Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №442/6033/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/6033/26

Провадження №2-а/442/95/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження, за відсутності сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання нечинної та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Представник позивача адвокат Прудивус Микола Анатолійович звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №2302/26 від 19.06.2026 виконувача обов`язки ІНФОРМАЦІЯ_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, а адміністративне провадження припинити за відсутності події адміністративного правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до Постанови №2302/26 від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до повістки, якої ОСОБА_1 не отримував. Зазначену постанову було винесено у відсутності ОСОБА_1 , він був необізнаний про існування не лише повістки, яку не отримував про виклик саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , а й не був присутнім при складенні протоколу в справі про адміністративне правопорушення.

Про існування зазначеної Постанови в справі про адміністративне правопорушення від 19 червня 2026 року ОСОБА_1 довідався лише, коли 22 липня 2026 року йому в сервіс «ДІЯ» надійшла вже Постанова про відкриття виконавчого провадження, що датована була від 9 липня 2026 року ВП №81453882.

Лише після цього, звернувшись до адвоката за юридичною допомогою ОСОБА_1 довідався про існування даної Постанови №2302/26 від 19 червня 2026 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за неявку до ІНФОРМАЦІЯ_3 та зміг з нею ознайомитись з матеріалів вказаного виконавчого провадження на сайті Міністерства Юстиції України за ВП №81453882, ідентифікатор доступу у А5Е97Д215ГД1, а відтак з поважної причини пропустив строк на подання означеного адміністративного позову.

Ознайомившись з текстом Постанови №2302/26 від 19 червня 2026 року, якою Позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП до штрафу в 34000 грн. він довідався, що виявляється 25 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 направляв йому повістку, яка була в поштовому відправленні №8240200145062 на адресу в с.Заколоть, а не на надану в ІНФОРМАЦІЯ_5 адресу для листування Позивачем та не в с.Опака, де мешкає ОСОБА_1 батько, за яким він здійснює догляд та про означені обставини повідомляв ОСОБА_1 в ТЦК, надававши альтернативні адреси його проживання, однак означена повістка була повернута до ІНФОРМАЦІЯ_3 з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Зауважує, що до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 прибував для уточнення даних вже неодноразово, кілька разів ОСОБА_1 навіть направляли у військові частини та потім повертали як непотрібну одиницю в ЗСУ додому. Службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 достовірно відомі контактні дані ОСОБА_1 , зокрема, що зазначена в оскаржуваній Постанові пошта не належить йому. Крім того, з початку 2026 року опікується своїм психічно хворим батьком та постійно з ним проживає.

Отже, ОСОБА_1 1990 року народження, проживаючий в с. Опака, Дрогобицького району не отримував повістки про явку до ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25 березня 2026 року, адже об`єктивно вона була направлена не на адресу проживання ОСОБА_1 з його батьками в с.Опака. Таким чином та внаслідок того, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав на захист та побачення з адвокатом, участь адвоката в ході складення протоколу не було ознайомлено з текстом протоколу та не було надано можливості подати свої пояснення, докази зайнятості в догляді з батьком, послідуючі дії по винесенню Постанови без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності є незаконними.

Тому позивач не отримував копії вказаного в тексті Постанови протоколу, не був присутній при його складанні та відповідно йому не були роз`яснені права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП. Відсутність копій протоколу у Позивача, та більш того, відсутність повідомлення про факт складання зазначеного Протоколу свідчить про грубе порушення його прав. Вказує, що зазначені порушення позбавили Позивача можливості скористатися своїми процесуальними правами на стадії складання зазначених протоколів та надати пояснення щодо обставин, на підставі яких Позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності. Незважаючи на вказані порушення процедури, під час розгляду справи, Протокол в справі, реквізитів якого не зазначено в оскаржуваній Постанові, став ключовою та, по суті, єдиною підставою для прийняття рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою від 05.08.2026 справу прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено розгляд справи на 14.08.2026 без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.

14.08.2026 розгляд справи відкладено на 21.08.2026 за клопотанням відповідача.

Ухвалою суду від 21.08.2026 розгляд справи відкладено на 31.08.2026 за клопотанням відповідача для надання можливості подання відзиву на позовну заяву.

