Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №442/3670/26 — Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3670/26

Провадження №2-а/442/104/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2026 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі головуючої судді Павлів З.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження, за відсутності сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №1539 від 26.08.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та закрити справу про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що він є батьком чотирьох дітей, що згідно зі ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» надає йому абсолютне право на відстрочку від призову під час мобілізації. ІНФОРМАЦІЯ_2 у його родині народилася четверта дитина – син ОСОБА_2 . Свій обов`язок щодо військового обліку та уточнення даних він виконував сумлінно та вчасно: актуалізував анкетні дані у системі «Резерв+», а також пройшов військово-лікарську комісію.

Зазначає, що незважаючи на повне виконання ним всіх передбачених законом вимог, 08.08.2025 його було подано в розшук через суб-систему «Оберіг». Під час винесення оскаржуваної постанови №1539 від 26.08.2025 на нього чинився грубий психологічний тиск з боку службових осіб ТЦК. Вказує, що посадові особи примусили його підписати заяву про визнання вини, супроводжуючи це наданням неофіційного аркуша з банківськими реквізитами на суму 8500 грн., обіцяючи, що «оплата цієї суми звільнить від подальших переслідувань».

Позивач зазначає, що насправді ТЦК було таємно винесено постанову на суму 17000 грн., яка згодом через ДВС перетворилася на подвійний розмір (34000 грн.) та призвела до розшуку його автомобіля RENAULT (д.н.з. НОМЕР_1 ), він дізнався лише 10.05.2026 від органів виконавчої служби. Копію постанови особисто під розписку або поштою ніколи не отримував, що позбавило його можливості оскаржити її в загальний 10-денний строк.

Вважає дії та постанову Відповідача протиправними, оскільки в його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210-1 КУпАП. Вказує, що справа розглянута без його участі, без належного повідомлення, з порушенням права на захист та презумпції невинуватості.

Вчинені судом процесуальні дії у справі та постановлені ухвали.

Ухвалою від 21.08.2026 відкрито провадження та призначено розгляд справи на 31.08.2026 без виклику учасників справи. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, а позивачу копію відзиву та доданих до нього документів.

31.08.2026 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що згідно отриманих відомостей та реєстрової інформації з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів військовозобов`язаний ОСОБА_1 рішенням ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 був визнаний непридатним в мирний час, обмежено придатним у воєнний час. З того часу даний військовозобов`язаний більше не проходив повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Даний факт підтверджується відповідними відомостями, що містяться у військовому квитку Позивача серія НОМЕР_2 , витягом «Резерв+» Позивача, сформованим станом на 20.08.2025. Зазначені копії містяться в матеріалах адміністративної справи №1539 та додаються, та не заперечується Позивачем. Однак, Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, скасував статус «обмежено придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд. Зробити це треба було впродовж дев`яти місяців з дня набрання чинності закону, тобто до 04.02.2025. Проте, Закон України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист"» від 12.02.2025 № 4235-IX (далі — Закон №4235- ІХ) подовжив строк проходження ВЛК для обмежено придатних до 05.06.2025. Відтак, Позивач, будучи обізнаним про свій статус «обмежено придатного», отриманий 2006 року, а саме: непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час, мав законодавчо встановлений обов`язок пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби у встановлений законом строк (до 05.06.2025), однак проігнорував дану вимогу Закону, за отриманням направлення на ВЛК не звертався. Вказує, що доказів того, що позивач самостійно звертався до ТЦК та СП або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду до 05.06.2025 і пройшов медичний огляд до 05.06.2025, не було надано. Звертає увагу на те, що невиконання такого обов`язку має триваючий характер, оскільки пов`язане з безперервним невиконанням покладеного законом обов`язку до моменту його фактичного виконання. Позивачем не надано доказів вжиття заходів задля отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду та проходження такого огляду до 05.06.2025, та ця обставина останнім не заперечується. Відповідно до заяви зареєстрованої за вх.№18421 від 25.08.2025, Позивач 22.08.2025 самостійно подав заяву про визнання ним вчиненого правопорушення, копія додається та аналогічна копія долучена ним до позову. До заяви додано копію паспорта, військового квитка, «резерв+». Звертає увагу, що на копії заяви про визнання ним вчиненого правопорушення від 22.08.2025, доданої Позивачем до позову, у верхньому правому кутку міститься відмітка: «25.08. 19 каб. на 12:00, юрист». Вона свідчить про те, що при поданні вказаної заяви службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_4 , Позивачу роз`яснювалася необхідність з`явитися на вказану дату та час, щоб дізнатися результати розгляду його заяви та отримати копію постанови. Оскільки, згідно ст.279-9 КУпАП, керівник ТЦК та СП саме протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язаний перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності і за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. 26.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , полковником ОСОБА_3 , за результатами розгляду матеріалів справи про адміністративне правопорушення відносно Позивача, прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП накладено на позивача штраф у сумі 17000 грн. В постанові зазначено, що «беручи до уваги той факт, що дане правопорушення вчинене особою під час дії в Україні особливого періоду, вважаю за необхідне накласти мінімальний розмір штрафу в межах санкції ч.3 ст.210-1 КУпАП із застосуванням положень статей 279-9 і 303-3 КУпАП». Резолютивна частина містить наступне: «У разі, якщо протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили особа сплатить не менше ніж 50 відсотків розміру штрафу за постановою про накладення адміністративного стягнення, така постанова вважається виконаною». В оскаржуваній постанові зазначено, що вина Позивача у вчиненні даного правопорушення доводиться копією військового квитка № НОМЕР_3 , копією «Резерв+», а також визнанням своєї вини, що підтверджується його заявою від 25.08.2025. Враховуючи вищенаведене, вважає оскаржувану постанову законною і обґрунтованою.

Розглянувши наявні у суду матеріали справи та надавши їм належу оцінку, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Принцип справедливості судового розгляду в окремих рішеннях Європейського Суду з прав людини трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з вищенаведеного, однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема й при притягненні особи до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Статтями 72-90 глави 5 «Докази та доказування» чинного КАС України наведені основні положення про докази, котрими в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи , і ці дані встановлюються вичерпними засобами. Докази повинні бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.

Важливим є той аспект, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У ч.1 ст.286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд при прийнятті даного рішення дотримується принципу рівності всіх перед законом та судом.

Рішення суду має бути не тільки законним, але й справедливим.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин із наведенням відповідних доказів.

Судом встановлено, що 26.08.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 винесено постанову №1539 за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП на підставі якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу розмірі 17000 грн.

Зі змісту зазначеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , являючись військовозобов`язаним і будучи обмежено придатним до військової служби за станом здоров`я, під час дії в Україні особливого періоду, порушив вимоги законодавства про мобілізацію, визначені ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ із змінами внесеними Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025, а саме не пройшов в строк до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби за станом здоров`я.

У постанові зазначено, що 25.08.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_4 поступила заява ОСОБА_1 про визнання ним вини та згодою про притягнення до адміністративної відповідальності без його участі. Зважаючи на вказані обставини та той факт, що в Україні діє особливий період, вбачає в діях ОСОБА_1 склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП і його вина у вчиненні даного правопорушення доводиться копією наданого ним військового квитка № НОМЕР_4 , військово-обліковим документом Резерв+, визнанням своєї вини, що підтверджується його заявою від 25.08.2026.

З представленого позивачем витягом з військово-облікового документу «Резерв+» убачається, що ОСОБА_1 19.08.2025 пройшов ВЛК. Дана інформація також підтверджується Довідкою військово-лікарської комісії №2025-0819-1119-5652-0 від 19.08.2025 за направленням на ВЛК №4567730 від 09.08.2025.

Норми права, котрі застосовує суд при ухваленні даного рішення, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1 ст.9 КУпАП).

За ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19, визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

У ч.3 ст.210-1 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, що затверджений Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України введений воєнний стан з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався, і продовжує свою дію на час розгляду даної справи судом.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації, в тому числі й на території Львівської області.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України. Загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Організація безпосередньої реалізації заходів з мобілізаційної підготовки та мобілізації на відповідній території чи сприяння їх виконанню здійснюється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади та виконавчими органами сільських, селищних, міських раду.

Відповідно до ч.1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 21.03.2024 №3621-IX, скасував статус «обмежено придатний» та передбачив, що громадяни, визнані раніше обмежено придатними, мають пройти повторний медичний огляд. Зробити це треба було впродовж дев`яти місяців з дня набрання чинності закону, тобто до 04.02.2025.

У ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» №3621-ІХ із змінами внесеними Законом України №4235-ІХ від 12.02.2025 встановлено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов`язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Згідно зі ст.42 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та пункту 19 Порядку постанови КМУ №1487 громадяни України, винні в порушенні правил військового обліку громадян України, а також у вчиненні інших порушень законодавства про військовий обов`язок і військову службу, несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Згідно зі ст.268 КУпАП, справи про порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію (ст.ст. 210, 210-1 КУпАП) розглядаються в порядку, визначеному ст. 279-9 КУпАП. З урахуванням норм ст.ст. 258, 276, 277, 283, 285 та 299 КУпАП, таку справу можуть розглянути без присутності особи, якщо від неї надійшла заява про визнання вини та згоду на притягнення до відповідальності.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

Згідно із п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. При цьому, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Статтями 251 та 252 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративні правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеку дорожнього руху, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).

Згідно із ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Враховуючи викладені обставини в їх сукупності, на підставі оцінених доказів, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення є доведеним. Постановляючи оскаржувану постанову, відповідач діяв правомірно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а оскаржувана постанова є обґрунтована, тобто прийнята з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.241-246, 250, 251, 255, 286 КАС України,

ухвалив:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Павлів З.С.