Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №420/5768/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5768/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

I. Зміст позовних вимог.

До суду з позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-1) та Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач-2), яким з урахуванням уточненої редакції позовної заяви від 19.03.2026 року, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , оформлене протоколом комісії від 22.01.2026 р. №1/200.

- зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

II. Позиція сторін.

На обґрунтування заявлених позовних вимог представник позивача зазначає, що Позивач є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ). У зв`язку з тим, що Позивач протягом тривалого часу здійснює постійний догляд за своїм племінником - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який з дитинства є особою з інвалідністю І групи (інвалідність встановлена безстроково), йому неодноразово надавалася відстрочка від призову на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, до 2024 р., що підтверджується відмітками в його військово-обліковому документі серії НОМЕР_1 , до 07.02.2025 р. згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1/3896 від 30.12.2024 р., до 09.05.2025 р. згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_5 №1/477 від 01.03.2025 р. З метою оформлення чергової відстрочки, позивач 28.10.2025 р. звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з заявою про надання відстрочки, додавши аналогічний пакет документів згідно п. 14 Додатку 5 до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (Постанова КМУ №560). Оскільки відповідь не була отримана, ОСОБА_1 за допомогою засобів поштового зв`язку повторно направив до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання відстрочки з ідентичним пакетом документів, які були отримані ІНФОРМАЦІЯ_8 29.12.2025 р., проте відповіді не отримав. У січні 2026 р. ОСОБА_1 втретє подав заяву про надання чергової відстрочки через ЦНАП Чорноморської міської територіальної громади, до якої додано всі необхідні передбачені законодавством документи.

23.01.2026 р. ОСОБА_1 отримав від ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомлення № 1/207 від 22.01.2026 р. про те, що протоколом Комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 22.01.2026 р. №1/200 відмовлено у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період з підстав не надання документів, які підтверджують неможливість здійснення догляду членами сім`ї першого ступеня споріднення, або документів, що підтверджують відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення. Позивач вважає дане рішення Комісії протиправним, оскільки продовжуючи здійснювати постійний догляд за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю І групи, при відсутності будь-яких змін до законодавства та наданні ідентичного пакету документів Відповідач вже неодноразово надавав відстрочку.

07.04.2026 року судом зареєстровано від ІНФОРМАЦІЯ_5 відзив на позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що за результатами розгляду заяви Позивача про надання відстрочки на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поданої ним через ЦНАП 19.01.2026 року, Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 було прийнято рішення, оформлене протоколом від 22.01.2026 №1/200, яким відмовлено у наданні відстрочки у зв`язку з відсутністю відсутність належного документального підтвердження щодо матері особи з інвалідністю.

14.04.2026 судом зареєстрована від представника позивача відповідь на відзив, якою вважає, доводи Відповідача щодо безпідставності позовних вимог спростовуються аргументами, які були зазначені в позовній заяві.

20.04.2026 р. судом зареєстрована від представника ІНФОРМАЦІЯ_5 заперечення на відповідь на відзив, якими зазначає, що для застосування п.14 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до члена сім`ї третього ступеня споріднення недостатньо самого лише факту споріднення, наявності інвалідності у особи та фактичного здійснення догляду. Необхідним є належне підтвердження саме відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення або наявності обставин, які виключають можливість здійснення ними постійного догляду.

Відповідач-2 - Комісія ІНФОРМАЦІЯ_5 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період не скористалась правом надання відзиву на позов.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 09.03.2026 року позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, а саме, визначитись з відповідачем або відповідачами, подавши відповідну заяву або нову редакцію позовної заяви.

19.03.2026 р. судом зареєстровано від представника позивача заяву про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано уточнену редакцію позовної заяви. Відтак недоліки позовної заяви є усунутими.

Ухвалою суду від 23.03.2026 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, якою передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Цією ухвалою зобов`язано Комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з відзивом на позов надати суду належним чином засвідчені копії заяви позивача про відстрочку від призову за мобілізацією на підставі ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками до неї, за результатами розгляду якої прийнято оскаржуване рішення.

Ухвалою суду від 23.03.2026 р. забезпечено позов та заборонено ІНФОРМАЦІЯ_10 та/чи його структурним підрозділам та ІНФОРМАЦІЯ_1 , вчиняти дії щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Оскільки відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , відповідно до записів у військово-обліковому документі «Резерв+», сформованого 04.04.2026 р. є військовозобов`язаний та перебуває на військову обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ).

У розділі 16 «Особливі відмітки» військового квитка серія НОМЕР_1 ОСОБА_1 , міститься запис « Не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 12 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дата « 2024 рік» ( число та місяць не читабельні), засвідчений підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 та печаткою ІНФОРМАЦІЯ_7 .

30.12.2024 року ІНФОРМАЦІЯ_12 видано Довідку № 1/3896, якою ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу (за наявності) п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - зайнятий постійним доглядом за племінником, який є особою з інвалідністю І групи на строк до 07.02.2025 р..

01.03.2025 р. року ІНФОРМАЦІЯ_12 видано Довідку № 1/477, якою ОСОБА_1 надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу (за наявності) п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - зайнятий постійним доглядом за племінником, який є особою з інвалідністю І групи на строк до 09.05.2025 р.

В подальшому, здійснюючи постійний догляд за племінником, який є особою з інвалідністю І групи,

28.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_6 з відповідною заявою про надання чергової відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі абзацу (за наявності) п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», додавши до вказаної заяви аналогічний пакет документів, що під час отримання попередніх відстрочок, передбачений пунктом 14 Додатку № 5 до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (Постанова КМУ №560), а саме:

- копію паспорта ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

- копію паспорта племінника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- копію документів, що підтверджують родинні відносини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (брат ОСОБА_1 та батько ОСОБА_2 );

- копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ;

- копія довідки до акта огляду МСЕК серія 12ААГ № 499733 від 04.07.2023 р. (якою підтверджена інвалідність ОСОБА_2 з дитинства - безстроково);

- копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , якою ОСОБА_2 із членів сім`ї для свого утримання обирає ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11

- копія Акту № 31 від 15.05.2025 р. про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, яким підтверджено факт здійснення постійного догляду - ОСОБА_1 за своїм племінником ОСОБА_2 особою з інвалідністю І групи.

Не отримавши відповіді на вказану заяву, ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку повторно направив до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання відстрочки з ідентичним пакетом документів, які були отримані ІНФОРМАЦІЯ_8 - 29.12.2025 р.

Не отримавши відповіді на вказану заяву, у січні 2026 року ОСОБА_1 через ЦНАП Чорноморської міської територіальної громади чергове подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання чергової відстрочки, до якої були додано ідентичний пакет з вищенаведеними документами.

23.01.2026 р. ОСОБА_1 отримав повідомлення від ІНФОРМАЦІЯ_5 № 1/207 від 22.01.2026 р. про те, що Комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 розглянуто підтвердні документи ОСОБА_1 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та за результатом їх розгляду, протоколом від 22.01.2026 р. №1/200 Комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

22.01.2026 р. Протокольним рішенням засідання комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, при ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1/200 ОСОБА_1 відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстава - не надано підтвердження неможливості здійснення догляду або відсутності члену сім`ї першого та другого ступеню споріднення, зокрема, матір`ю племінника.

Вважаючи дане рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє станом на сьогоднішній день.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов`язок військову службу від 25.03.1992 № 2232-XII, ( далі - Закон № 2232-XII ) яким передбачено

- від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.( частина 5 статті 1 Закону № 2232-XII);

- призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законами України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.( абзац перший частини першої статті 39 Закону № 2232-ХІІ)

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлено Законом України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543-XII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин лютий - березень 2025 року), яким передбачено, зокрема,

- призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин. ( частина 5 статті 22 Закону № 3543-XII)

- не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: члени сім`ї другого ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи, зайняті постійним доглядом за нею (не більше одного та за умови відсутності членів сім`ї першого ступеня споріднення або якщо члени сім`ї першого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи). У разі відсутності членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення норма цього пункту поширюється на членів сім`ї третього ступеня споріднення особи з інвалідністю I або II групи ( пункт 14 частини першої статті 23 Закону №3543-ХІІ);

- перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. ( частина 7 статті 23 Закону № 3543-ХІІ).

16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 560 Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період ( далі - Порядок № 560 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою передбачено, зокрема

- відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ( пункт 56 Порядку № 560).

- для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації). ( абзаци 1-3 пункту 57 Порядку № 560).

- за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання. ( абзац перший -другий пункту 58 Порядку № 560).

- військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї другого ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність членів сім`ї першого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. Військовозобов`язані, зайняті постійним доглядом за членами сім`ї третього ступеня споріднення, які є особами з інвалідністю I або II групи, зазначеними у пункті 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", зазначають у заяві, зазначеній у пункті 58 цього Порядку, про відсутність членів сім`ї першого і другого ступеня споріднення особи, за якою вони здійснюють догляд. ( абзац третій пункту 58-1 Порядку № 560).

- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну. ( абзац четвертий пункту 58-1 Порядку № 560).

- комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання. Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних. Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. ( абзаци 1-4 пункту 60 Порядку № 560).

