Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/1957/25 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/1957/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1957/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, в якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.01.2025 №183450034272;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити зарахування до стажу роботи позивача періоди роботи з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1989 р. в районах Крайньої Півночі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати періоди роботи з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1989 р. в районах Крайньої Півночі в пільговому обчисленні (один рік як один рік і шість місяців);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.01.2025 позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи було передано для розгляду Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області, яким 08.01.2025 прийнято рішення №183450034272 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Позивач вважає протиправним незарахування до страхового стажу періодів роботи з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020, підтверджених трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.06.1989, а також вважає, що зазначені періоди роботи в районах Крайньої Півночі підлягають пільговому обчисленню з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців.

Ухвалою суду від 25.03.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження по справі № 480/1957/25, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №957/2025 від 13 грудня 2025 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 08.01.2026 №4-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_2 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №183 від 13.01.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/1957/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Воловику С.В.

Ухвалою суду від 15.01.2026 прийнято справу №480/1957/25 до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

На підставі Указу Президента України "Про призначення судді" №164/2026 від 24 лютого 2026 року та наказу голови Сумського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 №11-ОС "Про відрахування зі штату суду ОСОБА_3 у зв`язку з призначенням на посаду судді Шостого апеляційного адміністративного суду", на підставі розпорядження керівника апарату №1334 від 03.03.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судової справ №480/1957/25.

Справа розподілена автоматизованою системою документообігу суду судді Кунець О.М.

Ухвалою суду від 04.03.2026 прийнято справу №480/1957/25 до провадження, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачі подали відзиви на позовну заяву, у яких позовні вимоги не визнали та просили відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області у відзиві позовні вимоги не визнало та зазначило, що 01.01.2025 ОСОБА_1 звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка за принципом екстериторіальності була розглянута цим управлінням. За результатами розгляду заяви та поданих документів 08.01.2025 прийнято рішення №183450034272 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Відповідач послався на те, що після припинення участі України та російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991, а тому підстав для врахування спірних періодів роботи позивача у 2000-2020 роках немає.

Щодо пільгового обчислення стажу роботи в районах Крайньої Півночі Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зазначило, що таке обчислення провадиться на підставі трудової книжки, письмового трудового договору або довідки, в яких зазначено період роботи у відповідних районах та користування пільгами, передбаченими нормативно-правовими актами колишнього СРСР. Також відповідач послався на те, що за періоди роботи після 01.01.2004 особами, яким пенсія призначається відповідно до міжнародних договорів, додатково подається інформація відповідних фондів держав-учасниць таких договорів про сплату страхових внесків.

З огляду на наведене Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає оскаржуване рішення правомірним та просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, надаючи суду матеріали пенсійної справи, зазначило, що пенсійний вік відповідно до статті 26 Закону №1058-IV становить 60 років, вік заявника на дату звернення - 56 років 11 місяців, необхідний страховий стаж - 35 років, а страховий стаж, визначений за наданими документами, - 15 років 08 місяців 11 днів. До страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1986 по 10.06.1994, а також періоди роботи на території російської федерації з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.06.1989, посилаючись на припинення участі російської федерації в Угоді від 13.03.1992 та на зарахування за запропонованим Пенсійним фондом порядком лише періодів роботи (служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1989 у ній містяться записи про трудову діяльність позивача, зокрема у спірні періоди з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018 та з 11.02.2019 по 02.10.2020 на території російської федерації в районах Крайньої Півночі.

До заяви про призначення пенсії позивачем були подані документи, на підставі яких органом Пенсійного фонду сформовано електронну пенсійну справу та здійснено розрахунок страхового стажу.

Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивача.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.01.2025 №183450034272 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. У зазначеному рішенні вказано, що вік заявника становить 56 років 11 місяців, пенсійний вік, визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», - 60 років, необхідний страховий стаж - 35 років, а страховий стаж позивача визначено у розмірі 15 років 08 місяців 11 днів.

До страхового стажу позивача не зараховано:

- період навчання з 01.09.1986 по 10.06.1994, згідно диплому НОМЕР_2 від 01.07.1994, оскільки перетинається з періодом роботи та періодом проходження військової служби. Для зарахування необхідно долучити довідку про період та форму навчання видану на підставі первинних документів;

- періоди роботи на території російської федерації з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1989.

Не погодившись з даним рішенням відповідача, позивач через свого представника звернувся з позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1 Закону України Про пенсійне забезпечення громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, який набрав чинності 01.01.2004.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами ч. 2 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Також, ч. 4 ст. 24 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що до набрання чинності Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а саме до 01.01.2004, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу, в порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.2004.

При цьому статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637).

Згідно з п. 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Щодо зарахування до страхового стажу періоду роботи з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020, в російській федерації.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України Про пенсійне забезпечення, яка визначає види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, - до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно з приписами статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок № 637, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 1-2 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Згідно пункту 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів випливає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, показань свідків.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1989 позивач у спірні періоди з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018 та з 11.02.2019 по 02.10.2020 здійснював трудову діяльність на території російської федерації в районах Крайньої Півночі.

Статтею 4 Закону №1058-IV передбачено, що законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається, серед іншого, з міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Із урахуванням того, що спірний період роботи здобутий позивачем на території рф, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Угоди про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудящих-мігрантів від 15.04.1994р., ратифікованої Законом України від 11.07.1995р. №290/95-ВР, яка підписана, зокрема, Урядами рф та України.

Відповідно до ст. 1 Угоди ця Угода регулює основні напрями співробітництва Сторін у галузі трудової діяльності та соціального захисту осіб (далі працівники) і членів їхніх сімей, які постійно проживають на території однієї з держав Сторін і провадять свою трудову діяльність на підприємствах, в установах, організаціях усіх форм власності (далі роботодавці або наймачі) на території іншої держави Сторін відповідно до законодавства Сторони працевлаштування.

Статтею 4 вказаної Угоди передбачено, зокрема, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

У разі остаточного виїзду трудівника-мігранта зі Сторони працевлаштування роботодавець (наймач) видає йому довідку або інший документ, який містить відомості про тривалість роботи та заробітну плату помісячно.

За змістом статті 9 Угоди питання пенсійного забезпечення працівників і членів їхніх сімей регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року або (і) двосторонніми угодами.

Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року діяла у період набуття позивачем спірного трудового стажу та передбачала, зокрема, такі правила пенсійного забезпечення.

Пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають (стаття 1).

Статтею 3 Угоди передбачено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами.

Призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу (ст. 6).

Органи, що здійснюють пенсійне забезпечення в державах - учасницях Угоди, співпрацюють між собою у порядку, який визначається угодою між їхнім центральними органами (ст. 8).

Необхідні для пенсійного забезпечення документи, видані у належному порядку на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав і держав, що входили до складу СРСР або до 1 грудня 1991 року, приймаються на території держав учасниць Співдружності без легалізації (стаття 11).

Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають (стаття 13).

Отже, цією Угодою визначено стаж, який підлягає безумовному врахуванню при визначенні розміру пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

З огляду на зміст наведених вище положень нормативно-правових актів, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць здійснюється за законодавством держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 22 федерального закону №167-Ф3 від 15.12.2001р. «Про обов`язкове пенсійне страхування в російській федерації» страхувальники по відношенню до застрахованих осіб з числа іноземних громадян або осіб без громадянства, які тимчасово проживають на території російської федерації, а також іноземні громадяни та особи без громадянства які тимчасово перебувають на території російської федерації, сплачують страхові внески по тарифу, встановленому діючим Федеральним законом для громадян російської федерації на фінансування страхової частини трудових (страхових) пенсій, незалежно від року народження вказаних застрахованих осіб.

Пунктом 1 статті 11 федерального закону російської федерації №400-ФЗ від 28.12.2013р. передбачено, що в страховий стаж включаються періоди роботи або іншої діяльності, які виконуються на території російської федерації при умові, що за ці періоди нараховувались і сплачувались страхові внески в пенсійний фонд російської федерації.

Таким чином, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалася така діяльність.

При цьому, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку, у свою чергу, нараховувалися страхові внески.

