Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №521/9426/26 — Хаджибейський районний суд міста Одеси

Справа 521/9426/26

Номер провадження 3/521/3126/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Одеса

Суддя Хаджибейського районного суду міста Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ОРУП №1 ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

02.06.2026 року близько 20:00 годин за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 вчинив відносно матері ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: ображав образливими словами принижував честь та гідність, висловлювався нецензурною лайкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої.

За даним фактом працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 02.06.2026 року серії ВБА №037895 відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП.

Крім того, 03.06.2026 року приблизно о 20:00 годин ОСОБА_1 не виконав ТЗП виданий стосовно нього (серія АА №566822 від 02.06.2026 року) строком на 5 діб, який діє з 02.06.2026 року по 07.06.2026 року, а саме: з`явився за місцем спільного проживання з потерпілою особою ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 та почав спілкуватись, чим не виконав ТЗП виданий відносно нього.

За даним фактом працівниками поліції складено протокол про адміністративне правопорушення від 03.06.2026 року серії ВБА №181550 відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.173-8 КУпАП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначив, що з протоколами не згоден, вину не визнав, зазначивши, що між ним та його матір`ю триває багаторічний конфлікт на ґрунті особистих неприязних стосунків під час розподілу майна. 02.03.2026 року нецензурною лайкою в бік потерпілої не виражався, навпаки вона виражалась в його бік нецензурною лайкою, а він вже на її дії у відповідь також міг щось сказати. Терміновий заборонний припис відносно нього складали, він з ним ознайомлений. Проте зазначив, що він з матір`ю проживає в одному будинку, який поділений на два окремих та який знаходиться на одній земельній ділянці. В той день ТЗП не порушував, просто прийшов до себе додому - на свою половину де перебував його знайомий, якмй йому допомогає у будівництві, щоб випустити остннього зі соєї половини будинку. З потерпілою не спілкувався та сама в цей час потерпіла прийшла до йогог половини будинку та знову почала конфлікт та виражалась на його адресу нецензурною лайкою, при цьому підтвердила, що вона лаялася у бік його знайомого, що він засняв на мобільний телефон.

Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не прибула, просила розгляд справи здійснити зі її відсутністю. Зазначила, що підтверджує обставини викладені в протоколах, її син постійно їй погрожує, ображає честь та гідність, виражається нецензурною лайкою на її адресу. На будь-які компроміси щодо розподілу майна не йде.

На підставі ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, по справах, що розглядаються одночасно одним і тим же органом, стягнення накладається в межах санкції статті, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Оскільки адміністративні протоколи складені відносно однієї особи за вчинення кількох адміністративних правопорушень, що пов`язані однією обставиною та одночасно розглядаються в одному суді, то дані справи про адміністративні правопорушення підлягають об`єднанню в одне провадження.

Матеріали справ про адміністративні правопорушення за протоколом від 02.06.2026 року серії ВБА №037895 (справа №521/9426/25, провадження №3/521/3126/26) та протоколом від 03.06.2026 року серії ВБА №181550 (справа №521/9430/26, провадження №3/521/3127/26) відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП, слід об`єднати в одне провадження, об`єднаній справі присвоїти №521/9426/25, провадження №3/521/3126/26.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).

За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 02.06.2026 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому ґрунті щодо розподілу майна.

Диспозиція ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» (далі - Закон).

У відповідності до п.3 ч.1 ст.1 Закону домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої "домашнє насильство" означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Об`єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної або психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.

Суб`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення характеризується ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Зі змісту п.п.3, 14, 17 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 р. № 2229-VIII (далі – Закон № 2229) вбачається, що домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Суд зазначає, що для того щоб відрізнити насильство від конфлікту, необхідно звернути увагу на те, що насильство є результатом свідомих дій людини і характеризується такими основними ознаками: умисність; спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, економічних, чи пов`язаних з вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.

Насильство - це умисні дії однієї або кількох осіб, що спричиняють шкоду іншій особі, порушують права і свободи та відбуваються в умовах значної переваги сил тих, хто скоює ці дії, що унеможливлює самозахист особи, котра страждає від цих дій. Якщо у вказаних діях відсутня хоча б одна з наведених ознак, такі дії не є насильством.

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби. Під час конфлікту часто відсутні одна чи кілька вищеперерахованих ознак.

Отже, різниця полягає у тому, що домашнє насильство є результатом свідомих дій кривдника, підкріплених агресією і бажанням завдати шкоди потерпілому, а не прагненням розв`язати спір.

Суд звертає увагу, що для визнання дій правопорушника домашнім насильством необхідним є встановлення сукупності ознак, які свідчать про умисне застосування фізичного, психологічного чи іншого впливу, спрямованого на завдання шкоди, приниження, контроль або домінування над потерпілою особою. Сам по собі факт виникнення побутового конфлікту без підтвердження таких ознак не може слугувати підставою для притягнення до відповідальності за вчинення домашнього насильства.

Таким чином, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник конфлікт на побутовому ґрунті та дії ОСОБА_1 не були направлені саме на вчинення домашнього насильства, на будь-які обмеження прав потерпілого. Доказів, що дії ОСОБА_1 були направлені саме на вчинення домашнього насильства та саме мав умисел вчинити такі дії, суду не надано.

Протокол містить посилання на відео з бодікамер, але жодних відеозаписів до матеріалів справи про адміністративне правопорушення не долучено. Письмові пояснення особи, стосовно якої складено протокол, відсутні.

А отже, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені домашнього насильства поза розумним сумнівом не доведена.

Разом з тим судом встановлено, що адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.173-8 КУпАП, згідно з протоколом, перебуває у безпосередньому причинному та фактичному зв`язку з подією, яка була кваліфікована органом поліції як домашнє насильство та стала підставою для застосування до ОСОБА_1 відповідного термінового заборонного припису.

Відповідно до ч. 2 ст. 173-8 КУпАП відповідальність передбачена за невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування у разі його винесення.

При цьому застосування термінового заборонного припису в конкретних обставинах справи було безпосередньо пов`язане з подією, яку органом поліції кваліфіковано як домашнє насильство.

Судом встановлено відсутність складу адміністративного правопорушення у діях ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки встановлена під час розгляду обставина мала характер побутового конфлікту, а не домашнього насильства.

За таких обставин висновок про наявність самостійної підстави для застосування до ОСОБА_1 заходу у вигляді термінового заборонного припису саме у зв`язку із вчиненням домашнього насильства не знайшов свого належного підтвердження.

Відтак, за встановлених судом обставин, відсутність складу домашнього насильства, яке покладено в основу відповідного реагування працівників поліції, виключає можливість покладення на ОСОБА_1 адміністративної відповідальності за невиконання термінового заборонного припису, винесеного саме у зв`язку з цією подією, без встановлення інших самостійних обставин, які б утворювали склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

Таким чином, у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.

У відповідності до практики ЄСПЛ, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в матеріалах справи відсутні достатні дані, які б свідчили про те, що 02.06.2026 р. мали місце дії ОСОБА_1 , спрямовані на вчинення домашнього насильства та 03.06.2026 року мали місце дії ОСОБА_1 , спрямовані на порушення термінового заборонного припису, суд не наділений повноваженнями збирати докази та не може приймати рішення лише на припущеннях. А тому суд приходить до висновку про відсутність в діях особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 173-2, 173-8, 283, 274, 284, 285 КУпАП, суддя -

П О С Т А Н О В И В :

Матеріали справ про адміністративні правопорушення за протоколом від 02.06.2026 року серії ВБА №037895 (справа №521/9426/25, провадження №3/521/3126/26) та протоколом від 03.06.2026 року серії ВБА №181550 (справа №521/9430/26, провадження №3/521/3127/26) відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 КУпАП об`єднати в одне провадження, об`єднаній справі присвоїти №521/9426/25, провадження №3/521/3126/26.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.173-2 та ч.2 ст.173-8 закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Т.І. Федоренко