Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/8609/24 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/8609/24

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/8609/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), через свого представника звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43,м. Суми,Сумська область,40009), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10,м. Львів, 79016), в якій просить:

- рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.05.2024 № 959230806488 визнати протиправним, скасувавши зазначене рішення;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи в Харківській виправній колонії № 43 з 04.04.1996 по 24.11.2006;

- зобов`язати Головне управління пенсійного фонду України в Сумській області зробити перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з 18.02.2010 з зарахуванням періоду роботи до страхового стажу з 04.04.1996 по 24.11.2006.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач у період з 04.04.1996 по 24.11.2006 відбував покарання у Харківській виправній колонії №43 та під час відбування покарання був працевлаштований. 24.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004, та просив врахувати до страхового стажу період з 04.04.1996 по 24.11.2006. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.05.2024 №959230806488 у перерахунку пенсії відмовлено. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, посилаючись на те, що надані ним довідки Харківської виправної колонії №43 підтверджують факт працевлаштування та період відбування покарання, а ненарахування та несплата страхових внесків відбулися не з його вини.

Ухвалою суду від 07.10.2024 відкрито провадження у справі.

Представник Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень зазначив, що до заяви від 24.05.2024 позивачем додано довідку Харківської виправної колонії №43 від 06.03.2024 №5/9/1-88-ФМ-24 про відбування покарання з 04.04.1996 по 24.11.2006, у якій зазначено, що на всі виплати страхові внески не нараховувались та до Пенсійного фонду України не перераховувались. Також відповідач посилається на відсутність документів, що підтверджують факт звільнення з роботи, та зазначає, що до 01.01.2004 час роботи засуджених у період відбування покарання до трудового стажу не зараховувався, а з 01.01.2004 такий період може бути зарахований за умови сплати страхових внесків.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що довідками Харківської виправної колонії №43 підтверджується працевлаштування позивача під час відбування покарання і закінчення відповідного періоду 24.11.2006. Також вказав, що обов`язок щодо нарахування та сплати страхових внесків покладено на страхувальника-роботодавця, а працівник не може нести негативні наслідки у зв`язку з неналежним виконанням роботодавцем такого обов`язку.

Дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Сумській області як одержувач пенсії за віком з 2010 року.

У період з 04.04.1996 по 24.11.2006 позивач відбував покарання у Харківській виправній колонії №43.

Відповідно до довідки Харківської виправної колонії №43 від 10.04.2009 позивач під час відбування покарання був працевлаштований: з 22.02.1997 у бригаді №172 на посаді полірувальника; з 17.06.2002 у бригаді №44 на посаді жерстянника; з 04.06.2005 у бригаді №31 на посаді контролера якості; з 27.06.2006 у бригаді №91 на посаді картонажника.

Згідно з довідкою Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 06.03.2024 №5/9/1-88-ФМ-24 за період з квітня 1996 року по листопад 2006 року позивачу нараховувалась заробітна плата. Загальна сума нарахованого заробітку за вказаний період становить 2658,01 грн. У цій же довідці зазначено, що на всі виплати страхові внески не нараховувались та до Пенсійного фонду України не перераховувались.

24.05.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною страхового стажу, набутого до 01.01.2004, та просив врахувати стаж з 04.04.1996 по 24.11.2006. До заяви, зокрема, додано довідку від 06.03.2024 №5/9/1-88-ФМ-24.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви рішенням від 31.05.2024 №959230806488 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії. У рішенні зазначено, що заявником не надано документів, які підтверджують факт звільнення з роботи. Крім того, пенсійним органом враховано відомості довідки Харківської виправної колонії №43 про те, що страхові внески на виплати не нараховувались та до Пенсійного фонду України не перераховувались.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначаються Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом «а» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Водночас до 01.01.2004 порядок виконання покарання у виді позбавлення волі регулювався Виправно-трудовим кодексом України від 23.12.1970 №3325-VII.

Відповідно до статті 50 цього Кодексу час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі до трудового стажу не зараховувався, крім випадків, спеціально передбачених у законі.

01.01.2004 набрав чинності Кримінально-виконавчий кодекс України.

Приписами статті 122 Кримінально-виконавчого кодексу України у редакції, що діяла у спірний період, передбачено, що засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, а час роботи засуджених у період відбування ними покарання у виді позбавлення волі зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії за умови сплати страхових внесків.

Відповідно до пункту 12.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, період роботи засуджених зараховується до стажу роботи за умови підтвердження платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами щодо поштових переказів, іншими документами про сплату страхових внесків (за наявності), установи виконання покарань із зазначенням відомостей про те, що особа підлягала загальнообов`язковому страхуванню, або про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Отже, починаючи з 01.01.2004 встановлено можливість зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду роботи засуджених під час відбування покарання у відповідному закладі позбавлення волі за наявності сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу відповідною довідкою; 2) сплата особою страхових внесків протягом такого періоду.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №211/3009/17 та від 11.12.2018 у справі №326/1422/16-а (2-а/326/40/2016).

З огляду на наведене спірний період з 04.04.1996 по 24.11.2006 охоплює періоди, правове регулювання яких є різним.

Щодо періоду з 04.04.1996 по 31.12.2003 суд зазначає, що у цей час діяли положення Виправно-трудового кодексу України, відповідно до яких час роботи засуджених у період відбування покарання у виді позбавлення волі до трудового стажу не зараховувався, крім випадків, спеціально передбачених законом. Доказів наявності такого випадку матеріали справи не містять.

Щодо періоду з 01.01.2004 по 24.11.2006 суд зазначає, що наданими позивачем документами підтверджується його працевлаштування під час відбування покарання. Разом з тим довідкою Державної установи «Харківська виправна колонія (№43)» від 06.03.2024 №5/9/1-88-ФМ-24 прямо підтверджено, що на всі виплати страхові внески не нараховувались та до Пенсійного фонду України не перераховувались. Інших доказів сплати страхових внесків за цей період матеріали справи не містять.

За таких обставин відсутня одна з обов`язкових умов для зарахування часу роботи засудженого під час відбування покарання до страхового стажу, а саме сплата страхових внесків.

Доводи позивача про те, що ненарахування та несплата страхових внесків відбулися не з його вини, суд не приймає, оскільки у спірних правовідносинах застосуванню підлягають спеціальні норми, якими зарахування роботи в`язнів до страхового стажу прямо поставлено у залежність від сплати страхових внесків.

Наведені позивачем обставини щодо підтвердження факту працевлаштування та закінчення періоду відбування покарання не спростовують встановленої відсутності сплати страхових внесків та не є достатньою правовою підставою для зарахування спірного періоду до страхового стажу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.05.2024 №959230806488 про відмову у перерахунку пенсії прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства, а підстави для його скасування відсутні.

Оскільки позовна вимога про зарахування до страхового стажу періоду роботи з 04.04.1996 по 24.11.2006 задоволенню не підлягає, відсутні також підстави для задоволення похідної позовної вимоги про здійснення перерахунку пенсії за віком з 18.02.2010 із зарахуванням вказаного періоду.

Відтак, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат на користь позивача відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець