Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/24/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/24/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м.Суми адміністративну справу №480/24/26 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_4 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) та на теперішній час виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

На думку позивача, у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація його грошового забезпечення не була нарахована та виплачена у належному розмірі. Представник позивача звертався до відповідача з вимогою провести відповідний перерахунок із застосуванням січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів. Листом від 23.10.2025 відповідач повідомив про відсутність заборгованості та зазначив, що за даними розрахунково-платіжних відомостей індексація грошового забезпечення позивачу нараховувалася та виплачувалася.

Позивач вважає, що для обчислення індексу споживчих цін у спірний період має застосовуватися січень 2008 року, оскільки саме з 01.01.2008 постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 були підвищені посадові оклади військовослужбовців, а наступне їх підвищення відбулося лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704. Також позивач просить провести виплату з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб за Порядком №44 та нарахувати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації.

Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 480/24/26 . Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. Зазначив, що індексація здійснюється у межах фінансових ресурсів відповідних бюджетів. Посилаючись на положення пунктів 5, 10 та 10-2 Порядку №1078, відповідач стверджує, що обчислення індексу споживчих цін має здійснюватися індивідуально з урахуванням прийняття військовослужбовця на службу, його переміщення та підвищення тарифної ставки за посадою, а визначення місяця підвищення доходу та розрахунок індексації належать до компетенції військової частини.

Крім того, у відзиві відповідач зазначив, що позивачу було виплачено індексацію грошового забезпечення за період з липня 2015 року по лютий 2018 року, посилаючись на розрахунковий лист за серпень 2025 року. Щодо компенсації податку з доходів фізичних осіб відповідач вказав, що така компенсація виплачується одночасно з грошовим забезпеченням, а вимоги про компенсацію втрати частини доходів вважає передчасними.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у НОМЕР_5 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ). Наказом начальника НОМЕР_5 прикордонного загону від 09.10.2020 №418-ОС з позивачем припинено (розірвано) контракт та його виключено зі списків особового складу і всіх видів забезпечення у зв`язку із закінченням строку контракту.

З матеріалів справи вбачається, що представник позивача звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року. У відповідях від 23.10.2025 відповідач повідомив про відсутність заборгованості та послався на розрахунково-платіжні відомості, згідно з якими, за його твердженням, індексація у відповідні періоди нараховувалася та виплачувалася.

Водночас у відзиві відповідач додатково послався на виплату позивачу індексації за період з липня 2015 року по лютий 2018 року. Сам факт здійснення певної виплати не усуває предмет спору, оскільки позивач оспорює правильність алгоритму її обчислення та наполягає на застосуванні січня 2008 року. Відповідач не надав суду помісячного контррозрахунку, який би підтверджував, що фактично виплачена сума за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 обчислена із застосуванням належного місяця підвищення посадових окладів. Отже, спірним є питання повноти нарахування і виплати індексації за заявлений період та правильності визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, а право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено склад грошового забезпечення військовослужбовців та встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Статтею 4 Закону №1282-XII передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації. Відповідно до статті 5 цього Закону підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації. Пунктом 2 Порядку №1078 прямо передбачено індексацію грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та складовою грошового забезпечення військовослужбовця. Її проведення у зв`язку зі зростанням споживчих цін є обов`язковим, а відсутність або недостатність бюджетного фінансування не може бути підставою для невиконання встановленого законом обов`язку щодо правильного нарахування та виплати індексації.

Стосовно визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у спірний період, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній з 01.12.2015, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір такого підвищення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008, були встановлені нові посадові оклади військовослужбовців. Наступне підвищення посадових окладів відбулося лише з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Таким чином, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 розміри посадових окладів військовослужбовців залишалися незмінними. Тому для проведення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період з 01.01.2016 по 28.02.2018 має застосовуватися січень 2008 року як місяць підвищення посадових окладів, з якого визначається порядок подальшого обчислення індексу споживчих цін.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 22.09.2021 у справі №120/3135/21-а, від 09.02.2022 у справі №520/10995/21, від 19.05.2022 у справі №420/6937/21 та від 26.04.2023 у справі №420/18735/21, у яких при вирішенні спорів щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців за період до березня 2018 року застосовано підхід щодо січня 2008 року як місяця підвищення посадових окладів.

Доводи відповідача про індивідуальний характер обчислення індексації та застосування пункту 10-2 Порядку №1078 не спростовують наведеного висновку. Після 01.12.2015 визначальним для початку обчислення індексу споживчих цін є саме підвищення тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, а не саме по собі прийняття особи на службу, її переміщення чи зміна інших складових грошового забезпечення. Пункт 10-2 Порядку №1078 також пов`язує початок обчислення індексу для новоприйнятих та переведених працівників із місяцем, наступним за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.

Суд також відхиляє доводи про дискреційний характер повноважень відповідача щодо визначення місяця підвищення посадового окладу. За встановлених обставин Порядок №1078 не надає відповідачу можливості обрати один із кількох однаково правомірних варіантів: він зобов`язаний застосувати місяць фактичного нормативного підвищення посадового окладу.

Щодо посилання відповідача на проведення позивачу виплати індексації за період з липня 2015 року по лютий 2018 року суд зазначає, що така обставина підлягає врахуванню під час виконання рішення шляхом відрахування вже виплачених сум. Водночас вона не підтверджує правильності здійсненого розрахунку, оскільки відповідач не надав належного помісячного розрахунку із зазначенням застосованого місяця підвищення доходу та величини приросту індексу споживчих цін за кожний місяць спірного періоду.

Позивачем до матеріалів справи подано розрахунок індексації, виконаний із застосуванням січня 2008 року, однак такий розрахунок охоплює ширший часовий проміжок - з січня 2008 року по лютий 2018 року, тоді як предметом позову є період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Крім того, позивач не заявляє вимоги про стягнення конкретно визначеної суми. Тому суд не вбачає підстав визначати у резолютивній частині конкретний розмір належної до виплати індексації; відповідний розрахунок за заявлений період має здійснити відповідач із застосуванням січня 2008 року та з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача у частині ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, є протиправною.

Щодо позовної вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Така компенсація виплачується одночасно з виплатою відповідного грошового забезпечення у розмірі утриманого податку.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення та інших виплат військовослужбовців у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Оскільки сума індексації, що підлягає донарахуванню на виконання цього рішення, є складовою грошового забезпечення та при її виплаті відповідач як податковий агент утримуватиме податок на доходи фізичних осіб, одночасно з такою виплатою має бути проведена компенсація утриманого податку відповідно до Порядку №44. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1-4 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється з урахуванням суми нарахованого, але не виплаченого доходу за відповідний місяць та індексу інфляції в період невиплати, а її виплата здійснюється у тому ж місяці, у якому виплачується відповідна заборгованість.

Аналогічні правила встановлені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159. Абзацом восьмим пункту 4 Порядку №1078 також передбачено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У цій справі предметом задоволеної вимоги є саме донарахування різниці індексації, розмір якої має бути визначений відповідачем на виконання рішення суду з урахуванням раніше виплачених сум. До проведення такого розрахунку та фактичної виплати додатково належної суми відсутні дані, необхідні для визначення розміру компенсації втрати частини доходів за цією різницею. Тому заявлені вимоги у цій частині на даному етапі є передчасними та задоволенню не підлягають. Такий висновок не позбавляє позивача права на отримання компенсації за наявності передбачених Законом №2050-III умов під час фактичної виплати відповідної заборгованості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача. У цій справі відповідач не довів, що індексація за спірний період була розрахована у повному обсязі із застосуванням належного місяця підвищення посадових окладів.

Враховуючи зазначене, суд вважає за необхідне з метою повного захисту прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та зобов`язати відповідача здійснити її перерахунок і виплату із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України «Про судовий збір». Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, у зв`язку з чим підстави для їх розподілу відсутні.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у належному розмірі за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати НОМЕР_3 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_7 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець