Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №462/4084/26 — Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4084/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року м. Львів

Залізничний районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Мруць І.С.

за участю секретаря судового засідання Булавки Х.Н.,

учасники справи:

позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 ,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди,

за участю представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , представника відповідача - ОСОБА_5 ,

встановив:

представник позивачів через систему «Електронний суд» подав до суду позов, в якому просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 500 000; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 000 грн.; вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги представник позивачів обґрунтовував тим, що 28.08.2025 року відбулася дорожньо-транспортна пригода (наїзд транспортного засобу на пішохода) за участю водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_6 , який внаслідок ДТП від отриманих травм загинув на місці пригоди. Кримінальне провадження за фактом порушення ОСОБА_3 правил безпеки дорожнього руху закрито у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Цією постановою було встановлено, що водій ОСОБА_7 рухався з перевищенням швидкості. У результаті вищевказаного наїзду, що спричинило смерть ОСОБА_6 , його матері та батьку ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було завдано моральної шкоди, у зв`язку із чим виникло право на її відшкодування. ОСОБА_6 був єдиним сином позивачів. Його передчасна та раптова смерть внаслідок дорожньо-транспортної пригоди стала для них глибоким психологічним потрясінням, яке призвело до тривалих моральних переживань, почуття безповоротної втрати, душевного болю та емоційної спустошеності. Зазначає, що втрата єдиного сина означає для них втрату тієї особи, яка у майбутньому могла б надавати їм моральну, фізичну та побутову допомогу, піклуватися про них у похилому віці. З огляду на глибину душевних страждань, обмеження життєдіяльності, порушення звичного способу життя, розмір моральної шкоди позивачі оцінюють у 1 200 000 грн., а саме 600 000 на користь ОСОБА_2 , та 600 000 грн. - на користь ОСОБА_1 . Оскільки 08.12.2025 року МТСБУ здійснило виплату страхового відшкодування належного позивачам у розмірі по 100 000 грн. кожному, то різниця між фактичним розміром моральної шкоди та сумою страхового відшкодування становить 500 000 грн. на користь ОСОБА_2 , та 500 000 грн. - на користь ОСОБА_1 . Враховуючи наведене просить позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 12.05.2026 року прийнято справу до розгляду, постановлено розглядати справу у загальному позовному провадженні.

20.05.2026 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Пояснив, що причиною настання ДТП став вихід пішохода на проїзну частину дороги на такій відстані від автомобіля, яким керував відповідач, що останній не мав можливості прийняти жодних мір для реагування через раптову його появу та допустив на нього наїзд передньою частиною автомобіля. Зазначив, що ДТП сталося із причин порушення потерпілим правил дорожнього руху, його нехтування правилами безпеки, а також те, що він перебував у стані алкогольного сп`яніння, що в свою чергу сприяло виникненню аварійної ситуації, в той час як вина водія ОСОБА_3 відсутня. Відповідач вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути зменшено у зв`язку із грубою необережністю потерпілого. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що травмування пішохода відбулося з його вини, відтак, вважає доводи позивачів про те, що загибель їх сина настала внаслідок небезпечних дій водія, який допустив перевищення швидкості, необгрунтованими. Також, на його думку, позивачами не надано належних та допустимих доказів, якими вони можуть підтвердити завдану їм моральну шкоду та її розмір.

Позивачі у судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

У судовому засіданні представник позивачів підтримав вимоги позовної заяви з підстав, викладених у такій. Звертає увагу на те, що відповідачем було перевищено швидкість руху та допускає, що у випадку руху транспортного засобу із меншою швидкістю водій міг уникнути зіткнення або його наслідки були б менш тяжкими.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що намагався уникнути зіткнення із потерпілим, але не зміг. Після ДТП залишався на місці події до приїзду всіх служб. Він намагався через адвокатів зустрітися з батьками потерпілого, щоб відшкодувати витрати на поховання, однак вони не бажали з ним зустрітися. Зазначив, що шкодує про вчинене та вважає, що краще б з`їхав в кювет, ніж відбулось зіткнення. Також пояснив, що на даний час не працює, перебуває в процесі офіційного працевлаштування, проживає з батьками. Автомобіль, яким він керував не підлягає відновленню, відповідач не був його власником.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на позов. Пояснив, що були спроби позасудового врегулювання ситуації, однак сума, яку просили виплатити позивачі, перевищує можливості відповідача. Наголосив на тому, що кримінальне провадження закрите у зв`язку із відсутністю в діях відповідача складу злочину, відтак його вина у настанні ДТП відсутня. Відповідач є особою молодого віку та також зазнав моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Жодних позовів щодо відшкодування матеріальної чи моральної шкоди позивачами не подавав. Із врахуванням наведеного, а також виплаченої позивачам МТСБУ суми відшкодування допускає можливість сплати відповідачем по 50 000 грн. кожному із позивачів в рахунок моральної шкоди.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження, а.с.17зв). Ці обставини сторонами не оспорюються.

Згідно копій витягів з реєстру територіальної громади, копії довідки №536 від 24.04.2026 року Добросинсько-Магерівської сільської ради ОСОБА_6 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав в буд. АДРЕСА_1 разом із своїми батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( а.с.11-17, 28зв).

Виходячи із змісту постанови про закриття кримінального провадження від 25.10.2025 року, 28.08.2025 року близько 23 год. 20 хв. на автодорозі «Західний об`їзд м.Львова» поблизу с.Сокільники, Львівського р-н., Львівської обл. відбулась ДТП (гаїзд ТЗ на пішохода) за участі автомомбіля марки «MERCEDES-BENZ 210» р.н. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 та пішохода ОСОБА_6 . Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_6 загинув на місці пригоди.

В ході проведення досудового розслідування було встановлено, зокрема, що водій ОСОБА_3 - тверезий. Згідно показів останнього, він не може повідомити із якою швидкістю він рухався та в подальшому і один з моментів перед автомобілем виявив людину, яка перебігає дорогу в недозволеному місці справа наліво по напрямку його руху. Виявивши людину, водій прийняв рішення екстренно гальмувати із подачею сигналу, а також вивернув кермо автомобіля вліво. В подальшому відбувся наїзд на пішохода, та автомобіль зупинився у мажах зустрічної смуги руху та водій увімкнув аварійну сигналізацію, з`їхав на ліве по ходу свого руху узбіччя, щоб не створювати аварійну ситуацію. Вийшовши із автомобіля водій виявив, що тіло людини лежить на зустрічному узбіччі… в подальшому ОСОБА_3 зателефонував на лінію «102», та повідомив про наїзд, а працівники поліції викликали швидку медичну допомогу. Після цього він залишався на місці пригоди до прибуття всіх відповідних служб… Пішохід був одягнутий у темний одяг, червона футболка, чорний рюкзак, чорна олімпійка.

Згідно показів потерпілої (матері померлого) ОСОБА_1 їй невідомо, як син потрапив на об`їзну міста Львова.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи, причиною смерті гр. ОСОБА_6 , 2001 року народження, є тупа поєднана травма тіла у вигляді закритої черепно-мозкової травми, переломів кісток тулуба та верхніх та нижніх кінцівок, ушкодженням внутрішніх органів, що призвела до гострої крововтрати…При судово-токсикологічній експертизі крові з трупа гр. ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в кількості 2,69% (проміле). Вказана концентрація алкоголю в крові при житті може викликати сильне алкогольне сп`яніння.

Згідно висновку судової інженерно-транспортної експертизи встановлено, що в умовах місця ДТП водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Mercedes-Benz E210 (номерний знак НОМЕР_2 ) під час руху в юзовому стані, за умови залишення колесами вказаного автомобіля на місці події найбільшого сліду гальмування довжиною 74,8 м., погасив частину дійсної швидкості, яка знаходиться в межах 117…122 км/год.

Згідно судової інженерно-транспортної експертизи встановлено, що допустима швидкість руху автомобіля Mercedes-Benz E210 (номерний знак НОМЕР_2 ) в умовах місця події при видимості елементів проїзної частини дороги в напрямку руху з робочого місця водія, яка становить 74,8 м., знаходиться в межах 101…105 км/год. в залежності від коефіцієнту зчеплення протектору шин коліс автомобіля з покриттям дороги.З технічної точки зору, при наданих на дослідження вихідних даних, в обстановці місця дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем Mercedes-Benz E210 (номерний знак НОМЕР_2 ) був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування керованого ним транспортного засобуіз заданого моменту виникнення небезпеки для руху… В даній дорожній ситуації, що склалася на дорозі безпосередньо перед дорожньо-транспортною пригодою, при наданих на дослідження вихідних даних, порівнюючи фактичні дії водія ОСОБА_3 керуючого автомобілем Mercedes-Benz E210 (номерний знак НОМЕР_2 ), з необхідними його діями у відповідності до вимог Правил дорожнього руху, в умовах коли вказаний водій був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування своєчасного екстренного гальмування керованого ним транспортного засобу заданого моменту виникнення небезпеки для руху, з технічної точки зору немає підстав стверджувати, що його дії суперечили вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху, при цьому, у діях вказаного водія вбачається суперечність вимогам 12.2, 12.6.г) та 12.9.б). Правил дорожнього руху, однак вказана невідповідність дій водія з технічної точки зору не знаходиться у причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Виходячи із змісту постанови, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що травмування пішохода ОСОБА_6 , наслідком якого була його смерть, відбулося з його власної вини, тому у даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України і кримінальне провадження підлягає закриттю (а.с.24,25).

Представник позивачів у судовому засіданні зазначив, що позивачі постанову про закриття кримінального провадження не оскаржували.

Також до позову долучено копії заяв, складених представниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про виплату МТСБУ страхового відшкодування (а.с.26,27).

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

З огляду на презумпцію вини особи, яка завдала шкоду, відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі №461/8496/15-ц, який в силу положень частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) повинен враховуватися судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 5 червня 2019 року у справі № 466/4412/15-ц (провадження № 61-37654св18), від 15 серпня 2019 року у справі № 756/16649/13-ц (провадження № 61-26702св18), від 2 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18) та інших.

В даному випадку з матеріалів справи не встановлено, за яких обставин потерпілий опинився на автодорозі, як не встановлено і факту свідомого порушення потерпілим ПДР України. В матеріалах справи відсутні докази того, що дорожньо транспортна пригода трапилася внаслідок умислу ОСОБА_6 або непереборної сили, зауваження представника відповідача з приводу можливих умисних дій потерпілого ґрунтуються на припущеннях, а не на беззаперечних доказах, що суперечить положенням частини шостої статті 81 ЦПК України.

За таких обставин суд вважає, що в даному випадку мала місце груба необережність потерпілого ОСОБА_6 , який перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння перебував на автомобільній дорозі поза межами пішохідного переходу, що є підставою для зменшення розміру відшкодування.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8 та 9 частини другої статті 16 ЦК України).

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини першої та пункту 1 частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно зі змістом статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім`єю.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У роз`ясненнях, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд зазначає, що сам факт загибелі єдиного сина ОСОБА_6 під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, враховуючи те, що згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Проте, частиною другою статті 1193 ЦК України встановлено, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

При розгляді цієї справи суд враховує факт порушення відповідачем правил дорожнього руху, а саме перевищення швидкості руху транспортного засобу безпосередньо перед зіткненням, яке, хоча, як встановлено, із технічної точки зору не знаходиться із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, однак характеризує особу відповідача як водія, має високий ступінь суспільної небезпеки, яка завдається вказаним діянням, оскільки, керований водієм транспортний засіб в такому випадку є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху - водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого водія та власності третіх осіб.

Встановивши, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками померлого ОСОБА_6 , суд дійшов висновку про те, що заподіяна позивачам моральна шкода внаслідок загибелі ОСОБА_6 , підлягає відшкодуванню відповідачем, та із врахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, глибини фізичних та душевних страждань позивачів, грубої необережності потерпілого, суд вважає, що моральна шкода заявлена позивачами підлягає зменшенню та з врахуванням всіх обставин справи, суд стягує моральну шкоду з відповідача на користь позивачів: ОСОБА_1 - в сумі 200 000 грн., ОСОБА_2 - в сумі 200 000 грн.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином судовий збір у розмірі 4000 гривень (40%) слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для цілей розподілу судових витрат представником позивачів подано до суду копії договорів про надання правової допомоги від 22.11.2025 року, від 01.03.2026 року, додатків до договорів, детальний опис робіт (наданих послуг), копії ордерів на надання правової допомоги.

Відповідач та його представник заперечень щодо розміру заявлених позивачами витрат на правову допомогу до суду не подали.

Суд, враховуючи вимоги співмірності, передбачені ч.4 ст.137 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути із відповідача в користь позивачів по 6000 грн. витрат на правову допомогу кожному.

Представник відповідача у судовому засіданні зробив заяву про подання доказів на підтвердження розміру витрат в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень.

На підставі ч.6 ст.141 ЦПК України, судовий збір у розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень - компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 6000 (шість тисяч) гривень витрат на правову допомогу.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 6000 (шість тисяч) гривень витрат на правову допомогу

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 );

позивач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 )

відповідач - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 ).

Повний текст судового рішення складено 31 серпня 2026 року.

Суддя: /підпис/ І.С. Мруць