Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/1550/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/1550/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1550/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83,м. Одеса, 65107), в якій просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010, з 13.12.2010 по 13.12.2015;

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 184150008703 від 25.09.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати в повному обсязі до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи в російській федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010, з 13.12.2010 по 13.12.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17 вересня 2025року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17.09.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення від 25.09.2025 №184150008703 про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач зазначає, що відповідачем не зараховано до страхового стажу періоди його роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010, з 13.12.2010 по 13.12.2015 виключно з підстав припинення російською федерацією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. На переконання позивача, спірні періоди підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та іншими поданими документами, а припинення дії міжнародних угод після набуття ним відповідного трудового стажу не може бути підставою для його незарахування.

Ухвалою суду від 11 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/1550/26, ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін .

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Відповідач зазначає, що необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV становить 30 років, а необхідний пільговий стаж за Списком №2 — 12 років 6 місяців. За результатами розгляду документів страховий стаж позивача визначено у розмірі 28 років 6 місяців 20 днів, пільговий стаж — 6 років 10 місяців 4 дні. До страхового стажу не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010, з 13.12.2010 по 13.12.2015, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді від 13.03.1992. При цьому відповідач зазначає, що до пільгового стажу роботи зараховано всі періоди.

Також у відзиві відповідач посилається на положення статті 24-1 Закону №1058-IV, Порядку №637 та постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, зазначає, що безпосереднє вирішення питання про призначення пенсії належить до повноважень органів Пенсійного фонду України та суд не повинен втручатися у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Крім того, відповідач заперечує проти стягнення судового збору, посилаючись на положення статті 73 Закону №1058-IV.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 01.03.1989, позивач у періоди з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015 працював на території Російської Федерації.

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії від 06.06.2022 №02-44/1561 ОСОБА_1 у період з 01.04.1993 по 31.12.1994 працював машиністом підйомника по випробуванню свердловин. Згідно з копією наказу від 21.07.1994 №230 «Про атестацію робочих місць» та переліком робочих місць, виробництв, професій і посад із пільговим пенсійним забезпеченням по АТ «Букрос» професія машиніста підйомника по випробуванню свердловин віднесена до професій, робота за якими дає право на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №2.

Згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації м. Нягань від 26.01.2022 №6 позивач з 01.04.1995 по 15.03.1996 працював машиністом А-50 6-го розряду в АТЦ вахтово-експедиційним методом роботи в ЗАТ «Бурова інтернаціональна компанія» — «БІКОМ».

Крім того, згідно з архівною довідкою архівного відділу адміністрації м. Нягань від 26.01.2022 №6/2 про заробітну плату ОСОБА_1 у ЗАТ «БІКОМ» за 1995–1996 роки із нарахованої заробітної плати проводилися відрахування до Пенсійного фонду російської федерації.

Відповідно до довідки від 23.12.2015 №376 ОСОБА_1 у період з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015 працював в АТ «Білоруське УПНП і КРС» майстром по ремонту свердловин (капітальному, підземному), безпосередньо зайнятим на роботах з підземного та капітального ремонту свердловин.

17.09.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої, зокрема, додав трудову книжку серії НОМЕР_1 , довідку від 06.06.2022 №02-44/1561, довідку від 23.12.2015 №376 та архівні довідки архівного відділу адміністрації м. Нягань.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 17.09.2025 прийнято рішення №184150008703 від 25.09.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу — не менше 30 років. Страховий стаж позивача згідно із рішенням становить 28 років 6 місяців 20 днів.

У рішенні зазначається, що:

Страховий стаж становить 28 років 6 місяців 20 днів.

Пільговий стаж відповідно пункту 2 частини другої статті 114 Закону становить 6 років 10 місяців 4 дні.

Результати розгляду документів, додатних до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010, з 13.12.2010 по 13.12.2015 згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 01.03.1989, оскільки з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року.

Враховуючи вищевикладене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №184150008703 від 25.09.2025 (далі — Рішення) про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу — 30 років. У Рішенні також зазначено, що до пільгового стажу роботи зараховано всі періоди, а дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату, — 04.12.2029.

Позивач вважає рішення протиправним, тому звертається з цим позовом до суду, за захистом порушених прав та інтересів зі сторони суб`єкта владних повноважень.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення» від 25.04.2024 №3674-IX Закон №1058-IV доповнено статтею 24-1 щодо періодів трудової діяльності за межами України, які зараховуються до страхового стажу. Згідно з частиною першою статті 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 5-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності з 1 січня 1992 року до дня набрання чинності Законом України від 25.04.2024 №3674-IX за межами України в державах, які входили до складу колишнього Союзу РСР, зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

З оскаржуваного рішення суд вбачає, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015 з посиланням виключно на те, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.

Згідно із записами №№5-11, 22-26 трудової книжки серії НОМЕР_1 від 01.03.1989 позивач працював у періоди з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015. Жодних зауважень щодо правильності оформлення записів трудової книжки за ці періоди відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.

Статтею 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Із урахуванням того, що спірні періоди роботи набуті позивачем на території російської федерації, при вирішенні спору суд враховує положення Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994, ратифікованої Законом України від 11.07.1995 №290/95-ВР, яка підписана, зокрема, Урядами України та російської федерації.

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

Статтею 4 вказаної Угоди передбачено, зокрема, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, яка діяла у період набуття позивачем спірного трудового стажу, передбачено наступне.

Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1).

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу (ст. 6).

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (ст. 8).

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11).

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13).

Отже, наведеними положеннями міжнародних угод було передбачено врахування трудового стажу, набутого на території держав-учасниць, при встановленні права на пенсію, у тому числі пенсію на пільгових умовах.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

З огляду на зміст наведених вище положень нормативно-правових актів, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 22 федерального закону №167-Ф3 від 15.12.2001р. «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013р. передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.

Таким чином, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалася така діяльність.

При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески.

Відсутність у територіального органу ПФУ можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території російської федерації, не може бути підставою для відмови у реалізації його права на пенсійне забезпечення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Отже, суд відхиляє доводи відповідача про те, що позивачка не підтвердила страховий стаж

При цьому матеріали справи містять трудову книжку позивача, уточнюючі та архівні довідки, а архівною довідкою від 26.01.2022 №6/2 підтверджено проведення відрахувань до Пенсійного фонду російської федерації за період роботи в ЗАТ «БІКОМ». Інших підстав для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу, крім припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992, в оскаржуваному рішенні не наведено.

Щодо посилань відповідача у відзиві на постанову Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 суд зазначає, що в оскаржуваному рішенні від 25.09.2025 №184150008703 відсутні висновки про неподання позивачем документів, передбачених вказаною постановою. Єдиною наведеною у Рішенні підставою для незарахування спірних періодів роботи є припинення російською федерацією участі в Угоді від 13.03.1992.

Щодо посилання відповідача на припинення з 01.01.2023 участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 суд зазначає, що спірні періоди роботи позивача були набуті до припинення дії відповідних міжнародних угод.

У період набуття позивачем спірного трудового стажу відповідні міжнародні угоди були чинними та передбачали врахування трудового стажу, набутого на території держав-учасниць, при вирішенні питання пенсійного забезпечення.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору суд зазначає, що припинення дії відповідних Угод означає припинення породження ними зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище осіб, які виникли в результаті їх виконання. Відтак відповідні положення підлягають врахуванню при оцінці стажу роботи позивача, набутого в період їх чинності.

Суд наголошує, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Працюючи за межами України, позивач мав легітимні очікування щодо врахування набутого ним трудового стажу при пенсійному забезпеченні.

Тож припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992, так само як і вихід України з цієї Угоди, саме по собі не є достатньою підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів роботи позивача, оскільки такий стаж набутий до припинення дії відповідних міжнародних домовленостей.

Інших підстав для незарахування позивачу спірних періодів трудової діяльності до страхового стажу відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено.

Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж та подані на його підтвердження документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу лише з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

За таких обставин суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області під час прийняття рішення від 25.09.2025 №184150008703 протиправно не зараховано до страхового стажу позивача періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015, які підтверджуються записами трудової книжки серії НОМЕР_1 та наявними у матеріалах справи документами. Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 №184150008703 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2025 суд зазначає таке.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, призначає пенсії та забезпечує фінансування їх виплати. Отже, безпосереднє вирішення питання про призначення пенсії, визначення її розміру та проведення відповідних розрахунків належить до повноважень органів Пенсійного фонду України.

Разом із тим наділення пенсійного органу відповідними повноваженнями саме по собі не свідчить про їх дискреційний характер, оскільки за наявності всіх передбачених законом умов орган Пенсійного фонду України зобов`язаний прийняти рішення про призначення пенсії.

У цій справі суд дійшов висновку про протиправність незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015. Водночас оскаржуваним рішенням пільговий стаж позивача визначено у розмірі 6 років 10 місяців 4 дні, а у відзиві відповідач зазначає, що до пільгового стажу роботи зараховано всі періоди. Отже, для вирішення питання про наявність у позивача всіх передбачених пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV умов необхідне повторне опрацювання всіх матеріалів пенсійної справи.

Водночас у межах розгляду цієї адміністративної справи судом не здійснюється остаточний розрахунок загальної тривалості страхового та пільгового стажу позивача, розміру пенсійної виплати та інших показників, необхідних для призначення пенсії. Здійснення таких розрахунків потребує опрацювання всіх матеріалів пенсійної справи та належить до компетенції органу Пенсійного фонду України.

Оскільки оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії від 25.09.2025 №184150008703 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області за результатами розгляду заяви позивача від 17.09.2025, належним способом захисту порушеного права позивача є скасування зазначеного рішення, зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди роботи та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду.

Отже, позовна вимога про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2025 задоволенню не підлягає.

Правову позицію, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, у зв`язку з чим належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії на пільгових умовах, а не зобов`язання відповідача призначити таку пенсію позивачу, висловлено Верховним Судом у постанові від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 72694515).

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як убачається з матеріалів справи, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується квитанцією про сплату №8569-2874-3194-6065 від 10.03.2026.

Вирішення питання про розподіл судових витрат здійснюється судом за результатами розгляду справи в порядку, встановленому статтею 139 КАС України, та не залежить від наявності у прохальній частині позовної заяви окремої вимоги про їх стягнення.

Враховуючи часткове задоволення позову та те, що спір виник унаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області протиправного рішення від 25.09.2025 №184150008703, а часткове задоволення позовних вимог у цій справі зумовлене обранням судом належного способу захисту порушеного права в частині вимоги про безпосереднє призначення пенсії, суд доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених витрат зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн. Доводи відповідача про неможливість стягнення судового збору не впливають на встановлений статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України порядок розподілу судових витрат.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання відмови протиправною, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періодів роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.09.2025 №184150008703 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи на території російської федерації з 01.01.1992 по 01.04.1995, з 01.04.1995 по 20.03.1996, з 23.04.2008 по 12.12.2010 та з 13.12.2010 по 13.12.2015 та повторно розглянути його заяву від 17.09.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти за результатами повторного розгляду відповідне рішення.

У задоволенні позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 17.09.2025 — відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець