Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/22/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/22/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/22/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 16 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 16 лютого 2017 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 16 лютого 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 16 лютого 2017 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/22/26. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 . За твердженням позивача, за період з 16.02.2017 по 28.02.2018 належна йому індексація грошового забезпечення не була нарахована та виплачена у належному розмірі.

Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідного нарахування із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів. Листом від 08.11.2025 відповідач надав довідку про розміри грошового забезпечення, з якої, за доводами позивача, вбачається, що індексація грошового забезпечення у спірний період не нараховувалась та не виплачувалась. Таку бездіяльність позивач вважає протиправною.

Разом із позовною заявою представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій наведено доводи щодо застосування до спірних правовідносин статті 233 Кодексу законів про працю України та практики Верховного Суду у спорах про виплату належного грошового забезпечення військовослужбовцям.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Військова частина НОМЕР_1 , зокрема, послалась на пропуск позивачем строку звернення до суду та наполягала на застосуванні тримісячного строку, передбаченого чинною редакцією статті 233 КЗпП України. По суті спору відповідач зазначив, що питання визначення місяця підвищення доходу та розрахунку індексації належить до його компетенції та має дискреційний характер, а тому суд, на думку відповідача, не вправі зобов`язувати застосовувати січень 2008 року. Відповідач також послався на постанову Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 та заперечив проти вимог про компенсацію втрати частини доходів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , правонаступником якої є Військова частина НОМЕР_1 , та у спірний період перебував на грошовому забезпеченні. Довідками про розміри грошового забезпечення (витягами з карток особових рахунків) за 2017 та 2018 роки підтверджується склад і розміри виплаченого позивачу грошового забезпечення. При цьому з матеріалів справи та позиції самого відповідача вбачається, що індексація грошового забезпечення за період з 16.02.2017 по 28.02.2018 позивачу не виплачувалась.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Спірні вимоги стосуються складової грошового забезпечення військовослужбовця за період з 16.02.2017 по 28.02.2018, тобто права на виплати, яке виникло до 19.07.2022 - дати набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, яким було змінено статтю 233 КЗпП України.

Частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Конституційний Суд України у Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 роз`яснив, що під належною працівнику заробітною платою у розумінні цієї норми слід розуміти всі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і державними гарантіями, незалежно від того, чи були такі виплати нараховані роботодавцем.

Верховний Суд у спорах, пов`язаних із виплатою грошового забезпечення військовослужбовцям, виходить із того, що гарантії статті 233 КЗпП України щодо строку звернення до суду застосовуються до вимог про належні виплати грошового забезпечення. Зміни, внесені Законом №2352-IX, не можуть мати зворотної дії та обмежувати право на судовий захист щодо виплат, право на які виникло до 19.07.2022.

За таких обставин до заявлених у цій справі вимог щодо індексації за 2017-2018 роки підлягає застосуванню частина друга статті 233 КЗпП України у редакції, чинній у період виникнення спірного права, яка не встановлювала строку звернення до суду. Тому доводи відповідача про пропуск позивачем тримісячного або шестимісячного строку звернення до суду є необґрунтованими. Відповідно, подана позивачем заява про поновлення строку не потребує окремого задоволення, оскільки суд не встановив факту пропуску строку, який підлягав би поновленню.

Надаючи правову оцінку вимогам щодо індексації грошового забезпечення, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, а статтею 43 Конституції України гарантовано право на своєчасне одержання винагороди за працю.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відповідно до частин другої та третьої статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, а грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності грошових доходів населення визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Статтею 4 Закону №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. З 01.01.2016 цей поріг становить 103 відсотки. Відповідно до статті 5 Закону №1282-XII підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації. Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено індексацію, зокрема, грошового забезпечення військовослужбовців.

Індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій щодо оплати праці та має обов`язковий характер. Реалізація права особи на виплату, гарантовану чинним законодавством, не може ставитися у залежність від бюджетних призначень або внутрішніх роз`яснень органів виконавчої влади. Такий підхід узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», відповідно до якої органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання чинного зобов`язання щодо виплати.

Стосовно визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у спірний період, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній з 01.12.2015, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів. Зростання інших складових грошового забезпечення без підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не змінює місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008, були встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Наступне підвищення посадових окладів відбулось лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 змінила механізм проведення індексації та пов`язала подальше обчислення індексу споживчих цін із місяцем підвищення тарифної ставки (посадового окладу). Водночас сама Постанова №1013 не встановила нових розмірів посадових окладів військовослужбовців. Тому посилання відповідача на положення пункту 3 Постанови №1013 як на підставу для початку нового обчислення індексу споживчих цін із січня 2016 року не спростовує факту, що останнє фактичне підвищення посадових окладів військовослужбовців до 01.03.2018 відбулось у січні 2008 року.

Отже, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 розміри посадових окладів військовослужбовців залишались незмінними. Відтак для проведення індексації грошового забезпечення позивача за період з 16.02.2017 по 28.02.2018 має застосовуватись січень 2008 року як місяць підвищення посадових окладів, з якого визначається порядок подальшого обчислення індексу споживчих цін.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 19.05.2022 у справі №420/6937/21, від 09.02.2022 у справі №520/10995/21, від 22.09.2021 у справі №120/3135/21-а та від 26.04.2023 у справі №420/18735/21, відповідно до яких для індексації грошового забезпечення військовослужбовців до березня 2018 року визначальним є січень 2008 року як місяць останнього підвищення посадових окладів.

Доводи відповідача про дискреційний характер його повноважень у цій частині суд відхиляє. Визначення місяця підвищення посадового окладу після встановлення відповідних юридичних фактів та проведення розрахунку за формулою, передбаченою Порядком №1078, не передбачає можливості вибору між кількома правомірними варіантами поведінки. За встановлених обставин законодавством визначений один правомірний спосіб нарахування індексації.

Посилання відповідача на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.05.2021 у справі №480/4910/20 не змінює висновків суду, оскільки подальша практика Верховного Суду сформувала підхід щодо обов`язковості визначення судом належного місяця підвищення доходу у випадку, коли фактичні обставини, необхідні для його встановлення, є з`ясованими, а відповідач відмовляється здійснити нарахування у передбачений законом спосіб.

Оскільки позивач не заявляє вимоги про стягнення конкретно визначеної суми індексації, а матеріали справи містять лише відомості про склад та розміри грошового забезпечення за окремі місяці, суд не визначає у резолютивній частині конкретний розмір належної до виплати індексації. Відповідний розрахунок має бути здійснений відповідачем за період, визначений позовними вимогами, із застосуванням січня 2008 року та з урахуванням раніше виплачених сум, якщо такі були.

За таких обставин бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.02.2017 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, є протиправною.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, визначені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з його виплатою у розмірі утриманого податку.

Оскільки індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, її нарахування та виплата за спірний період має бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку №44. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1-4 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи та організації здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу, а її виплата проводиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата відповідної заборгованості.

Аналогічні правила встановлені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Індексація грошового забезпечення належить до доходів, несвоєчасна виплата яких може бути підставою для такої компенсації.

Суд ураховує наведені позивачем правові позиції Верховного Суду про те, що попереднє ненарахування доходу саме по собі не виключає можливості виникнення права на компенсацію втрати частини доходів. Водночас у цій справі належна сума індексації за спірний період ще не нарахована та не виплачена, її конкретний розмір у межах цього рішення не визначається, а заявлена позивачем вимога охоплює також майбутній період до дня фактичної виплати індексації.

За таких обставин на момент розгляду справи не настала передбачена статтею 4 Закону №2050-III умова для фактичної виплати компенсації - виплата відповідної заборгованості. Тому вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів і про зобов`язання здійснити її нарахування та виплату є передчасними та задоволенню не підлягають. Такий висновок не позбавляє позивача права на отримання відповідної компенсації під час фактичної виплати заборгованості за наявності визначених законом умов.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у спірний період.

За наведених обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 16.02.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець