Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/1099/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/1099/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/1099/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (площа Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область,88000), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.02.2026 за №184250008833 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із недосягненням пенсійного віку;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах (список №2), у відповідності до п. "б" ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дня її звернення з заявою про призначення пенсії, тобто з 29.01.2026, провести нарахування та виплату призначеної пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2026 позивачка звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.02.2026 №184250008833 їй відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на недосягнення 55-річного віку, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV. Позивачка вважає, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до змін, внесених Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Ухвалою суду від 23.02.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/1099/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що з 01.01.2018 правовідносини щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV, відповідно до якої обов`язковою умовою призначення такої пенсії за Списком №2 є досягнення 55-річного віку. На думку відповідача, Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 не змінює правового регулювання, встановленого Законом №1058-IV.

Разом з тим у відзиві відповідач підтвердив, що на дату звернення страховий стаж позивачки становив 31 рік 00 місяців 18 днів, пільговий стаж за Списком №1 - 3 роки 05 місяців 13 днів, за Списком №2 - 9 років 02 місяці 27 днів, а до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності згідно з поданими документами.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29.01.2026 вона звернулася із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. На день звернення її вік становив 53 роки 4 місяці 16 днів.

Заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке рішенням від 06.02.2026 №184250008833 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 55-річного пенсійного віку.

В оскаржуваному рішенні визначено страховий стаж позивачки тривалістю 31 рік 00 місяців 18 днів та пільговий стаж загальною тривалістю 12 років 08 місяців 10 днів, з яких за Списком №1 - 3 роки 05 місяців 13 днів, за Списком №2 - 9 років 02 місяці 27 днів. У рішенні також зазначено, що за результатами розгляду поданих документів до розрахунку страхового та пільгового стажу враховано всі періоди трудової діяльності.

Крім того, з форми РС-право, що міститься у пенсійній справі, вбачається, що пільгові періоди роботи за Списком №2 обліковуються починаючи з 30.06.1990, тобто до 01.04.2015. У цій же формі в розділі стажу, що дає право на зниження пенсійного віку, за показником «Робота за списком №2» визначено 12 років 08 місяців 09 днів та зниження пенсійного віку на 5 років.

Отже, між сторонами відсутній спір щодо факту роботи позивачки на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці, правильності документального підтвердження відповідних періодів та наявності необхідного загального страхового стажу. Предметом спору є виключно правове питання щодо віку, з якого позивачка має право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ від 05.11.1991 (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).

Згідно із пунктом "б" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.

У подальшому, Законом № 213-VIII, який набув чинності 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом б статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам, з 50 років до 55 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), що доповнив Закон № 1058-ІV розділом XIV-1, який містить пункт 2 частини другої статті 114 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.".

Вказана норма застосовується з 01.10.2017 року.

Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсії за віком на пільгових умовах почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом б статті 13 Закону № 1788-XII у редакції Закону № 213-VIII від 02.03.2015 року та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року у редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

При цьому, правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до зазначених законів були повністю ідентичними.

Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року № 213-VIII.

Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом № 213-VIII (пункт 1 рішення).

Згідно із пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти б - г статті 54 Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до вищенаведеного, суд констатує, що з 23.01.2020 року існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт б статті 13 Закону №1788-XII в редакції згідно із Рішенням Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 року, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV від 09.07.2003 року в редакції Закону № 2148-VIII від 03.10.2017 року.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років, зокрема щодо позивача.

Водночас, Закон України від 03.10.2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що містить ідентичні правові норми щодо збільшення пенсійного віку, на предмет конституційності не перевірявся.

Згідно із частиною першою статті 92 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" (далі - Закон № 2136-VIII) юридичну позицію Конституційний Суд викладає у мотивувальній та/або резолютивній частині рішення, висновку.

Конституційний Суд України в рішенні від 8 червня 2016 року у справі № 4-рп/2016 зауважив, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, не можуть бути прийняті в аналогічній редакції, оскільки рішення Конституційного Суду України є "обов`язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені" (частина друга статті 150 Конституції України). Повторне запровадження правового регулювання, яке Конституційний Суд України визнав неконституційним, дає підстави стверджувати про порушення конституційних приписів, згідно з якими закони та інші нормативно-правові акти ухвалюються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України, пункт 7 рішення № 4-рп/2016).

З огляду на вищенаведене, правова норма, яка регулює правовідносини аналогічно нормі, що визнана Конституційним Судом України неконституційною, або дублює таку правову норму (незалежно від періоду її прийняття та виду нормативного акту, в якому вона втілена), не підлягає застосуванню. У такому разі суд застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

Висновок у рішенні Конституційного Суду України у справі № 4-рп/2016 зроблений з урахуванням вимог частини 2 статті 150 Конституції України в редакції, чинній на момент прийняття рішення № 4-рп/2016, яка є тотожною статті 151-2 Конституції України у редакції на час розгляду справи та статті 8 Конституції України.

Водночас висновок, сформований у пункті 7 рішення № 4-рп/2016, застосовується судом з урахуванням обставин справ та вимог статті 151-2 Конституції України.

Згідно із частиною першою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У пункті 3.1 рішення № 1-р/2020 від 23.01.2020 наголошено, що за юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (абзац другий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини рішення від 27 лютого 2018 року № 1-р/2018). Відповідно до змісту статті 8 Конституції України, розвиваючи практику Конституційного Суду України, верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій державної влади.

Також у пункті 4.4. мотивувальної частини Рішення від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.

