Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/67/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/67/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/67/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_1 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2019 року по 18.07.2022 року та період з 19.07.2022 року по 12.12.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20.04.2019 року по 18.07.2022 року та період з 19.07.2022 року по 12.12.2024 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. Наказом командира військової частини від 19.04.2019 №84 його звільнено з військової служби, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення .

На виконання цього рішення відповідач 30.12.2022 виплатив позивачу 6 244,31 грн, а 12.12.2024 - 77 856,84 грн. Загальна сума несвоєчасно виплаченої індексації становить 84 101,15 грн.Позивач вважає, що остаточний розрахунок при звільненні завершено лише 12.12.2024, тому відповідно до статей 116, 117 Кодексу законів про працю України відповідач зобов`язаний виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку.

Ухвалою суду від 09.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/67/25 , розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

23.01.2025 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначив, що порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України регулюється спеціальним законодавством, а під час проходження позивачем служби військова частина діяла відповідно до чинних на той час нормативно-правових актів.

Також відповідач послався на те, що всі суми, які вважав належними позивачу на день звільнення, були виплачені, а додаткові суми індексації перераховані на виконання судового рішення. На думку відповідача, вимога за статтею 117 КЗпП України є необґрунтованою, оскільки між сторонами існував спір про розмір належних виплат, а конкретну суму середнього заробітку позивач не визначив.

Крім того, відповідач просив у разі задоволення позову застосувати принцип співмірності, оскільки можливий розмір середнього заробітку істотно перевищує суму несвоєчасно виплаченої індексації.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України та наказом командира військової частини від 19.04.2019 №84 був виключений зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення з 19.04.2019.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2022 у справі №480/11341/21 встановлено право позивача на виплату індексації грошового забезпечення у належному розмірі. На виконання цього рішення 30.12.2022 позивачу перераховано 6 244,31 грн, а 12.12.2024 - 77 856,84 грн.

Обставини, установлені рішенням суду у справі №480/11341/21, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України повторному доказуванню не підлягають.

Правовідносини щодо проходження військової служби регулюються спеціальним законодавством. Водночас спеціальним законодавством не врегульовано питання відповідальності військової частини за несвоєчасне проведення остаточного розрахунку з військовослужбовцем під час звільнення.

За відсутності спеціального правового регулювання до таких правовідносин субсидіарно застосовуються положення статей 116 та 117 КЗпП України. Застосування цих норм не означає поширення на військовослужбовців усього законодавства про працю, а спрямоване на заповнення прогалини щодо відповідальності за затримку остаточного розрахунку.

Відповідно до статті 116 КЗпП України виплата всіх сум, що належать працівникові від підприємства, установи чи організації, проводиться в день звільнення. У разі спору про розмір належних сум роботодавець у встановлений строк зобов`язаний виплатити неоспорювану ним суму.

Під належними звільненій особі сумами слід розуміти всі виплати, право на які вона мала станом на день звільнення відповідно до законодавства. Індексація грошового забезпечення є державною гарантією та складовою грошового забезпечення військовослужбовця, тому її несвоєчасна виплата після звільнення свідчить про непроведення повного остаточного розрахунку.

Та обставина, що розмір індексації був визначений та виплачений на виконання судового рішення, не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Судове рішення не створило нового права позивача на індексацію, а підтвердило право, яке існувало під час проходження служби та на день виключення зі списків особового складу.

Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що за наявності спору про розмір належних звільненій особі сум роботодавець сплачує відповідне відшкодування, якщо спір вирішено на користь цієї особи. Тому доводи відповідача про наявність попереднього спору не виключають застосування статті 117 КЗпП України.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу 19.04.2019, першим днем затримки остаточного розрахунку є 20.04.2019.

Остаточну виплату індексації проведено 12.12.2024. Отже, фактична затримка тривала до 11.12.2024 включно. Водночас упродовж цього періоду законодавче регулювання статті 117 КЗпП України було змінено.

До 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України передбачала виплату середнього заробітку за весь час затримки до дня фактичного розрахунку без обмеження такого періоду шістьма місяцями.

З 19.07.2022 стаття 117 КЗпП України діє у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, відповідно до якої середній заробіток виплачується за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.11.2025 у справі №306/2708/23 зазначила, що до правовідносин, які виникли до 19.07.2022 і продовжилися після цієї дати, попередня редакція статті 117 КЗпП України застосовується до 18.07.2022 включно, а з 19.07.2022 застосовується нова редакція із шестимісячним обмеженням.

Отже, у цій справі період, за який може бути нараховане відшкодування, складається з двох частин:

– з 20.04.2019 по 18.07.2022 включно — 1186 календарних днів за попередньою редакцією статті 117 КЗпП України;

– з 19.07.2022 по 19.01.2023 включно — у межах шестимісячного строку, установленого чинною редакцією статті 117 КЗпП України.

Тому позовна вимога про нарахування середнього заробітку за період після 19.01.2023 задоволенню не підлягає.

Порядок обчислення середньої заробітної плати визначений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Відповідно до пункту 2 Порядку №100 середня заробітна плата в інших випадках її збереження обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбулася подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Оскільки позивача виключено зі списків особового складу у квітні 2019 року, розрахунковими місяцями для визначення середньоденного грошового забезпечення є лютий та березень 2019 року.

У наданих суду матеріалах відсутня довідка про склад і розмір грошового забезпечення позивача за лютий та березень 2019 року, кількість календарних днів, що беруться до розрахунку, а також спеціально визначений відповідно до Порядку №100 середньоденний розмір грошового забезпечення.

У матеріалах справи також відсутні повні відомості про загальний розмір усіх виплат, належних позивачу при звільненні, без яких неможливо визначити частку несвоєчасно виплаченої суми у загальному розмірі належних виплат.

Водночас саме відповідач є розпорядником первинних фінансових документів, необхідних для відповідного розрахунку. Неподання цих відомостей не може позбавляти позивача права на передбачене законом відшкодування.

Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23, відповідно до якого відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, має компенсаційний, а не каральний характер.

Шестимісячне обмеження встановлює максимальну тривалість відповідальності після 19.07.2022, однак не виключає оцінки співмірності відшкодування з урахуванням конкретних обставин справи. Принципи розумності, справедливості та пропорційності підлягають застосуванню до всього розрахункового розміру відшкодування.

Під час визначення співмірного розміру виплати необхідно врахувати розмір простроченої заборгованості, тривалість її невиплати, поведінку сторін, імовірні майнові втрати позивача та співвідношення між несвоєчасно виплаченою сумою і загальним розміром виплат, належних при звільненні.

У цій справі сума несвоєчасно виплаченої індексації становить 84 101,15 грн. Тому під час розрахунку відповідач повинен визначити її частку у загальному розмірі всіх виплат, які належали позивачу при звільненні, з урахуванням сум, виплачених на виконання рішення суду.

Розрахунковий розмір середнього заробітку має бути визначений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення позивача, обчисленого за лютий та березень 2019 року відповідно до Порядку №100, на кількість календарних днів установленого судом періоду затримки.

Після цього до розрахункового розміру підлягає застосуванню частка несвоєчасно виплаченої індексації у загальному розмірі належних позивачу при звільненні виплат.

За таких обставин належним та ефективним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов`язання провести нарахування і виплату середнього заробітку за визначені судом періоди відповідно до Порядку №100 і з урахуванням принципу співмірності.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї бездіяльності покладається на відповідача.

Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Отже, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 20.04.2019 по 18.07.2022 включно та за період з 19.07.2022 по 19.01.2023 включно, обчислений відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100, виходячи з грошового забезпечення за лютий та березень 2019 року, із застосуванням принципу співмірності шляхом визначення частки несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення у сумі 84 101,15 грн у загальному розмірі всіх виплат, належних позивачу при звільненні.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець