Рішення від 27 серпня 2026 р. у справі №480/1150/26 — Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 серпня 2026 року Справа № 480/1150/26

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні) в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/1150/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ), в якій просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексації грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексації грошових доходів населення», порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із одночасною компенсацією сум податку доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейським та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 01.01.2016 по 26.12.2019 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та перебував на її грошовому забезпеченні. За твердженням позивача, за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення у належному розмірі йому не була виплачена. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідного нарахування із застосуванням січня 2008 року, однак відповідач повідомив про відсутність підстав для такої виплати. Позивач вважає, що січень 2008 року є місяцем останнього підвищення посадових окладів військовослужбовців до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 з 01.03.2018, а відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку провести індексацію.

Ухвалою суду від 25.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №480/1150/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

11.03.2026 представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відповідач послався на пропуск позивачем строку звернення до суду, оскільки позивач був виключений зі списків особового складу 26.12.2019, а позов подано лише у лютому 2026 року. По суті спору відповідач зазначив, що у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 після січня 2008 року підвищення посадових окладів за посадою позивача не відбувалося та січень 2008 року є місяцем підвищення посадового окладу для цілей Порядку №1078. Водночас ненарахування індексації відповідач пояснив відсутністю бюджетних призначень та фінансового ресурсу, а вимоги про компенсацію втрати частини доходів вважав похідними і передчасними.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 01.01.2016 по 26.12.2019. Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 26.12.2019 №293 його виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

30.12.2025 представник позивача звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив провести нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, а також вирішити питання похідних компенсацій. З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду цього звернення відповідач повідомив, що за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася та не виплачувалася, пославшись на відсутність фінансового ресурсу та відповідні роз`яснення органів військового управління.

Таким чином, факт ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період фактично не заперечується сторонами. Спірним є правомірність такої бездіяльності, визначення місяця підвищення доходу для обчислення індексу споживчих цін, а також наявність підстав для одночасної компенсації податку з доходів фізичних осіб і компенсації втрати частини доходів.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку звернення до суду суд зазначає наступне.

Спірні вимоги стосуються складової грошового забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, тобто права на виплати, яке виникло до 19.07.2022 - дати набрання чинності Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, яким було змінено статтю 233 Кодексу законів про працю України.

Частиною другою статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до 19.07.2022, було передбачено право працівника у разі порушення законодавства про оплату праці звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У судовій практиці грошове забезпечення військовослужбовців для цілей застосування гарантій законодавства про оплату праці розглядається як винагорода за проходження служби, а індексація є його складовою.

Зміни, внесені Законом №2352-IX, не мають зворотної дії у часі та не можуть обмежити право на судовий захист щодо виплат, право на які виникло до 19.07.2022. Отже, до заявлених у цій справі вимог щодо індексації за 2016-2018 роки застосовується частина друга статті 233 КЗпП України у попередній редакції. За таких обставин доводи відповідача про застосування шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України, та про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими.

Надаючи правову оцінку вимогам щодо індексації грошового забезпечення, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України гарантовано право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом, та на її своєчасне одержання.

Частинами другою та третьою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено склад грошового забезпечення військовослужбовців та встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності грошових доходів населення визначені Законом України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення». Відповідно до статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема оплата праці та грошове забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін та сум індексації. Пунктом 2 Порядку №1078 передбачено індексацію грошового забезпечення військовослужбовців.

Індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій щодо оплати праці та має обов`язковий характер. Відсутність або недостатність бюджетних асигнувань не може бути підставою для невиконання встановленого законом обов`язку щодо нарахування та виплати індексації. Листи та роз`яснення органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, не можуть змінювати приписи Закону №1282-XII і Порядку №1078 та не звільняють відповідача від виконання встановленого законом обов`язку. Аналогічний підхід узгоджується з висновком Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України», відповідно до якого держава не може посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання чинного зобов`язання щодо виплати.

Стосовно визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації у спірний період, суд зазначає наступне.

Пунктом 5 Порядку №1078 у редакції, чинній з 01.12.2015, передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (посадових окладів) значення індексу споживчих цін у місяці підвищення приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем такого підвищення. Зростання інших складових грошового забезпечення без підвищення тарифної ставки (посадового окладу) не змінює місяця підвищення доходу для цілей індексації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.01.2008, встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців. Наступне підвищення посадових окладів відбулося з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Отже, у період з 01.01.2008 по 28.02.2018 посадові оклади військовослужбовців не змінювалися. Постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 змінила механізм індексації, але не підвищила посадові оклади військовослужбовців, а тому її прийняття не змінило місяць підвищення доходу із січня 2008 року на грудень 2015 року або січень 2016 року. Такий підхід узгоджується, зокрема, з правовими висновками Верховного Суду у справах №420/6937/21, №520/10995/21, №120/3135/21-а та №420/18735/21.

При цьому сам відповідач у відзиві зазначає, що після січня 2008 року до 01.03.2018 підвищення посадових окладів за посадою позивача не відбувалося та що для спірного періоду січень 2008 року є місяцем підвищення посадового окладу. Відтак заперечення проти застосування січня 2008 року фактично ґрунтуються не на іншому місяці підвищення окладу, а переважно на відсутності бюджетного фінансування, що, як зазначено вище, не є правовою підставою для невиконання обов`язку з індексації.

Таким чином, під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 відповідач мав застосовувати січень 2008 року як місяць підвищення посадових окладів, з якого визначається порядок подальшого обчислення індексу споживчих цін.

До матеріалів справи позивачем подано розрахунок індексації, який охоплює ширший період - з січня 2008 року по березень 2018 року, тоді як предметом цього спору є виключно період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Крім того, позивач не заявляє вимоги про стягнення конкретно визначеної суми індексації. За таких обставин підстав для визначення у резолютивній частині конкретного розміру заборгованості немає; належним способом захисту є зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату за заявлений період відповідно до Порядку №1078.

Ненарахування та невиплата належної індексації є невчиненням відповідачем дій, які він був зобов`язаний вчинити, тобто бездіяльністю. Тому, незалежно від використаного у першій позовній вимозі формулювання «дії», порушене право підлягає ефективному захисту шляхом визнання протиправною саме бездіяльності відповідача та зобов`язання здійснити відповідне нарахування і виплату.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Умови та механізм виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих з грошового забезпечення, визначені Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44 (далі - Порядок №44). Зазначення у прохальній частині позову дати «15 січня 2005 року» суд розцінює як очевидну технічну описку, оскільки номер акта, його назва та зміст вимоги дають можливість однозначно ідентифікувати постанову Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку №44 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям, а також особам, звільненим зі служби, для відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб із грошового забезпечення та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Така компенсація виплачується одночасно з виплатою відповідного грошового забезпечення.

Оскільки індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, її нарахування та виплата за спірний період має бути проведена з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку №44. Отже, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 1-4 Закону України від 19.10.2000 №2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Сума компенсації обчислюється з урахуванням суми нарахованого, але не виплаченого доходу та індексу інфляції за період невиплати, а її виплата здійснюється у тому ж місяці, у якому виплачується відповідна заборгованість. Аналогічні правила встановлені Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159.

Суд ураховує наведені позивачем правові позиції Верховного Суду про те, що саме по собі попереднє ненарахування доходу не виключає можливості виникнення права на компенсацію. Водночас, у цій справі належна сума індексації за спірний період відповідачем ще не визначена та фактично не виплачена, а позивач просить зобов`язати нарахувати компенсацію до дня майбутньої фактичної виплати. На момент вирішення спору дата такої виплати та суми заборгованості за відповідні місяці не визначені, що унеможливлює обчислення компенсації за механізмом Закону №2050-III та Порядку №159.

За таких обставин вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів і про зобов`язання здійснити її нарахування та виплату є передчасними та задоволенню на цій стадії не підлягають. Відмова у задоволенні цих вимог не позбавляє позивача права на отримання передбаченої законом компенсації у разі настання відповідних умов під час фактичної виплати заборгованості з індексації.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Військова частина НОМЕР_1 не довела правомірності ненарахування та невиплати позивачу індексації за спірний період; посилання на бюджетні обмеження не є належним правовим обґрунтуванням невиконання встановленої законом державної гарантії.

За наведених обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Позивач звільнений від сплати судового збору за подання цього позову. Доказів понесення інших судових витрат матеріали справи не містять, тому підстав для їх розподілу немає.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум та з одночасною виплатою компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець