Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №126/520/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 126/520/26

Провадження № 33/801/694/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Хмель Р. В.

Доповідач: Мішеніна С. В.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя судової палати у кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення Вінницького апеляційного суду Мішеніна С.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 27.05.2026 року про притягнення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП

ВСТАНОВИВ :

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 27.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.

Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в дохід держави, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 665 грн. 60 судового збору на користь Державної судової адміністрації України.

ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 27.05.2026 року скасувати, закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Доводи апеляційної скарги мотивовано тим, що органами поліції недоведено вини правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки його було зупинено з порушенням вимог статті 35 Закону України «Про національну поліцію», тому відповідно до доктрини «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree), сформульованої Європейським Судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», недопустимими є всі наступні докази, отримані внаслідок зупинки транспортного засобу, в тому числі протокол про адміністративне правопорушення (правова позиція у справі №606/66/23).

Самостійно, протягом двох годин після зупинки ОСОБА_1 звернувся до КНП «Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради», для проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння .

Місцем зупинки його транспортного засобу була автодорога між населеними пунктами міста Бершадь та села Велика Киріївка, однак в протоколі зазначена

невірна адреса м. Бершадь по вул. Покровська, тому вважає дії працівників поліції щодо нього є провокацією, а ніби факт його відмови від проходження медичного освідування непідтверджений належним чином.

Суд не має права, за умови відсутності при розгляді справи про адміністративне правопорушення сторони обвинувачення, самостійно відшуковувати докази обвинувачення, ініціювати їх дослідження, уточнювати в судовому рішенні фабулу правопорушення, усуваючи певні розбіжності та неточності, які мали місце в протоколі про адміністративне правопорушення для можливості притягнення особи до відповідальності, оскільки такі дії суду призведуть до порушення ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу.

ОСОБА_1 до Вінницького апеляційного суду повторно не з`явився, про час та місце апеляційного розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, які повернуто на адресу Вінницького апеляційного суду.

Про причини неявки до суду ОСОБА_1 суд не повідомив.

Дослідивши доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 та матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Розглядаючи матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого за ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно зі статтею 245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями частин 1, 2 статті 7 КпАП України передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 251 КпАП України передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.252 КУпАП, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду з урахуванням позиції Козіра О.В., який в письмовому клопотанні просив закрити провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушеня об`єктивно та всебічно дослідив письмові докази.

Перевіривши рішення суду з урахуванням доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд в дотримання вимог ст. 251, ст. 252, ст. 280 КУпАП належним чином перевірив докази, дав їм відповідну оцінку, проаналізувавши їх в сукупності.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП спростовуються сукупністю доказів наявних в матеріалах справи.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 602006 від 27.02.2026, 13:45 год. 27.02.2026 року, в м. Бершадь по вул. Покровська водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан сп`яніння, як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі водій відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відмова водія від проходження огляду на стан сп`яніння має наслідком притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Приймаючи рішення про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, суд перевірив обставини зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, врахував те, що ОСОБА_1 вину не визнав.

Даючи оцінку аргументам ОСОБА_1 , викладеним в апеляційній скарзі, щодо безпідставності та незаконності зупинки транспортного засобу, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що наявність або відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу не спростовує доведеність вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський має право зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм Правил дорожнього руху.

З матеріалів провадження убачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 27.02.2026 року притягнуто до адміністратвиної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП, оскільки останній керував транспортним засобом без чинного страхового полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п 2.1 ПДР.

З відеозапису з нагрудних бодікамер (відеореєстраторів) працівників органу Національної поліції, здійснених згідно статті 40 Закону України «Про Національну поліцію», убачається, що на відео чітко зафіксований факт зупинки транспортного засобу марки Nissan Qashqai, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 та виявлено ознаки алкогольньго сп`яніння, про що повідомлено останньому та запропоновано йому пройти огляд на стан алкогольньго сп`яніння, , від чого він відмовився.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно розділу І Інструкції, є: запах алкоголю з рота, порушення координації рухів, порушення мови (невиразність, сповільненість), виражене тремтіння пальців рук (тремор), ррізка зміна забарвлення шкіри обличчя (почервоніння або блідість), поведінка, що не відповідає обстановці (агресія, ейфорія, апатія).

Як убачається з направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препараті, що знижують увагу та швидкість реакції до Бершадської ЦРЛ від 27.02.2026 року у результаті огляду у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Порядок та процедуру виявлення у водіїв ознак алкогольного сп`яніння та проведення огляду водіїв на стан сп`яніння визначено ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 зі змінами № 766 від 18.11.2024 (надалі Інструкція № 1395), Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (надалі Інструкція № 1452/735).

Відповідно до Розділу І п. 6 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджену наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 огляд на стан алкогольного сп`яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

В дотримання зазначених норм поліцейським СППВП №1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капралом поліції Бичком М.М. було видано направлення ОСОБА_1 на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.02.2026 року.

Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Як чітко зафіксовано на відеозаписі з нагрудних відеокамер інспекторів поліції № 798244, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд безпосередньо в найближчому закладі охорони здоров`я (лікарні).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що інспектор патрульної поліції жодним чином не впливає на результати такого дослідження, що повністю виключає фактор суб`єктивної "упередженості" працівників поліції щодо встановлення чи невстановлення стану алкогольного сп`яніння водія.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 ст. 266 КУпАП, а також розлілу ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735, огляд водія на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я проводиться за направленням поліцейського та не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення. Доставка водія до медичного закладу здійснюється безпосередньо працівниками поліції.

Законодавство не передбачає права водія самостійно обирати час, умови чи спосіб прибуття до лікарні після висунення патрульними законної вимоги про проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не перебував у стані алкогольнго сп`яніння, з посиланням на копію карти амбулаторного медичного огляду №33 від 27.02.2026 видану КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради", згідно якої ОСОБА_1 тверезий, не спростовують висновки суду щодо доведеності винуватості за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність не лише за безпосереднє керування транспортним засобом у стані сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Судом першої інстанції дано вірну оцінку копії карти амбулаторного медичного огляду №33 від 27.02.2026 видану КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради" та зроблено висновок, що ОСОБА_1 інкриміновано саме відмову від проходження освідування на стан алкогольного сп`яніння, а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується відеозаписом зафіксованим на бодікамеру працівника поліції.

У даному провадженні ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності саме за відмову від проходження огляду, що є самостійним та закінченим складом адміністративного правопорушення в момент її висловлення на місці зупинки.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що подальше самостійне звернення водія до медичного закладу для проведення огляду на стан сп`яніння та отримання негативного результату не спростовує факту вчинення правопорушення, яке полягало у відмові виконати законну вимогу поліцейського на місці зупинки транспортного засобу.

Оскільки факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на вимогу патрульних повністю підтверджується належними та допустимими доказами (відеозаписом бодікамер), наявність карти амбулаторного медичного огляду №33 від 27.02.2026 виданої КНП "Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради", отриманої згодом за самозверненням, не спростовує правильних висновків суду першої інстанції про доведеність вини апелянта у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до ч. 4 ст. 266 КУпАП та пункту 9 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Апелянт помилково вважає, що наявність цього двогодинного вікна давала йому право відмовитися від законної вимоги патрульних на місці зупинки, поїхати геть і пройти огляд пізніше самостійно.

Законний порядок передбачає, що огляд у лікарні проводиться за направленням поліцейського та у супроводі поліцейських (ч. 3 ст. 266 КУпАП). Двогодинний строк встановлений як граничний ліміт для доставки водія до лікарні з моменту його зупинки з метою забезпечення точності медичних аналізів. Цей строк жодним чином не надає водію права на "відтермінування" виконання вимоги поліцейського або на самостійний вибір часу візиту до лікарні після фіксації відмови.

Правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП в частині відмови від проходження огляду, є формальним і вважається закінченим в момент, коли водій на законну вимогу поліцейського відповів відмовою.

Той факт, що ОСОБА_1 о 15:01 звернувся до КНП « Бершадська ОЛІЛ Бершадської міської ради» за самозверненням, пройшов огляд, не має юридичного значення для кваліфікації його дій. Факт правопорушення (відмова поліцейським) вже відбувся і був належним чином задокументований о 13:45 у протоколі про адміністративне правопорушення.

Подальші дії водія після оформлення матеріалів справи є його особистою ініціативою, яка не скасовує та не нівелює факт уже вчиненого ним адміністративного правопорушення на місці зупинки.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо невірно зазначеного у протоколі місця вчинення адміністративного правопорушення, вважаючи їх безпідставними з огляду на таке.

Неточність або географічна похибка при відображенні конкретної адреси зазначення вул. Покровської в м. Бершадь замість ділянки автодороги між м. Бершадь та с. Велика Киріївка не спростовує самого факту вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не може слугувати самостійною підставою для скасування законного рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що розбіжності у визначенні конкретного кілометра автодороги чи назви прилеглої вулиці мають суто формальний характер. Вони не спростовують фактичних обставин справи та не свідчать про відсутність складу адміністративного правопорушення.

Ключовою обставиною для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП є сам факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом Nissan Qashqai (д.н.з. НОМЕР_1 ) з ознаками алкогольного сп`яніння та подальша відмова від виконання законної вимоги поліцейського щодо проходження огляду п. 2.5 ПДР, який відбувся у зазначений часовий проміжок і в межах юрисдикції даного суду, незалежно від незначних топографічних похибок під час оформлення матеріалів

Відповідно до положень КУпАП кожна справа про адміністративне правопорушення є унікальною, розглядається судом індивідуально та виключно в межах тих обставин і доказів, які зібрані у конкретному провадженні.

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 діяв як самостійний та незалежний орган правосуддя, оцінюючи наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, що повністю відповідає вимогам статті 252 КУпАП.

У межах цього провадження вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (відмова від проходження огляду), повністю, беззаперечно та об`єктивно підтверджується матеріалами справи.

Судом першої інстанції відповідно до статей 245, 280 КУпАП повно й всебічно з`ясовано усі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Докази перевірені судом першої інстанції узгоджуються між собою, в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП- відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі».

Перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції прийнято законне, обгрунтоване, вмотивоване рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП.

Підстави для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП відсутні.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суд апеляційної інстанції,

П о с т а н о в и в :

Відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 27.02.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: Світлана МІШЕНІНА