Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №398/172/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 398/172/25

провадження № 22-ц/4809/1474/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Капралової Інги Геннадіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року у складі судді Подоляк Я. М. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В січні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила:

-в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

-в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позовна заява мотивована тим, що 03.10.2024 сторони, перебуваючи у шлюбі, придбали житловий будинок АДРЕСА_1 .

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.02.2025 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Позивач вважала, що частки майна дружини та чоловіка у спільному майні є рівними, тому є доцільним розділити спільний будинок на дві рівні частини, визнавши за кожним з них право приватної власності на нерухоме майно по 1/2 частини вказаного будинку кожному.

Оскільки у добровільному порядку позивач та відповідач не домовились про розмір часток, які мають бути визначені кожному з них, між ними виникають конфліктні питання щодо вказаного майна, як наслідок, ОСОБА_1 звернулась до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року позовну заяву задоволено.

Визнано спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2 711,20 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що спірний житловий будинок був придбаний сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, а тому на нього поширюється презумпція спільної сумісної власності подружжя, передбачена ст. 60 СК України.

Суд першої інстанції вважав, що відповідач не довів належними та допустимими доказами той факт, що спірний будинок придбано виключно за його особисті кошти та не в інтересах сім`ї, а тому не спростував презумпцію спільності майна подружжя.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Капралова І. Г., яка представляє інтереси ОСОБА_2 просить скасувати рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та джерело коштів, за які було придбано спірний житловий будинок.

Зокрема, кошти, отримані від продажу спільного житлового приміщення у гуртожитку, були витрачені на потреби сім`ї, а саме на погашення кредитних зобов`язань, а доказів їх подальшого використання для придбання квартири АДРЕСА_2 матеріали справи не містять.

Натомість 14.06.2024 відповідач продав за 232 100 грн земельну ділянку, яка належала йому на праві особистої приватної власності як успадковане майно, а вже 17.06.2024 за 200 000 грн придбав квартиру АДРЕСА_2 .

Надалі ця квартира 19.09.2024 була продана за 380 120 грн, а 03.10.2024 за отримані від її продажу кошти придбано спірний житловий будинок.

Відповідач вважає, що незначні часові проміжки між цими правочинами та їх послідовність підтверджують безперервний зв`язок між продажем особистої земельної ділянки, придбанням і продажем квартири та подальшим придбанням будинку, а отже, саме особисті кошти відповідача були джерелом набуття спірного майна.

Крім того, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам щодо походження коштів, неправильно встановив характер правовідносин сторін і неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про належність будинку до спільної сумісної власності подружжя.

Відзив на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи, що учасники справи в судове засідання, призначене на 11 годину 00 хвилин 27 серпня 2026 року, не з`явились, датою ухвалення рішення є дата складення повного тексту.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 02 квітня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка після державної реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 , зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька – ОСОБА_5 . Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06 лютого 2025 року шлюб між сторонами розірвано.

09 лютого 2023 року ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу придбала житлове приміщення у гуртожитку – кімнати АДРЕСА_3 , вартістю 215 100 грн. Договір укладено за згодою ОСОБА_2 , при цьому у відповідній нотаріально посвідченій заяві зазначено про надання ним згоди на придбання цього майна у спільну сумісну власність подружжя. У подальшому, 22 грудня 2023 року, ОСОБА_1 за згодою чоловіка відчужила зазначене житлове приміщення за 300 000 грн.

14 червня 2024 року ОСОБА_2 продав за 232 100 грн земельну ділянку площею 6,6290 га, кадастровий номер 3520384400:02:000:0250, розташовану на території Куколівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Вказана земельна ділянка належала йому на праві особистої приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22 жовтня 2020 року. Перехід права власності на земельну ділянку до покупця підтверджується відповідним витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

17 червня 2024 року, тобто через три дні після відчуження земельної ділянки, ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_4 за 200 000 грн. Квартира була придбана за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_1 , а право власності на неї зареєстровано за ОСОБА_2 .

19 вересня 2024 року зазначену квартиру ОСОБА_2 продав за 380 120 грн. Договір укладено за письмовою згодою ОСОБА_1 , яка у відповідному договорі зазначена як дружина (співвласник) продавця.

03 жовтня 2024 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу придбав будинок з надвірними будівлями, розташований по АДРЕСА_1 . Вартість будинку за договором становила 23 200 грн. Правочин вчинено за нотаріально посвідченою згодою дружини ОСОБА_1 , а право власності на будинок зареєстровано за ОСОБА_2 03 жовтня 2024 року.

Згідно з довідкою ТОВ «Агенція рішень-нерухомість» від 10 січня 2025 року № 1 середня вартість пропозиції житлового будинку, подібного до спірного, загальною площею 75,4 кв. м та у задовільному стані, становить 267 000 грн.

ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у спірному будинку разом із донькою ОСОБА_5 , а ОСОБА_2 зареєстрований за цією ж адресою з 08 жовтня 2024 року.

