Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/7855/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/7855/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/7855/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, у якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 31.07.2025 №056350012193 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 в частині не зарахування до страхового стажу періодів роботи з 07.08.1981 по 28.10.1981, 24.01.1984 по 13.03.1984, з 15.03.1984 по 26.02.1992 з 05.03.1992 по 15.06.1994, з 01.07.1999 по 30.09.1999;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати до страхового стражу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.08.1981 по 28.10.1981, з 24.01.1984 по 13.03.1984, з 15.03.1984 по 26.02.1992 з 05.03.1992 по 15.06.1994, з 01.07.1999 по 30.09.1999.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.07.2025 №056350012193 йому відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю страхового стажу. Пенсійним органом визначено страховий стаж у розмірі 3 роки 4 місяці 25 днів та не зараховано спірні періоди роботи, зазначені у трудовій книжці НОМЕР_1 , з тієї підстави, що на її титульній сторінці дата народження власника зазначена не повністю. На переконання позивача, такий формальний недолік оформлення трудової книжки не стосується достовірності записів про його трудову діяльність та не може мати наслідком втрату набутого трудового стажу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями даний позов розподілено судді Глазьку С.М.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позовну заяву позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/7855/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечувало. Відповідач зазначив, що на момент звернення вік позивача становив 62 роки 5 місяців 11 днів, а страховий стаж - 3 роки 4 місяці 25 днів. Спірні періоди не зараховано через неповне зазначення дати народження на титульному аркуші трудової книжки; для їх зарахування, на думку відповідача, необхідно подати уточнюючі довідки, видані на підставі первинних документів.

Відповідачем - ГУ ПФУ у Львівській області, подано відзив на позовну заяву.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №394/2026 від 19.05.2026 та наказу в.о. голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 №24-ОС, розпорядженням керівника апарату №2758 від 29.05.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/7855/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвалою суду від 12.06.2026 справу № 480/7855/25 прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.07.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 31.07.2025 №056350012193 у призначенні пенсії за віком відмовлено. У рішенні зазначено, що пенсійний вік відповідно до статті 26 Закону №1058-IV становить 60 років, вік заявника - 62 роки 5 місяців 11 днів, необхідний страховий стаж - 30 років, а страховий стаж, визначений пенсійним органом, становить 3 роки 4 місяці 25 днів.

Єдиною зазначеною в оскаржуваному рішенні підставою незарахування спірних періодів роботи за трудовою книжкою НОМЕР_1 є те, що на титульній сторінці дата народження власника вказана не повністю. При цьому в самому рішенні відповідач зазначив, що у трудовій книжці вказано лише рік народження «1965».

Разом із тим безпосереднім дослідженням копії трудової книжки НОМЕР_1 судом установлено, що на її титульній сторінці у графі «Дата рождения» зазначено саме «1963», а не «1965». Отже, оскаржуване рішення у цій частині містить фактичну помилку. Зазначений у трудовій книжці рік народження збігається з роком народження позивача за паспортом та іншими матеріалами справи - 12.02.1963. Число та місяць народження на титульному аркуші трудової книжки дійсно не зазначені.

Трудова книжка НОМЕР_1 оформлена на ім`я ОСОБА_1 та містить послідовні записи про його трудову діяльність, зокрема: з 07.08.1981 по 28.10.1981 - робота слюсарем з ремонту автомобілів; з 24.01.1984 по 13.03.1984 - робота слюсарем з ремонту автомобілів у ДП «Артемівське АТП»; з 15.03.1984 по 26.02.1992 - робота слюсарем з ремонту автомобілів в Артемівській філії з подальшою реорганізацією підприємства; з 05.03.1992 по 15.06.1994 - робота слюсарем у кооперативі «Кристал»; з 01.07.1999 по 30.09.1999 - робота постачальником в «Артемпром-снаб САЛТ». Записи містять дати прийняття та звільнення, посилання на накази, підписи відповідальних осіб та відбитки печаток.

Таким чином, спір між сторонами фактично стосується не змісту записів про роботу, не тривалості зазначених у трудовій книжці періодів і не достовірності відповідних записів, а виключно достатності ідентифікаційних відомостей на титульному аркуші трудової книжки.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Оскільки трудова книжка позивача була заповнена 06.07.1981, до порядку її первинного оформлення підлягає застосуванню Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162), а не Інструкція №58 від 29.07.1993, яка була прийнята пізніше.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше проводилося адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносилися відомості про працівника, у тому числі прізвище, ім`я, по батькові та дата народження, а також відомості про прийняття на роботу, переведення та звільнення.

Пунктами 2.10-2.11 Інструкції №162 передбачалося, що відомості про працівника записуються на першій сторінці трудової книжки, а прізвище, ім`я, по батькові та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження.

Водночас обов`язок щодо правильного оформлення трудової книжки покладався не на працівника, а на адміністрацію підприємства. Відповідно до пункту 18 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 06.09.1973 №656 відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, їх облік, зберігання та видачу несли спеціально уповноважені особи підприємства, установи чи організації.

Отже, недолік первинного заповнення титульного аркуша трудової книжки, допущений роботодавцем у 1981 році, сам по собі не може покладати негативні наслідки на працівника та позбавляти його права на врахування фактично набутого трудового стажу.

