Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №727/7113/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Чернівці

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду Марчак В.Я. за участю секретаря судового засідання Колбаска М.В., особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Вівчара Р.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника Вівчара Р.Г. на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2026 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, працює заступником директора Чернівецького ліцею «Астор» за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 665, 60 грн.

Згідно оскаржуваної постанови, 14.05.2026 року о 00 год. 05 хв. в м. Чернівці, по вул. Івана-Франка, 6, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Hyundai д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння зі згоди водія проводився на місці зупинки за допомогою приладу Alcotest Drager 7510 ARMF-0335, результат 1,20 проміле, з результатом згідний, чим порушив п.2.9а Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи апелянта.

На вказану постанову захисник Вівчар Р.Г. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову і закрити провадження у справі.

Вважає оскаржувану постанову необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального законодавства.

Посилається на те, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Зазначає, що відеозапис, на якому зафіксовано рух транспортного засобу попереду службового автомобіля працівників поліції, є недопустимим доказом, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості про його долучення працівниками поліції.

_______________________________________________________________________________

ЄУНСС 727/7113/26 Головуючий в І інстанції Терещенко О.Є.

Номер провадження 33/822/308/26 Суддя-доповідач Марчак В.Я.

Позиції учасників апеляційного провадження.

До початку судового засідання, призначеного на 15 липня 2026 року від захисника Вівчара Р.Г. надійшло клопотання про відкладення судового засідання, у зв`язку із його перебуванням у відпусті до 31 липня 2026 року.

У зв`язку з перебуванням судді у щорічній основній відпустці з 27 липня 2026 року по 21 серпня 2026 року, судове засідання було відкладено на 25 серпня 2026 року.

25 серпня 2026 року у судовому засідання захист просив відкласти розгляд справи для підготовки і подання нових доказів. Судове засідання було відкладено на 31 серпня 2026 року.

31 серпня 2026 року у судовому засіданні особа, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник Вівчар Р.Г. просили закрити провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності.

Мотиви Суду.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно положень ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти вмотивоване законне рішення.

Апеляційний суд вважає, що доводи, на які посилається захист в апеляційній скарзі, не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного перегляду і вони не впливають на законність висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 порушив п.2.9 А ПДР , оскільки це підтверджується зібраними доказами, наявними в матеріалах справи.

Проте, в судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 надав пояснення, згідно яких ввечері 13.05.2026 він разом зі своїми друзями — ОСОБА_2 та ОСОБА_3 — перебував на вул. Кобилянської у м. Чернівці, де вони вживали алкогольні напої, а саме сидр. Після цього вони разом попрямували до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яку спільно орендують. Перебуваючи у квартирі, вони вжили ще незначну кількість алкогольних напоїв. Через деякий час ОСОБА_2 стало погано: у нього критично підвищилася температура тіла до 39,3 та почалася блювота. У зв`язку з погіршенням його самопочуття ОСОБА_1 зателефонував сімейному лікарю ОСОБА_4 , яка після консультації призначила йому відповідні лікарські препарати. З метою придбання призначених лікарем медикаментів ОСОБА_1 вирішив поїхати до найближчої цілодобової аптеки, розташованої на вул. Фастівській у м. Чернівці. Придбавши необхідні лікарські засоби, він вирушив назад до квартири за адресою: АДРЕСА_2 , однак біля свого будинку, був зупинений працівниками поліції, які здійснили перевірку та надалі склали щодо нього відповідні адміністративні матеріали.

ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, правопорушень не вчиняв, а за кермо сів виключно з метою придбання лікарських засобів для свого товариша, якому раптово стало погано.

Також ОСОБА_1 вказав, що не був присутній під час розгляду справи в суді першої інстанції, тому не мав можливості надати відповідні пояснення щодо даної події та подати відповідні документи.

За клопотанням сторони захисту у судовому засіданні апеляційного суду були допитані свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які у своїх показаннях повністю підтвердили обставини, викладені ОСОБА_1 , зокрема щодо спільного вживання алкогольних напоїв, раптового суттєвого погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 , необхідності придбання для нього лікарських засобів, а також обставин, за яких ОСОБА_1 сів за кермо транспортного засобу та вирушив до аптеки, після чого, придбавши необхідні медикаменти, повертався до місця проживання.

Вищевказані обставини також підтверджуються довідкою, виданою сімейним лікарем ОСОБА_2 – Мельничук В.Л., яку сторона захисту долучила до матеріалів справи під час апеляційного розгляду.

Як убачається зі змісту вказаної довідки, 13.05.2026 приблизно о 22 год. 30 хв. до лікаря ОСОБА_4 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив, що її пацієнту – ОСОБА_2 – стало погано. Зі слів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 скаржився на підвищену температуру тіла 39,3, головний біль, загальну слабкість та озноб.

Оцінивши повідомлені симптоми та стан пацієнта, ОСОБА_4 рекомендувала викликати бригаду екстреної медичної допомоги за номером «103». Водночас ОСОБА_2 від виклику бригади екстреної медичної допомоги відмовився, пояснивши, що у разі подальшого погіршення стану здоров`я звернеться за екстреною медичною допомогою.

Після цього лікар ОСОБА_4 порекомендувала відповідні лікарські препарати для покращення стану ОСОБА_2 та надала відповідні медичні рекомендації.

Таким чином, зміст зазначеної довідки узгоджується з показаннями ОСОБА_1 та допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_2 і ОСОБА_3 щодо раптового погіршення стану здоров`я ОСОБА_2 та необхідності придбання для нього лікарських засобів.

Дослідивши ці обставини, апеляційний суд дійшов наступного.

Об`єктом правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.

Крайня необхідність визначається як стан, за якого особа правомірно заподіює шкоду інтересам, що охороняються державою, щоб усунути небезпеку, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, за умови неможливості усунути цю небезпеку іншими засобами, якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності.

Суд вважає, що крайня необхідність – це суб`єктивне право кожної людини. ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, усвідомлюючи, що існує реальна небезпека здоров`ю його товаришу, і він у цій ситуації обрав найшвидший спосіб надання допомоги.

В даному випадку він вимушено порушив охоронювані державою інтереси у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

Статтями 17 та 18 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена КУпАП або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Відповідно до змісту ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Зважаючи на наведене, суд приходить до висновку, що порушення ОСОБА_1 п.2.9А Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП, вчинено ним в стані крайньої необхідності.

Якобець Н.О., діяв в інтересах ОСОБА_2 , для відвернення можливої небезпеки для здоров`я внаслідок різкого погіршення його стану, тобто своїми діями він відвернув настання більшої можливої шкоди, ніж порушення Правил дорожнього руху України.

Враховуючи наведене вище, та те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності раніше не притягувався, характеризується виключно позитивно, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 було вчинено дії, які хоч і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130КУпАП, але такими визнаватися не можуть, оскільки були вчинені в стані крайньої необхідності.

Тому, у відповідності до п.4 ч.1 ст.247 КУпАП, справа підлягає закриттю через вчинення особою дій в стані крайньої необхідності.

Керуючись ст.ст.17,18,245,247,251,252,283, 294 КУпАП апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Вівчара Р.Г. – задовольнити.

Постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 25 червня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП – вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Чернівецького

апеляційного суду [підпис] В.Я. Марчак

Згідно з оригіналом

Суддя Чернівецького

апеляційного суду _________________ В.Я. Марчак

(посада) (М.П., підпис) (ПІБ)

31.08.2026

(дата засвідчення копії)