Рішення від 26 серпня 2026 р. у справі №585/3038/26 — Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 585/3038/26

Номер провадження 2/585/1886/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2026 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Євлах О.О.

за участі:

секретаря судового засідання - Рибіної Н.В.

Розглянувши цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику(повідомленняч) сторін

за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

вимоги позову: про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

ухвалив рішення про наступне:

І. Стислий виклад позиції позивача та відповідача.

1. 20 липня 2026 року ОСОБА_1 ( далі Позивач) , через свого представника ОСОБА_3 , уточнивши заявлені вимоги звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

2. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 13.07.2025 року о 19:12 на автодорозі «Київ-Суми-Юнаківка» (с. Бобрик, вул. Київська, 76) сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Volkswagen Caddy (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням Відповідача, ОСОБА_2 , та автомобіля Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_2 / інз. "SAMBER"), який належить Позивачу - ОСОБА_1 .

Згідно з Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 25.11.2025 р. у справі № 585/4455/25, номер провадження 3/585/1477/25, вивчивши письмові матеріали справи а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 № 513068 від 14.11.2025 року, схему місця ДТП від 13.07.2025 р., постанову про закриття кримінального провадження від 16.10.2025 та інші матеріали справи у їх сукупності, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП - судом встановлено що Відповідач не дотрималися безпечної дистанції, що призвело до зіткнення. Крім того, підтверджено, що в момент ДТП Відповідач перебував у стані алкогольного сп`яніння (Постанова Роменського міськрайонного суду від 25 листопада 2025 у справі № 585/4454/25, номер провадження 3/585/1476/25).

На дату дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» (поліс № АТ 5406486 від 02.11.2024), що підтверджуються листом ПАТ «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС» від 22.12.2025р. вих. № 2938.

Згідно з розрахунком «СГ «ТАС», загальна вартість матеріального збитку, завданого автомобілю Ford Fiesta, становить 52 205,30 грн.

Однак, відповідно до Закону України «Про ОСЦПВ», страховик здійснив наступні вирахування: Знос на запчастини: сума виплати була зменшена на 20 627,65 грн. Франшиза: згідно з полісом, сума була зменшена ще на 3 200,00 грн. Фактична виплата потерпілій стороні (належна сума страхового відшкодування) склала 28 377,66 грн.

Водночас, згідно з рахунком-нарядом № 01/02 від 12.12.2025 р., виданим СТО «КОЛОРІТ АВТО» (ФОП ОСОБА_4 НОМЕР_8), фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 70 600,00 грн. Дана сума включає вартість необхідних запчастин (22 300 грн) та комплексних ремонтних робіт (48 300 грн).

16.05.2026 року, представником Позивача було надіслано Досудову претензію (Вимогу про відшкодування) Відповідачу, в якій зазначені, в тому числі, вище наведені обставини, аргументи, та обґрунтування.

Станом на дату надсилання позову зарахування на рахунок вказаний в Вимозі, від Відповідача, відсутні. Таким чином - Відповідач не виконав Вимогу, не надіслав відповідь, на зазначені в листі контактні данні не звертався - тобто Вимогу, цілком, проігнорував.

Cума заборгованості випливає із розрахунку вартість ремонту (70 600.00 грн) - виплата страхової (28 377.66 грн) Отже, 70 600 - 28 377.66 = 42 222,34 грн.

Після відкриття провадження у справі, відповідач частково визнав позовні вимоги та добровільно перерахував на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 3200,00 грн.

Зважаючи на вищевикладене позивач просить стягнути з відповідача невідшкодовану частину матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП у розмірі 39022.34 грн. та витрати у виді сплаченого судового збору в розмірі 1211,46 грн. та 3% річних від простроченої заборгованості в розмірі 6,94 грн.

3. 07 серпня 2026 року відповідач, через свого представника адвоката Менько Д.Д. подав суду відзив на позовну заяву в якому відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне:

Згідно з матеріалами справи та наданим самим Позивачем Листом АТ «СГ «ТАС» від 22.12.2025 вих. № 2938, цивільно-правова відповідальність Відповідача на момент ДТП (13.07.2025) була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ 5406486.

Відповідно до абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV (у редакції, чинній на момент виплати), страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

Як письмово підтверджено АТ «СГ «ТАС» (Лист від 22.12.2025 № 2938), 27.10.2025 Позивач ОСОБА_1 особисто подала Заяву про страхове відшкодування, у якій добровільно та повністю погодилася з тим, що розмір страхового відшкодування складає 28 377,66 грн (із вирахуванням франшизи в розмірі 3 200,00 грн), та письмово підтвердила, що не наполягає на проведенні незалежної експертизи чи оцінки пошкодженого майна.

Належна сума у розмірі 28 377,66 грн була виплачена Позивачу у повному обсязі.

Тобто, за змістом вказаного узгодження Позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодилася із розміром страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» у сумі 28 377,66 грн та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці позивачки, так і засадам розумності та диспозитивності.

Відомостей про те, що Позивач підписала указане узгодження під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини або не усвідомлюючи значення своїх дій, матеріали справи не містять.

У позовній заяві Позивач обґрунтовує вимоги щодо стягнення з винуватця ДТП додаткових 42 222,34 грн посиланням на рахунок-наряд СТО «КОЛОРІТ АВТО» № 01/02 від 12.12.2025 на суму 70 600,00 грн та правову позицію щодо стягнення різниці на підставі ст. 1194 ЦК України.

Проте Позивач залишає поза увагою той факт, що ст. 1194 ЦК України застосовується у разі недостатності страхового відшкодування, коли ліміту страхової відповідальності не вистачає для покриття шкоди. У даній же справі ліміт страхового відшкодування за полісом ОСЦПВ (який складає 160 000 грн) перевищував суму заявленого ремонту. Позивач, скориставшись диспозитивним правом, самостійно та добровільно досягла домовленості зі страховиком про остаточний розмір страхового відшкодування, відмовившись від проведення незалежної експертизи.

У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) висловлено правову позицію, згідно якої «виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Укладаючи договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, особа розраховує на те, що у разі настання страхового випадку її майнові інтереси будуть захищені шляхом здійснення страховою організацією виплати на користь потерпілої особи у межах страхових сум (ліміту відповідальності), визначених таким договором.

Таким чином, якщо розмір страхового відшкодування визначений без проведення експертизи за згодою страховика та потерпілого, і такий розмір страхового відшкодування не перевищує ліміту відповідальності страховика, то при вирішені спору, за позовом потерпілого у ДТП до винуватця про відшкодування шкоди, на підставі статті 1194 ЦК України у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, підлягає встановленню: - загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи; - розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV; - чи покриває ліміт відповідальності, встановлений договором про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV.

Обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування, яка підлягала визначенню відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, тобто розміром оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а не визначеної за домовленістю між потерпілим та страховиком.

Таким чином, підписавши заяву про узгодження розміру страхового відшкодування у розмірі 28 377,66 грн, Позивач погодилася, що ця сума є достатньою для компенсації завданої їй шкоди в межах страхового покриття. Звернення до суду з позовом до Відповідача про стягнення різниці за рахунком СТО суперечить принципу добросовісності (ст. 3 ЦК України) та правовому визначенню про заборону суперечливої поведінки (venire contra factum proprium).

Єдиною сумою, яку Відповідач як винуватець ДТП зобов`язаний відшкодувати відповідно до ст. 1194 ЦК України та п. 36.6 ст. 36 ЗУ «Про ОСЦПВ», є сума безумовної франшизи за полісом у розмірі 3 200,00 грн, яку Відповідач визнає та сплатив за реквізитами Позивача, зазначеними у досудовій претензії від 04.05.2026).

Наданий Позивачем рахунок-наряд № 01/02 від 12.12.2025 СТО «КОЛОРІТ АВТО» (ФОП ОСОБА_4 ) на суму 70 600,00 грн не є належним та допустимим доказом фактичного розміру завданої шкоди у розумінні ст. 77, 78, 80 ЦПК України з огляду на наступне: Рахунок-наряд є лише одностороннім калькуляційним документом (пропозицією послуг), а не доказом фактично здійснених витрат.

У матеріалах справи відсутні фіскальні чеки, квитанції, акти виконаних робіт чи платіжні доручення, які б підтверджували реальне понесення Позивачем вказаних витрат.

Позивач не надала висновку судово-товарознавчої або автотоварознавчої експертизи, складеної атестованим судовим експертом, яка б визначала ринкову вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Ford Fiesta (який є вживаним).

Позивач у позовній заяві зазначає, що після ДТП транспортний засіб перебував на штрафмайданчику понад два місяці, протягом яких був «залитий» дощами, та долучає відповідне відео як доказ. Відповідач звертає увагу суду, що такі обставини, навіть якщо вони мали місце, не перебувають у прямому причиннонаслідковому зв`язку з діями Відповідача під час дорожньо-транспортної пригоди, а є наслідком зберігання транспортного засобу уповноваженими органами в порядку вжиття заходів забезпечення у справі про адміністративне правопорушення та/або кримінальному провадженні.

У зв`язку з цим Відповідач просить суд критично оцінити наданий рахунок- наряд СТО в частині, в якій вартість ремонту могла збільшитися внаслідок додаткового пошкодження майна під час зберігання, оскільки Позивач не розмежовує у своєму розрахунку шкоду, завдану безпосередньо ДТП, та можливу шкоду, завдану під час подальшого зберігання транспортного засобу.

Нарахування 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України є безпідставним, оскільки деліктне зобов`язання між Позивачем та Відповідачем у розмірі заявлених 42 222,34 грн не виникло з огляду на узгодження Позивачем страхового відшкодування зі страховиком. Оскільки відсутній факт прострочення грошового зобов`язання, нараховані проценти за 2 дні у розмірі 6,94 грн задоволенню не підлягають.

