Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №686/24820/25 — Красилівський районний суд Хмельницької області

Справа № 686/24820/25

Провадження № 2/677/891/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

31.08.2026 року м. Красилів

Красилівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді Шовкуна В.О.,

з участю секретарів судового засідання: Демчишеної Ю.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Красилів цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» звернулося до суду з позовом та просило ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 3290610230/265499 від 16.03.2020 року в розмірі 5788,50 грн., яка складається з: 1700,00 грн. - заборгованість за кредитом, 4088,50 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, а також стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн. сплаченого судового збору та 10500,00 грн. витрат на правову допомогу.

В обґрунтування позову посилається на те, що 16.03.2020 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3290610230/265499 за умовами якого установа надала відповідачу кредитні кошти у розмірі 1700 грн., строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,85 % в день.

Договір підписано електронним підписом відповідача, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, ОСОБА_1 підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє та погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

За загальними умовами кредитного договору позичальник надав відповідачу у власність грошові кошти шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача, а відповідач отримала грошові кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

Однак в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому коштів.

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3290610230/265499.

03.06.2021 року між ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» приймає належні ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3290610230/265499.

Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору.

Оскільки позичальник не виконав свої зобов`язання добровільно, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Аргументи учасників справи.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» подав заяву, в якій підтримав позовні вимоги, просив розглядати справу за відсутності позивача, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Відповідач, який повідомлений про дату, час і місце судового засідання, в порядку ст. 128 ЦПК України, належним чином, в судові засідання 08.05.2026 року, 17.06.2026 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав, заяв та клопотань до суду не надіслав. Суд приходить до висновку про можливість розглянути справи без участі відповідача на підставі ч. 3 ст. 223 ЦПК України.

Позиція суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання належним чином повідомленого учасника справи не перешкоджає розгляду справи по суті.

У відповідності до ст. 280 ЦПК України, за відсутності заперечень з боку позивача проти такого вирішення справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Короткий зміст фактичних обставин справи.

Судом встановлено, що, що 16.03.2020 року ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 3290610230/265499 відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» надало відповідачу кредит в сумі 1700,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Договір підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором, що був надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Підписуючи договір, відповідач підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє та погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Товариство на виконання п. 1 Договору № 3290610230/265499 від 16.03.2020 року виконало свої зобов`язання, зокрема передало відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 1700,00 грн., строк кредитування - на 30 днів, фіксована процентна ставка за день користування кредитом 1,85% (675,25% річних), дата повернення кредиту 14.04.2020 року.

Згідно з п. 1.7. невід`ємною частиною цього Договору є Публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства https://www.gofingo.com.ua/.

Відповідно до п. 1.5 договору Кредит надається Клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної Клієнтом.

На виконання вимог договору 16.03.2020 року на картковий рахунок відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 1700,00 грн. за реквізитами платіжної картки № 4731-21хх-хххх-0318.

Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом.

Кредитодавець виконав своє зобов`язання за договором та надав відповідачу грошові кошті згідно умов договору, однак відповідач свої зобов`язання за договором не виконав та не повернув, отримані в борг грошові кошти, внаслідок чого в нього виникла заборгованість за вказаним договором.

31.05.2021 року між ТОВ «ГОУФІНГОУ» та ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу № 1-31/05/21, відповідно до умов якого ТОВ «ГОУФІНГОУ» відступило ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» приймає належні ТОВ «ГОУФІНГОУ» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3290610230/265499.

03.06.2021 року між ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» та ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір факторингу № 1-03/06/2021, відповідно до умов якого ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за оплату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» приймає належні ТОВ «СІТІ ФІНАНС ГРУП» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 3290610230/265499.

Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 по вищевказаному договору.

Згідно виписки з особового рахунка за кредитним договором № 3290610230/265499 прострочена заборгованість за кредитом за період з 16.03.2020 року по 26.05.2025 року становить 5788,50 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 1700,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 4088,50 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією кредитного договору № 3290610230/265499 від 16.03.2020 року; випискою з особового рахунка за кредитним договором № 3290610230/265499; копією договору факторингу № 1-31/05/21 від 31.05.2021 року та № 1-03/06/2021 від 03.06.2021 року та іншими матеріалами справи.

Мотиви, з яких виходить суд і застосовані норми права.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1ст. 628 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмові формі. Якщо сторони домовилися укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовились про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з вимогами ст.ст.1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощену процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлення в електронній формі.

За приписами ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку передбаченому Цивільним і Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, встановленому статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис з одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Встановлені судом фактичні обставини у справі, свідчать про те, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вище зазначених договорів, які оформлені сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договорами або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

З урахуванням встановленого, суд дійшов висновку, що відповідач взяті на себе зобов`язання за вище вказаним договором не виконав у передбачений в договорі строк, кошти (суму позики) не повернув, внаслідок чого у нього виникла заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі - 3500,00 грн. та за нарахованими відсотками в розмірі - 1100,75 грн., а всього 4600,75 грн.

Отже, викладене свідчить, що укладений між сторонами кредитний договір щодо якого набув права вимоги позивач є строковим (укладеним на 17 днів), а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 4208,75 грн. заборгованості за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги є такою, що включає в себе період нарахування вказаних платежів поза межами строку кредитування, отже, суд знаходить вказану вимогу необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

За положеннями статтей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

З аналізу зазначених норм матеріального права слідує, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, позикодавець (первісний кредитор) відповідно до ст. 1048 ЦК України мав право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погоджених сторонами строків кредитування, оскільки після закінчення таких строків у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договорами проценти.

Досліджені судом розрахунки заборгованості свідчать про те, що визначені позивачем до стягнення суми заборгованості по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою включають періоди, які виходять за межі строків кредитування передбачених кредитними договорами.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі N 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі N 202/4494/16-ц (провадження N 14-318цс18).

Також у Постанові від 4 лютого 2020 року у справі N 912/1120/16 Велика Палата Верховного Суду вказала, що за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК Українияк грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

За таких обставин, з урахуванням викладеного, суд вважає, що з відповідача на користь позивача стягненню підлягає заборгованість за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в розмірі – 1700,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками за кредитом (п. 1.3. Договору) в розмірі 943,50 грн., а всього стягненню підлягає 2643,50 грн.

Доводи відповідача на які він посилається у своїх письмових поясненнях про те, що позивач не набув до нього права грошової вимоги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом, а отже, є такими, що не спростовують доводи позивача.

Розподіл судових витрат.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., згідно платіжної інструкції в національній валюті № 8580 від 04.08.2025 року, позов задоволено частково на 45,67% (5788,50 : 2643,50 х 100%), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1149,43 грн. судового збору.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу суд приймає до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та адвокатом Пархомчуком С.В. укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з актом про отримання правової допомоги від 11.11.2025 року, який підписаний сторонами, ТОВ «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» прийняло послуги, надані ОСОБА_2 , в т.ч. зустріч та консультація, вартість яких складає 2000,00 грн.; підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості, аналіз судової практики, вартість якої складає 5000,00 грн.; інші клопотання, заяви до суду, складення процесуальних документів, моніторинг «Єдиного державного реєстру судових рішень», вартість якої складає 3000,00 грн.; канцелярські витрати та відправка поштової кореспонденції 500,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що відповідач клопотав про зменшення витрат та правову допомогу.

Зважаючи на викладене, у зв`язку з частковим задоволенням позову, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 4982,25 грн. (45,67% від 10500,00 грн.).

Керуючись ст.ст. 81, 141, 263-265, 282-284 ЦПК України, ст.ст. 207, 512-516, 526, 530, 610, 611, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1054 Цивільного кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 3290610230/265499 від 16.03.2020 року у розмірі 2643,50 грн., з яких прострочена заборгованість за тілом кредиту 1700,00 грн.; прострочена заборгованість за нарахованими процентами 943,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН» 4982,25 грн. витрат на правову допомогу та 1149,43 грн. судового збору.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів із дня складення рішення позивач не подав апеляційної скарги, а відповідач не подав письмової заяви про перегляд заочного рішення. У випадку подання позивачем апеляційної скарги заочне рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У випадку подання відповідачем заяви про перегляд заочного рішення, якщо його не скасовано, воно набирає законної сили у випадку подання відповідачем апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення рішення. Заява про перегляд цього заочного рішення може бути подана до Красилівського міського суду Хмельницької області протягом тридцяти днів із дня складення рішення.

Учасники справи:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ДЕБТ КОЛЛЕКШН», місце знаходження: вул. Саперне Поле, буд. 12, прим. 1008, м. Київ, ЄДРПОУ 44243120.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платник податків: НОМЕР_1 .

Суддя: В.О. Шовкун