Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №520/4512/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 р. № 520/4512/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області (адреса: вул. Решетилівська, 47, м. Полтава, п/і 36007 код ЄДРПОУ: 45030606) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 19.09.2023 до 15.10.2025;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, у т.ч. одноразової грошової допомоги при звільненні, за період з 19.09.2023 до 15.10.2025 року (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області підготувати та видати ОСОБА_1 грошовий атестат із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі – 2684,00 грн, у 2024 та у 2025 роках – у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік».

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що під час проходження служби в Бюро економічної безпеки України відповідачі неправомірно визначали розмір його грошового забезпечення, застосувавши занижений коефіцієнт посадового окладу та розрахунковий показник прожиткового мінімуму 2102 грн замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України. На його думку, це призвело до заниження посадового окладу та усіх похідних виплат.

Ухвалою суду від 10.03.2026 року прийнято адміністративну справу до розгляду, відкрито спрощене провадження у справі.

Від представника Бюро економічної безпеки України у Полтавській області, до суду надійшов відзив, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог повністю заперечував та зазначив, що грошове забезпечення позивача у період з 19.09.2023 по 15.10.2025 нараховувалося та виплачувалося правомірно із застосуванням прожиткового мінімуму 2102 грн, передбаченого для працівників державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами. З огляду на це, ТУ БЕБ у Полтавській області вважає відсутніми підстави для перерахунку та виплати грошового забезпечення і видачі нового грошового атестата.

Відповідно до ч.5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Територіальному управлінні Бюро економічної безпеки України у Полтавській області з 19 вересня 2023 року на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах, що підтверджується наказом від 18 вересня 2023 року № 37-к/ДСК «Про призначення працівників». Позивачу також було присвоєно спеціальне звання старшого лейтенанта Бюро економічної безпеки України.

Наказом ТУ БЕБ у Полтавській області від 14 жовтня 2025 року № 29-к/ДСК «Про звільнення Євгена СМАЛЯ» позивача звільнено зі служби, останнім днем служби визначено 15 жовтня 2025 року, з одночасним дорученням провести з ним усі належні розрахунки. У період проходження служби відповідач нараховував та виплачував позивачу грошове забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102 грн. Зазначені обставини позивач підтверджує інформацією про нарахування грошового забезпечення за 2023– 2025 роки та грошовим атестатом, виданим при звільненні.

19 лютого 2026 року відповідач листом № АЗ-13/23.14/11-37-26/23.14/11-26/13-26 повідомив позивача про застосований при визначенні його грошового забезпечення розмір прожиткового мінімуму 2102 грн.

Вважаючи такий розрахунок відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати належного грошового забезпечення за період з 19 вересня 2023 року по 15 жовтня 2025 року, зобов`язання провести його перерахунок та виплату з урахуванням відповідних розмірів прожиткового мінімуму за 2023, 2024 та 2025 роки.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 №1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Частинами першою - третьою статті 31 Закону №1150-IX визначено, що заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до пункту 2 Умов та розмірів оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 №1068 (далі Умови №1068) посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 2684 гривень.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

У статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня - 3028 гривень.

Незалежність Бюро економічної безпеки України гарантується визначеними Законом України №1150-ІХ та іншими законами України особливим порядком конкурсного відбору, призначення та звільнення Директора Бюро економічної безпеки України, його заступників, інших працівників, установленим законом порядком фінансування та матеріально- технічного забезпечення Бюро економічної безпеки України.

Однією з гарантій незалежності Бюро економічної безпеки України є створення необхідних умов для діяльності працівників БЕБ, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.

Як зазначалось вище, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: частиною третьою статті 31 Закону №1150-ІХ; пунктом 2 Умов №1068.

Таким чином, спеціальним законом, який врегульовує діяльність БЕБ України, встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даному випадку має місце колізія загальних та спеціальних норм, що врегульовують спірні правовідносини.

При наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм, необхідно керуватися принципом Lex specialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального і спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом Lex specialis derogat generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію (для даної справи) загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальною.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 25 травня 2022 року справа № 120/1196/19-а.

У разі якщо норми нормативних актів рівної юридичної сили містять різні моделі правового регулювання, перевагу при застосуванні слід надавати тій нормі, яка регулює вужче коло суспільних відносин, тобто є спеціальною.

Саме такий підхід застосував Верховний Суд у постановах від 29 січня 2019 року у справі № 807/257/14 та від 25 травня 2022 року справа №120/1 196/19-а. Крім того, про перевагу норм lex specialis над іншими загальними нормами зазначає у своїх рішеннях і Європейський суд з прав людини (пункт 69 рішення у справі «Ніколова проти Болгарії», заява № 7888/03, пункт 15 рішення у справі «Баранкевич проти росії», заява № 10519/03).

Відтак, розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Варто зазначити, що зміни до Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» у частині, яка регламентує розмір окладу у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону України «Про прожитковий мінімум» щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня 2023 року, 01 січня 2024 року, 01 січня 2025 року для цілей визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, немає.

Водночас Закони України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024 та 2025 роки фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальне звання БЕБ, що порушує гарантії незалежності вказаної категорії працівників БЕБ, одна з яких передбачена частиною першою статті 5 Закону № 1150-ІX.

Закони України «Про Державний бюджет України» на 2023, 2024 та 2025 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такі аспекти законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)

Аналогічні правові висновки у подібних правовідносинах висловив Верховний Суд у постановах від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 02 червня 2023 року у справі № 400/4904/21, від 13 липня2023 року у справі №280/1233/22, від 24 липня 2023 року у справі № 280/9563/21, від 25 липня 2023 року у справі №120/2006/22-а, від 26 липня 2023 року у справі №240/2978/22, від 27 липня 2023 року у справі №240/3795/22.

У рішенні від 28 серпня 2020 року №10-p/2020 Конституційний Суд України наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав i гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті 6, частині другій статті 19, статті130 Конституції України.

Виходячи з того, що предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другої статті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27 лютого 2020 року №3-p/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію a6o скасовувати їx, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-a сформувала правовий висновок, згідно з яким, у разі існування неоднозначного aбo множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Таким чином, в порушення вимог частини третьої статті 31 Закону України №1150-ІХ та пункту 2 Умов №1068 відповідачем протиправно у 2023-2025 роках здійснювалась виплата грошового забезпечення позивачу з урахуванням «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні», протиправно застосовано «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні» при формуванні грошового атестату для призначення пенсії позивача, а також протиправно обраховано одноразову грошову допомогу при звільненні з розрахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 2102 грн.

Також суд зазначає, що висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, не є релевантними для вирішення цього спору, оскільки зазначена справа стосувалася визначення базового розміру посадового окладу судді та тлумачення положень статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у взаємозв`язку із законами про Державний бюджет України. Натомість у цій справі спір виник щодо визначення розміру грошового забезпечення осіб, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, правове регулювання якого здійснюється спеціальними нормами статті 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України» та постановою Кабінету Міністрів України № 1068. Відтак, правовідносини, нормативне регулювання та предмет спору у справі № 240/9028/24 є істотно відмінними від спірних правовідносин у цій справі, що виключає можливість механічного застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, тому посилання відповідача на відповідну постанову є необґрунтованим.

На підставі вище викладеного, суд дійшов висновку, що позові вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом визнання протиправною бездіяльності Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 19.09.2023 до 15.10.2025; зобов`язання Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, у т.ч. одноразової грошової допомоги при звільненні, за період з 19.09.2023 до 15.10.2025 року (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

Також суд зазначає, що питання щодо видачі нового грошового атестату є похідним і повинне вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок грошового забезпечення. Відтак, наразі така вимога є передчасною.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із приписами ч.1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області (адреса: вул. Решетилівська, 47, м. Полтава, п/і 36007 код ЄДРПОУ: 45030606) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2023 році у розмірі 2684,00 грн, та у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2023, 2024 та 2025 роки, за період з 19.09.2023 до 15.10.2025.

Зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату належного ОСОБА_1 грошового забезпечення, у т.ч. одноразової грошової допомоги при звільненні, за період з 19.09.2023 до 15.10.2025 року (включно) з урахуванням посадового окладу, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року (2684,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року (3028,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» станом на 01.01.2025 року (3028,00 грн), на відповідний коефіцієнт посадового окладу, з урахуванням раніше проведених виплат.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Мельников Р.В.