Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №335/6515/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 28.08.2026 Справа № 335/6515/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 335/6515/26 Головуючий у 1-й інстанції – Геєць Ю. В.

Провадження № 33/807/1076/26 Доповідач у 2-й інстанції – Холод Р. С.

Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду Холод Р. С., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15 липня 2026 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працює експедитором відділу постачання у ТОВ «Агропромінвест08», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , -

ВСТАНОВИВ:

Зміст оскарженого судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

Постановою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до оскаржуваної постанови, 06.06.2026 о 21 год. 51 хв., в м. Запоріжжі по вул. Сталеварів, буд. 27, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Renault Kangoo», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: порушення мови, запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатора - алкотестер «Drager 6820» у встановленому законодавством порядку відмовився як на місці, так і в медичному закладі. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом залишення транспортного засобу припаркованим без порушень ПДР, про повторність попереджений.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України.

Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову скасувати, звільнити його від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього закрити. У разі відмови в задоволенні вимоги про застосування ст. 22 КУпАП, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи з урахуванням поданих письмових пояснень та обставин, що пом`якшують відповідальність. У випадку залишення постанови в силі, змінити її в частині призначеного стягнення, виключивши додаткове стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

В обґрунтування апеляційних вимог ОСОБА_1 зазначив наступне:

1. Суд першої інстанції розглянув справу про адміністративне правопорушення за його відсутності без належного повідомлення про дату, час та місце судового засіданні, внаслідок чого він був позбавлений можливості подати підготовлені письмові пояснення у справі.

2. Визнаючи свою вину в повному обсязі, просить взяти до уваги письмові пояснення з доказами та врахувати всі обставини, які пом`якшують відповідальність та є підставою для застосування ст. 22 КУпАП, які суд першої інстанції не мав можливості дослідити та врахувати у зв`язку з їх ненаданням суду з об`єктивних причин.

Таким чином, на думку ОСОБА_1 , суддя суду першої інстанції допустив порушення норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи за його відсутності, внаслідок чого він був позбавлений можливості реалізувати процесуальні права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема подати письмові пояснення та докази наявності обставин, що пом`якшують відповідальність, які мають суттєве значення для правильного вирішення справи.

Позиція сторін провадження у справі про адміністративне правопорушення

У судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги, викладені в апеляційній скарзі і просив її задовольнити в повному обсязі. Додатково пояснив, що він свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАп визнає повністю, розкаюється у скоєному. Просив не застосовувати до нього адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, так як це негативно вплине на його сім`ю, а саме: на дитину, яка має інвалідність з дитинства. По-перше, він не зможе возити дитину у різні медичні та реабілітаційні установи, що робить це з певною періодичністю. По-друге, він не зможе виїхати з м. Запоріжжя та вивезти свою сім`ю у разі можливої евакуації або загострення оперативної ситуації у місті. По-третє, він фактично працює водієм-експедитором і таким чином втратить свою роботу, що також негативно вплине на сімейний стан та можливість лікування дитини.

Мотиви суду

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення,заслухавши думку ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах, визначених ст. 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно положень ст.ст. 252, 280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Положеннями ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об`єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Факт визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюється, а тому висновок суду першої інстанції в цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Щодо доводів апеляційної скарги про розгляд даної справи судом першої інстанції за відсутності особи, стосовно якої вона розглядається

Відповідно до вимог ч.1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Дослідженням матеріалів даної справи встановлено, що її розгляд здійснено суддею суду першої інстанції без участі ОСОБА_1 .

При цьому, в матеріалах справи наявна судова повістка на 29.06.2026 року, яка не була отримана адресатом. Також, мається заява ОСОБА_1 від 24.06.2026 про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання з необхідністю скористатися правовою допомогою, яке було призначене на 29 червня 2026 року. У подальшому, судовий розгляд справи було відкладено на 15.07.2026 року.

07.07.2026 року ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи.

14.07.2026 року о 19 год. 27 хв. було сформовано sms-повідомлення по документу «Судова повістка про виклик до суду», яка одержувачу ОСОБА_1 не доставлена через некоректно вказаний номер мобільного телефону (помилка в одній цифрі у номері телефону).

Інші відомості з приводу повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового засідання, запланованого на 15.07.2026 року, в матеріалах даної справи відсутні.