25.08.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить постанову № 2302/26 від 19 квітня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, залишити без змін. ІНФОРМАЦІЯ_4 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнаються в повному обсязі. Зазначає, що з військово-облікових даних ОСОБА_1 , які отримані з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі – ЄДРПВР) видно, що: він знаходиться на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_3 з 25 жовтня 2024 року як військовозобов`язаний, 19 лютого 2026 року він оновив свої персональні дані та задекларував фактичне місце проживання (адресу): АДРЕСА_1 , 2 серпня 2026 року він оновив свої персональні дані та задекларував фактичне місце проживання (адресу): АДРЕСА_2 , правом на відстрочку від призову ОСОБА_1 не користувався. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 , після досягнення ним мобілізаційного віку, тобто досягнення ним 25 років ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), не з`являвся до ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникла необхідність у його виклику для уточнення персональних та військово-облікових даних. Для цього, 25 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , на зареєстровану поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), був скерований рекомендований лист № 8240200145062, в якому знаходилася повістка № 6928780 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) о 10 год. 00 хв. 8 квітня 2026 року для уточнення даних. 10 квітня 2026 року рекомендований лист №8240200145062 з повісткою №6928780 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина повернення листа №8240200145062 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказаною адресою». Отже, в розумінні п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Як видно з долучених документів, повістка №6928780 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) о 10 год. 00 хв. 8 квітня 2026 року, була скерована на адресу Позивача, яка була ним актуалізована через особистий застосунок Резерв +, про що свідчить витяг з ЄДРПВР про персональні дані, де вказана дата подання інформації, а також підтверджується витягом з ЄДРПВР про історію внесених змін до ЄДРПВР, з якого видно, що з 19 лютого 2026 року по 2 серпня 2026 року, значилась адреса Позивача, а саме: АДРЕСА_4 . Враховуючи зазначене, вважає, що конверт з повісткою №6928780, був скерований ОСОБА_1 на його актуальну та фактичну адресу проживання. Також зазначає, що на виконання вимог ст. 278 КУпАП, 27 травня 2026 року на адресу ОСОБА_1 був скерований рекомендований лист №R067184376030 з повідомленням про виклик ОСОБА_1 для розгляду справи про адміністративне правопорушення на 19 червня 2026 року. 5 червня 2026 року поштове відправлення №R067184376030 повернулось до ІНФОРМАЦІЯ_3 як невручене адресату. Аналогічна ситуація виникла з приводу надсилання постанови № 2302/26 від 19 червня 2026 року, якою Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності. З таких підстав, вважає, що в даному випадку є доведеним те, що Позивач був належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 10 год 00 хв. 19 червня 2026 року для розгляду справи про адміністративне правопорушення.

26.08.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якому зазначає, що відповідач невірно розуміє предмет спору в зазначеній адміністративній справі. Описуючи в своєму відзиві повноваження щодо мобілізаційної роботи, порядку вручення повісток військовозобов`язаним, відповідач по суті сам визнав факт складення протоколу про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 у його відсутності, а тому й без роз`яснення йому прав, отримання від нього пояснень, невручення його копії, тощо. Зауважує, що в тому аспекті як вручення повістки ОСОБА_1 . Відповідач мав би дійсно керуватись процитованими ним в відзиві нормативними актами, натомість притягнення до адмінвідповідальності чітко розмежовано КУПАП.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та надавши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У ч.1 ст.286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд при прийнятті даного рішення дотримується принципу рівності всіх перед законом та судом.

Рішення суду має бути не тільки законним, але й справедливим.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням відповідних доказів.

Судом встановлено, що 19.06.2026 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_2 винесено постанову №2302/26 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого с.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штраф в сумі 17000 грн.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 як військовозобов`язаний, поштова адреса якого зазначена при взятті на військовий облік. 25 березня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_4 , на зареєстровану поштову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), був скерований рекомендований лист № 8240200145062, в якому знаходилася повістка № 6928780 про виклик ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 ) о 10 год. 00 хв. 8 квітня 2026 року для уточнення даних.

10 квітня 2026 року рекомендований лист № 8240200145062 з повістко № 6928780 був повернутий поштовим оператором на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 . Причина повернення листа № 8240200145062 вказана у довідці поштового оператора, з формулюванням: «адресат відсутній за вказано адресою».

Отже, починаючи з 10 год. 00 хв. 8 квітня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився за викликом (повісткою №6928780) до ІНФОРМАЦІЯ_3 , протягом 3 діб не повідомив причини неявки, а в подальшому, протягом 7 календарних днів, не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27 травня 2026 року на зареєстровану поштову адресу ОСОБА_1 було скеровано повідомлення (виклик) про розгляд справи про адміністративне правопорушення щодо нього, який відбудеться 19 червня 2026 року о 10:00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 за адресою: АДРЕСА_3 . На визначену дату та час ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином був повідомлений.

Норми права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.ч. 2, 3 ст. 90 КАС України).

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду даної справи судом.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації, в тому числі й на території Львівської області. Постановлено місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку: своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини; здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України; виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У частині 3 ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»).

Згідно ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:

1) прізвище, ім`я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка;

2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку;

3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

4) місце, день і час явки за викликом;

5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку;

6) реєстраційний номер повістки;

7) роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.

Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв`язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.

У разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

У п.34 вищевказаного Порядку передбачено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання. У пп.1 п.41 вищевказаного Порядку

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки; у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Згідно ч.7 ст.1 вказаного Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

У відповідності до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності.

Відповідно до п.82 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. №270 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2023 р. № 1071) (далі – Правила №270) рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”.

Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

Пунктом 85 Правил №270 передбачено, що рекомендовані листи з позначками “Повістка ТЦК”, “Вручити особисто” підлягають врученню особисто адресатам.

Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у справі №800/547/17 від 25.04.2018: «направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним».

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, зокрема беручи до уваги закріплені законодавцем у вищевказаному Порядку положення про те, що особа вважається належним чином повідомлена про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час уточнення своїх облікових даних у день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних, суд вважає що позивач був належним чином повідомлений про виклик відповідача.

Суд не приймає доводів позивача та розцінює такі як спроби і намагання подати розвиток подій у своїй інтерпретації, у вигідному для себе світлі, перенести тягар відповідальності на інших осіб і тим самим применшити особисту роль у вчиненні адміністративного правопорушення.

Згідно з ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оцінюючи надані докази по справі, у їх сукупності, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є правомірною, законною та скасуванню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України, суд

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання нечинної та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Павлів З.С.