Аналогічний підхід неодноразово висловлював Верховний Суд. Так, у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення роботодавцем документів, а неналежне ведення трудової книжки з вини адміністрації не може бути підставою для позбавлення особи права на соціальний захист. У постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а та від 09.08.2019 у справі №654/890/17 Верховний Суд виходив із того, що формальні недоліки оформлення трудової книжки не можуть нівелювати підтверджений факт трудової діяльності.

Суд також враховує, що пункт 3 Порядку №637 передбачає подання додаткових документів у разі відсутності необхідних записів або неправильності чи неточності записів саме про періоди роботи. У цій справі відповідач не встановив недостовірності жодного запису про прийняття позивача на роботу, його посаду, підприємство, дату звільнення чи реквізити наказів. Відтак вимога подати уточнюючі довідки щодо кожного спірного періоду виключно через відсутність числа та місяця народження на титульному аркуші не відповідає змісту та меті Порядку №637.

Більше того, матеріали справи дозволяють однозначно ідентифікувати власника трудової книжки. На титульному аркуші зазначено прізвище, ім`я та по батькові позивача, а рік народження - 1963 - збігається з паспортними даними. Послідовність записів про трудову діяльність, військову службу та подальшу роботу не містить відомостей, які б давали обґрунтовані підстави вважати, що трудова книжка належить іншій особі.

Окремо суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні відповідач помилково зазначив, ніби на титульному аркуші трудової книжки вказано рік народження «1965». Фактично у трудовій книжці зазначено «1963». Така невідповідність свідчить, що висновок про необхідність відхилення всіх записів трудової книжки зроблено без належного дослідження самого документа.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1 працівник органу Пенсійного фонду під час прийняття документів ідентифікує заявника, перевіряє зміст та належне оформлення документів і відповідність зазначених у них відомостей про особу паспортним даним, а за необхідності повідомляє про необхідність дооформлення документів. Крім того, частина третя статті 44 Закону №1058-IV надає органам Пенсійного фонду право вимагати необхідні документи та перевіряти обґрунтованість їх видачі й достовірність поданих відомостей.

За таких обставин перекладення на позивача обов`язку отримати уточнюючі довідки щодо всіх періодів роботи, зокрема від підприємств, що знаходились на території, яка нині є тимчасово окупованою, без наявності обґрунтованих сумнівів у самих записах про трудову діяльність, є проявом надмірного формалізму.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача. При цьому суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, крім випадків, установлених цією нормою.

ГУ ПФУ у Львівській області не довело, що трудова книжка НОМЕР_1 належить іншій особі, не спростувало достовірність конкретних записів про спірні періоди роботи та не навело інших підстав для їх неврахування. Тому відсутність на титульному аркуші числа та місяця народження не є достатньою і пропорційною підставою для виключення зі страхового стажу всіх належно оформлених періодів трудової діяльності позивача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що періоди роботи з 07.08.1981 по 28.10.1981, з 24.01.1984 по 13.03.1984, з 15.03.1984 по 26.02.1992, з 05.03.1992 по 15.06.1994 та з 01.07.1999 по 30.09.1999 підтверджені трудовою книжкою НОМЕР_1 та підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає наступне.

Оскаржуване рішення від 31.07.2025 №056350012193 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності. Саме цей орган сформував висновок про неврахування спірних періодів. Тому належним суб`єктом, на якого має бути покладено обов`язок усунути встановлене порушення в межах прийнятого ним рішення, є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Заявлена до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області вимога про зарахування спірних періодів у наведеному формулюванні задоволенню не підлягає, оскільки саме ГУ ПФУ у Львівській області розглядало заяву від 23.07.2025 та прийняло оскаржуваний індивідуальний акт. Водночас відповідно до частини другої статті 9 та статті 245 КАС України суд з метою ефективного захисту порушеного права може обрати спосіб захисту, який забезпечує реальне усунення встановленого порушення.

Оскільки позов не містить вимоги про безпосереднє призначення пенсії, суд не вирішує у цій справі питання про остаточну тривалість страхового стажу позивача та наявність у нього права на пенсію на конкретну дату. Правова оцінка суду стосується виключно правомірності незарахування зазначених у позові періодів роботи.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом скасування оскаржуваного рішення в частині незарахування спірних періодів та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ці періоди до страхового стажу позивача.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Водночас суд враховує, що часткове задоволення у цій справі зумовлене визначенням належного суб`єкта виконання та способу захисту, тоді як основна правова вимога позивача щодо протиправності незарахування спірних періодів визнана обґрунтованою.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачем судового збору у розмірі 968,96 грн. Оскільки спір виник унаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправного в оскарженій частині рішення, зазначена сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань саме цього відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 31.07.2025 №056350012193 в частині незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 07.08.1981 по 28.10.1981, з 24.01.1984 по 13.03.1984, з 15.03.1984 по 26.02.1992, з 05.03.1992 по 15.06.1994 та з 01.07.1999 по 30.09.1999.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 07.08.1981 по 28.10.1981, з 24.01.1984 по 13.03.1984, з 15.03.1984 по 26.02.1992, з 05.03.1992 по 15.06.1994 та з 01.07.1999 по 30.09.1999.

У задоволенні позовної вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про зобов`язання зарахувати зазначені періоди до страхового стажу - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області судовий збір у розмірі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець