Вирок від 26 серпня 2026 р. у справі №333/4632/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 27.08.2026 Справа№ 333/4632/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний № 333/4632/26 Головуючий у 1 інст. ОСОБА_1 ,.

Провадження № 11-кп/807/844/26 Доповідач у 2 інст. ОСОБА_2

В И Р О К

іменем України

27 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року у кримінальному провадженні № 42026082030000025 від 01.04.2026 за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, уродженки смт Балабине Запорізького району Запорізької області, яка має середню освіту, офіційно не працевлаштована, незаміжня, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

27.05.2025 Комунарським районним судом м. Запоріжжя за ст. 126-1 КК України до покарання у вигляді 1 року пробаційного нагляду,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7 , в режимі відеоконференції,

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_8 , в режимі відеоконференції,

установила:

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Вироком вказаного суду ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, та призначено покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом одного року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Вироком суду встановлено, що ОСОБА_6 27.05.2025 засуджена вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком на 1 рік, на підставі п. 1–3 ч. 2 ст. 59-1 КК України покладено такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Зазначений вирок суду набрав законної сили 27.06.2025 та був направлений для виконання до Комунарського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області.

Так, 08.07.2025 ОСОБА_6 під підпис була ознайомлена з порядком та умовами відбування покарання, їй роз`яснено положення ст. 49 та ст. 49-3 КВК України, згідно з якими засуджена зобов`язана виконувати обов`язки, покладені на неї судом, та з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, а також попереджена про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування призначеного покарання.

Після цього ОСОБА_6 під підпис ознайомлена з постановою про встановлення днів явки для реєстрації від 08.07.2025, згідно з якою засуджена зобов`язана з`являтися до Комунарського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області для реєстрації кожного першого понеділка місяця. Також 14.10.2026 ОСОБА_6 під підпис ознайомлена з постановою про зміну днів явки для реєстрації, згідно з якою засуджена зобов`язана з`являтися до Комунарського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області для реєстрації кожного першого та третього понеділка місяця.

Проте ОСОБА_6 , маючи умисел на ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, будучи попередженою про кримінальну відповідальність за такі дії, діючи умисно, достовірно знаючи про те, що вона зобов`язана виконувати обов`язки, покладені на неї судом, 06.10.2025, 05.01.2026, 16.02.2026 не з`явилася на реєстрацію до Комунарського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області без поважних причин, тим самим ухилилася від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Згідно зі ст. 49 КВК України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим до пробаційного нагляду обов`язків, передбачених ст. 49 КВК України, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду.

Дії ОСОБА_6 суд кваліфікував за ч. 3 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненому кримінальному правопорушенні, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просить оскаржуваний вирок скасувати в частині покарання на підставі неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, положень ст. 71 КК України, а також у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості, а саме необґрунтованого застосування положень ст. 75 КК України.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 389 КК України у виді 1 року обмеження волі.

На підставі ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2025 остаточно призначити покарання у виді 1 року 1 місяця обмеження волі.

Позиції учасників апеляційного провадження

В судовому засіданні апеляційного суду прокурор підтримала доводи апеляційної скарги, просила про її задоволення.

Обвинувачена ОСОБА_6 та її захисник ОСОБА_8 проти задоволення апеляційної скарги прокурора заперечували, вважаючи рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим.

Обвинувачена ОСОБА_6 повідомила, що покарання у виді пробаційного нагляду відбула повністю.

Мотиви прийняття рішення судом апеляційної інстанції

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, думку обвинуваченої, перевіривши представлені матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Відповідно до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Оскільки висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального проступку та фактичні обставини його вчинення в апеляційній скарзі не оспорюються, обвинувальний акт щодо останньої було розглянуто без проведення судового засідання за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 381 КПК України, то відповідно до вимог ст. 404 КПК України вирок у цій частині судом апеляційної інстанції не переглядається.

Перевіряючи ж доводи прокурора в частині правильності призначення обвинуваченій покарання, колегія суддів виходить із положень ст. 65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала на те, що визначені у ст. 65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності — призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також із принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанцій, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.

Приймаючи рішення про призначення ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, особу обвинуваченої, яка неповнолітніх дітей на утриманні не має, має постійне місце проживання, яке збігається з місцем її реєстрації, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

Разом з тим, на переконання колегії суддів апеляційного суду, доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність заслуговують на увагу з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, обвинувачена ОСОБА_6 раніше судима за вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2025 за ст. 126-1 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік.

Однак остання без поважних причин не з`явилася для реєстрації у визначені дні, зокрема 06.10.2025, 05.01.2026, 16.02.2026.

Відповідно до листа явки, наявного в матеріалах справи, ОСОБА_6 продовжила виконувати покладений обов?язок, а саме з`являтися у визначені дні.

Станом на час ухвалення вироку 18.06.2026 при визначенні невідбутого ОСОБА_6 призначеного вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2025 покарання у виді пробаційного нагляду колегією суддів враховується таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 49-2 КВК України строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислюється з дня постановки засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.

За змістом п. 5 глави 3 розділу X Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 січня 2019 року № 272/5 (далі — Порядок № 272/5), до вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності виконання покарання стосовно засудженого до ПН не припиняється, а документи, які надходять до уповноваженого органу з питань пробації стосовно такого засудженого, долучаються до особової справи.

Пунктом 1 глави 4 розділу X Порядку № 272/5 врегульовано підстави та порядок зняття з обліку засуджених до пробаційного нагляду, зокрема встановлено, що виконання покарання припиняється і засуджений до ПН знімається з обліку у разі вчинення нового кримінального правопорушення — за наявності копії судового рішення, що набрало законної сили, оформленого судом у порядку, визначеному законом, якщо судове рішення винесене відповідно до статті 71 КК України з урахуванням судового рішення, за яким засуджений до ПН перебуває на обліку.

На виконання вироку Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.05.2025 ОСОБА_6 поставлено на облік у Комунарському РВ філії ДУ «Центр пробації» в Запорізькій області 08.07.2025 та, з урахуванням вищенаведених положень Порядку № 272/5, до теперішнього часу вона перебуває на відповідному обліку та відбуває вказане покарання.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 Кримінально-виконавчого кодексу України відбування покарання у виді пробаційного нагляду припиняється в першій половині дня останнього дня строку покарання, тобто якщо особу, засуджену до 1 року пробаційного нагляду, поставлено на облік органу пробації 08.07.2025 — така особа знімається з обліку 07.07.2026 у першій половині дня.

Тобто на час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції та ухвалення вироку 18.06.2026, ОСОБА_6 відбула 11 місяців 10 днів, невідбута частина покарання становить 20 днів.

Таким чином, на час ухвалення вироку судом першої інстанції існували передбачені ч. 1 ст. 71 КК України підстави для призначення покарання за сукупністю вироків, оскільки нове кримінальне правопорушення було вчинено до повного відбуття покарання у виді пробаційного нагляду, призначеного попереднім вироком, а його невідбута частина становила 20 днів.

Однак суд першої інстанції, всупереч вимогам закону, не застосував положення ст. 71 КК України та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.

Разом з тим, на момент апеляційного розгляду строк призначеного вироком Комунарського районного суду м. Запоріжжя покарання у виді пробаційного нагляду повністю сплив 07.07.2026, а відтак невідбута частина цього покарання відсутня.

Відповідно до висновку Об`єднаної палати ККС Верховного Суду, викладеного у постанові від 06.12.2021 у справі № 243/7758/20, для застосування закріплених у ч. 1 ст. 71 КК України правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов?язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності: перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком; друга — наявності невідбутої частини покарання (основного та / або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком. Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень ч. 1 ст. 71 КК України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.

Пробаційний нагляд полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства. Строк, призначений судом, є часовим виміром тривалості кримінальної відповідальності особи та виконання нею покладених обов`язків.

Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині, оскільки на момент апеляційного перегляду призначене попереднім вироком покарання у виді пробаційного нагляду вже було повністю відбуте, а відтак невідбута частина покарання, яка могла б бути приєднана відповідно до ст. 71 КК України, відсутня. Застосування положень ст. 71 КК України за таких обставин суперечить самій правовій конструкції «невідбутої частини покарання», передбаченій цією нормою.

Водночас колегія суддів звертає увагу, що звільнення від відбування покарання з випробуванням за кримінальні проступки, пов?язані з ухиленням від відбування реального покарання у виді пробаційного нагляду, створює умови для безкарності, тому застосування ст. 75 КК України є неприпустимим. Покарання, від відбування якого особа ухилялася, має бути реальним.

При призначенні ОСОБА_6 покарання апеляційний суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує дані про особу обвинуваченої, яка має середню освіту, офіційно не працевлаштована, незаміжня, зареєстрована та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обставини, що пом?якшують покарання, — щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку, відсутність обставин, що обтяжують покарання, та заяву обвинуваченої ОСОБА_6 , згідно з якою вона беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, повністю погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами вчинення нею вказаного кримінального проступку.

Сукупність наведених обставин дає підстави призначити ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 389 КК України покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Апеляційний суд вважає, що таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_6 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченою, так і іншими особами, є законним та справедливим.

З урахуванням вказаних обставин, на думку колегії суддів, звільнення обвинуваченої на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не сприяє меті покарання – виправленню засудженої і попередженню вчинення нових кримінальних правопорушень, та є невиправдано м`яким заходом примусу, який не можна вважати справедливим, пропорційним і співмірним.

У зв`язку з чим вирок суду в частині призначеного покарання та звільнення обвинуваченої від його відбування на підставі ст. 75 КК України підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового вироку.

Зазначене свідчить про те, що суд застосував закон, який не підлягає застосуванню, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК України є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність і відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України — підставою для скасування вироку.

Тому вирок суду першої інстанції стосовно ОСОБА_6 відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України в частині призначеного покарання слід скасувати та ухвалити новий вирок.

В іншій частині вирок суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу прокурора — задовольнити частково.

Вирок Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2026 року в частині призначеного обвинуваченій ОСОБА_6 покарання — скасувати.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6 обчислювати з дня прибуття і постановки засудженої на облік у виправному центрі.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга на вирок може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4