- про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6. Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. (абзаци 6-8 пункту 60 Порядку № 560).

- у разі неможливості провести перевірку наявності у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та інших державних реєстрів або баз (банків) даних територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (Центральне управління або регіональні органи СБУ чи відповідний підрозділ розвідувальних органів) повідомляє такому військовозобов`язаному засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку про необхідність надання ним відповідних підтвердних документів для продовження раніше наданої відстрочки. ( абзац пункту 60 Порядку № 560).

Відповідно до Переліку документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" ( додаток 5 Порядку № 560) документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 14 ч.1 ст.23 Закону України №3543-XII є

для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї другого ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки другого ступеня споріднення (рідні брати та сестри, баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьки, чоловік (дружина), діти, у тому числі усиновлені) здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

для військовозобов`язаного, який зайнятий постійним доглядом за членом сім`ї третього ступеня споріднення, який є особою з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки третього ступеня споріднення (дядьки, тітки, племінники та племінниці), один із таких документів, що підтверджує неможливість членів сім`ї першого та другого ступеня споріднення здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу члена сім`ї першого або другого ступеня споріднення в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, а також документи про отримання компенсації (допомоги, надбавки) на догляд або акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8);

Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 затверджено Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - Положення № 154), пунктом 1 якого визначено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з абз. 9 п. 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

VI. Оцінка та висновок суду.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що розгляд питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється комісіями, створеними при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), які за результатами розгляду заяви та підтвердних документів ухвалюють рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалам справи, є військовозобов`язаний та перебуває на військову обліку в ІНФОРМАЦІЯ_7 (Чорноморськ).

Протягом 2024-2025 років ОСОБА_1 була надана відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, зайнятій постійним доглядом за племінником, який є особою з інвалідністю І групи, про що свідчать запис в його військовому квитку та видані відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_12 довідки за № 1/3896 від 30.12.2024 року та за № 1/477 01.03.2025 р.

З метою отримання чергової відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як особі, зайнятій постійним доглядом за племінником, який є особою з інвалідністю І групи, 28.10.2025 р та 19.12.2025 року Позивач засобами поштового зв`язку звертався до ІНФОРМАЦІЯ_7 з відповідною заявою та переліком документів згідно Додатку № 5 до Порядку № 560, який відповідав переліку документів, наданих при отриманні попередніх відстрочок з огляду на відсутність змін щодо обставин, які слугували підставою для надання такої відстрочки та будь-яких змін в діючому законодавстві з означеного питання.

Як вбачається з наданих відповідачем документів, то ІНФОРМАЦІЯ_13 засобами поштового зв`язку направив Позивачу лист від 30.12.2025 р. за № 1/3012, яким повідомив, щодо відсутності правових підстав розгляду його заяви щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, при цьому, для вирішення питання щодо отримання відстрочки, запропоновано йому особисто на ім`я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 через ЦНАП подати відповідну заяву, до якої долучити документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчених в установленому порядку, які зазначені у переліку згідно з додатком 5 Порядку № 560 та пред`явити військово-обліковий документ.

19.01.2026 року Позивач через ЦНАП Чорноморської міської територіальної громади подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву про надання чергової відстрочки від призову по мобілізації на особливий період на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особа, зайнята постійним доглядом за племінником -особою з інвалідністю І групи, додавши перелік документів, які підтверджують його право на таку відстрочку.

Протокольним рішенням засідання Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 22.01.2026 р. за № 1/200 Позивачу відмовлено в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», підстава - не надано підтвердження неможливості здійснення догляду матір`ю племінника.

Надаючи правову оцінку вказаній відмові відповідача в наданні Позивачу відстрочки від призову по мобілізації на особливий період, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, то факт здійснення догляду за ОСОБА_2 саме позивачем - ОСОБА_1 є безспірним та не заперечується відповідачем. Зокрема, на підтвердження факту здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за своїм племінником ОСОБА_2 особою з інвалідністю І групи надано Акт № 31 від 15.05.2025 р.

Суд також враховує, що ті самі обставини здійснення позивачем постійного догляду за ОСОБА_2 та відсутності інших осіб, здатних забезпечити такий догляд, неодноразово визнавалися самим відповідачем: за результатами розгляду попередніх звернень позивача ІНФОРМАЦІЯ_13 надавав йому відстрочку від призову на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII, що підтверджується наведеними вище довідками за № 1/3896 від 30.12.2024 року та за № 1/477 01.03.2025 р., та записом у військовому квитку.

Натомість, суду не надано доказів зміни обставин, які могли б вплинули на прийняття рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу. Зокрема, відповідачами не надано жодних доказів того, що відбулися зміни у складі сім`ї ОСОБА_2 чи в інших обставинах, які б об`єктивно виправдовували відмову в подальшому наданні відстрочки за тих самих фактичних підстав. Така непослідовність у застосуванні відповідачем норм права до одних і тих самих правовідносин додатково підтверджує свавільний характер оскаржуваного рішення.

Суд вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Цей принцип також часто відомий як «in dubio pro persona» або «in dubio pro homine» (латинською мовою), що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини».

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.01.2024 по справі №240/4894/23.

З цього приводу суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 27.02.2025 у справі № 380/16966/24, відповідно до якої відсутність членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення особи з інвалідністю в розумінні законодавства про мобілізацію означає реальну відсутність осіб, які фактично можуть здійснювати постійний догляд, а не формальну (юридичну) відсутність відповідних родичів. За наявності членів сім`ї, які з об`єктивних причин фактично не можуть здійснювати такий догляд, особа вважається такою, що не має відповідних членів сім`ї, у розумінні пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

Тобто, приведену у пункті 14 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII умову, як відсутність інших осіб, які можуть здійснювати догляд, задля досягнення результату у вигляді отримання відстрочки від призову на військову службу, можна розтлумачити таким чином, що це не означає лише фізичної відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд, а також відсутність об`єктивної можливості здійснювати такий догляд, оскільки в протилежному випадку, особа, яка потребує догляду, буде позбавлена опіки з боку близької особи, тобто, не буде досягнута мета, на яку має законні очікування така особа.

Отже, встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що надані позивачем документи були достатніми для ухвалення рішення про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Суд наголошує, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII відбувається за встановленою процедурою.

Згідно з абзацом 1 пункту 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Аналіз цих пунктів Порядку № 560 вказує на те, що заяви з доданими до них документами військовозобов`язаних про надання відстрочки перед прийняттям рішення підлягають попередньому вивченню та оцінці комісією, а у випадку розгляду заяви про надання відстрочки з підстав, передбачених пунктом 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, перевірці підлягають зокрема родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей відповідних державних реєстрів.

Суд зазначає, що відповідач-2, відмовляючи позивачу у наданні відстрочки, не вивчав і не надавав оцінку підставам та документам, що додані до заяви позивача про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII, та не здійснював належну перевірку відомостей щодо його родинних зв`язків, у тому числі відсутності інших осіб, як військовозобов`язаних, так і невійськовозобов`язаних, які можуть здійснювати утримання та догляд за дядьком позивача.

Отже, спірне рішення прийняте за суб`єктивним припущенням щодо можливості здійснення догляду за дядьком позивача іншою особою за відсутності відповідних доказів, без урахування приписів пункту 14 частини першої статті 23 Закону № 3543-XII.

З огляду на наведене зважаючи на встановленні під час розгляду цієї справи обставини, суд дійшов висновку, що відмова відповідача-2 у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 статті 23 Закону № 3543-XII є протиправною та такою, що порушує права позивача.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Відповідача - 2 надати Позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», суд зазначає таке.

Враховуючи, що в ході судового розгляду факт наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 14 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII не був спростований з боку відповідачів, суд вважає за можливе зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання Позивачу відстрочку без повторного розгляду заяви по суті, що на переконання суду є ефективним способом захисту прав Позивача.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 23 грудня 2021 року у справі № 480/4737/19 та від 08 лютого 2022 року №160/6762/21, ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Верховний Суд України у своїй постанові від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що у випадку задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Суд зауважує, що на законодавчому рівні поняття дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, визначених законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Оскільки судом встановлено право позивача на відстрочку від призову, суд вважає, що у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Щодо позовних вимог, заявлених до ІНФОРМАЦІЯ_7 , то як зазначалось вище, обов`язок прийняття рішення про відстрочку від призову покладено на комісії, створені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а відтак позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Ухвалюючи дане судове рішення, суд також враховує статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (пункт 41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (пункт 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини, що лежать в основі спору по даній справі, суд прийшов до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваних дій та бездіяльності, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Частиною третьою статті 139 КАС України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України).

Як встановлено судом при зверненні до суду за подання позову Позивачем сплачено судовий збір в сумі 1331,20 грн., що підтверджується банківською квитанцією від 27.02.2026 року.

Оскільки спір виник внаслідок рішення відповідача-2, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправним, тому сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1331,20 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань такого відповідача в повному розмірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) та Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , оформлене протоколом комісії від 22.01.2026 р. №1/200.

Зобов`язати Комісію з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Комісії з розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 331,20 ( одна тисяча триста тридцять одна грн. 20 коп.) гривня.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.А. Дубровна