Відсутність у територіального органу ПФУ можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на території російської федерації, не може бути підставою для відмови у реалізації його права на пенсійне забезпечення.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку сплати страхових внесків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а (2а/208/245/16).

Отже, суд відхиляє доводи відповідачів про те, що позивач не підтвердив страховий стаж за спірні періоди відомостями індивідуального (персоніфікованого) обліку та не надав доказів сплати страхових внесків за ці періоди до Пенсійного фонду російської федерації.

Також суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що з 01 cічня 2023 року російська федерація в односторонньому порядку припинила участь в Угоді, тому на осіб, які працювали в російській федерації після 01 січня 1992 року, не поширюються норми Угоди щодо врахування при призначенні /перерахунку пенсії стажу роботи та заробітку на її території.

У періоди роботи позивача відповідні міжнародні угоди були чинними та передбачали врахування при пенсійному забезпеченні трудового стажу, набутого на території держав-учасниць.

При цьому суд зазначає, що за наявності чинних, у період роботи позивача, положень Угоди, що передбачали відповідне право, позивач не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.

Також суд зазначає, що в силу пункту 2 статті 13 Угоди пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Тож, припинення участі РФ в Угоді, так само, як і прийняття постанови Кабінетом Міністрів України від 29.11.2022 №1328 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення", не є підставою для відмови в обчисленні стажу роботи позивача, адже такий стаж ним набутий до ухвалення відповідних рішень.

Інших підстав для незарахування позивачу спірного періоду трудової діяльності до страхового стажу відповідачем у спірному рішенні не наведено.

Крім того, суд зауважує, що набутий позивачем трудовий стаж не повинен піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв`язку з військовою агресією РФ припинено співробітництво з країною-агресором.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право позивача на призначення / перерахунок пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

За таких обставин суд доходить висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області при прийнятті рішення від 08.01.2025 №183450034272 протиправно не зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018 та з 11.02.2019 по 02.10.2020, підтверджені записами трудової книжки НОМЕР_1 від 21.06.1989.

Щодо зарахування спірних періодів роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні (один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців).

Відмовляючи у пільговому обчисленні спірних періодів роботи позивача в районах Крайньої Півночі, відповідачі виходили, зокрема, з припинення участі російської федерації та України в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а також із необхідності документального підтвердження права на відповідні пільги.

Відповідно до пункту 5 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV період роботи до 1 січня 1991 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 1 січня 1991 року.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих у таких районах, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року №148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року», а також Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».

Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими відповідними нормативно-правовими актами.

Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що як документи про стаж за період роботи на Крайній Півночі чи в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, можуть подаватися договори або інші документи, що підтверджують право працівника на пільги, передбачені для осіб, які працювали у відповідних районах.

Пунктом 3 Порядку №637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на які поширювалася дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10 листопада 1967 року.

Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року було передбачено, що працівникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і місцевості, прирівняні до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави за умови укладення трудових договорів на роботу в цих районах на строк п`ять років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, один рік роботи зараховується за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, що дає право на пенсію за віком і по інвалідності. Ця пільга надавалася також особам, які прибули у відповідні райони за власним бажанням та уклали строковий трудовий договір.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 вересня 1967 року тривалість трудового договору, що давала право на зазначені пільги, була скорочена до трьох років для працівників, які прибули на роботу в райони Крайньої Півночі та прирівняні до них місцевості з інших місцевостей країни.

Пунктом 3 постанови Ради Міністрів СРСР від 10 лютого 1960 року №148 передбачено, що після 1 березня 1960 року кожний рік роботи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях зараховується за один рік і шість місяців при обчисленні стажу для отримання пенсії за віком і по інвалідності.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу I Інструкції про порядок надання пільг особам, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, затвердженої постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Президії ВЦРПС від 16.12.1967 №530/П-28, пільги, встановлені Указами Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року та від 26 вересня 1967 року, надавалися всім робітникам і службовцям, у тому числі місцевим жителям та іншим особам, прийнятим на роботу на місці, державних, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, розташованих у районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях.

Пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1960 року, з урахуванням змін та доповнень, внесених Указом від 26 вересня 1967 року, надавалися незалежно від наявності письмового строкового трудового договору.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що достатньою та необхідною правовою підставою для обчислення стажу роботи особи в районах Крайньої Півночі та прирівняних до них місцевостях із застосуванням пільгового коефіцієнта один рік за один рік і шість місяців є документальне підтвердження стажу роботи у відповідних місцевостях та поширення на особу у період такої роботи передбачених законодавством пільг. Основним документом, який підтверджує факт роботи, є трудова книжка; такі обставини можуть підтверджуватися й іншими документами, зокрема архівною довідкою.

Для обчислення пільгового стажу при роботі в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них, достатнім є один із таких документів: трудова книжка, письмовий трудовий договір або довідка, в якій зазначено період відповідної роботи. Надання сукупності всіх перелічених документів не вимагається.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2018 у справі №173/637/17, від 03.07.2018 у справі №302/662/17-а, від 25.09.2018 у справі №554/1723/17 та від 21.08.2019 у справі №750/1717/16-а.

Згідно зі статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають, а статтею 6 цієї Угоди передбачалося врахування для встановлення права на пенсію, у тому числі на пільгових умовах і за вислугу років, трудового стажу, набутого на території держав-учасниць.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, яка діяла у періоди роботи позивача на території російської федерації, трудовий стаж, включаючи стаж, що обчислюється у пільговому порядку, та стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами, а обчислення стажу здійснюється згідно із законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність.

Отже, стаж, набутий на території держави-учасниці відповідних угод, враховується при встановленні права на пенсію та її обчисленні, при цьому правила обчислення стажу визначаються законодавством Сторони, на території якої здійснювалася трудова діяльність.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» постановлено вийти із зазначеної Угоди. Водночас статтею 13 Угоди передбачалося, що пенсійні права громадян держав-учасниць, які виникли відповідно до положень Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України: до події або факту застосовується той закон чи інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, припинення участі України чи російської федерації у відповідних міжнародних угодах саме по собі не може бути підставою для позбавлення позивача пенсійних прав, сформованих у періоди, коли ці угоди були чинними, оскільки спірний стаж набуто до прийняття відповідних рішень про вихід з угод.

Оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 21.06.1989 містить записи, що підтверджують роботу позивача у спірні періоди з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018 та з 11.02.2019 по 02.10.2020 в районах Крайньої Півночі, суд вважає, що зазначені періоди підлягають врахуванню у пільговому обчисленні з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням установлених обставин та наведеного правового регулювання рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.01.2025 №183450034272 у частині незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу та неврахування їх у пільговому обчисленні є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Крім того у даному спорі суд не обраховує загальний стаж роботи позивача, що виключає можливість зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію, оскільки в межах розгляду даної адміністративної справи судом не досліджувалось питання наявності у позивача загального трудового стажу, а обов`язковою передумовою призначення пенсії є наявність визначеного законом загального стажу.

Таким чином, з урахуванням дискреційних повноважень органу Пенсійного фонду щодо прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких пенсія призначається або приймається рішення про відмову в її призначенні, належним способом захисту порушеного права є зобов`язання

Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки та висновків суду.

А відтак позовна вимога про безпосереднє зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком задоволенню не підлягає.

Правову позицію про те, що вирішення питання призначення пенсії належить до виключної компетенції Пенсійного фонду України, у зв`язку з чим належним способом судового захисту є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду, а не безпосереднє зобов`язання призначити пенсію, висловлено Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, часткове задоволення позову та те, що спір виник унаслідок прийняття Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області протиправного рішення від 08.01.2025 №183450034272, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань цього відповідача судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.01.2025 №183450034272 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 18.03.2000 по 19.12.2005, з 21.04.2007 по 30.09.2013, з 01.10.2013 по 28.09.2018, з 11.02.2019 по 02.10.2020 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 21.06.1989, а також зарахувати зазначені періоди роботи в районах Крайньої Півночі у пільговому обчисленні з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.01.2025 про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду та прийняти за результатами повторного розгляду відповідне рішення.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець