Постанова від 27 серпня 2026 р. у справі №742/4403/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/905/26

Єдиний унікальний № 742/4403/26

Постанова

іменем України

28 серпня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Фетісової Н.В., за участю секретарів судового засідання Шептун В.В., Харченко Л.О., розглянувши матеріали, що надійшли з Прилуцького районного відділу поліції ГУНП в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 173 КУпАП,

установив:

27 червня 2026 року близько 15 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , поблизу під`їзду №1 вчинила в громадському місці хуліганські дії відносно малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображала його, хапала за футболку та вухо, чим порушила громадський порядок та спокій громадян, за що передбачена відповідальність за ст.173 КУпАП.

У судових засіданнях ОСОБА_1 обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, категорично заперечила, вину у вчиненні хуліганських дій, не визнала. Пояснила, що 27.06.2026 у після обідній час, повертаючись додому, побачила поблизу свого під`їзду неповнолітніх, які, на її думку, намагалися пошкодити замки, а також залишили на території сміття та гілки. У зв`язку з цим вона зробила дітям зауваження. Один із хлопчиків пішов, а інший залишився та почав із нею сперечатися. При цьому, ОСОБА_1 підтвердила, що підійшла до йього хлопчика, який сидів на лавці, взяла його за вухо та сказала, щоб він ішов з території. Оскільки хлопчик не відреагував, вона взяла його за ремінець сумки та попросила підвестися і залишити територію, заперечуючи при цьому, що хапала його за одяг чи трясла. Також підтвердила, що після зробленого зауваження перенесла велосипед хлопчика в інше місце, однак заперечила, що кидала його. ОСОБА_1 зазначила, що діти регулярно перебувають біля під`їзду будинку, де вона проживає, шумлять та смітять, у зв`язку з чим вона систематично робить їм зауваження та просить залишити територію. Також пояснила, що тривалий час перебуває у конфліктних відносинах із родиною ОСОБА_3 , у зв`язку з чим вважає показання свідка ОСОБА_4 неправдивими та зумовленими особистими неприязними відносинами. За її словами, члени зазначеної родини приїжджають до будинку, паркують автомобіль у неналежному місці, користуються мотоциклами, створюють значний шум та здійснюють різкі перегазовки. Стосовно іншого хлопчика, який, за матеріалами справи, був присутній під час події, ОСОБА_1 пояснила, що його не знає та вважає надані ним письмові пояснення недостовірними. ОСОБА_1 наполягала, що матеріали справи не містять належних доказів її неправомірної поведінки. Зазначила, що подія відбувалася біля під`їзду будинку, який перебуває в управлінні ОСББ, а прилегла територія утримується мешканцями будинку. Тому на вказаній території повинні перебувати лише мешканці вказаних будинків.

В судовому засіданні ОСОБА_5 , мати малолітнього ОСОБА_2 , пояснила, що проживає в мікрорайоні Ракітне. У будинку, біля якого відбувалися події, проживає хрещена мати її сина, а також його друзі, у зв`язку з чим син із дитинства регулярно гуляє у вказаному мікрорайоні. Діти проводять час на дитячому майданчику, грають у футбол, катаються на велосипедах. Свідок зазначила, що в день події перебувала на роботі. Їй зателефонував син та повідомив, що він разом із другом перебував біля під`їзду, коли невідома йому жінка почала кричати на них та висловлюватися нецензурно. ОСОБА_5 порадила дітям перейти до іншого під`їзду. Через декілька хвилин син знову зателефонував їй, перебуваючи у схвильованому стані та плачучи, і повідомив, що жінка його тягає та що на місце має приїхати поліція. У зв`язку з цим вона відпросилася з роботи та поїхала за місцем події на таксі. Під час повторної телефонної розмови слухавку взяв працівник поліції, і ОСОБА_5 почула, як у її бік та на адресу сина лунали крики, зокрема запитання про місце проживання дитини та висловлювання «ти тварина». Після прибуття на місце події вона побачила свого сина, двох працівників поліції та інших дітей. За її словами, вона не одразу зрозуміла, що саме сталося. ОСОБА_1 у її присутності називала її сина «твариною», у зв`язку з чим працівники поліції намагалися її заспокоїти. ОСОБА_1 також намагалася здійснювати фото- та відео фіксацію присутніх. ОСОБА_5 пояснила, що безпосередньо момент хапання її сина за одяг чи вухо вона не бачила, однак після прибуття на місце події старші хлопці розповіли їй, що бачили, як ОСОБА_1 хапала її сина за футболку та вухо і вимагала, щоб він пішов. За її словами після цього ОСОБА_1 почала конфліктувати також із зазначеними дітьми, висловлювала претензії щодо автомобілів та іншої поведінки мешканців. Крім того, на місце події виходили сусіди, які, зі слів ОСОБА_5 , повідомляли що це не вперше, особа конфліктна, і їй як би ніхто не сидів, не ходив.. ОСОБА_5 також повідомила, що особисто не бачила на місці події жінку, яка, за твердженнями ОСОБА_1 , була її подругою та очевидцем події, і давала свідчення в судовому засіданні. За її словами, інші жінки, які перебували на місці події, відмовилися надавати працівникам поліції письмові пояснення. Зазначила, що місце, де відбувалися події, є двором загального користування з вільним доступом, розташованим між багатоквартирними будинками, та не перебуває у приватній власності. При цьому вказала, що можливі порушення правил поведінки дітьми, зокрема шум, засмічення території чи інші подібні обставини, можуть бути підставою для зауваження, однак, на її думку, не дають права ображати дитину, принижувати її гідність чи застосовувати до неї фізичний вплив. Після даної події ОСОБА_5 провела із сином профілактичну бесіду. Вважає, що дії ОСОБА_1 містять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, та просила визнати її винною.

Свідок ОСОБА_6 , яка працює двірником будинку по АДРЕСА_2 та проживає у цьому ж будинку, в судовому засіданні пояснила, що регулярно спостерігає засміченість території біля будинку, зокрема наявність недопалків та лушпиння від насіння. За її словами, у дворі часто збираються молоді люди та діти, особливо у вечірній час, при цьому можуть кричати та висловлюватися нецензурною лайкою. Особисто ОСОБА_7 її не ображав..Разом із тим свідок зазначила, що безпосередньо 27.06.2026 під час події, яка є предметом розгляду у справі, вона булла відсутня та очевидцем зазначених обставин не була. Вранці того дня вона поприбирала територію, а коли повернулася, побачила біля будинку значну кількість людей та працівників поліції, які оформлювали відповідні матеріали. Безпосередніх обставин конфлікту між ОСОБА_1 та малолітнім ОСОБА_2 свідок не спостерігала.

Свідок ОСОБА_8 , яка проживає у будинку, розташованому поруч із будинком АДРЕСА_2 , в судовому засіданні пояснила, що наприкінці червня 2026 року, після 15 години, почула шум із двору, оскільки вікна її квартири та балкон виходять у бік під`їзду будинку АДРЕСА_2 . Свідок зазначила, що бачила, як до будинку під`їхало таксі, з якого вийшла ОСОБА_1 . Біля під`їзду перебували хлопці, яким ОСОБА_1 зробила зауваження та попросила відійти від під`їзду. Один ізхлопців почав із нею сперечатися та не хотів уходити. Після цього ОСОБА_1 зайшла до під`їзду, а хлопці сіли на лавку. При цьому ОСОБА_8 зазначила, що безпосередньо всіх подій не бачила, оскільки постійно у вікно не дивилася, а виходила на балкон або до вікна лише тоді, коли чула крики. Згодом на місце події приїхали працівники поліції та мати хлопчика. Свідок пояснила, що чула, як діти висловлювалися нецензурною лайкою. Також вона бачила момент, коли ОСОБА_1 взяла одного з хлопців за футболку та «відсунула» його, одночасно сказавши, щоб він ішов звідти. За словами свідка, ОСОБА_1 була знервована та розмовляла з дітьми на підвищених тонах, однак нецензурних слівна адресу дітей вона від неї не чула. Щодо місця події свідок зазначила, що будинок, у якому проживає ОСОБА_1 , є кооперативним, у ньому створено ОСББ, а територію навколо будинку вона вважає приватною.

Свідок ОСОБА_9 , яка є подругою ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що 27.06.2026 у другій половині дня приїхала до ОСОБА_1 додому. Перебуваючи у її квартирі, з балкона спостерігала за подіями, що відбувалися біля під`їзду. Зі слів свідка, вона бачила, як діти бешкетували та висловлювалися нецензурною лайкою, у зв`язку з чим ОСОБА_1 зробила їм зауваження. Один із хлопців після цього пішов, а інший залишився, почав сперечатися з ОСОБА_1 та, за словами свідка, висловлювався на її адресу нецензурною лайкою, при цьому телефонував комусь по телефону. Надалі ОСОБА_1 вийшла з будинку, підійшла до хлопчика, взяла його за ремінець сумки та відвела від під`їзду, сказавши, щоб він ішов додому. Свідок зазначила, що ОСОБА_1 не висловлювалася нецензурною лайкою на адресу хлопчика.

Допитаний у судовому засіданні працівник поліції ОСОБА_10 пояснив, що матеріали за фактом зазначеної події він отримав від працівників Прилуцького РВ УПО, підставою для їх оформлення стало самозвернення ОСОБА_1 . На момент отримання матеріалів вони вже містили письмові пояснення очевидців події. Після цього він виїхав на місце події, розташоване поблизу під`їзду багатоквартирного будинку, та поспілкувався з мешканцями мікрорайону. Зокрема, ним було опитано неповнолітнього ОСОБА_4 , який повідомив, що бачив, як ОСОБА_1 схопила малолітнього хлопчика за одяг та трясла його, внаслідок чого дитина злякалася та плакала. Також, за повідомленням свідка, ОСОБА_1 висловлювалася на адресу хлопчика образливо та схопила і відкинула його велосипед. Поліцейський також зазначив, що у своєму зверненні ОСОБА_1 повідомляла про наявність жінки із сусіднього будинку, яка нібито могла підтвердити, що хлопчик її ображав та висловлювався нецензурно. У зв`язку з цим він звернувся до зазначеної жінки з метою отримання від неї пояснень, однак остання відмовилася їх надавати. Про наявність інших свідків події ОСОБА_1 йому нічого не повідомляла. Надалі поліцейський поспілкувався безпосередньо з ОСОБА_1 та повідомив їй, що з огляду на наявні письмові пояснення двох очевидців відносно неї буде складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 173 КУпАП, який буде направлено до суду. Копію протоколу ОСОБА_1 було вручено. Свідок також підтвердив, що подія відбувалася поблизу під`їзду багатоквартирного будинку, на території загального користування, яка є громадським місцем та має вільний доступ для мешканців.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , працівник Прилуцького РВ УПО Чернігівської області, пояснив, що разом із напарником прибув на місце події за викликом, здійсненим на підставі заяви ОСОБА_1 . Після прибуття ОСОБА_1 повідомила працівникам поліції, що малолітні діти постійно перебувають біля під`їзду, де вона проживає, смітять та поводяться шумно. На місці події перебували ОСОБА_1 та малолітній хлопчик. При цьому присутні особи повідомили працівникам поліції, що до їх прибуття ОСОБА_1 кидала велосипед дитини, висловлювалася на її адресу нецензурно та хапала хлопчика за вухо. З приводу зазначених обставин працівниками поліції були відібрані письмові пояснення у свідків. Свідок зазначив, що під час перебування працівників поліції на місці події ОСОБА_1 підвищувала голос та кричала на дитину, однак після зроблених працівниками поліції зауважень припинила такі дії та заспокоїлася. ОСОБА_11 також пояснив, що події відбувалися поблизу під`їзду багатоквартирного будинку, на території загального користування, яка є громадським місцем та не перебуває у приватній власності. Письмові пояснення у ОСОБА_1 безпосередньо відбирав він, тоді як його напарник здійснював опитування та відбирав письмові пояснення у інших осіб, які перебували на місці події.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , поліцейський-водій ГР Прилуцького РВ УПО Чернігівської області, пояснив, що разом із працівниками поліції отримав виклик на планшет, однак точного змісту повідомлення не пам`ятає, зазначивши, що воно стосувалося малолітньої дитини. Прибувши на місце події, працівники поліції виявили ОСОБА_1 та малолітнього хлопчика. ОСОБА_1 розмовляла з дитиною на підвищених тонах та вимагала повідомити відомості про неї. Оскільки хлопчик був неповнолітнім, працівники поліції викликали його матір, яка прибула на місце події. Свідок зазначив, що ним були відібрані письмові пояснення у матері дитини та одного зі свідків. За словами свідка, на місці події перебували хлопці, які повідомили, що ОСОБА_1 кидала велосипед дитини та кричала на хлопчика. Зазначені особи повідомили, що безпосередньо спостерігали подію, після чого залишили місце події та повернулися вже після прибуття працівників поліції для надання письмових пояснень. Свідок також зазначив, що під час оформлення працівниками поліції відповідних матеріалів малолітній хлопчик не висловлював на адресу ОСОБА_1 жодних образливих чи нецензурних слів. Натомість у присутності працівників поліції ОСОБА_1 назвала дитину «твариною». Свідок наголосив, що, на його думку, неприпустимо ображати будь-яку особу, а тим більше малолітню дитину.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що точної дати події не пам`ятає, однак це відбувалося близько 15:00 год. у районі Рокитне м. Прилуки. У цей час він разом із товаришами, один з яких є військовослужбовцем, їхали на мотоциклі та, під`їжджаючи до одного з будинків, побачив біля під`їзду жінку, яка тягнула малолітного хлопчика за шкірки та за вуха. Спочатку свідок та його товариш вважали, що жінка може бути бабусею дитини, оскільки особисто хлопчика не знали…Товариш свідка зробив жінці зауваження, після чого вона відпустила дитину, однак почала конфліктувати з ним, фотографувати його на телефон та висловлювати в його бік образи, зокрема запитувала, чому він не перебуває на фронті. Свідок зазначив, що жінка в його присутності та в присутності працівників поліції продовжувала висловлюватися щодо дитини в образливій формі, називаючи його «твариною», при цьому такі висловлювання, зі слів свідка, були пов`язані з тим, що хлопчик сказав, що у нього немає батька. Свідок підтвердив, що жінкою, про яку він повідомляє, є присутня у судовому засіданні ОСОБА_1 . Також свідок пояснив, що зазначені події відбувалися на території загального користування, у громадському місці з відкритим доступом. Хлопчик, був дуже наляканий та плакав. На запитання свідка про те, що трапилося, дитина відповіла, що просто сиділа на лавці біля під`їзду та чекала на свого друга. При цьому у хлопчика був велосипед, який жінка відкидала від під`їзду. Свідок також повідомив, що безпосередньо після зазначеної події він разом із товаришем залишив місце події, однак згодом йому зателефонували та попросили повернутися для надання пояснень працівникам поліції, які прибули на місце події. Після цього він повернувся та надав працівникам поліції письмові пояснення щодо обставин побаченої ним події. Факт надання таких пояснень свідок у судовому засіданні підтвердив.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , який був допитаний у присутності свого законного представника ОСОБА_14 , надав показання, що проживає у сусідньому будинку та в день події повертався додому. Під час заїзду у двір він побачив, як жінка підійшла до малолітнього хлопчика, який сидів на лавці, та почала піднімати його за вухо і за комір одягу, вимагаючи, щоб він залишив лавку, оскільки, за її словами, це була «їхня лавочка» і хлопчик не мав права там перебувати. При цьому, як зазначив свідок, місце події знаходилося у дворі загального користування та не перебувало у приватній власності. Свідок також повідомив, що разом із ним був старший хлопець, який зробив жінці зауваження з приводу її поведінки. У відповідь вона сказала їм їхати далі та залишити територію. Після цього свідок зайшов додому, а коли вийшов, побачив, що жінка вже спілкувалася зі старшим хлопцем, який зробив їй зауваження, фотографувала та знімала його на відео, стверджуючи, що малолітній хлопчик нібито її ображав та висловлювався нецензурно. Після того як жінка заспокоїлася, хлопці залишили місце події. Через певний час вони повернулися, оскільки стало відомо, що на місце мають приїхати працівники поліції. Свідок пояснив, що після прибуття працівників поліції жінка продовжувала звертатися до хлопчика з образливими та принизливими висловлюваннями, зокрема називала його «твариною». Працівники поліції зробили їй зауваження та вимагали припинити ображати дитину, роз`яснивши, що вона не має права поводитися таким чином. Крім того, жінка з`ясовувала у хлопчика, де він проживає та хто є його батьками, на що працівники поліції повідомили, що без присутності батьків дитина не зобов`яза нанадавати їй таку інформацію. Свідок зазначив, що хлопчик під час зазначених подій був наляканий та плакав. Також свідок підтвердив, що присутня у судовому засіданні ОСОБА_1 є сааме тією жінкою, про яку він розповідав під час допиту, та підтвердив факт надання ним письмових пояснень працівникам поліції щодо обставин зазначеної події.

Суд, заслухавши учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Згідно з ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245 КУпАП).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме: протоколу про адміністративнеправопорушення серії ВАД №942290 від 24.07.2026, 27 червня 2026 року близько 15 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , поблизу під`їзду №1 вчинила в громадському місці хуліганські дії відносно малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображала його різними словамит нецензурними, хапала за футболку та вухо, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Згідно даного протоколу ОСОБА_1 його підписала та отримала копію.

Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не має наперед установленої доказової сили та підлягає оцінці нарівні з іншими доказами у справі. Водночас він є передбаченим ст. 251 КУпАП джерелом доказів, а викладені в ньому відомості підлягають перевірці та оцінці в сукупності з іншими матеріалами справи.

Так, згідно Протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 27.06.2026, ОСОБА_5 звернулася до Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області із заявою про притягнення до відповідальності мешканки будинку по АДРЕСА_2 , яка близько 15 год. 30 хв. вчинила по відношенню до її сина ОСОБА_2 фізичне насилля та принижувала його честь і гідність.

Згідно письмових пояснень ОСОБА_5 вказала, що 27.06.2026 перебувала на своєму робочому місці. Її син знаходився із друзями у мікрорайоні Рокітне, а саме поблизу будинку по АДРЕСА_2 . Він їй зателефонував та зі сльозами і знервованим голосом повідомив, що незнайома йому жінка вибігла з під`їзду та почала нецензурно на нього виражатись. На прохання її сина не чіпати її, вона не реагувала та схопила за фуктболку, потім за вухо і почала штовхати. Поруч проходили діти, які бачили це та втрутилися, почали їй говорити, щоб вона відпустила її сина. Через 15 хв. її син знову зателефонував, та повідомив, що жінка викликала поліцію. Відпросившись з роботи, приїхала на місце події. Вказана особа звинувачувала сина, що він сидів біля під`їздк, а з її слів це приватна власність. Потім почала казати нецензурну лексику на адресу сина. Пгрожувати, що і надалі буде вчиняти фізичне насилля, якщо ще побачить його біля під`їзду.

Згідно письмових пояснень, ОСОБА_1 пояснила, що мешкає за вказаною адресою. Біля під`їзду збираються діти. 27.06.2026 під`їхала на таксі до під`їзду. Стояло два хлопця, вона зробила їм зауваження. Один хлопець мовчки пішов, а інший став сперечатися, обзивав її і не відходив від під`їзду, нецензурно виражався. Спеціально стояв і її провокував. Вона підійшла до нього, взяла за ремінець сумки, щоб він встав із лавки іі пішов гуляти на площадку. Проте, він сперичався з нею і не хотів відходити від під`їзду. На зауваження не реагував. Під`їхали хлопці на мотоциклах, стали на неї тикати. Номерних знаків на мотоциклах не було. Похабно себе вели. Майже кожного дня збираються діти з їх будинку, віком з 10 років і старші. На зауваження не реагують, матюкаються, мусорять..

Згідно письмових пояснень ОСОБА_13 вказав, що під`їхав до під`їзду та побачив як жінка тягає за шкірки дитину та матюкається на нього, а також кидала велосипед. Також вказане може підтвердити його товариш ОСОБА_16 .

Відповідно до письмових пояснень ОСОБА_17 останній вказав, що дійсно проживає за вказаною адресою та 27.06.2026 близько 15 год. разом зі своїм знайомим ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , котрий на даний час перебуває за межами міста Прилук зайшли у двір будинку та побачили як біля під`їзду номер 1 будинку АДРЕСА_2 , мешканка даного підїзду на імя ОСОБА_20 схопила за футболку малолітнього хлопця, котрий сидів на лавці та почала його підіймати, а також схопила за вухо, при цьому остяння ображала його різними словами та в подальшому дитина плакала. Після чого вони підійшли туди та ОСОБА_21 зробив їй зауваження, щоб вона не ображала дитину, але вона не реагувала та виражалася нецензурною лайкою. Особу опитано в присутності матері ОСОБА_22 .

Згідно листів Прилуцького районного відділу поліції від 25.08.2026 та Управління поліції охорони в Чернігівській області від 28.08.2026, надати відеозаписи подій у зв`язку із закінченням терміну їх зберігання не має можливості.

Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, повно, всебічно та об`єктивно, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, знайшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 173 КУпАП адміністративна відповідальність настає за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян.

За змістом зазначеної норми об`єктивна сторона правопорушення може виражатися як у нецензурній лайці в громадських місцях, так і в образливому чіплянні до громадян або інших подібних діях, за умови, що такі дії порушують громадський порядок і спокій громадян. При цьому для наявності складу правопорушення необхідно встановити конкретні обставини поведінки особи, її характер, спрямованість та наслідки для громадського порядку.

Як убачається з протоколу про адміністративнеправопорушеннясерії ВАД №942290 від 24.07.2026, 27 червня 2026 року близько 15 год. ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , поблизу під`їзду №1 вчинила в громадському місці хуліганські дії відносно малолітнього ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме ображала його різними словамит нецензурними, хапала за футболку та вухо, чим порушила громадський порядок та спокій громадян.

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується не лише даними протоколу, а й сукупністю інших доказів, досліджених судом.

Так, із пояснень ОСОБА_5 , матері малолітнього ОСОБА_2 , убачається, що 27.06.2026 її син перебував у мікрорайоні Рокітне разом із друзями, коли незнайома йому жінка почала робити зауваження та висловлюватися на його адресу. Надалі син повідомив матері, що жінка схопила його за футболку, потім за вухо та почала штовхати. Після цього ОСОБА_5 прибула на місце події, де також чула від ОСОБА_1 образливі висловлювання на адресу її сина.

При цьому суд враховує, що ОСОБА_5 безпосередньо не спостерігала початкового моменту фізичного контакту між ОСОБА_1 та дитиною, а тому її показання в цій частині не можуть розглядатися як безпосереднє підтвердження зазначених обставин. Водночас вона безпосередньо сприймала події після прибуття на місце та чула висловлювання ОСОБА_1 щодо її сина, а тому її показання є належними та допустимими в частині обставин, які вона сприймала особисто.

Разом із тим безпосередні обставини фізичного впливу на малолітнього підтверджуються показаннями свідків.

Так, свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що особисто бачив, як ОСОБА_1 підійшла до хлопчика, який сидів на лавці, та почала піднімати його за вухо і за комір одягу, вимагаючи залишити місце. Свідок також зазначив, що хлопчик був наляканий та плакав, а після зауваження з боку старшого хлопця ОСОБА_1 переключила свою увагу на нього.

Зазначені показання узгоджуються з письмовими поясненнями ОСОБА_4 , наданими працівникам поліції безпосередньо після події.

Свідок ОСОБА_13 також повідомив суду, що особисто спостерігав, як жінка тягнула дитину за одяг та за вуха, а хлопчик був наляканий і плакав. Свідок підтвердив, що жінкою, яку він бачив на місці події, була саме ОСОБА_1 . Також він пояснив, що бачив велосипед дитини, який ОСОБА_1 відкидала від під`їзду.

Показання ОСОБА_13 узгоджуються з його письмовими поясненнями, наданими працівникам поліції, де він також зазначав про фізичний вплив на дитину та нецензурні висловлювання на її адресу.

Окремо суд враховує показання свідка ОСОБА_8 , яка хоча і не спостерігала всієї події безперервно, однак безпосередньо бачила момент, коли ОСОБА_1 взяла хлопчика за футболку та «відсунула» його від під`їзду, одночасно вимагаючи, щоб він пішов. Свідок також підтвердила, ОСОБА_23 перебувала у знервованому стані та розмовляла з дітьми на підвищених тонах.

Таким чином, навіть показання свідка, на які посилається сторона захисту, частково підтверджують факт фізичного контакту ОСОБА_1 із малолітнім.

Крім того, показання зазначених свідків узгоджуються з показаннями працівників поліції, які прибули на місце події невдовзі після її вчинення.

Так, свідок ОСОБА_11 пояснив, що після прибуття працівників поліції на місці події перебували ОСОБА_1 та малолітній хлопчик. Присутні особи повідомили працівникам поліції, що до їх приїзду ОСОБА_1 хапала хлопчика за вухо, кидала його велосипед та висловлювалася на його адресу нецензурно. Свідок також зазначив, що під час оформлення матеріалів ОСОБА_1 підвищувала голос та кричала на дитину, однак після зауваження працівників поліції припинила таку поведінку.

Свідок ОСОБА_12 також підтвердив, що після прибуття поліції ОСОБА_1 розмовляла з дитиною на підвищених тонах. Особливо істотним суд вважає його показання про те, що під час оформлення матеріалів малолітній ОСОБА_2 жодних образливих чи нецензурних слів на адресу ОСОБА_1 не висловлював, натомість саме ОСОБА_1 у присутності працівників поліції назвала дитину «твариною».

Вказана обставина має істотне значення для оцінки доводів ОСОБА_1 про те, що сааме дитина провокувала її та висловлювалася щодо неї нецензурно, оскільки безпосередньо працівник поліції, який перебував на місці події, таких висловлювань з боку дитини не спостерігав.

Показання працівників поліції щодо поведінки ОСОБА_1 після їх прибуття також узгоджуються між собою та з показаннями свідків, які безпосередньо спостерігали подію.

При цьому суд звертає увагу на істотну обставину: сама ОСОБА_1 не заперечує факту фізичного контакту з дитиною. У судовому засіданні вона прямо підтвердила, що підійшла до хлопчика, який сидів на лавці, взяла його за вухо, а після цього взяла за ремінець сумки та вимагала, щоб він встав і залишив територію. Також вона підтвердила, що перемістила велосипед хлопчика.

Отже, твердження ОСОБА_1 про те, що вона взагалі не вчиняла щодо дитини фізичних дій, спростовується її ж власними поясненнями.

Водночас суд критично оцінює посилання ОСОБА_1 на те, що її дії були зумовлені необхідністю припинити порушення дітьми порядку біля під`їзду, оскільки діти нібито шуміли, смітили, пошкоджували замки та залишали сміття і гілки.

Наведені обставини самі по собі не надавали ОСОБА_1 права застосовувати до малолітньої дитини фізичний вплив, хапати її за вухо чи одяг, принижувати її та використовувати образливі висловлювання.

Більше того, факт можливої неналежної поведінки дітей у дворі не виключає обов`язку ОСОБА_1 дотримуватися загальновизнаних правил поведінки та поваги до честі й гідності інших осіб. Наявність побутового конфлікту або незгоди з поведінкою дітей не може сама по собі виправдовувати образливе чіпляння до малолітнього.

Суд також не бере до уваги як такі, що спростовують вину ОСОБА_1 , її посилання на тривалий конфлікті з родиною ОСОБА_3 , можливі порушення правил паркування, шум відмотоциклів та інші обставини, які, за її словами, мали місце раніше.

Зазначені обставини не стосуються безпосередньо події 27.06.2026 та не спростовують факту поведінки ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_2 , встановленого судом на підставі сукупності доказів.

Так само суд не вбачає підстав вважати визначальними для вирішення справи показання свідка ОСОБА_9 , яка є подругою ОСОБА_1 . Суд бере їх до уваги та оцінює разом з іншими доказами. Водночас її показання фактично підтверджують, що ОСОБА_1 особисто вийшла до хлопчика та взяла його за ремінець сумки, після чого відвела його від під`їзду. Тобто навіть цей свідок підтверджує факт фізичного контакту ОСОБА_1 із дитиною.

Посилання свідка ОСОБА_9 на те, що діти перед цим бешкетували та висловлювалися нецензурною лайкою, не спростовує встановленої судом поведінки ОСОБА_1 . Крім того, зазначені обставини в частині конкретних висловлювань дітей не підтверджені належними та достатніми доказами.

Показання свідка ОСОБА_6 суд також враховує, однак вони не спростовують вини ОСОБА_1 , оскільки зазначений свідок безпосередньо події 27.06.2026 не бачила. Її показання стосуються загальної ситуації біля будинку — наявності сміття, недопалків, дітей та молодих людей, які іноді шумлять і можуть висловлюватися нецензурно. Таким чином, її показання підтверджують лише наявність побутової проблеми, на яку посилається ОСОБА_1 , але не підтверджують її право на застосування фізичного впливу до конкретної дитини та не спростовують показань безпосередніх очевидців події.

Суд критично оцінює і твердження ОСОБА_1 про те, що місце події є територією, яка перебуває у віданні ОСББ, а тому сторонні діти нібито не мали права там перебувати.

Сам факт розташування території біля багатоквартирного будинку та її утримання мешканцями або ОСББ не свідчить про наявність у ОСОБА_1 особистого права власності на таку територію та не надає їй повноважень самостійно застосовувати фізичний вплив до осіб, які там перебувають.

При цьому суд виходить із встановленого показаннями декількох свідків та працівників поліції факту, що подія відбулася біля під`їзду багатоквартирного будинку, у дворі, де вільно перебували мешканці та інші особи. Отже, характер місця події відповідає ознакам громадського місця для цілей оцінки поведінки за ст. 173 КУпАП.

Суд також враховує, що конфлікт не обмежився одноразовим зауваженням дитині. З наданих доказів убачається, що ОСОБА_1 після зауваження продовжила конфлікт, застосувала фізичний вплив до малолітнього, а після прибуття працівників поліції продовжувала спілкуватися з ним на підвищених тонах та, відповідно до показань працівників поліції і свідків, використовувала образливе звертання «тварина».