Позивач зараховує витрати на направлення досудової претензії (146,50 грн) до «реальних збитків».

Проте, згідно із процесуальним законодавством, досудове врегулювання спору у даній категорії справ не є обов`язковим за законом, а витрати на направлення досудових претензій належать до процесуальних витрат, пов`язаних із підготовкою до розгляду справи.

Оскільки основні позовні вимоги є безпідставними, у відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати Позивача покладенню на Відповідача не підлягають.

З огляду на викладене, Відповідач вважає, що заявлений Позивачем розмір фактичної шкоди у сумі 70 600,00 грн не є доведеним належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст.ст. 76-79 ЦПК України.

Також позивачем не доведено розміру сум, які відповідно до законодавства має відшкодувати заподіювач шкоди у разі недостатності суми страхового відшкодування, тобто ту обставину, що розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а тому позов не підлягає задоволенню.

Відповідач орієнтовно оцінює витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 грн.

Розмір понесених витрат на правничу допомогу підтверджується договором про надання правничої допомоги від 04.08.2026, згідно п. 5 якого гонорар адвоката з урахуванням складності справи та виконуваних адвокатом робіт (наданих послуг), часу, що має бути витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), враховуючи критерії співмірності, розумності, обґрунтованості та пропорційності, попередньо визначається за домовленістю сторін у фіксованій сумі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн за ознайомлення з матеріалами справи, надання консультацій, підготування та подання до Роменського міськрайонного суду відзиву на позов у справі № 585/861/26. Факт оплати гонорару підтверджується фіскальним чеком №7491519275 від 06.08.2026 на суму 4500,00 грн. Дану суму витрат відповідач і просить стягнути з позивача на його користь , а в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.

4. 10 серпня 2026 року позивач, через свого представника, подала відповідь на відзив в якому категорично не погоджується з викладеними у відзиві доводами, вважає їх повністю необґрунтованими, такими, що ґрунтуються на хибному тлумаченні норм матеріального та процесуального права, а також на свідомому спотворенні фактичних обставин справи.

Зазначила.ю що Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (3720-IX), що є чинним на даний момент, регламентує відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність Відповідача була застрахована в ПАТ «СГ «ТАС» (поліс № АТ 5406486 від 02.11.2024), слід керуватися нормами ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961- IV) в редакції від 01.01.2025р.

Позивач звернувшись до страховика отримала розрахунок страхової виплати, який було проведено без залучення експерта.

Згідно із Законом № 1961-IV Потерпілий НЕ має зобов`язання, хоч і має на це право, оскаржувати розрахунки страховика, шляхом залучення експерта, з свого боку, для проведення оцінки.

В даному випадку, на момент звернення до страховика (Строк подання заяви про страхове відшкодування обмежено 30 днями із дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (п. 35.1 ст. 35 Закону № 1961-IV)), у зв`язку з відсутністю документів, оскільки ремонт ще не було завершено (та навіть не розпочато), потерпілий не може заявити конкретну, обґрунтовану, суму, що підтверджують загальний розмір шкоди. Законом № 1961-IV передбачено, щонайменше, два способи розрахунку оціненої шкоди: Розрахунок, без залучення експерта ; Розрахунок, із залученням експерта.

Страховик відшкодовує оцінену шкоду (з урахуванням законодавчих та методичних обмежень).

Дотримуючись строків та маючи таке право, які передбачені Законом № 1961-IV, потерпіла, в першу чергу, прагнула, щоб якнайшвидше розпочати ремонт, отримати виплату, яка погоджується із розміром шкоди, оціненої страховиком.

За полісом ОСЦПВ, страховик покриває збитки за специфічними правилами, що прописані в Законі № 1961-IV. Особа, яка завдала шкоди, в свою чергу, згідно ст. 1166 ЦК України, відшкодовує її (різницю) у повному обсязі.

Після звернення до СТО, розпочинається процес ремонту, що включає в себе як пошук та закупку необхідних запчастин, натомість тих, що відновленню не підлягають, так і роботи з рихтування / відновлення пошкоджених деталей, відновлення геометрії кузову та інше. 12 грудня 2025р., після завершення ремонту, СТО надає документ з повним описом робіт, що були виконані та запчастин, що були придбані.

З цієї дати, стає відомим, в розумінні ст. 1194 ЦК України та Закону № 1961-IV загальний (фактичний) розмір завданої шкоди внаслідок ДТП.

Враховуючи вище наведене, Позивач не погоджується із позицією Відповідача, що Єдиною сумою, яку Відповідач, як винуватець ДТП, зобов`язаний відшкодувати, є сума франшизи за полісом, адже статтею 1194 передбачено сплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Таким чином - фактичним розміром є загальний розмір завданої шкоди внаслідок ДТП, а страховою виплатою (відшкодуванням) є сума коштів, що була відшкодована страховиком, а саме оцінена шкода (з урахуванням законодавчих та методичних обмежень).

