Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №520/19141/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 серпня 2026 р. справа № 520/19141/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, 73028, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 204150009431 від 12.03.2026 Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про відмову в призначенні пільгової пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області вчинити дії по призначенні та виплаті з 04.03.2026 ОСОБА_1 пільгової пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», врахувавши періоди роботи ОСОБА_1 з 11.10.2017 по 03.03.2026 в стаж, що дає право на призначення пільгової пенсії за вислугу років у відповідності до пункту «е» статті 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 03.03.2026 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я. За принципом екстериторіальності її заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 12.03.2026 року № 204150009431 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з недостатністю спеціального стажу роботи, який станом на 11.10.2017 року становив, за розрахунками відповідача, 22 роки 08 місяців 24 дні при необхідних 26 роках 6 місяцях. Позивачка вважає зазначене рішення протиправним, оскільки, на її думку, відповідачем неправильно застосовано положення законодавства щодо визначення спеціального стажу, а також безпідставно не враховано періоди її роботи з 11.10.2017 року по 03.03.2026 року. У зв`язку з цим позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 12.03.2026 року № 204150009431 та зобов`язати відповідача призначити і виплачувати їй з 04.03.2026 року пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахувавши до спеціального стажу періоди роботи з 11.10.2017 року по 03.03.2026 року.

Ухвалою від 06.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог та зазначив, що рішення від 12.03.2026 року № 204150009431 про відмову у призначенні позивачці пенсії за вислугу років прийнято правомірно, оскільки станом на 11.10.2017 року позивачка не мала необхідного спеціального стажу роботи. За розрахунками відповідача, спеціальний стаж позивачки становить 22 роки 08 місяців 24 дні при необхідних 26 роках 6 місяцях. Також відповідач зазначив, що періоди роботи позивачки після 11.10.2017 року не підлягають зарахуванню до спеціального стажу для визначення права на пенсію за вислугу років. Крім того, відповідач вказав на застосування принципу екстериторіальності під час розгляду заяви позивачки та просив залучити до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, оскільки саме цей орган здійснює пенсійні виплати за місцем проживання позивачки. З огляду на наведене відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що 03.03.2026 року позивачка звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». За принципом екстериторіальності зазначену заяву було передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 12.03.2026 року № 204150009431 позивачці відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років як працівнику охорони здоров`я у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу роботи.

Згідно з розрахунком відповідача, страховий стаж позивачки становить 36 років 02 місяці 17 днів, а спеціальний стаж, що дає право на пенсію за вислугу років станом на 11.10.2017 року, становить 22 роки 08 місяців 24 дні.

Підставою для відмови стало те, що на 11.10.2017 року позивачка не мала необхідного спеціального стажу роботи тривалістю 26 років 6 місяців, який, на думку відповідача, є необхідним для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивачка звернулася до суду, вважаючи, що відповідачем безпідставно не враховано періоди її роботи з 11.10.2017 року по 03.03.2026 року при визначенні спеціального стажу, що дає право на призначення пенсії за вислугу років.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення регулюються, зокрема, Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV та Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення за наявності спеціального стажу роботи, визначеного законом.

Водночас рішенням Конституційного Суду України від 04 червня 2019 року № 2-р/2019 положення пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII у редакції зі змінами, внесеними Законами України № 213-VIII та № 911-VIII, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

У зв`язку з цим з 04 червня 2019 року при вирішенні питання щодо права на пенсію за вислугу років за пунктом «е» статті 55 Закону № 1788-XII підлягає застосуванню зазначена норма у редакції, яка діяла до внесення відповідних змін, тобто без вимоги щодо досягнення певного віку, за умови наявності необхідного спеціального стажу.

Разом з тим Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 2-1, відповідно до якого особам, які на день набрання чинності цим Законом мали вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону № 1788-XII, пенсія за вислугу років призначається за їх зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом № 1788-XII.

Отже, для набуття права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII необхідним є встановлення наявності у особи передбаченого законом спеціального стажу роботи.

Судом установлено, що 03.03.2026 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років.

За принципом екстериторіальності зазначена заява була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області прийнято рішення № 204150009431 від 12.03.2026, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю станом на 11.10.2017 необхідного спеціального стажу роботи.

Згідно з матеріалами пенсійної справи спеціальний стаж позивачки, який враховано відповідачем станом на 11.10.2017, становить 22 роки 08 місяців 24 дні.

Разом з тим позивачка просить зарахувати до спеціального стажу періоди її роботи з 11.10.2017 по 03.03.2026 та на цій підставі призначити їй пенсію за вислугу років.

Таким чином, предметом спору є не лише правильність визначення відповідачем спеціального стажу позивачки станом на 11.10.2017, а й питання правової оцінки періодів роботи позивачки після 11.10.2017 для цілей визначення її права на пенсію за вислугу років.

Суд, оцінюючи правомірність оскаржуваного рішення, виходить з того, що визначальним у цій справі є питання наявності у позивачки необхідного спеціального стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як убачається з матеріалів справи, відповідач при прийнятті рішення № 204150009431 від 12.03.2026 виходив із того, що спеціальний стаж позивачки станом на 11.10.2017 становить 22 роки 08 місяців 24 дні, та дійшов висновку про відсутність у неї необхідного стажу для призначення пенсії за вислугу років.

Разом з тим суд зазначає, що сама по собі відсутність у позивачки необхідної тривалості спеціального стажу саме станом на 11.10.2017 не може бути безумовною підставою для відмови у призначенні пенсії у разі, якщо на момент звернення із заявою про її призначення особа набула необхідного спеціального стажу, а відповідні періоди роботи відповідають установленим законодавством вимогам.

Судом установлено, що позивачка після 11.10.2017 продовжувала працювати на посадах та в установах, які, на її думку, дають право на зарахування відповідних періодів до спеціального стажу. Заяву про призначення пенсії за вислугу років позивачка подала 03.03.2026, тобто після закінчення зазначених періодів роботи.

Відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії, фактично обмежив визначення спеціального стажу позивачки датою 11.10.2017 та не надав належної правової оцінки періодам її роботи після цієї дати, які були зазначені позивачкою у заяві та підтверджуються матеріалами пенсійної справи.

Такий підхід суд вважає передчасним, оскільки для вирішення питання про право особи на пенсію за вислугу років необхідно встановити фактичну тривалість спеціального стажу на момент звернення за призначенням пенсії, із перевіркою кожного спірного періоду роботи на предмет відповідності вимогам законодавства.

При цьому суд не підміняє орган Пенсійного фонду України у здійсненні його дискреційних повноважень щодо обчислення спеціального стажу та призначення пенсії, а тому вважає належним способом захисту порушеного права позивачки визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивачки з урахуванням висновків суду.

Під час повторного розгляду заяви відповідач має надати належну оцінку всім документам, поданим позивачкою, визначити загальну тривалість її спеціального стажу на момент звернення із заявою від 03.03.2026 та перевірити періоди роботи з 11.10.2017 по 03.03.2026 на предмет можливості їх зарахування до спеціального стажу відповідно до вимог чинного законодавства.

Отже, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 204150009431 від 12.03.2026 прийнято без повного з`ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про право позивачки на пенсію за вислугу років, та без належної оцінки всіх періодів роботи, які підлягали дослідженню при розгляді її заяви.

За таких обставин позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення № 204150009431 від 12.03.2026 підлягають задоволенню.

Водночас вимога про безпосереднє зобов`язання відповідача призначити та виплачувати позивачці пенсію за вислугу років з 04.03.2026 не підлягає задоволенню, оскільки питання щодо наявності у позивачки всіх необхідних умов для призначення пенсії, у тому числі достатньої тривалості спеціального стажу з урахуванням спірних періодів роботи, відповідачем належним чином не досліджувалося та не оцінювалося.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту порушеного права позивачки є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно

Щодо доводів відповідача про необхідність залучення до участі у справі як співвідповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, суд зазначає таке.

Як установлено судом, 03.03.2026 позивачка звернулася із заявою про призначення пенсії за вислугу років до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за місцем свого проживання.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який здійснює опрацювання поданих документів та формує електронну пенсійну справу.

У цьому випадку за принципом екстериторіальності заява позивачки від 03.03.2026 була передана для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області за результатами розгляду заяви та поданих документів прийнято рішення № 204150009431 від 12.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років.

Отже, оскаржуване рішення прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області, яке у спірних правовідносинах виступає суб`єктом владних повноважень, рішення якого безпосередньо оскаржується позивачкою.

За таких обставин суд не вбачає правових підстав для висновку про те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є неналежним відповідачем у частині вимоги про визнання протиправним та скасування рішення № 204150009431 від 12.03.2026, оскільки зазначене рішення приймалося не ним, а Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Водночас суд погоджується з доводами відповідача в частині того, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області є органом Пенсійного фонду України за місцем проживання позивачки, до якого вона первісно звернулася із заявою про призначення пенсії.

Разом з тим сам по собі факт подання заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не свідчить про те, що саме цей орган прийняв оскаржуване рішення або здійснював оцінку документів позивачки за результатами розгляду заяви.

Застосування принципу екстериторіальності спрямоване на розмежування функцій щодо прийняття та опрацювання заяви, її розгляду і прийняття рішення, а тому орган, який фактично прийняв рішення про відмову у призначенні пенсії, не може бути звільнений від відповідальності за правомірність такого рішення лише з підстави того, що заява була подана до іншого територіального органу Пенсійного фонду України.

Крім того, відповідно до статті 48 КАС України залучення співвідповідача допускається у разі, якщо позов заявлено не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, або якщо для належного вирішення спору необхідна участь іншої особи як відповідача.

У цій справі предметом безпосереднього оскарження є рішення № 204150009431 від 12.03.2026, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Херсонській області. Відтак саме цей орган є належним відповідачем щодо вимоги про визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Щодо вимоги позивачки про зобов`язання вчинити певні дії суд зазначає, що питання виконання рішення суду та подальшого розгляду заяви позивачки має вирішуватися з урахуванням положень Порядку № 22-1 та розмежування повноважень територіальних органів Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що підстав для обов`язкового залучення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області як співвідповідача саме щодо оскарження рішення № 204150009431 від 12.03.2026 не встановлено.

Доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими та не спростовують того, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області прийняло рішення, правомірність якого є предметом судового контролю у цій справі.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України при оскарженні рішень суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обст

Так, розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, 73028, код ЄДРПОУ 21295057) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 204150009431 від 12.03.2026 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 03.03.2026 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, 73028, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 331,20 (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31 серпня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