Суд: Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про стягнення аліментів
Дата: 30 серпня 2026 р.
Справа: №303/9165/25
Суддя: Кость В. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 серпня 2026 року м. Мукачево Справа №303/9165/25
2/303/3534/25
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі: головуючого – судді Кость В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Мукачево цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача ОСОБА_2
про стягнення аліментів та додаткових витрат на оплату навчання,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з нього аліментів на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку, щомісячно, на період навчання до досягнення ним 23 років, а також додаткових витрат на оплату навчання сина у розмірі 61400,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про те, що сторони перебували у шлюбі та є батьками двох дітей – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та повнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який потребує наразі матеріальної допомоги у зв`язку із продовженням навчання.
Позивач посилається на те, що відповідач зобов`язаний утримувати сина під час його навчання, а тому суми, що підлягають стягненню з нього є обґрунтованими.
На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України, суд встановив зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача та виконав свій процесуальний обов`язок, надіславши на цю адресу копію ухвали про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Учасники справи, заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п`ятої статті 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.
Згідно з даними копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 1 листопада 2007 року, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батько – ОСОБА_2 та мати – ОСОБА_5 (а.с. 7).
Шлюб між сторонами було розірвано, що підтверджується копією рішення Мукачівського міськрайонного суду від 30 вересня 2019 року у справі №303/4651/19 (а.с. 8.зворот).
ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_2 ) та змінила прізвище на « ОСОБА_7 ».
Дані копії довідки №44 від 14.11.2025 та додатку №2 до наказу №503/01-06 свідчать про те, що ОСОБА_3 дійсно є студентом денної форми навчання факультету історії та міжнародних відносин Державного вищого начального закладу «Ужгородський національний університет» (а.с. 10-11).
Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи, суд виходить також з того, що статтею 27 Конвенції ООН «Про права дітей» від 20 листопада 1989 року (ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХII) передбачено, що держави - учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 150 Сімейного кодексу України, обов`язками батьків є піклування про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готування її до самостійного життя.
У відповідності з положеннями статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення умов необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з приписами статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
Відповідно до статей 199, 200 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку із цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 20 роз`ясень постанови Пленуму Верховного Суду України №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. При визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд враховує такі обставини: стан здоров`я та матеріальне становище повнолітніх дочки, сина; стан здоров`я й матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, інших дітей; можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дітьми; інші обставини, що мають істотне значення.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 року по справі № 381/2423/20).
Враховуючи вищевикладене, однією з підстав для присудження до стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання є наявність у батьків можливості надати таку допомогу.
Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
При визначенні розміру аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суд враховує те, що утримувати повнолітню дитину є рівною мірою обов`язком, як матері, так і батька.
Таким чином, враховуючи матеріальне становище позивача та відповідача, а також обставини визначені в статті 182 Сімейного кодексу України, суд приходить до висновку, що позовну вимогу щодо стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання слід задоволити та призначити аліменти у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років.
Приймаючи саме таке рішення суд виходить також з того, що визначений судом розмір аліментів надасть можливість забезпечити інтереси дитини сторін по справі, не ставитиме відповідача у скрутне матеріальне становище, відповідатиме критерію щодо рівності батьків у понесенні витрат на утримання дітей, а також загальним засадам сімейних відносин – справедливості, розумності та моральності.
Відповідно до частини першої статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
Пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що рішення про стягнення аліментів підлягає негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць.
Щодо вимоги позивача про стягнення додаткових витрат на оплату навчання суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 Сімейного кодексу України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 Сімейного кодексу України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
За частиною другою статті 185 Сімейного кодексу України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок міститься в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 12 січня 2022 року у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20).
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.
Разом з цим, навчання у вищих навчальних закладах для здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 29 серпня 2019 року в справі № 405/8423/16-ц, від 10 жовтня 2019 року в справі № 638/13860/16-ц, від 01 квітня 2020 року в справі № 521/16268/18.
З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача додаткових витрат на оплату навчання сина.
Крім того, на підставі статті 141 Цивільного процесуального кодексу України на відповідача слід покласти обов`язок зі сплати судового збору.
На підставі наведеного та керуючись статтями 8, 124, 129 Конституції України, статтями 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 141, 263-265, 279, 280, 281, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
УХВАЛИВ:
1. Позов – задоволити частково.
2. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання повнолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), щомісячно, починаючи з 24 листопада 2025 року на період навчання, але не довше ніж до досягнення ним 23-х років.
2.1. У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.
3. Допустити негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.
4. Стягнути із ОСОБА_2 в дохід держави суму 1211,20 (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) гривні судового збору.
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
7. Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Суддя В.В. Кость
Оригінал: reyestr.court.gov.ua