Більш того, Позивач вважає твердження Відповідача, що «заявлена в подальшому вимога до завдавача шкоди суперечить як попередній поведінці позивачки, так і засадам розумності та диспозитивності», є безпідставним, з огляду на наступні причини: Загальними засадами цивільного законодавства є, в тому числі, справедливість, добросовісність та розумність.

Потерпіла, має на меті відновлення порушених прав, у тому числі, відшкодування збитків які їй були завдані.

Потерпіла має право отримати відшкодування за рахунок отримання страхової виплати, що передбачено ст. 3 Закону № 1961-IV, а також за рахунок особи, яка їх (збитки) завдала, що передбачено статтями 22, 1166, 1187 та 1188 ЦК України.

Потерпіла обмежена у часі на подання заяви про страхове відшкодування (п. 35.1 ст 35 Закону № 1961-IV). Стаття 12 ЦК України передбачає можливість здійснювати свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом. Більш того, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї - Стаття 14 ЦК України.

Таким чином, потерпіла діяла послідовно та логічно - реалізуючи своє право на отримання страхового відшкодування - звернулася до страховика, задля оцінки нанесеної шкоди.

Реалізуючи своє право, та не маючи причин для заперечення з розрахованою сумою, - погодилась із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, щоб отримати виплату та почати ремонт. Розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим і страховиком, може повністю збігатися з розміром завданої шкоди, у такому випадку відсутні підстави для стягнення шкоди за ст. 1194 ЦК.

Підписання Позивачем заяви про виплату страхового відшкодування в порядку п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV регулює виключно правовідносини між потерпілим та страховиком. Таке погодження жодним чином не є відмовою від права на повне відшкодування шкоди і не свідчить про те, що фактичний розмір збитків обмежується цією сумою. Дізнавшись загальну вартість запчастин та суму за ремонтні роботи (розмір завданої шкоди), що перевищили виплату страховика - Позивачка звернулась до завдавача шкоди, з вимогою про відшкодування різниці (оскільки підстави для стягнення шкоди за ст. 1194 ЦК з`явились), надавши пільговий строк для оплати у 60 дні, а не мінімальний, 5-ти денний, який передбачено законом.

Не отримавши відповіді чи відшкодування - звернулась до суду.

Відповідач помилково стверджує, що ст. 1194 ЦК України застосовується лише у разі перевищення ліміту у 160 000 грн.

Відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанова від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц), якщо потерпілий звернувся до страховика і отримав відшкодування, але його недостатньо для повного відновлення транспортного засобу, потерпілий має право стягнути різницю між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту) та отриманим страховим відшкодуванням безпосередньо з винуватця ДТП на підставі ст. 1194 ЦК України.

Більш того, Сам Відповідач, у своєму Відзиві цитує Висновок із постанови Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20), де правова позиція викладена так - "виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він менше страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.", тобто "Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком... не створює обов`язку для заподіювача шкоди... ЯКЩО ЗАПОДІЮВАЧ ШКОДИ ДОВЕДЕ, ЩО РОЗМІР СТРАХОВОГО ВІДШКОДУВАННЯ, ВИЗНАЧЕНИЙ ЗА ДОМОВЛЕНІСТЮ... Є МЕНШИМ, НІЖ РОЗМІР ОЦІНЕНОЇ ШКОДИ, ЯКА ПІДЛЯГАЛА ВИПЛАТІ..".

Більш того, є різні фактичні обставини між цією справою, та справою № 362/3043/18, на яку посилається Відповідач.

В даному проваджені автомобіль Позивача отримав пошкодження і НЕ був фізично знищеним. Тож страховик має зробити відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, на підставі статті 29 Закону № 1961-IV - тобто виплата оціненої шкоди відбувається з урахуванням зносу.

Із тексту Відзиву Відповідача, НЕ вбачається, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю (28 377, 66 грн) є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яку страхова компанія мала законний обов`язок виплатити. Тобто, у даній справі ситуація є кардинально іншою - в нашому випадку відсутня оцінка експертом, а сума 70 600,00 грн, яка заявлена Позивачем та підтверджується Рахунком-нарядом СТО № 01/02 відображає вартість відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до ст. 29 Закону № 1961-IV, страховик відшкодовує витрати на ремонт виключно з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Таким чином, наявність ліміту відповідальності у 160 000 грн не створює для страховика обов`язку оплатити вартість відновлювального ремонту на суму 70 600,00 грн.

Тобто тягар доказування того, що страхова компанія мала виплатити за Законом № 1961-IV більше, ніж 28 377,66 грн, та сума такої виплати була б менша за страхову суму (ліміт відповідальності страховика), лежить виключно на Відповідачеві.