У контексті предмету спору Конституційним Судом України визнані неконституційними положення щодо підвищення віку виходу на пенсію для пільгових категорій осіб та згідно з пунктом 2 резолютивної частині Рішення КСУ № 1-р/2020 зазначені положення втрачають чинність з дня ухвалення цього Рішення (тобто з 23 січня 2020 року).

У пункті третьому резолютивної частини рішення КСУ від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 викладена юридична позиція щодо порядку виконання цього Рішення, а саме: застосуванню підлягають положення Закону № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Згідно із частиною другою статті 8 Закону "Про Конституційний Суд України" з метою захисту та відновлення прав особи Суд розглядає питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) акта (його окремих положень), який утратив чинність, але продовжує застосовуватись до правовідносин, що виникли під час його чинності.

У третьому пункті Рішення № 1-р/2020 визначено порядок його виконання щодо тих осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року (набрання чинності Законом № 213-VIII) на посадах, визначених у вказаних нормах.

Таким чином, Конституційний Суд в Рішенні № 1-р/2020 визначив спосіб захисту та відновлення прав осіб, що зазнали їх порушення у зв`язку з ухваленням Закону № 213-VIII.

Суд наголошує, що припис акта, визнаний неконституційним Конституційним Судом України із змістовних підстав більше не може бути застосованим під час розгляду справ судами з мотивів його суперечності Конституції України.

Водночас, у контексті предмету спору юридична позиція, викладена в Рішенні Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, застосовується також при оцінці змін до Закону № 1058-IV, які регламентують спірні правовідносини та рішення відповідачів.

Отже, відповідно до вищевикладеного на противагу викладеному у спірному рішенні висновку відповідача про необхідність досягнення позивачем 55 років, суд зазначає, що до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015, були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015, та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії.

Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.

Згідно із п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 № 13-1) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку.

З матеріалів пенсійної справи вбачається, що позивачка працювала на роботах, віднесених до Списку №2, до 01.04.2015. Відтак вона належить до кола осіб, щодо яких відповідно до пункту 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 підлягає застосуванню стаття 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Наведений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20, відповідно до якої за наявності неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи у сфері пенсійного забезпечення органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, найбільш сприятливий для особи.

За приписами статей 12, 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII жінки, зайняті повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, мають право на пенсію після досягнення 50 років за наявності не менше 20 років стажу роботи, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Жінкам, які мають не менше половини такого спеціального стажу, пенсія призначається зі зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на один рік за кожні два роки такої роботи.

У пенсійній справі самим пенсійним органом у формі РС-право визначено стаж, що дає право на зниження пенсійного віку за показником «Робота за списком №2», тривалістю 12 років 08 місяців 09 днів та зниження пенсійного віку на 5 років. Тому за цим розрахунком право на пенсію за пільговими умовами виникає після досягнення 50-річного віку.

Водночас навіть якщо виходити лише з окремо визначеного в оскаржуваному рішенні стажу роботи за Списком №2 тривалістю 9 років 02 місяці 27 днів, такий стаж містить чотири повні дворічні періоди, а отже відповідно до статей 12, 13 Закону №1788-XII дає право на зменшення 55-річного віку на чотири роки - до 51 року. Таким чином, за будь-якого із наведених способів обчислення встановлений відповідачем вік позивачки 53 роки 4 місяці 16 днів перевищує мінімальний вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до Закону №1788-XII.

Страховий стаж позивачки становить 31 рік 00 місяців 18 днів, тобто перевищує передбачені пунктом «б» статті 13 Закону №1788-XII 20 років. Відповідач не заперечує належності та достатності поданих документів, а в оскаржуваному рішенні прямо зазначено, що до розрахунку страхового та пільгового стажу враховані всі періоди роботи.

За таких обставин посилання відповідача на недосягнення позивачкою 55-річного віку як на підставу відмови у призначенні пенсії ґрунтується виключно на застосуванні пункту 2 частини другої статті 114 Закону №1058-IV без урахування юридичних наслідків Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 та є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо та пропорційно.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення відповідно до частини другої цієї статті покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності застосування до позивачки виключно вікового критерію, встановленого статтею 114 Закону №1058-IV, за наявності підстав для застосування більш сприятливого правового регулювання, відновленого Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020.

Стосовно способу захисту суд ураховує, що відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує його вирішити питання з урахуванням правової оцінки суду. Водночас якщо для прийняття рішення виконані всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає дискреції, суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

У цій справі відповідачем уже встановлено страховий та пільговий стаж позивачки, до розрахунку враховано всі подані періоди трудової діяльності, а єдиною юридичною перешкодою для призначення пенсії визначено недосягнення 55-річного віку. Після застосування належної норми права інших обставин, які потребували б додаткової оцінки пенсійним органом, матеріали справи не містять. Отже, зобов`язання відповідача призначити пенсію не є втручанням у дискреційні повноваження, а становить ефективний спосіб відновлення порушеного права.

Наведений підхід узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23, від 18.09.2024 у справі №240/6201/23 та від 16.10.2024 у справі №140/14380/23.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадку, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Оскільки позивачка звернулася із заявою 29.01.2026 та просить призначити пенсію саме з цієї дати, пенсія підлягає призначенню з 29.01.2026.

Отже, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним і скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.02.2026 №184250008833 та зобов`язання цього управління призначити ОСОБА_1 з 29.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону №1788-XII у редакції до внесення змін Законом №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачкою при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1331,20 грн, який підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 06.02.2026 №184250008833 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 з 29.01.2026 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, провести її нарахування та виплату.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець