Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/18817/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18817/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним дій та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 23.06.2026 надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500580/2026/000088/1 від 19.03.2026 р.;

2. Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026р.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що 01.04.2024 між позивачем ТОВ «ДАНН.» як покупцем та компанією Alltag und Geratetechnik GmbH (Швейцарія) як продавцем укладено договір поставки товару № AUG-00D/5 (надалі за текстом іменується – «Договір, Контракт»). Відповідно до умов вказаного Договору позивач придбавав та імпортував до України товари, у зв`язку чим позивачем здійснювалось митне оформлення товарів в режимі імпорту.

18.02.2026 між Сторонами була укладена Додаткова угода №6 до Договору від 01.04.2024 відповідно до якої у зв`язку зі зміною найменування Продавця, з Alltag und Geratetechnik AG на Done Switzerland AG Сторони домовились: 1.1. Викласти частину Преамбули в наступній редакції: «Done Switzerland AG, зареєстрована за адресою: Neuhofstrasse 12, 6340 Baar, Switzerland, в особі Члена ради Директорів Штеклі Дузіка, діючого на підставі Статуту, в подальшому Продавець, з однієї сторони, та» 02.03.2026 р. між Сторонами Договору була укладена Специфікація №55576, відповідно до умов якої сторони Договору погодили поставку товару на адресу Покупця - позивача по даному позову на територію України загальною вартістю 32 040,16 доларів США. 18.03.2026 з метою митного оформлення зазначених товарів, позивач подав відповідачу електронну митну декларацію ІМ 40 ДЕ 26UA500580003082U6.

Після надання основних та додаткових документів, позивач просив прийняти визначену у митній декларації ІМ 40 ДЕ 26UA500580003082U6 вартість товару (що підтверджується листом № 55576/2 від 19.03.2026). 19.03.2026 відповідачем було винесено картку відмови № UA500580/2026/000100 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Згiдно ч. 6 ст.54 МКУ та ч. 2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартістъ товару митним органом не може бути визнано за цiною угоди внаслiдок: виявлених розбiжностей; не надання вiдповiдно п.2 ч.2 ст. 52 митному органу достовiрних вiдомостей про визначення митної вартостi, якi повиннi базуватися на об`єктивних, документально пiдтверджених даних, що пiддаються обчисленню; не пiдтвердження заявленої декларантом митної вартостi шляхом надання додаткових документів. За результатом проведеної консультацiї мiж митним органон та декларантом Митним органом прийнято рiшення про коригування митної вартостi UA500580/2026/000088/1 від 19.03.2026. Рiшення про вiдмову у митному оформлення може бути оскаржено у порядку передбаченому гл. 4 Закону Украiни вiд 13.03.2012 № 4495-VI "ПРО МИТНИЙ КОДЕКС УКРАIНИ'' 19.03.2026 відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000088/1 від 19.03.2026, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтовує в графі 33 Рішення.

Відповідно до п.п. 3, 5, 6 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ухвалою судді від 26.06.2026 позовну заяву залишено без руху, встановивши позивачу 10-денний строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином (нотаріально) засвідчених перекладів на державну мову всіх документів, доданих до позовної заяви, що складені іноземною мовою.

06.07.2026 від представника позивача надійшло клопотання (вх. №ЕС/75429/26) на виконання недоліків вказаних в ухвалі суду від 26.06.2026, з долученням до матеріалів справи документи засвідчені нотаріальним перекладом.

Ухвалою судді від 13.07.2026 постановлено прийняти позовну заяву та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

16.07.2026 (вхід. №ЕС80707/26) від представника позивача до суду надійшла заява про компенсацію судових витрат.

29.07.2026 до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід.№ ЕС/78583/24) представника Одеської митниці, в якому вказано, що відповідач вважає, що адміністративний позов ТОВ «ДАНН.» таким, що не підлягає задоволенню.

У відзиві вказано, що на виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №26UA500580003082U6 від 18.03.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026 р.

Як вказано у відзиві, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.

Отже, як стверджує відповідач, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №26UA500580003082U6 від 18.03.2026 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

У зв`язку з вищевикладеним та у відповідності до ч. 2 ст. 55 МКУ Одеською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026. У рішенні про коригування митної вартості № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмноінформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.

Таким чином, вказано у відзиві, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026 діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову ТОВ «ДАНН.».

Враховуючи вищевикладене, Одеська митниця просить суд відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.».

29.07.2026 до суду надійшло клопотання (вх. №ЕС/85573/26) представника відповідача Одеської митниці, в якому заявник заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та просить суд постановити ухвалу, якою задовольнити заяву Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 12.08.2026 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Одеської митниці (вх. №ЕС/85573/26 від 29.07.2026) про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» зареєстровано як юридична особа 01.11.2016 (Номер запису: 10701020000065612) та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює наступні види діяльності за КВЕД: 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (основний); 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 51.21 Вантажний авіаційний транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 69.10 Діяльність у сфері права; 69.20 Діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 62.01 Комп`ютерне програмування; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 68.32 Управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; 46.47 Оптова торгівля меблями, килимами й освітлювальним приладдям; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.52 Оптова торгівля електронним і телекомунікаційним устаткованням, деталями до нього; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; 46.74 Оптова торгівля залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткованням і приладдям до нього; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

01.04.2024 між іноземною компанією «ALLTAG UND GERATETECHNIK GMBH» (як продавцем) та ТОВ «ДАНН.» (як покупцем) було укладено контракт №AUG-00D/5, за умовами якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, Покупець зобов`язується прийняти такий товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму.

Відповідно п. 1.4. Договору № AUG-00D/5, детальний опис товару, що поставляться, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Сторони погоджують та визначають обсяги та асортимент Товару у Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору. Продавець зобов`язаний поставити Покупцю Товар належної якості в обумовленій Специфікацією кількості (п.п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно з п. 4.1. Договору загальна сума Договору складається із суми вартості Товару зазначеного у всіх погоджених Сторонами Специфікаціях та орієнтовно складає 5 000 000.00 доларів США.

Договір набуває чинності після його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє протягом 3 (трьох) років, але в будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань згідно даного Договору (п. 8.1. Договору).

На підставі інвойсу №№ 119/03/2026 від 02.03.2026 компанією «ALLTAG UND GERATETECHNIK GMBH» (Продавець) було поставлено позивачу партію товару (лійки, тримачі для душової лійки, змішувачі та ін.

18.03.2026 уповноважена позивачем особа діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.», звернулась до Одеської митниці, у зв`язку із імпортуванням та ввезенням на територію України товару (митна декларація № 26UA500580003082U6.

Для підтвердження вказаних у митній декларації № 26UA500580003082U6 від 18.03.2026 відомостей, до митної декларації, зокрема, було надано, зокрема, нижченаведений перелік документів:

- пакувальний лист (Packing list) № 119/03/2026 від 02.03.2026;

- рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 119/03/2026 від 02.03.2026;

- коносамент (bill of lading) №UTRUST25113490A від 06.12.2025;

- автотранспортна накладна (Road consignment note) № 55576/55760 від 09.03.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № AUG - 00D/5 від 01.04.2024;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №55576 від 02.03.2026, №2 від 17.12.2024, №5 від 04.08.2025, №6 від 18.02.2026.

Одеською митницею відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; договір із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається;рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

19.03.2026 декларант додатково надіслано документи.

Одеська митниця за результатами розгляду поданих документів своїм рішенням UA500580/2026/000088/1 від 19.03.2026 здійснила коригування заявленої позивачем митної вартості товару у сторону збільшення.

Також, Одеська митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500580/2026/000100.

Так, у рішенні UA500580/2026/000088/1 від 19.03.2026 відповідачем було вказано, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, а саме:

«Під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів було встановлене наступне. Заявлені у графі 31 та електронному інвойсі ЕМД від 18.03.2026 №26UA500580003082U6 відомості про виробника товару ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD (Китай) не підтверджується основними товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей. Основні документи, що підтверджують митну вартість, згідно переліку у ч.2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МКУ): контракт, специфікація, інвойс не містять відомостей щодо заявленого виробника та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни такого товару та визначення його митної вартості. Оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів Done Switzerland AG (Швейцарія), відправник TAIZHOU HENGYU VALVE CO.,LTD, виробник ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD (Китай) торговельна марка NOLF. Згідно п.1.4, п.3.1 та п.3.2 зовнішньоекономічного контракту AUG - 00D/5 від 01.04.2024 детальний опис, асортимент та якість товарів визначаються сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід`ємною частиною контракту згідно п.2.1 і 3.1 . Водночас, у специфікації №55576 від 02.03.2026, згідно якої сформована оцінювана партія товарів, - відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, детального опису, якості товарів та артикулів, - що не відповідає вимогам п.2 ч.2 статті 52 МКУ в частині подання митному органу об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно вимог 1.3 контракту AUG - 00D/5 від 01.04.2024 продавець може передати обов`язки відправки товару за цим договором третій особі, яка не є стороною Договору (далі-Вантажовідправник). Найменування Вантажовідправника відсутнє у Специфікації №55576. Технічну документацію щодо якості товару, передбачену п.3.3 контракту, яка впливає на заявлену митну вартість,- не подано до митного оформлення. Перелік товарів згідно Специфікації №55576 як невід`ємної частини контракту згідно п.1.2 та 3.1,- наведений виключно українською мовою, що не відповідає вимогам пункту 8.8 угоди. У наданому комерційному рахунку №119/03/2026 від 02.03.2026 відсутнє посилання на специфікацію №55576 від 02.03.2026 як невід`ємну частину контракту відповідно до якої сформована партія товарів. Заявлені у графі 31 та електронному інвойсі ЕМД від 18.03.2026 №26UA500580003082U6 відомості про виробника товару ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD (Китай) не підтверджуються основними товаросупровідними документами, що ставить під сумнів заявлення таких відомостей. Основні документи, що підтверджують митну вартість, згідно переліку у ч.2 ст.53 МКУ: контракт, специфікація, інвойс,- не містять відомостей щодо заявленого виробника та торговельної марки. Зазначене може свідчити про недостовірність декларування відомостей про товар, які, в свою чергу, мають безпосередній вплив на формування ціни такого товару та визначення його митної вартості. Згідно наданого коносаменту оцінювана партія товару завантажена на борт судна 06.12.2025 у китайському порту NINGBO. На момент відвантаження товару 06.12.2025, товар ще не був проданий ТОВ "ДАНН." (специфікація №55576 та інвойс 119/03/2026 датовані пізніше - 02.03.2026). При цьому, номер контейнеру UNIU5079175, зазначений у коносаменті від 06.12.2025 - міститься у пакувальному листі від 02.03.2026 №119/03/2026. У наданому коносаменті наявні відомості щодо місця знаходження відправника ZHEJIANG (Китай), але при цьому зазначено маршрут прямування товару NINGBO (Китай) – Constanta (Румунія), фрахт передплачений до порту Constanta (Румунія). Зазначене свідчить про наявність додаткових домовленостей, посередницьких операцій, комплекту транспортних договорів та інших учасників в ланцюгу поставки, які не заявлені до митного оформлення. Отже, декларантом не забезпечено надання митному органу відповідно до п.2 ч.2 ст.52 МКУ достовірних відомостей про визначення митної вартості товару, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних. Щодо умов поставки. Заявлені комерційні умови поставки DPU Чернівці, що означає Продавець доставляє товар у зазначене місце призначення та розвантажує його. Водночас, у наданому коносаменті наявні відомості щодо порту відвантаження NINGBO (Китай), порту розвантаження Constanta (Румунія) та порту доставки Constanta (Румунія). Зазначене не відповідає узгодженим та заявленим умовам поставки щодо поіменованого місця доставки та передоплати вартості фрахту. Відповідно до відомостей коносаменту UTRUST25113490A та міжнародної автомобільної накладної CMR №55576/55760 за маршрутом доставки оцінюваних товарів NINGBO (Китай) – Constanta (Румунія) – Чернівці(Україна), здійснено перевантаження контейнеру з вантажем у порту Constanta (Румунія) з морського судна на автомобільний транспорт української транспортної кампанії ТОВ «ОМ –Транс-сервіс», що свідчить про наявність витрат на обробку, навантажувально - розвантажувальні роботи, портове обслуговування, можливе зберігання в порту Constanta (Румунія) та витрати експедиторських та логістичних компаній. При цьому, здійснити перевірку відомостей про включення зазначених витрат до заявленої митної вартості товарів згідно наданих документів (вантаж відправлено раніше операції з продажу ТОВ "ДАНН."), здійснити перевірку числового значення складових митної вартості, зазначених у ч.10 ст.58 МКУ,- митний орган не має можливості. Крім того, відомості про передплачений фрахт у порту призначення свідчить, що вартість фрахту підлягає сплаті вантажоодержувачем по прибуттю вантажу в порт призначення Constanta (Румунія). Зазначене може свідчити про ризик декларування не всіх складових митної вартості товарів відповідно до ч.10 ст. 58 МКУ. Таким чином, заявлені умови поставки документально не підтверджуються поданими до митного оформлення транспортними документами. Відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, додаються такі складові митної вартості, як витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України. Наразі, Декларантом у повній мірі документально не підтверджено включення до ціни, що фактично сплачена за оцінювані товар, всіх складових митної вартості, зокрема визначених пунктами 5, 6 частини десятої статті 58 Кодексу. Якщо рахунок сплачено, документами, які підтверджують митну вартість товарів, відповідно до положень частини другої ст.53 МКУ, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно умов пункту 4 Специфікації №55576 від 02.03.2026 «Оплата товару здійснюється Покупцем не пізніше 45 днів після отримання товару». Враховуючи, що отримання українським перевізником товару згідно CMR №55576/55760 в порту Constanta 09.03.2026 заявлений рівень вартості не обчислюється як ціна, що фактично сплачена. У випадку якщо покупець бажає, то він може самостійно вжити заходів до забезпечення страхування вантажу, за наявності - такі витрати теж додаються до ціни товару (п.7 ч.10 ст.58 МКУ). Документи про наявність або відсутність витрат на страхування товарів покупцем до кордону України не надано. Окрім цього, митну декларацію країни відправлення із відомостями щодо вартості, асортименту товарів, вагових характеристик, їх кількості, умов поставки, даних щодо відправника, отримувача, реквізитів договору (інвойсу), коносаменту, що документально підтверджують факт експорту товарів декларантом не подано до митного оформлення».

У рішенні також вказано, що в додатково поданому прайс-листі відсутня інформація щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, в копії митної декларації країни відправлення від 06.12.2025 № 310120251206247581 вказаний порт відправлення Nansha New port, відмінний від зазначеного в коносаменті – NINGBO, що свідчить про наявність перевантажень протягом маршруту прямування до кордону України, а також про наявність інших коносаментів, відповідно до яких здійснювалось перевезення, та які не були надані до митного оформлення; комерційна пропозиція не містить номеру та дати і складена на умовах поставки EXW Китай; у висновку експертного дослідження від 17.03.2026 №180/26 зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товар іншої якості без зазначення торговельної марки іншого виробникаю

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням про коригування митної вартості товару та карткою відмови у митному оформленні (випуску) товарів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення, суд дійшов до таких висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно положень МК України, митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України, відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких митний орган вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 59 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів, передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано метод визначення митної вартості другорядний: резервний метод.

В той же час, суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Так, щодо покликань відповідача на те, що в комерційному інвойсі і специфікації до контракту відсутня інформація щодо торговельної марки та виробника, якісних характеристик (матеріал виготовлення) та артикулів,- що може вплинути на вартість товару та не дає можливості ідентифікувати ці документи з заявленою поставкою, суд зазначає таке.

Так, Відповідно п. 1.4. Договору, детальний опис товару, що поставляться, його кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях.

Відповідно до п. 3.1-.3.2 Договору сторони погоджують та визначають обсяги та acoртимент Товару у Специфікаціях, які з моменту підписання Сторонами є невід`ємною частиною цього Договору. Продавець зобов`язаний поставити Покупцю Товар належної якості в обумовленій Специфікацією кількості.

Суд встановив, що відповідно до специфікації №55576 від 02.03.2026 до договору поставки, сторонами договору узгоджено поставку товару всього на суму 32040,16 дол. США.

З наведеного слідує, що специфікація складена у відповідності до умов договору та містить ту інформацію, яка передбачена умовами договору, а саме: обсяг та асортимент товару.

Щодо конкретної характеристики придбаного товару, матеріалами справи підтверджено, що митному органу разом із митною декларацією був наданий пакувальний лист (Packing List) №119/03/2026 від 02.03.2026, який містить інформацію про виробника та торгову марку товару. Також наведена інформація зазначена у пункті 31 митної декларації № 26UA500580003082U6 від 18.03.2026.

Щодо покликань відповідача на те, що оцінювана партія товару декларується на підставі посередницького контракту із заявленим продавцем товарів, то суд зазначає, що виробник може мати кілька торгових марок для різної продукції і митним органом не вказано, як дана обставина може викликати сумніви при визначенні митної вартості товару.

Розглядаючи дану справу суд враховує, що надана до митного оформлення специфікація № 55576 від 02.03.2026 містить вичерпний опис товару, достатній для його ідентифікації та визначення вартості: назву продукції (сантехнічні вироби та комплетуючі до них -торгова марка NOLF, виробник ZHEJIANG KAITOU SANITARY WARE TECHNOLOGY CO.,LTD), кількість, ціну за одиницю та загальну вартість.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що чинне законодавство та умови контракту не зобов`язують сторони зазначати артикули чи торговельні марки безпосередньо у специфікації, якщо товар ідентифікується за його технічними параметрами, найменуванням, кількістю, ціною у порівнянні також з іншими наданими документами, включаючи інвойс.

Митним органом не доведено, як саме відсутність назви заводу-виробника, торгівельної марки або артикулу в комерційному документі впливає на числове значення заявленої ціни.

Щодо покликань відповідача на недоліки комерційного рахунку, то суд зазначає, що в специфікації №55576 від 02.03.2026 визначена ціна товару – 32 040,16 доларів США. Інформація про товар, його вартість 32 040,16 доларів США, посиланням на договір № AUG-00D/5 від 01.04.2024, відповідно до якого здійснюється постачання товару, вказана в Інвойсі № 119/03/2026 від 02.03.2026.

Ця інформація повністю узгоджується з положеннями специфікації, №55576, яка також містить посилання до договір № AUG-00D/5 від 01.04.2024.

Таким чином, зі змісту вказаних документів, - інвойсу, специфікації, чітко прослідковується, що товар постачається відповідно до договору № AUG-00D/5 від 01.04.2024, жодних розбіжностей між цими документами, в тому числі в частині товару, його кількості, вартості, підстав постачання на умовах Договору, не мається.

Щодо покликань відповідача на наявність додаткових домовленостей, посередницьких операцій, комплекту транспортних договорів та інших учасників в ланцюгу поставки, які не заявлені до митного оформлення, то суд зазначає.

Як зазначено у позові, позивач придбав товар у продавця, і товар вже знаходився на стадії транспортування. Тобто, товар був придбаний після завантаження його на борт судна, що не заборонено жодними нормами торгівельного міжнародного права та не суперечить практиці міжнародної торгівлі.

Відповідачем жодним чином не спростовано вказані твердження позивача.

З урахуванням зазначеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що він не зобов`язаний мати в розпорядженні документи, на підставі яких товар був придбаний Продавцем та завантажений на судно продавцем до того, як това придбав Позивач.

Зазначення номера контейнера № UNIU5079175 у коносаменті від 06.12.2025 та його відображення у пакувальному листі підтверджує ідентичність партії товару та безперервність логістичного ланцюга, а не наявність прихованих домовленостей.

Вказівка місця видачі товару SHENZHEN (Китай) та маршруту прямування NINGBO (Китай) – Constanta (Румунія), не створює правової колізії, оскільки коносамент може бути оформлений агентом перевізника в іншому порту або місті, ніж порт фактичного завантаження.

Аналогічно маршрут NINGBO (Китай) – Constanta (Румунія), є типовим елементом міжнародного перевезення і не свідчить про зміну сторони договору купівлі-продажу.

Відмітка «freight prepaid» означає лише спосіб оплати фрахту та не доводить наявності інших правочинів, невідповідності умовам поставки без встановлення конкретних невключених до митної вартості витрат. Митний орган не довів, що існують додаткові договори або платежі, які впливають на числові значення складових митної вартості відповідно до ч. 10 ст. 58 МКУ

Щодо покликань відповідача на умови поставки, то суд зазначає.

Згідно з правилами Incoterms 2020, умови DPU (Delivered at Place Unloaded) означають, що Продавець несе всі витрати та ризики до моменту доставки та розвантаження товару у погодженому місці призначення (м. Чернівці).

Відповідно до п. 3 специфікації №55576, визначені такі умови поставки: 3.Умови поставки: DPU Чернівці (відповідно до lncoterms 2020).

Як зазначено у позові, товар перевозить декількома видами транспорту, у той час, як в DPU Чернівці (відповідно до lncoterms 2020) вказаний кінцевий пункт доставки товару, що повністю відповідає як правилам міжнародної торгівлі, так і умовам Договору, так і правилам lncoterms 2020.

Відповідно до п. 2.4. Контракту, якщо інше не зазначено в Специфікації, право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент переходу ризиків втрати або пошкодження Товару відповідно до погоджених умов поставки.

Таким чином, права на товар позивач отримав в пункті призначення DPU Чернівці (відповідно до lncoterms 2020), тобто витрати на перевантаження товару , його перевезення включені у вартість товару та позивачем як покупцем не понесені, відповідно, вартість товару для Позивача у порівнянні з вказаною в специфікації та інвойсі не змінюється.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, ТОВ «ДАНН.» не здійснювало жодних додаткових платежів за фрахт та перевантаження, оскільки умови п. 3 специфікації №55576 від 02.03.2026 та умови DPU Чернівці (відповідно до lncoterms 2020) передбачають перехід що підтверджує достовірність заявленої митної вартості за першим методом.

З урахуванням вказаного, суд також відхиляє як необґрунтовані покликання відповідача на ненадання документів на підтвердження витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до місця ввезення на митну територію України.

Щодо покликань відповідача на те, що в прайс-листі відсутня інформація щодо щодо виробника, торговельної марки, якісних характеристик та артикулів, то суд зазначає, що прайс-лист не є основним документом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України, який підтверджує митну вартість товарів.

Крім того, прайс-лист є довідникрм цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. По-третє, жодний нормативний акт, зокрема міжнародний, не встановлює вимоги до форми та змісту прайс-листів.

Тобто прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей, як на підставу для коригування митної вартості товару

Суд погоджується з доводами позивача щодо того, що зазначені в прайс-листі умови поставки товару є безвідносними до позивача, на відміну від специфікації, експортної декларації та інвойсу, які містять умови поставки згідно Інкотермс.

Верховний Суд в постанові від 25.06.2020 по справі №П/811/687/16 зауважив, що прайс-лист не є обов`язковим документом, що передбачений частиною другою статті 53 МК України, який має подати декларант під час митного оформлення товару, та не є документом, що підтверджує вартість імпортованого товару.

У постанові від 24.01.2019 по справі №826/2277/16 Верховний Суд вказав, що прайс-лист є документом довільної форми, чинне законодавство не встановлює вимог до форми прайс-листів, тому Митниця не може посилатись на неповноту чи обмеженість його відомостей, обґрунтовуючи свої сумніви.

Відтак, вищевказані зауваження відповідача стосовно форми та змісту прайс-листа суд вважає такими, що не впливають на визначення митної вартості товару.

З цих же підстав суд не приймає доводи відповідача щодо відсутності у комерційній пропозиції дати та зазначення умов поставки EXW Китай.

Щодо покликань відповідача на те, що у висновку експертного дослідження від 17.03.2026 №180/26 зазначені посилання на скріни з інтернет сайтів з ринковими цінами на товари іншої якості, іншого виробника, без зазначення торговельної марки, то суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Отже, суд відхиляє вищевказані доводи відповідача як необґрунтовані.

Так, надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Одеською митницею при прийнятті оскаржуваного рішення не було надано жодних доказів недостовірності заявленої позивачем вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

При цьому розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

На переконання суду правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.

Так, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 року по справі “Суомінен проти Фінляндії” Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 року у справі “Серявін та інші проти України” Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Лелас проти Хорватії і Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Онер`їлдіз проти Туреччини).

За встановлених обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Відтак, наявність в оскаржуваному рішенні припущень митного органу свідчить про його невмотивованість.

З огляду на викладене, митним органом не наведено достатнього обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

При обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів митний орган повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також необхідно врахувати, що в ЄАІС відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення та картка відмови є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 4438,19 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №32102 від 22.06.2026 року (а.с.22).

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 4438,19 грн.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати, пов`язані із залученням перекладача та нотаріальним засвідченням перекладу на державну мову всіх документів які додавалися до позовної заяви та були виготовлені на іноземній мові: 2400,00 грн.

На підтвердження понесення даних витрат позивачем надано до суду акт прийому-передачі виконаних робіт від 30.06.2026, рахунок-фактуру №6013 від 30.06.2026, платіжну інструкцію №32265 від 30.06.2026.

За вказаними документами Товариство з обмеженою відповідальністю «Бюро перекладів «Альфа-Груп», було підготовлено переклад документів на суму 2400,00 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

Відповідно до ч.6 ст.137 КАС України, розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Положеннями ч.7 ст. 137 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч.8 ст.137 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем організовано здійснення перекладу документів з англійської мови, а саме: проформи-інвойсу; рахунку-фактури; сертифікату про переміщення товару; сертифікату якості, декларації виробника; міжнародної товарно-транспортної накладної; пакувального листа.

Підпис перекладача був засвідчений приватним нотаріусом.

Так, позивачем були понесені витрати у зв`язку із залученням перекладача у загальному розмірі 2400,00 грн.

Суд зазначає, що склад та розмір витрат, пов`язаних із залученням перекладача, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із залученням перекладача, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на залучення перекладача, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що переклад документів замовлений позивачем вже під час розгляду справи в суді першої інстанції та наданий до суду з метою доведення своєї позиції, а понесені позивачем витрати безпосередньо пов`язані з розглядом цієї справи.

Отже, суд вважає, що пов`язані з перекладом документів є судовими витратами у розумінні ст. 132 КАС України.

Таким чином, враховуючи надані позивачем докази понесення витрат на залучення перекладача, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» в частині стягнення з Одеської митниці на користь позивача витрат, пов`язаних із залученням перекладача, у розмірі 2400,00 грн, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» до Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про визнання протиправним дій та скасування рішення – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500580/2026/000088/1 від 19.03.2026.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів Одеської митниці № UA500580/2026/000100 від 19.03.2026.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» суму сплаченого судового збору у розмірі 4438,19 грн.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» судові витрати, пов`язані із залученням перекладача у розмірі 2400,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач – товариство з обмеженою відповідальністю «ДАНН.» (03110, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 11, код ЄДРПОУ 40929000);

Відповідач – Одеська митниця (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА