Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №520/17865/26 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 серпня 2026 р. справа № 520/17865/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1165/05715 від 19.11.2025 про утримання надміру виплаченої пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області припинити примусове утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 на підставі рішення № 1165/05715 від 19.11.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повернути ОСОБА_1 безпідставно утримані кошти з пенсії за період з 01.01.2026 по дату винесення судового рішення шляхом їх одноразового зарахування (виплати) на поточний пенсійний рахунок позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2025 № 1165/05715 протиправно визначено суму переплати пенсії за період з 01.09.2025 по 30.11.2025 у розмірі 13 205,58 грн та прийнято рішення про її утримання з пенсії. За доводами позивача, відображена в інформаційних системах Пенсійного фонду України за вересень 2025 року сума доходу не свідчить про її працевлаштування, оскільки фактично трудову діяльність вона не здійснювала, а зазначені виплати були пов`язані зі звільненням з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча». Позивач вважає, що в її діях відсутні зловживання або недобросовісна поведінка, які відповідно до частини першої статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є підставою для стягнення надміру виплачених сум пенсії. Зазначене стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.07.2026 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно з яким виклав свої заперечення проти позову, зазначивши про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що 19.11.2025 під час проведення моніторингу інформації щодо працевлаштування позивачки було встановлено наявність відомостей про нарахування їй заробітної плати за вересень 2025 року, при цьому про факт працевлаштування у встановленому порядку позивачка органи Пенсійного фонду України не повідомила. У зв`язку з цим відповідачем визначено переплату пенсії за період з 01.09.2025 по 30.11.2025 у розмірі 13 205,58 грн та прийнято рішення від 19.11.2025 № 1165/05715 про її утримання з пенсії у розмірі 20%, починаючи з 01.01.2026. Також відповідач зазначив, що 14.01.2026 позивачка звернулася із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи, надавши копію наказу від 26.09.2025 № 21-к, після чого їй проведено відповідний перерахунок пенсії. Відповідач вважає рішення про утримання суми переплати правомірним та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Відповідно до ст. 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Суд розглядає справу в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Судом установлено, що позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та з 28.02.2023 отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Пенсію позивачці призначено як непрацюючій особі у розмірі пенсії за віком відповідно до частини другої статті 33 Закону № 1058-IV.

Позивачка перебувала у трудових відносинах із ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», однак у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення Російської Федерації та веденням активних бойових дій у місті Маріуполі дію трудового договору було призупинено. За доводами позивачки, фактично вона трудову діяльність не здійснювала та заробітну плату не отримувала.

26.09.2025 позивачку було звільнено з ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на підставі наказу № 21-к у зв`язку з виходом на пенсію. При звільненні позивачці було нараховано та виплачено відповідні суми, зокрема, вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку.

19.11.2025 під час проведення моніторингу інформації щодо працевлаштування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області встановлено наявність відомостей про нарахування позивачці доходу за вересень 2025 року. У зв`язку з цим відповідачем визначено переплату пенсії за період з 01.09.2025 по 30.11.2025 у розмірі 13 205,58 грн та прийнято рішення № 1165/05715 про утримання зазначеної суми з пенсії позивачки у розмірі 20%, починаючи з 01.01.2026.

14.01.2026 позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи, до якої додала копію наказу від 26.09.2025 № 21-к.

За результатами розгляду заяви позивачці проведено перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи з 27.09.2025, а нараховану доплату до пенсії в сумі 5 582,98 грн виплачено у березні 2026 року.

Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2025 № 1165/05715 про утримання надміру виплаченої пенсії, оскільки відображені в інформаційних системах Пенсійного фонду України за вересень 2025 року суми, на її думку, були виплачені у зв`язку зі звільненням та не свідчать про її працевлаштування чи здійснення трудової діяльності. Зазначене стало підставою для звернення позивачки до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулюються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV загальнообов`язкове державне пенсійне страхування є системою прав, обов`язків і гарантій, яка передбачає надання пенсійного забезпечення за рахунок коштів Пенсійного фонду України, що формуються, зокрема, шляхом сплати страхових внесків.

Згідно з частиною першою статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності, за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Частиною першою статті 33 Закону №1058-IV встановлено розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності.

Водночас, відповідно до частини другої статті 33 Закону №1058-IV непрацюючі особи з інвалідністю II групи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, та особи з інвалідністю III групи за їх вибором мають право на призначення пенсії по інвалідності в розмірі пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону, за наявності визначеного законом страхового стажу.

Таким чином, законодавством безпосередньо пов`язано право відповідної категорії осіб на отримання пенсії по інвалідності у розмірі пенсії за віком із їх статусом як непрацюючої особи.

Судом установлено, що пенсію позивачці призначено з 28.02.2023 відповідно до частини другої статті 33 Закону №1058-IV саме як непрацюючій особі, у розмірі пенсії за віком.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 16 Закону №1058-IV застрахована особа зобов`язана повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду України про зміну даних, що вносяться до її персональної облікової картки, та про обставини, що спричиняють зміну статусу застрахованої особи, протягом десяти днів з моменту їх виникнення.

Отже, законодавством встановлено обов`язок особи повідомляти орган Пенсійного фонду України про обставини, які можуть вплинути на її пенсійне забезпечення.

Питання подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-IV, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі за текстом - Порядок №22-1).

Згідно з пунктом 1.1 розділу I Порядку №22-1 заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України.

Відповідно до пункту 2.5 розділу II Порядку №22-1 у разі працевлаштування або звільнення особи, якій призначено пенсію, така особа протягом десяти днів з дня працевлаштування або звільнення подає органу, що призначає пенсію, відповідну заяву про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску.

При цьому пунктом 2.21 розділу II Порядку №22-1 передбачено, що у разі працевлаштування після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, про дату працевлаштування та вид зайнятості, а у разі звільнення - про дату звільнення.

Таким чином, наведені положення нормативно-правових актів встановлюють обов`язок пенсіонера повідомляти орган Пенсійного фонду України про факт працевлаштування та звільнення, якщо такі обставини мають значення для пенсійного забезпечення.

Разом з тим, саме по собі невиконання такого обов`язку ще не означає автоматичної наявності правових підстав для стягнення будь-якої суми, яка була виплачена пенсіонеру.

Питання повернення надміру виплачених сум пенсій врегульовано статтею 50 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 50 Закону №1058-IV суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Отже, зі змісту наведеної норми вбачається, що закон пов`язує можливість стягнення надміру виплачених сум не з будь-яким фактом переплати як таким, а з конкретними підставами її виникнення.

Такими підставами є: зловживання з боку пенсіонера; подання страхувальником недостовірних даних.

Отже, для правомірного застосування механізму, передбаченого статтею 50 Закону №1058-IV, необхідним є встановлення не лише факту виплати пенсії у більшому розмірі, ніж належало, але й обставин, унаслідок яких така переплата виникла.

При цьому поняття «зловживання» за своїм змістом передбачає недобросовісну поведінку пенсіонера, спрямовану на отримання або збереження пенсійної виплати у розмірі, на який особа не має права.

Водночас, наявність у реєстрі застрахованих осіб відомостей про нарахування особі певної суми доходу сама по собі не є безумовним доказом фактичного здійснення нею трудової діяльності у відповідному місяці.

Для правильного вирішення спору суд має встановити правову природу відповідної виплати, тобто з`ясувати, чи була така виплата заробітною платою за фактично виконану роботу, чи мала інший характер, зокрема була пов`язана з припиненням трудових відносин.

У цьому контексті підлягають врахуванню положення трудового законодавства щодо виплат працівнику при звільненні.

Відповідно до статті 44 Кодексу законів про працю України у випадках, передбачених законодавством, працівникові при припиненні трудового договору виплачується вихідна допомога у визначеному законом розмірі.

Згідно зі статтею 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Отже, сам факт отримання особою коштів у зв`язку з припиненням трудових відносин не свідчить про продовження нею трудової діяльності після припинення фактичного виконання роботи.

Окремо, суд враховує положення статті 13 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якої призупинення дії трудового договору є тимчасовим припиненням роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасовим припиненням працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв`язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін виконувати обов`язки, передбачені трудовим договором.

Таким чином, перебування особи у формальних трудових відносинах із роботодавцем за умови призупинення дії трудового договору не може саме по собі ототожнюватися з фактичним виконанням нею трудової функції та отриманням заробітної плати за виконану роботу.

Також, суд враховує положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відповідно до якого інформація про доходи застрахованих осіб формується та передається до реєстру застрахованих осіб на підставі звітності страхувальників. Відтак відображення певної суми у відповідних інформаційних базах саме по собі потребує оцінки з урахуванням первинних документів, на підставі яких таку суму було нараховано.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

При цьому в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Отже, саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області покладається обов`язок довести правомірність рішення від 19.11.2025 №1165/05715, у тому числі наявність передбачених статтею 50 Закону №1058-IV підстав для утримання з пенсії позивача надміру виплачених коштів.

Як уже було встановлено судом, позивач отримує пенсію по інвалідності з 28.02.2023, призначену відповідно до частини другої статті 33 Закону №1058-IV як непрацюючій особі.

Разом із тим, з 2022 року до моменту звільнення 26.09.2025 позивач фактично не виконувала трудових обов`язків у ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» у зв`язку з призупиненням дії трудового договору.

26.09.2025 позивача звільнено з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

При цьому, судом приймаються до уваги доводи позивача щодо того, що кошти, які були нараховані позивачу у вересні 2025 року, були пов`язані з припиненням трудових відносин та остаточним розрахунком при звільненні.

Відповідачем зазначених обставин не спростовано.

Відповідачем не надано суду належних та достатніх доказів того, що у вересні 2025 року позивач фактично здійснювала трудову діяльність, отримувала заробітну плату за виконану роботу або іншим чином змінила свій статус непрацюючої особи до моменту звільнення.

Водночас, сам факт того, що позивач не повідомила Пенсійний фонд про припинення трудових відносин у десятиденний строк, не доводить наявності зловживання з її боку у розумінні частини першої статті 50 Закону №1058-IV.

Особливо це має значення з огляду на те, що спірна сума була нарахована позивачу саме у зв`язку із завершенням трудових відносин, а не як плата за фактично виконану роботу.

Крім того, 14.01.2026 позивач особисто звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі звільненням з роботи та надала копію наказу від 26.09.2025 №21-к.

За результатами розгляду цієї заяви органом Пенсійного фонду було проведено відповідний перерахунок пенсії з 27.09.2025.

Наведені обставини, на переконання суду, свідчать про те, що позивач не приховувала факт припинення трудових відносин та не вчиняла дій, спрямованих на неправомірне отримання пенсії.

Відтак, відповідачем не доведено необхідної сукупності обставин, які відповідно до частини першої статті 50 Закону №1058-IV дають підстави для стягнення з позивача надміру виплачених сум пенсії.

За таких обставин суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 19.11.2025 №1165/05715 про утримання з пенсії ОСОБА_1 суми переплати є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно, підлягає задоволенню і похідна вимога позивачки про припинення утримання коштів з її пенсії на підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області №1165/05715 від 19.11.2025.

Крім того, з огляду на встановлену судом протиправність зазначеного рішення та безпідставність утримання коштів з пенсії позивачки, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повернути позивачці кошти, які були утримані з її пенсії на підставі рішення №1165/05715 від 19.11.2025.

Водночас, суд не вбачає підстав для визначення конкретного способу такого повернення саме шляхом одноразового зарахування (виплати) коштів на поточний пенсійний рахунок позивачки, оскільки такий спосіб повернення коштів не передбачений судом як необхідний у даних правовідносинах. Відтак, позовна вимога в цій частині підлягає задоволенню частково — в частині зобов`язання відповідача повернути безпідставно утримані кошти, без визначення способу їх повернення шляхом одноразового зарахування (виплати) на поточний пенсійний рахунок.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надане обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності пере законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактично обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляд справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 1165/05715 від 19.11.2025 про утримання надміру виплаченої пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) припинити утримання коштів з пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на підставі рішення № 1165/05715 від 19.11.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) кошти, безпідставно утримані з її пенсії на підставі рішення № 1165/05715 від 19.11.2025.

Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Краматорський р-н, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення у повному обсязі виготовлено 31 серпня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