Таким чином, поведінка ОСОБА_1 за своїм характером вийшла за межі звичайного зауваження щодо поведінки дітей та набула характеру образливого чіпляння до малолітньої особи, що супроводжувалося фізичним впливом та приниженням її гідності у громадському місці.

При оцінці доказів суд виходить із того, що жоден доказ не має наперед установленої сили, а тому кожен із них оцінюється з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність доказів — з точки зору достатності та взаємозв`язку.

У данному випадку показання безпосередніх очевидців, письмові пояснення, показання працівників поліції та власні пояснення ОСОБА_1 у своїй сукупності створюють послідовну картину події та взаємно доповнюють один одного.

Наявні між окремими показаннями розбіжності щодо конкретного способу фізичного контакту — чи саме за футболку, комір, ремінець сумки або вухо — не мають визначального значення для вирішення справи, оскільки всі ці докази узгоджуються в істотному: ОСОБА_1 підійшла до малолітнього ОСОБА_2 , фізично контактувала з ним, намагалася примусити його залишити місце та поводилася з ним у конфліктній формі.

Також суд не вважає істотними розбіжності щодо того, чи саме кидала ОСОБА_1 велосипед, чи лише перемістила його, оскільки ця обставина не є обов`язковою ознакою складу правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Водночас суд не може покласти в основу висновку про вину лише сам факт фізичного контакту з дитиною. Вирішальним у даній справі є характер та сукупність поведінки ОСОБА_1 , а саме: її умисне втручання у поведінку малолітнього, фізичне хапання за вухо та одяг, вимагання залишити громадське місце, конфліктну поведінку, образливе звертання до дитини та продовження такої поведінки після прибуття працівників поліції.

Суд вважає доведеним факт некоректної та принизливої поведінки ОСОБА_1 щодо малолітнього ОСОБА_2 , однак сам по собі факт вживання нею слова «тварина» не може бути ототожнений із використанням нецензурної лайки.

При цьому суд враховує, що ст. 173 КУпАП охоплює не лише нецензурну лайку, а й образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Тому навіть за умови певних розбіжностей у показаннях щодо конкретних нецензурних чи то образливих висловлювань, сукупність інших встановлених судом обставин підлягає самостійній правовій оцінці за цією нормою.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про необхідність застосування до малолітнього ОСОБА_2 фізичного впливу з боку ОСОБА_1 або про наявність будь-якої реальної загрози, яка вимагала б таких дій.

Доводи ОСОБА_1 про те, що хлопчик її провокував, не реагував на зауваження, нецензурно висловлювався та навмисно залишався біля під`їзду, самі по собі не спростовують її вини. Навіть за умови неналежної поведінки дитини такі обставини не надавали їй права принижувати дитину, хапати її за вухо чи одяг та продовжувати конфлікт у громадському місці.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявні всі необхідні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, а її вина у його вчиненні доведена належними, допустимими та достатніми доказами, дослідженими судом.

Поведінка ОСОБА_1 вийшла за межі допустимого реагування на можливе порушення дітьми правил поведінки та об`єктивно порушувала встановлений порядок поведінки у громадському місці і спокій осіб, які перебували на місці події. Така поведінка за своїм характером посягала на громадський порядок, оскільки супроводжувалася конфліктними, зухвалими та образливими діями щодо малолітньої дитини, привертала увагу сторонніх осіб, спричинила втручання інших громадян та працівників поліції і фактично переросла у публічний конфлікт.

При цьому для наявності складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП, не є необхідним встановлення настання будь-яких матеріальних наслідків чи заподіяння тілесних ушкоджень. Визначальним є характер поведінки особи, її спрямованість та здатність такої поведінки порушувати встановлений порядок і спокій у громадськомумісці.

При цьому суд враховує вимоги ст. 7 КУпАП щодо суворого додержання законності при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, положення ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, а також положення ст. 251 та ст. 252 КУпАП щодо доказів та їх оцінки.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.173, 283-285, 294 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 (п`ятдесят одну) грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у сумі 665 грн. 60 коп.

Роз`яснити правопорушнику, що згідно ст.307 КУпАП штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу, згідно ч.1 ст.308 КУпАП, надсилається для примусового виконання до відділу державно виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 291 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова суду може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області.

Суддя Наталія ФЕТІСОВА