї вини, апеляційний суд розцінює як бажання уникнути відповідальності за вчинення даного правопорушення, оскільки вище зазначені обставини, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують факт відмови від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку та не звільняють його від відповідальності за скоєне.

Отже, постанова суду першої інстанції є законна і обґрунтована, підстав для її скасування в частині визнання ОСОБА_1 винним та накладення адміністративного стягнення, наведених в апеляційній скарзі останнього, апеляційний суд не знаходить.

Водночас, відповідно до п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору, під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується довідками.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції слід змінити, а саме виключити посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

постановив:

поновити захиснику – адвокату Домашовцю Віталію Степановичу строк апеляційного оскарження постанови судді Жовківського районного суду Львівської області від 02 червня 2026 року.

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Домашовця Віталія Степановича - задоволити частково.

Постанову судді Жовківського районного суду Львівської області від 02 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови посилання суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави судового збору в розмірі 665,60 коп.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя М.Ф. Романюк