Відповідно до вимог ч.2 ст.277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніше як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

В даному випадку суд першої інстанції за вказаних обставин не повною мірою виконав вимоги КУпАП щодо дотримання строку вручення повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Водночас згідно з вимогами ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рішенням Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

ОСОБА_1 ще 24.06.2026 року було відомо про те, що справа про притягнення його до адміністративної відповідальності знаходиться на розгляду у Вознесенівському районному суді м. Запоріжжя, а 07.07.2026 року він особисто прибув до суду та ознайомився з її матеріалами. Вочевидь ОСОБА_1 станом на 07.07.2026 року був обізнаний проте, що 29.06.2026 року судовий розгляд по справі було відкладено, тому він мав змогу вжити відповідних заходів щодо уточнення наступної дати судового засідання.

Також, суд бере до уваги, що положення ч.2 ст.268 КУпАП передбачають необов`язковість присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

В даному випадку суд апеляційної інстанції поновив права ОСОБА_1 на участь у судовому засіданні та представлення власної позиції шляхом поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції.

За таких обставин вважаю, що відсутність ОСОБА_1 у судовому засіданні у суді першої інстанції, враховуючи визнання своєї вини, обізнаність з матералами справи у повному обсязі, у цілому для останнього не вплинуло на реалізацію його прав.

Щодо доводів апелянта про застосування ст. 22 КУпАП

За змістом апеляційної скарги ОСОБА_1 просить звільнити його від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, на підставі сукупності пом`якшуючих обставин, а саме: вчинення адміністративного правопорушення вперше; наявність у нього малолітньої дитини з інвалідністю, яка потребує постійного піклування та перебування у медичних та реабілітаційних закладах; керування транспортним засобом безпосередньо пов`язане з виконанням його трудових обов`язків; необхідність оперативного пересування пов`язана з забезпеченням безпеки його родини в умовах воєнного стану; відсутність будь-яких шкідливих наслідків; визнання своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Відповідно до положень ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

За положеннями ч. 1 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка полягає у накладенні штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Із аналізу вищевказаної норми закону убачається, що санкція вказаної статті не є альтернативною, а передбачає адміністративне стягнення у виді штрафу, поєднаного із позбавленням права керування транспортними засобами.

У даному випадку, загальні засади призначення адміністративного стягнення, визначені ч. 1 ст. 33 КУпАП, не наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки передбачено накладення стягнення у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративні правопорушення за ст. 130 КУпАП вчинюється водіями тільки навмисно, вчинене відноситься до грубого порушення, а водій не може не розуміти загрози для оточуючих внаслідок такої власної поведінки.

По справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Відомості стосовно особи ОСОБА_1 , який свою вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся, раніше не притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, має на утриманні дитину з інвалідністю, яка потребує постійного піклування; а також той факт, що керування транспортним засобом безпосередньо пов`язане з виконанням його трудових обов`язків, не можуть слугувати підставою для задоволення апеляційних вимог з урахуванням встановленої законодавцем безальтернативної санкції, характеру вчиненого діяння та суспільної небезпеки правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 , як водій, керуючи джерелом підвищеної небезпеки з ознаками алкогольного сп`яніння, усвідомлював, що це заборонено законом та становить небезпеку для оточуючих, проігнорував обов`язок пройти медичний огляд.

Отже, накладення судом першої інстанції адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає не лише санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП України, а й вимогам ст.ст. 33, 34 КУпАП України щодо загальних правил накладення стягнення.

Одночасно слід зауважити про примітку до ст. 22 КУпАП, відповідно до положень якої норми вказаної статті не застосовуються до адміністративних правопорушень, передбачених ст. 130 КУпАП.

Отже, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі доводи про можливість застосування до нього положень ст. 22 КУпАП не відповідають вимогам Закону.

Щодо вимог апеляційної скарги про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції або зміни постанови в частині призначеного стягнення шляхом виключення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами

Відповідно до вимог ч.ч. 7, 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; скасувати постанову та закрити провадження у справі; скасувати постанову та прийняти нову постанову; змінити постанову.

З огляду на зазначені вище норми закону та встановлені під час апеляційного перегляду обставини, суддя апеляційного суду вважає відсутніми підстави для зміни постанови суду першої інстанції в частині виключення додаткового стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Враховуючи, що законодавець не передбачає можливості направлення справи за результатами апеляційного розгляду на новий розгляд до суду першої інстанції, така апеляційна вимога ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції, при апеляційному розгляді справи не встановлено.

На підставі зазначеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 15 липня 2026 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною, й оскарженню не підлягає.

Суддя Запорізького

апеляційного суду Р. С. Холод