Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №581/476/26 — Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/476/26

Провадження № 2/581/390/26

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 серпня 2026 року сел. Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області в складі судді Кузьмінського О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

2 липня 2026 року представник позивача звернувся до суду із позовом, мотивуючи вимоги тим, що 28 лютого 2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5349509, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит в сумі 7000 грн. 23 лютого 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» було укладено договір факторингу, згідно з яким до ТОВ «Свеа Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів на підставі укладеного кредитного договору позивач просив стягнути з відповідача виниклу заборгованість на загальну суму 27058,80 грн, з яких 6865,04 грн – заборгованість за основною сумою боргу, 16693,76 грн - заборгованість за відсотками, 3500 грн – заборгованість за пенею (штрафом), а також сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Як вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач ухвалу суду про відкриття провадження у справі, яка була направлена за адресою реєстрації місця проживання, отримав 16 липня 2026 року. В установлений судом 15-денний строк письмовий відзив проти позову з посиланням на докази, якими він обґрунтовується, відповідач до суду не надав.

Від сторін до суду не надходили заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.

28 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір №5349509 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Договір укладено в електронному форматі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». За вказаним договором відповідач отримав позику у розмірі 7000 грн строком на 360 днів шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 та зі сплатою за стандартною процентною ставкою 0,95% в день протягом всього строку кредитування, зазначеному в п. 1.3 договору, зниженою процентною ставкою 0,01% за кожен день користування кредитом та застосовується за певних умов (а.с. 8-16)

Згідно з пунктом 1.5. кредитного договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: стандартна процентна ставка за весь строк кредитування – 2064,7000 % річних. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредитування – 30940 грн ( п. 1.6).

Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.2. кредитного договору суму кредиту товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення договору. Дата надання кредиту: 28 лютого 2025 або 1 березня 2025 року. У випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений у п. 1.3. договору, відлік, якого в даному випадку починається з моменту надання коштів. Новий графік платежів платежів розміщується товариством в особистому кабінеті та/або направляється на електронну адресу клієнта.

Згідно з пунктом 2.4. кредитного договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно пункту 2.1. договору.

Згідно з пунктом 3.1. кредитного договору проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».

Згідно з пунктом 6.3. кредитного договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання (простроченого виконання) клієнтом своїх грошових зобов`язань за договором товариство має право нарахувати, а клієнт зобов`язаний на вимогу товариства сплатити штраф у розмірі 75% від суми невиконаного та/або неналежного виконання грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання. Фактом невиконання та/або неналежного виконання грошових зобов`язань клієнтом є не здійснення ним сплати або сплати не в повному обсязі чергового платежу та/або повернення суми кредиту в строки сплати платежів, встановлені договором.

Пунктом 9.9. договору передбачено, що підписуючи цей договір, клієнт підтвердив, що: перед укладенням цього договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація: а) вказана в ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та розміщена на веб-сайті; б) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст. 9 Закону України "Про споживче кредитування; він ознайомлений з усіма умовами правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», що розміщені на веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися; дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності (а.с. 20-29).

Свої зобов`язання кредитор перед позичальником виконав і надав йому кредитні кошти.

Додатком до договору є паспорт споживчого кредиту, яким визначено інформацію щодо умов кредитування та зазначено, що датою надання інформації є 28 лютого 2025 року та інформація є актуальною до 1 березня 2025 року (а.с. 18).

Згідно з таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5349509 від 28 лютого 2025 року, загальна вартість кредиту складає 28966 грн, з яких: 7000 грн – сума кредиту, 21966 грн – проценти за користування кредитом, розрахунковий період складає 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів. Вказана таблиця також підписана електронним підписом відповідача шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 16 зворот- 17).

Згідно даних інформаційної довідки №1-2302 від 23 лютого 2026 року вбачається, що ТОВ «Універсальні платіжні рішення» як фінансова установа, яка надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, 28 лютого 2025 року о 14:42:16 здійснило перерахування грошових коштів у сумі 7000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с. 31).

Відповідно до інформації №46/12-11/115039/2026/БТ від 19 серпня 2026 року, наданої АТ «Ощадбанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку відкрито банківський рахунок № НОМЕР_2 , який обслуговується за допомогою банківської платіжної картки № НОМЕР_3 , 2 березня 2025 року на банківський рахунок № НОМЕР_2 зараховано грошові кошти у сумі 7000 грн (а.с. 73-75).

Відповідно до наданого ТОВ «Лінеура Україна» розрахунку заборгованості по кредитному договору №5349509 від 28 лютого 2025 року за період з 28 лютого 2025 року по 23 лютого 2026 року за ОСОБА_1 станом на 23 лютого 2026 року непогашений залишок заборгованості складає 27058,80 грн, з яких: 6865,04 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 16693,76 грн - сума заборгованості за відсотками, 3500 грн – штрафні санкції. Також відповідач у вказаний період сплатив 5082,53 грн, які були зараховані на погашення тіла кредиту у розмірі 134,96 грн, відсотків – 4947,57 грн (а.с. 25-30).

23 лютого 2026 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Свеа Фінанс» укладено договір факторингу №01.02-5/26, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «Свеа Фінанс» належне йому право вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору №5349509 (а.с. 31 зворот-35).

Права вимоги переходять до фактора з моменту надходження грошових коштів в повному обсязі в розмірі, визначеному п. 4.1. договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Разом з правами вимоги фактору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав та передбачені цим договором (п. 3.1.3. договору).

З копії платіжної інструкції №10305 від 23 лютого 2026 року вбачається, що ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило ТОВ «Лінеура Україна» 3648000,40 грн плати згідно договору факторингу №01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року (а.с. 35 зворот).

На підтвердження обставини переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №5349509 від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Свеа Фінанс», надано витяг з реєстру боржників до договору факторингу №01.02-5/26 від 23 лютого 2026 року, відповідно до якого загальна заборгованість (сума відступленої грошової вимоги) становить 27058,80 грн, з яких: заборгованість по основному боргу (тіло кредиту) 6865,04 грн, заборгованість за відсотками 16693,76 грн, заборгованість за штрафом 3500 грн (а.с. 36-37).

При вирішенні даного спору суд виходить з наступних положень закону.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з пунктом 12 цієї статті електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 ЦК України).

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов`язанні.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України підставою заміни кредитора у зобов`язанні є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні передбачені статтею 517 ЦК України, згідно якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Згідно зі статтями 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Висновки суду по суті спору.

Судом установлено, що на підставі укладеного кредитного договору відповідач зобов`язався повернути позику, сплатити відсотки та виконати інші обов`язки, передбачені договором, однак свого зобов`язання вчасно не виконав, позику не повернув.

Надалі на підставі укладеного договору факторингу право вимоги про повернення коштів, отриманих в кредит, перейшло до позивача.

Матеріалами справи доводиться, що відповідачем було сплачено за договором 5082,53 грн, ці кошти відповідно до погодженого сторонами пунктом 4.1. договору були зараховані на погашення відсотків – 4947,57 грн та тіла кредиту – 134,96 грн.

Щодо позовних вимог в частині нарахування та стягнення відсотків, суд зазначає наступне.

Умовами укладеного кредитного договору передбачено строк, на який його надано – 360 днів, датою надання кредиту 28 лютого 2025 року або 1 березня 2025 року.

За змістом пункту 2.4 кредитного договору, кредит вважається наданим у день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, визначеними у пункті 2.1 договору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданою АТ «Ощадбанк» платіжною інструкцією №1847659013119 від 2 березня 2025 року, фактичне перерахування коштів у розмірі 7000 грн ОСОБА_1 відбулося 2 березня 2025 року.

Відповідно до пункту 2.2 договору у випадку, якщо товариство здійснює перерахування коштів не у день укладення договору, а у наступні календарні дні, графік платежів підлягає коригуванню шляхом зміщення дати повернення кредиту, враховуючи строк кредитування (кількість днів), зазначений у п. 1.3 Договору, відлік якого починається з моменту надання коштів.

Згідно з пунктом 3.1 договору проценти, що нараховуються за цим договором, є платою за користування кредитом. Нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту за методом «факт/факт».

Аналіз наведених пунктів договору свідчить про те, що обов`язок позичальника зі сплати процентів виникає лише з моменту отримання грошових коштів, оскільки до цього моменту фактична заборгованість за кредитом відсутня, а відповідач позбавлений можливості користуватися коштами кредитора.

Оскільки кошти були надані лише 2 березня 2025 року, суд приходить висновку, що нарахування позивачем процентів за період з 28 лютого 2025 року по 1 березня 2025 року у розмірі 1,40 грн є безпідставним.

З огляду на викладене, початком періоду нарахування процентів та відліку строку користування кредитом є 2 березня 2025 року, у зв`язку з чим заборгованість за процентами за період з 28 лютого 2025 року по 1 березня 2025 року не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу, суд зазначає наступне.

Законом України №2120-ІХ від 15 березня 2022 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності 17 березня 2022 року, Прикінцеві та перехідні положення ЦК України доповнено пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та триває станом на день ухвалення рішення.

З урахуванням вищевикладених положень є необґрунтованими вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 3500 грн, оскільки вони нараховані після 24 лютого 2022 року, тобто під час дії режиму воєнного стану.

Оскільки умови кредитного договору відповідач не виконав своєчасно та належним чином, то суд дійшов висновку про необхідність захисту порушеного права позивача та стягнення з відповідача розміру несплаченої заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 6865,04 грн та відсотків (з вирахуванням суми неправомірно нарахованих відсотків до фактичного отримання грошових коштів у розмірі 1,40 грн) у сумі 16692,36 грн (16693,76 грн – 1,40 грн), а всього 23557,40 грн.

Отже, позов слід задовольнити частково.

Розподіл судових витрат по справі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судові витрати підлягають стягненню пропорційно до задоволеної частини вимог.

Позов задоволено на 87 % (27058,80 грн – 100%, 23557,40 грн – 87%), а значить витрати по сплаті судового збору становлять 2316,29 грн (2662,40 грн – 100%, 2316,29 грн – 87%) та повинні бути стягнуті із відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» виниклу заборгованість за кредитним договором №5349509 від 28 лютого 2025 року у розмірі 23557,40 грн, з яких: 6865,04 грн – прострочена заборгованість за тілом кредиту, 16692,36 грн – прострочена заборгованість за нарахованими відсотками.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2316,29 грн судового збору.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» (м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ 37616221).

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Суддя О. В. Кузьмінський