Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №522/10751/26-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/10751/26-Е

Провадження №2/522/9144/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

11 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 78 137,17 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.04.2024 ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг і підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Відповідно до п. 1 розділу 1 «Терміни та визначення» умов обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» мобільний додаток monobank сервіс банку, що дозволяє надавати клієнтові банківські послуги через смартфон за допомогою мобільного додатку. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав у мобільному додатку примірники вказаних документів, що складають договір та зобов`язався виконувати його умови. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримав кредит в гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Як зазначає позивач, у відповідача прострочення зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення п.п. 5.16. п. 5 розділу ІІ умов, відбулось істотне прострочення. На підставі вищезазначеного загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» за договором становить 78 137,17 гривень з яких: 50 610,86 гривень – загальний залишок заборгованості за наданим кредитом, 27 526,31 гривень – заборгованість за пенею.

За результатами автоматизованого розподілу справа передана на розгляд судді Приморського районного суду м. Одеси Абухіну Р.Д.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 червня 2026 року провадження у справі було відкрито, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

27 липня 2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначає, що він є діючим військовослужбовцем Національної гвардії України та проходить службу у складі НОМЕР_1 бригади спеціального призначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 » з 31 травня 2024 року та по теперішній час, а також має статус УБД. Вказує, що відповідно до ЗУ «Про соціальний і правових статус військовослужбовця а членів їх сімей» військовослужбовцям, які проходять службу в особливий період на весь час їх військової служби проценти за користування кредитом, штрафні санкції та пеня не нараховується. Також відповідач вказує, що банк почав примусове списування коштів з його рахунку, а саме: 01.05.2025 у розмірі 2 600,00 гривень та 01.06.2025 у розмірі 2 700,00 гривень. Відповідач вказує, що добровільно сплачував заборгованість, а саме: 29.05.2025 у розмірі 5 300,00 гривень, 06.12.2025 у розмірі 4 000,00 гривень, 22.05.2026 у розмірі 9 024,10 гривень, проте, незважаючи на це, 08.06.2026 банк здійснив списання з його рахунку судового збору у розмірі 2 662,40 гривень. Також відповідач вказує, що після відкриття провадження у справі банк 01.07.2026 повторно здійснив списання штрафних санкцій у розмірі 2 194,92 гривень та 2 445,90 гривень. В прохальній частині просить позовні вимоги АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» задовольнити частково, зобов`язати банк здійснити повний перерахунок заборгованості починаючи з дня призову, тобто 31.05.2024 та зарахувати всі самовільно списані банком кошти у розмірі24 353,50 гривень та судові витрати у розмірі 2 622,40 гривень. Також просив проводити розгляд справи за його відсутності.

04 серпня 2026 року від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» надійшла відповідь на відзив, у якій позивач вказує на обставини, які визнаються учасниками справи та не підлягають доказуванню. Також позивач зазначає, що відповідно до розрахунку заборгованості позивачем було враховано всі зазначені відповідачем платежі, які були спрямовані на погашення заборгованості. Окрім того позивач зазначає, що у нього відсутні підтвердження того, що відповідач є військовослужбовцем, тим не менш, у випадку дотримання встановленої законодавством процедури, сторона позивача не буде заперечувати проти долучення документів підтверджуючих ці обставини до матеріалів справи. АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» також вказує, що списання з рахунку відповідача суми судового збору є правомірним заходом, що відповідає пункту 8.12 умов і правил обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК». У прохальній частині просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві позивач просив розглянути справу без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 31 серпня 2026 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.04.2024 ОСОБА_1 звернувся до АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 09.04.2024 та встановивши мобільний додаток monobank отримав розрахункову карту № НОМЕР_2 .

Підписуючи анкету-заяву боржник підтвердив, що ця анкета-заява разом із умовами і правилами обслуговування в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають договір про надання банківських послуг.

Відповідно до пункту 5 анкети-заяви від 09.04.2024 підписанням договору відповідач погодився з тим, що невід`ємною частиною анкети-заяви є запевнення клієнта до договору, з підписанням якого в мобільному застосунку договір набуває чинність.

Пунктом 1 запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг клієнт, підписуючи власним УЕП в мобільному застосунку це запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг “Monobank”, що є невід`ємною частиною анкети-заяви до договору:

- підтверджує отримання примірника договору в мобільному застосунку monobank;

- підтверджує своє ознайомлення та згоду з умовами договору, згідно з яким буде здійснюватись відкриття та обслуговування рахунків, розміщення вкладів, отримання споживчого кредиту тощо;

- підтверджує укладання договору;

- зобов`язується виконувати умови договору;

- підтверджує, що інформація про заплановану до отримання клієнтом фінансову послугу, вартість цієї послуги та інша інформація передбачена до надання, в т.ч. законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», законом Украйни «Про платіжні послуги» надана шляхом її розміщення у Договорі та на офіційному сайті Банку.

Окрім того, Боржник не звертався до Банку з непогодженням про зміни Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту, які складають договір про надання банківських послуг та продовжував користуватись карткою, а отже з ними погодився.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися в суд за захистом свого цивільного права у випадку його порушення з вимогою про примусове виконання зобов`язання в натурі.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справах № 732/670/19 та від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із п. 4. анкети-заяви до договору про надання банківських послуг вбачається, що відповідач засвідчує генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.

У пункті 6 запевнення клієнта до договору про надання банківських послуг визнає, що УЕП є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Ризики з відшкодування збитків, що можуть бути заподіяні банку та/або клієнту, а також третім особам у разі використання УЕП, покладаються на клієнта

Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи позичальника, зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус, джерело та розмір доходу. До кредитного договору банк додав витяг з умов і правил обслуговування при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank та паспорт споживчого кредиту.

Отже, 09.04.2024 року між АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» та ОСОБА_1 укладено договір, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у гривні у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 0,00001% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (під час дії пільгового періоду) та у разі виходу з пільгового періоду, що складає до 62 календарних днів, у розмірі 3,1% на місяць з першого дня користування кредитом (п 2 анкети заяви).

Факт виконання АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» зобов`язань за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.04.2024 перед ОСОБА_1 в частині надання можливості користуватися грошовими коштами у межах встановлених лімітів підтверджується випискою про рух коштів по картці за період з 09.04.2024 по 03.05.2026.

Відповідач своєчасно не повернув банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Згідно копії наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 09.04.2024, станом на 03.05.2026 у відповідача виникла заборгованість у розмірі 78 137,17 гривень, яка складається з:

- загального залишку заборгованості за наданим кредитом – 50 610,86 гривень;

- заборгованості за пенею – 27 526,31 гривень.

Однак, суд не погоджується із зазначеним розрахунком з огляду на наступне.

Щодо заборгованості за тілом кредиту, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає. що він здійснював платежі на часткове погашення заборгованості за кредитним договором від 09.04.2024 на загальну суму 18 324,10 гривень, а саме 29.05.2025 у розмірі 5 300,00 гривень, 06.12.2025 у розмірі 4 000,00 гривень, 22.05.2026 у розмірі 9 024,10 гривень.

Відповідно до наданого позивачем розрахунок заборгованості за договором № б/н від 09.04.2024, укладеного між банком та - ОСОБА_1 станом на 03.05.2026, позивачем було враховано при здійсненні розрахунку заборгованості всі вище зазначені відповідачем платежі, окрім платежу від 22.05.2026 на суму 9 024,10, оскільки останні було здійснено після формування самого розрахунку заборгованості. Вище вказані обставини справи підтверджуються сторонами у заявах по суті справи.

Отже, враховуючи вище наведені факти, суд вважає, що тіло кредиту підлягає зменшенню на сплачену позивачем суму від 22.05.2026, яку не було враховано при здійсненні розрахунку заборгованості, а саме на 9 024,10 гривень та повинно складати 41 586,76 гривень.

Щодо заборгованості за неустойкою, суд зазначає наступне.

За приписами статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).

За змістом положень параграфу 2 глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення позики чи сплати процентів за позикою) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18)).

Згідно зі статтею 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються.

Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.

У пункті 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вказано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23) вказав, що з аналізу положень пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України, слід дійти висновку про те, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України.

За таких обставин, кредитор у порушення вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України здійснив неправомірне нарахування неустойки, а тому, нарахована сума у розмірі 27 526,31 гривень не підлягає включенню до розрахунку заборгованості та відповідно стягненню з відповідача.

Окрім того, відповідно до пункту 15 статті 14 цього Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, що діяла на час пред`явлення позову, встановлено, що військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період, це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконання стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У листі Міністерства оборони України від 01 жовтня 2015 року № 322/2/8417 щодо особливого періоду зазначено, що особливий період в Україні настав із 17 березня 2014 року на підставі Указу № 303/2014 та триває, а його скасування буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації на Сході України.

Саме з періоду оголошення Президентом України часткової мобілізації (17 березня 2014 року) відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» пов`язано настання особливого періоду, який закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Такий правовий висновок Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 813/402/17.

24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин, строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надає право військовослужбовцям та членам їх сімей на отримання пільг при виконанні зобов`язань за кредитним договором.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до роз`яснень Національного Банку України, для звільнення військовослужбовців, резервістів та військовозобов`язаних від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом відповідно до вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», такі позичальники мають надати до Банку документи, що підтверджують їх призов під час мобілізації та проходження військової служби та відповідають переліку документів, зазначеним в листі Міністерства оборони України від 21.08.2014 № 322/2/7142.

На підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі, було подано контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб рядового складу на строк до оголошення демобілізації, службове посвідчення ОСОБА_1 від 06.06.2024 серія НОМЕР_3 та довідку від 12.07.2024 №5514, видану ВЧ НОМЕР_4 про те, що ОСОБА_1 дійсно проходить військову службу за контрактом у ВЧ НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 з 31 травня 2024 року.

В той же час, зі змісту розрахунку заборгованості кредитора вбачається, що нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося з 01.04.2025 до 03.05.2026.

Таким чином, ОСОБА_1 є військовослужбовцем та на нього поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у вигляді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов`язань за користування кредитом, а також був відсутній обов`язок щодо сплати процентів за користування кредитом.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, враховуючи, що відповідач на момент нарахування відсотків, був військовослужбовцем, про що було надано вичерпний перелік документів, що підтверджують його перебування на військовій службі, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню лише тіло кредиту у розмірі 41 586,76 гривень, що підтверджується матеріалами справи.

Тому, враховуючи зазначене, суд доходить до висновку про часткове задоволення позовної заяви шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.04.2024 у розмірі 41 586,76 гривень за тілом кредиту.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподіл між сторонами судових витрат.

Відповідно до платіжного доручення від 08.06.2026 №CF_146576, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Позивачем до відповіді на відзив було додано посвідчення учасника бойовий дій від 06.03.2025 серія НОМЕР_5 , виданого на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Отже, враховуючи вище наведене, відповідач відноситься до категорій осіб, які звільненні від слати судового збору. Отже вимога позивача про стягнення з відповідача суми сплаченого судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 282, 284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 78 137,47 гривень задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНКОПП: НОМЕР_6 ) на користь Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 09.04.2024 у розмірі 41 586 (сорок одна тисяча п`ятсот вісімдесят шість) гривень 76 (сімдесят шість) копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Текст рішення суду складено 31 серпня 2026 року.

Суддя Р.Д. Абухін

31.08.26