Логічним є припущення, що,оскільки загальна вартість понесених збитків (вартість відновлювального ремонту), яка склала 70 600 грн є меншою за ліміт відповідальності страховика, то і розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV була б у межах страхових сум (ліміту).

Втім логічним є й таке припущення - якщо б потерпіла звернулася до іншого СТО, в тому числі сертифікованого дилером, де, наприклад, фарбу для покраски отримували б не способом підбору кольору, а замовляли б оригінальну, чи дефекти пошкодженого декору бамперу, як от пластикову вставку ("соти") на бампері, не відновлювали шляхом пайки пластику та фарбування, а замінили на оригінальну нову - вартість ремонту складала б 202 222,34 грн, що перевищує ліміт. Більш того, при такому сценарії, сума позовних вимог потерпілого була б тією самою, а виплата страховика також не складала б, гарантовано, 160 000 грн (максимум по ліміту). Бо страховик, на відміну від завдавача шкоди, не зобов`язаний оплачувати знос.

Загальна вартість матеріального збитку, завданого автомобілю та сума зносу на запчастини, які вказані Позивачем у Вимозі, що була направлена Відповідачу та у Позовній заяві, стали відомими Позивачу, в рамках усної консультаційної допомоги від працівника страхової компанії, в рамках п. 35.3 ст. 35 Закону 1961-IV, і в матеріалах цього провадження не доведені.

Жодних доказів на підтвердження цієї суми Позивач не надавав, оскільки не має таких у своєму розпорядженні, оскільки від страховика (належні докази) не отримував.

Факт отримання виплати від страховика, у розмірі 28 377.66 грн, що вказано у листі №2938 від 22.12.2025 Позивач підтверджує.

Максимально спрощуючи позиції сторін, щодо узгодження розміру страхового відшкодування, вбачаю наступне: Відповідач вважає, якщо потерпілий добровільно погодився на суму від страховика, і ця сума менше загального ліміту за полісом, то потерпіла, нібито, втратила право вимагати виплати різниці від винуватця ДТП, а той, в свою чергу, звільняється від зобов`язаний доплачувати різницю між сумою відшкодування та сумою реальних збитків. Позивач вважає, що Відповідач проігнорував головну умову Верховного Суду у постанові по справі № 362/3043/18. Верховний Суд звільняє винуватця від обов`язку відшкодувати різницю тільки якщо той доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією (як у справі-прецеденті, де експертна оцінка чітко показала, що страхова була винна 72 тис., а позивач взяв лише 19 тис.).

Також не було враховано, що фактичні обставини справи відрізняються від обставин у цьому провадженні, тобто, обов`язок доказування Відповідачем не виконано - не надано жодної зустрічної оцінки чи довів, що виплачена страховиком сума менше того, що страхова була зобов`язана виплатити. Таким чином, зобов`язання за ст. 1194 залишається за Відповідачем.

Відповідач помилково вважає, що єдиним мірилом завданої шкоди є сума, виплачена страховиком за погодженням сторін, ігноруючи при цьому фактичну вартість ремонту автомобіля.

Наданий Позивачем Рахунок-наряд СТО «КОЛОРІТ АВТО» № 01/02 на суму 70 600,00 грн є належним та достатнім доказом фактичної вартості відновлювального ремонту.

Відповідач, у свою чергу, висловлює лише голослівні незгоди з цією сумою. Згідно із п. 1 ст. 81 ЦПК, КОЖНА сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, заперечуючи неподання Позивачем висновку судово-товарознавчої або автотоварознавчої експертизи, складеної атестованим судовим експертом, Відповідач, жодним чином, не доводить необхідність подання такого висновку Позивачем.

Більш того, як вказано вище, встановленню підлягає розмір оціненої шкоди, заподіяної внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, яка підлягала відшкодуванню страховиком відповідно до вимог Закону № 1961-IV. Тобто саме на Відповідача покладено обов`язок доказування, що розмір оціненої шкоди є меншим за розмір страхового відшкодування, визначеного за домовленістю.

Позивач не заперечує проти призначення експертизи, якщо Відповідач готовий її оплатити.

Якщо Відповідач не згоден із сумою в Рахунку-наряді або вважає, що вартість ремонту є іншою, процесуальний тягар спростування цього доказу лежить виключно на ньому.

Позивач дійсно вказував на факт перебування автомобіля просто неба на штрафмайданчику, але виключно для пояснення загальної хронології подій та об`єктивної неможливості розпочати ремонт раніше. Відеоматеріали та фотографії, долучені до позовної заяви, надані Суду з метою повної та всебічної демонстрації обставин справи (в тому числі щодо перебування автомобіля як речового доказу на майданчику поліції внаслідок вчинення Відповідачем правопорушення).

Заявлені вимоги про стягнення ґрунтуються виключно на наслідках механічного зіткнення під час ДТП. Дорожньо-транспортна пригода, яка сталася з вини Відповідача, безпосередньо призвела до деформації задньої частини кузова автомобіля Позивача. Саме через цю деформацію пластикова вставка (клапан випуску повітря, що знаходиться в задній частині авто) перестала щільно прилягати до металу, внаслідок чого утворилася щілина. Саме в цю щілину, яка виникла виключно в результаті удару під час ДТП, і просочувалася вода під час перебування авто на штрафмайданчику

Рахунок СТО не містить жодних робіт з усунення наслідків від дощу. Відновлювальні роботи на СТО, заявлені в Рахунку-наряді, були спрямовані саме на виправлення деформації кузова (рихтування та відновлення геометрії), що в результаті відновило щільне прилягання клапана та виключило подальше затікання води.

Тобто СТО усувало наслідки удару (причину), а не наслідки дощу. Відповідачу достатньо було детально ознайомитися з переліком робіт та запчастин у Рахунку-наряді. Цей документ містить вичерпний перелік робіт (заміна пошкоджених елементів кузова, рихтування, фарбування тощо), які є прямим наслідком механічного удару.

У наданому рахунку абсолютно відсутні будь-які позиції, пов`язані з наслідками залиття водою (як-от: «сушка салону», «заміна електроніки через потрапляння вологи», тощо). Отже, усі витрати на ремонт перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку саме з діями Відповідача. Припущення не є доказами.

Відповідач просить суд «критично оцінити рахунок», стверджуючи, що вартість ремонту «могла збільшитися». Проте, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Припущення Відповідача про можливу шкоду від дій (бездіяльності) третіх осіб не підтверджені жодним належним доказом. Отже позиція Відповідача є прямим порушенням принципу змагальності сторін та повністю спростовується практикою Верховного Суду.

У задоволенні клопотання Відповідача про стягнення з Позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 500 (чотири тисячі п`ятсот) грн 00 коп. позивач просить відмовити в повному обсязі у зв`язку з безпідставністю заперечень Відповідача та задоволенням основного позову.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

5. Ухвалою суду від липня 2026 року (а. с.48) було прийнято до провадження та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

6. Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін сторонами не надано.

Сторони скористались правом на подання заяв по суті справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Із матеріалів справи вбачається, що ціна позову в даній справі становить 39022,34 грн., не перебільшує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 x 30 = 99 840 грн), тому справа відноситься до категорії малозначних справ в силу вимог закону.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час та місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом, та зміст спірних правовідносин.

7. Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 транспортний засіб Ford Fiesta за номером НОМЕР_4 01.01.2015 року зареєстрований на ім`я ОСОБА_1 , яка зазначена власником транспортного засобу. (а.с.9-11)

8. Схема огляду місця ДТП від 13.07.2025 року, що підтверджує факт дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 13.07.2025 року о 19:12 на автодорозі «Київ-Суми-Юнаківка» (с. Бобрик, вул. Київська, 76) за участю автомобіля Volkswagen Caddy (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_2 / інз. "SAMBER"), який належить - ОСОБА_1 . До схеми наслідків ДТП долучено фотознімки з отриманими автомобілем Ford Fiesta (д.н.з. НОМЕР_2 пошкодженнями. (а.с.12-25)

9. Згідно постанови від 16.10.2025 року кримінальне провадженняч №12025200470000546 від 14.07.2025 року за ст..286-1 ч.1 КК України закрито за відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.(а.с.28-31)

10. Згідно повідомлення ПАТ «Страхова група «ТАС» від 22.12.2025 року №2938 ОСОБА_5 повідомлено про перерахування належної суми страхового відшкодування в сумі 28377,66 грн. на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування.(а.с.32)

11. Згідно Рахунка-наряду №01/02 на виконання робіт з ремонту транспортного засобу від 12.12.2025 року складеного СТО «КОЛОРІТ АВТО»- вартість ремонту автомобіля Ford Fiesta д.н.з. НОМЕР_2 склала 70600,00 грн.(а.с.33)

12. 04.05.2026 року ОСОБА_3 направив на адресу ОСОБА_2 . Досудову претензію про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою в розмірі 42222,34 грн.(а.с.34-37)

13. Постановою Роменського міськрайонного суду у справі №585/4455/25(провадження №3/585/1477/25) від 25.11.2025 року3 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП , що сталася 13.07.2025 року о 19 год.12 хв. В с.Бобрик по вул.Київській,76.. (а.с.38-39)

14. Згідно повідомлення Роменського РВП ГУНП в Сумській області від 17.11.2025 року на ОСОБА_2 , 1977 р.н. було складено протокол серії ЕПР1 №513075 від 14.11.2025 року за ч.1 ст.130 КУпАП. (а.с.40)

15. Постановою Роменського міськрайонного суду Сумської області №585/4454/25 (провадження №3/585/1476/25) ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнуття у виді 17000 грн штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами терміном на 1 рік. (а.с.41-43)

16. Ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду Сумської області від 06 жовтня 2025 року скасовано арешт накладений ухвалою слідчого судді Роменського міськрайонного суду від 17 липня 2025 року у справі № 585/2711/25 на автомобіль Ford Fiesta, реєстраційний номер НОМЕР_5 , VIN-код НОМЕР_6 , що належить ОСОБА_1 . (а.с.44)

17. Згідно квитанції від 06.08.2026 року ОСОБА_2 сплатив на рахунок ОСОБА_6 грошові кошти -відшкодування шкоди за ДТП від 13.07.2025 року в розмірі 3200,00 грн. (а.с.60)

V. Норми права

18. Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Визначення ст. 16 ЦК України способів захисту цивільних прав та інтересів це забезпечення справедливого неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини третьої ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Відповідно до статті 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Статтею 979 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно п.1.7 ст.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

Відповідно до приписів статей 22, 29 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

VІ. Оцінка Суду.

19. Проаналізувавши обставини справи, оцінивши надані докази за власним переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, кожен окремо та в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик заподіювача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість заподіювача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком заподіювача шкоди замість останнього. За умов, передбачених статтею 38 Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до заподіювача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Відповідно до статті 9 Закону страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.

Відповідно до пункту 2.1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37 Закону), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Потерпілий реалізує право на отримання відшкодування шляхом звернення з позовом до страховика, в якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Аналогічні висновки щодо врегулювання спірних правовідносин викладені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 55/180Пунктом 2.1 статті 2 Закону № 1961-IV передбачено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Вказана норма кореспондується з частиною другою статті 999 ЦК України, якою встановлено, що до відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

У спорах пов`язаних із відшкодуванням шкоди за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону № 1961-IV є спеціальними, а цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35).

Сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі відповідає обов`язок боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника (у договірному зобов`язанні ним є страховик).

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Разом із тим, згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо за рахунок потерпілої особи (її представника), то сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У постанові від 21 березня 2018 року у справі № 569/13697/15-ц (провадження № 61-5424св18) Верховний Суд, залишаючи без змін рішення апеляційного суду, звернув увагу, що позивач підписав заяву про виплату страхового відшкодування і погодився із розміром та способом здійснення страхового відшкодування, який був визначений на той час страховиком відповідно до положень пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV. Однак суд першої інстанції, стягуючи зі страховика на користь позивача різницю між страховою виплатою та розміром шкоди, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із погодженим сторонами розміром страхового відшкодування, дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов`язку такої виплати.

Також у постанові від 10 червня 2020 року у справі №333/2096/17 (провадження № 61-20343св18) Верховний Суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій у частині стягнення зі страховика майнової шкоди, виходив із того, що страховик та потерпілий дійшли згоди про розмір страхового відшкодування, що підтверджено відповідною заявою позивача.

У відзиві на позов відповідач зазначає про те, що заявлена позивачем до стягнення сума не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Суд погоджується із доводами відповідача з огляду на таке.

Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується, що 13 липня 2025 року о 19 год. 12 хв., в с.Бобрик по вулиці Киівській,76, мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Ford Fiesta н.з. НОМЕР_4 (SAMBER) та Volkswagen Caddy н.з. НОМЕР_1 . Внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Згідно постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області усправі №585/4455/25 від 25.11.2025 року зазначена дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм автомобіля Volkswagen Caddy н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 Правил Дорожнього Руху України.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen Caddy н.з. НОМЕР_1 , належний відповідачу, була застрахована АТ «СГ`ТАС»», поліс АТ№5406486 від 02.11.2024 року. Франшиза згідно поліса становить 3200,00 грн.

22 грудня 2025 року АТ «СГ`ТАС»», направило позивачу лист, в якому повідомило, що за результатом проведеного огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування. Про це свідчить подана ОСОБА_1 (позивачем) заява про страхове відшкодування від 237.10.2025 року, згідно якої вона погодилась з тим, що розмір страхового відшкодування складає 28377,66 грн. з вирахуванням франшизи та не наполягала на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. Належна сума страхового відшкодування перерахована на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування (а.с.32).

Згідно Рахунку-Наряду №01/02 на виконання робіт з ремонту транспортного засобу від 12.12.2025 року фактична вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 70600,00 грн., яка включає в себе вартість запасних частин та комплексних ремонтних робіт (а.с.33).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що для приватного права властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19 (провадження № 61-7013св20), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц (провадження № 61-28728сво18), постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).

Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 зазначав, що добросовісність це певний стандарт поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Договір є універсальним регулятором приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Змістом положень частини першої статті 627 ЦК України установлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини першої статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

При цьому згідно з частиною першою статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Виплата страхового відшкодування у розмірі, визначеному домовленістю між потерпілим та страховиком, якщо він є меншим страхової суми (ліміту відповідальності), не створює обов`язку для заподіювача шкоди, який застрахував свою відповідальність відповідно до вимог Закону № 1961-IV, відшкодувати різницю між розміром такого відшкодування та реальним розміром шкоди, заподіяної потерпілому на підставі статті 1194 ЦК України, якщо заподіювач шкоди доведе, що розмір страхового відшкодування, визначений за домовленістю між потерпілим та страховиком, є меншим, ніж розмір оціненої шкоди, яка підлягала виплаті страховою компанією відповідно до пунктів 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі (див. постанову Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 362/3043/18 (провадження № 61- 13063св20) ).

Суд звертає увагу, що на час ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Volkswagen Caddy н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 була застрахована. Водночас, позивачем не враховано, що згідно Полісу АТ№5406486 від 02.11.2024 року, ліміт відповідальності страховика АТ «СГ`ТАС»» за шкоду, заподіяну майну становить 160 000 грн, відтак ліміт відповідальності страховика не перевищує розмір заподіяної позивачеві майнової шкоди.

При цьому, доказів того, що позивач не погоджувався з сумою страхового відшкодування, чи звертався до страховика із заявою про перегляд розміру оцінених матеріальних збитків та нарахованого страхового відшкодування, матеріали справи не містять, як і доказів того, що АТ «СГ`ТАС»» надавав йому відповідь про відмову у розгляді такої заяви.

Крім того, жодного доказу на підтвердження того, що ремонтні роботи транспортного засобу, зазначені в рахунку-Наряді №01/02 від 12.12.2025 року (а.с.33) відповідають пошкодженням автомобіля Ford Fiesta н.з. НОМЕР_4 (SAMBER), отриманим під час ДТП 13.07.2025 року, суду не надано. Матеріали справи не мість жодног документу, в якому б було зафіксовано опис отриманих пошкоджень автомобіля під час ДТП.

Доводи позивча, що автомобіль Ford Fiesta н.з. НОМЕР_4 (SAMBER)перебував під арештом та зберігався на штрафмайданчику до 16.10.2025 року, у звязку з чим отримав додаткові пошкодження. Як стверджує позивач, був залитий дощовими водами, ні чим не підтверджується і суперечить матеріалам справи. Так, відповідно до ухвали слідчого судді Роменсього міськрайонного суду Сумської області від 16.07.2025 року у справі №585/2711/25 місцем зберігання арештованого автомобіля Ford Fiesta н.з. НОМЕР_4 (SAMBER) визначено за місцем проживання ОСОБА_1 (позивачки у цій справі) за місецм її проживання, адреса: АДРЕСА_1 (а.с.44). відповідно відповідальною за належне збереження майна починаючи з 16.07.2025 року була саме позивачка.

Крім того, варто звернути увагу на те, що огляд пошкодженого майна страховою компаніє і позивачкою та узгодження суми страхового відшкодування відбулося 27.10.2025 року, а рахунок -наряд на виконання робіт з ремонту транспортного засобу датований 12.12.2025 року, тобто через 1,5 місяці після узгодження суми страхового відшкодування.

Позивачем не надано доказів, що нею сплачені кошти в сумі 70600,00 грн. саме за ремонт пошкоджень автомобіля Ford Fiesta н.з. НОМЕР_4 (SAMBER) отриманих під час ДТП 13.07.2025 року.

Отже, виходячи з того, що сума матеріального збитку, на момент виплати визначалася між потерпілою особою та страховиком АТ «СГ`ТАС»» ,позивач погодилася з виплатою, не заперечував проти її розміру, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення різниці між сумою для відновлення автомобіля та страховою виплатою.

VІІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

20. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позивач при звернення до суду відповідно до квитанції М2KR- YQL-U1KE від 20.07.2026 року сплатила судовий збір в розмірі 1064,96 грн. (а.с.6) У ,зв`язку з відповою в задоволенні позовних вимог позивача, судовий збір з відповідача не стягується.

21. Щодо витрат на правничу допомогу адвокатів, суд зазначає наступне.

Суд розподіляє судові витрати на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України пропорційно задоволених позовних вимог. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Пунктами 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підтвердження понесених витрат на оплату правничої допомоги відповідач нада: Ордер на надання правничої(правової) допомоги, Договір про надання правничої допомоги від 04.08.2026 року, квитанцію про сплату ОСОБА_2 грошових коштів на користь ОСОБА_7 в сумі 4500,00 гривень. (а.с.61-62)

Враховуючи складність справи, обсяг і складність виконаної адвокатом відповідача роботи ( підготування відзиву на позовну заяву), розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику(повідомлення) сторін, суд вважає, що зазначені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн є неспівмірним з обсягом роботи проробленій адвокатом, у зв`язку з чим з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 2000,00 гривень у відшкодування витрат на правову допомогу.

З цих підстав,

керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 81,141,258-259, 263-265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

У Х В А Л И В :

1. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку, завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,- відмовити в повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на оплату правничої допомоги.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи безпосередньо до Сумського апеляційного суду через єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення його повного тексту.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повне рішення складено 31 серпня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_7 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса АДРЕСА_2 .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Оксана ЄВЛАХ