Згідно виписки за кредитним договором № 23031334015333 від 13 березня 2023 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , залишок кредитної заборгованості на початок відповідного періоду становив 100 250 грн, а станом на 03 січня 2024 року – 0 грн.

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України за формою ОК-5 дохід ОСОБА_2 , зокрема, становив: у 2021 році – 149 385,40 грн, у 2022 році – 487 141,88 грн, у 2023 році – 382 711,48 грн, у 2024 році – 362 080,45 грн, у 2025 році – 265 788,35 грн.

Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_1 , яка працювала диспетчером ТОВ «УкрАгроКом», її дохід становив: за 2019 рік – 49 635,71 грн, за 2020 рік – 64 474,89 грн, за 2021 рік – 75 135,49 грн, за 2022 рік – 59 153,70 грн, а за період з 01 січня до 19 квітня 2024 року – 2 816,49 грн.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 57 СК України майно, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної власності, незалежно від розірвання шлюбу (ст. 69 СК України).

Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Аналогічне положення закріплено в ч. 2 ст. 372 ЦК України де зазначено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й одним із подружжя може оспорюватись поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Такий правовий висновок викладено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 372/504/17.

Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (ч. 1 ст. 71 СК України).

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

За змістом частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна), прийняття його до експлуатації та державної реєстрації права власності на нього.

Системне тлумачення категорій «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статей 350 та 351 ЦК України) та об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331 ЦК України) дає підстави для висновку, що об`єкт незавершеного будівництва є нерухомою річчю особливого роду, фізичне створення якої розпочате, але не завершене, що допускає встановлення щодо неї суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав у випадках та порядку, визначених цивільним законодавством. Новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком за своїм юридичним статусом, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.10.2019 у справі № 308/2695/16-ц.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 , виданого 02.04.2022 Олександрійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в Олександрійському районі Кіровоградської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_4 (а. с. 8).

Згідно з копією свідоцтва серія НОМЕР_2 сторони є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 9).

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 06.02.2025 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано (а. с. 149).

Згідно з копією договору купівлі-продажу від 09.02.2023, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Чернишовим С. С., ОСОБА_1 купила житлове приміщення у гуртожитку кімнати номер НОМЕР_3 , яке розташоване в будинку АДРЕСА_5 .

Відповідно до п. 5 вказаного Договору за домовленістю його сторін продаж вчинено за 215 100 грн.

Згідно з п. 8 вказаного Договору його посвідчено за наявності згоди другого з подружжя ОСОБА_2 , отриманої у відповідності до норм чинного законодавства України, справжність підпису на заяві про надання згоди на купівлю житлового приміщення у гуртожитку у спільну сумісну власність, засвідчено приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Чернишовим С. С. 09.02.2023 в реєстрі за № 130 (а. с. 108, 109).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 22.12.2023, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., ОСОБА_1 продала ОСОБА_6 житлове приміщення у гуртожитку кімнати номер НОМЕР_3 , яке розташоване в будинку АДРЕСА_5 .

Відповідно до п. 4 вказаного Договору його сторони встановили ціну житлового приміщення у гуртожитку у розмірі 300 000 грн.

Згідно з п. 8 вказаного Договору житлове приміщення у гуртожитку відчужено за згодою чоловіка продавця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка викладена в заяві, справжність підпису на якій засвідчено 22.12.2023 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., в реєстрі за № 497 (а. с. 106-107).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 14.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Чернишовим С. С., ОСОБА_2 продав ОСОБА_7 земельну ділянку площею 6,6290 га, кадастровий номер: 3520384400:02:000:0250, яка розташована на території Куколівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

Згідно з п. 1.6 вказаного Договору земельна ділянка належала ОСОБА_2 на праві особистої власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Олександрійської районної державної нотаріальної контори 22.10.2020 за реєстровим № 576, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 22.10.2020 за № 38783524, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2199983635203. Продаж за домовленістю сторін здійснено за 232 100 грн (а. с. 40-41).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 14.06.2024 № 382989061, земельна ділянка площею 6,6290 га, кадастровий номер: 3520384400:02:000:0250, на підставі договору купівлі-продажу, виданого 14.06.2024 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Чернишовим С. С., належить ОСОБА_7 (а. с. 42).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 17.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., ОСОБА_2 купив квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 4 вказаного Договору його сторони встановили ціну квартири у 200 000 грн.

Відповідно до п. 11 вказаного Договору покупець придбав квартиру за згодою дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка викладена у заяві, справжність підпису на якій засвідчено 17.06.2024 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., в реєстрі за № 306 (а. с. 42-44).

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав від 17.06.2024 № 383238646, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 17.06.2024, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., на праві власності належить квартира АДРЕСА_4 (а. с. 44 на звороті).

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 19.09.2024, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько О. М., ОСОБА_2 продав ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_4 .

Згідно з п. 5 вказаного Договору за домовленістю сторін продаж будинку вчинено за 380 120 грн.

Відповідно до п. 8 вказаного Договору його укладено за письмовою згодою дружини (співвласника) продавця – ОСОБА_1 , викладеною у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено 19.09.2024 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько О. М., у реєстрі за № 2136 (а. с. 112-115).

Згідно з копією договору купівлі- продажу від 03.10.2024, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., ОСОБА_2 купив будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 6 вказаного Договору його сторони встановили ціну вказаного будинку в розмірі 23 200 грн. Згідно п. 12 вказаного Договору ОСОБА_2 набув житловий будинок з надвірними будівлями за згодою дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка викладена у заяві, справжність підпису на якій засвідчено 03.10.2024 приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., в реєстрі за № 493 (а. с. 11, 12).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 03.10.2024 № 397770530, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 03.10.2024, посвідченого приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області Приходько Я. О., на праві власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 13).

Згідно з копією довідки ТОВ «Агенція рішень-нерухомість» від 10.01.2025 № 1, середня вартість пропозиції житлового будинку подібного до житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , одноповерхового, загальною площею 75,4 кв. м, стан якого задовільний, складає 267 000 грн (а. с. 17).

Відповідно до копії довідки виконавчого комітету Попельнастівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області від 23.12.2024 № 870, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має наступний склад сім`ї: дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 10).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади № 2024/012131625 від 08.10.2024 ОСОБА_2 з 08.10.2024 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 48 на звороті).

Відповідно до виписки по кредитному договору № 23031334015333 від 13.03.2023, укладеному між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , за період з 13.03.2023 до 03.01.2024, залишок кредиту на початок періоду 100 250 грн, залишок кредиту на кінець періоду 0,00 грн (а. с. 110 на звороті).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду, за формою ОК-5, розмір доходу ОСОБА_2 склав: за 2002 рік – 778,08 грн, за 2003 рік – 3 317,45 грн, за 2004 рік – 4 067,99 грн, за 2005 рік – 7 921,92 грн, за 2006 рік – 12 212,94 грн, за 2007 рік – 14 133,84 грн, за 2008 рік – 19 112,41 грн, за 2009 рік – 21 094,22 грн, за 2010 рік – 22 948,47 грн, за 2011 рік – 28 685,42 грн, за 2012 рік 30 405,12 грн, за 2013 рік – 24 558,85 грн, за 2015 рік – 35 715,44 грн, за 2016 рік – 47 055,37 грн, за 2017 рік – 83 964,33 грн, за 2018 рік – 104 879,91 грн, за 2019 рік – 129 843,78 грн, за 2020 рік – 142 287,40 грн, за 2021 рік – 149 385,40 грн, за 2022 рік – 487 141,88 грн, за 2023 рік – 382 711,48 грн, за 2024 рік – 362 080,45грн, за 2025 рік – 265 788,35 грн (а. с. ).

Відповідно до довідок про доходи ОСОБА_1 , яка працює диспетчером ТОВ «УкрАгроКом», розмір її доходу склав: за період з 13.03.2019 до 31.12.2019 – 49 635,71 грн, за період з 01.01.2020 до 31.12.2020 – 64 474,89 грн, за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 – 75 135,49 грн, за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 – 59 153,70 грн, за період з 01.01.2024 до 19.04.2024 – 2 816,49 грн (а. с. ).

Оцінивши встановлені у справі обставини та наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності і взаємному зв`язку, колегія суддів виходить з того, що спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 придбано ОСОБА_2 03 жовтня 2024 року, тобто в період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі.

Отже, на спірний будинок поширюється встановлена статтею 60 СК України презумпція спільної сумісної власності подружжя, яка може бути спростована тим із подружжя, хто заперечує такий правовий режим.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , заперечуючи належність спірного будинку до спільного майна подружжя, посилається на те, що він придбаний за його особисті кошти, отримані внаслідок послідовного відчуження та придбання належного йому майна.

Зокрема, апелянт зазначає, що 14 червня 2024 року продав за 232 100 грн належну йому на праві особистої приватної власності успадковану земельну ділянку, 17 червня 2024 року за 200 000 грн придбав квартиру АДРЕСА_2 , 19 вересня 2024 року продав цю квартиру за 380 120 грн, а 03 жовтня 2024 року придбав спірний будинок. На думку апелянта, послідовність цих правочинів та незначні часові проміжки між ними підтверджують, що первісним джерелом коштів для придбання спірного будинку були його особисті кошти, отримані від продажу земельної ділянки.

Суд відхиляє цей довід апеляційної скарги, оскільки сам факт продажу особистого майна та придбання іншого майна через незначний проміжок часу не доводить, що саме кошти, отримані від продажу земельної ділянки, були використані для придбання квартири АДРЕСА_2 .

Матеріали справи не містять банківських документів, платіжних доручень, розписок чи інших доказів руху коштів, які б підтверджували здійснення розрахунку за квартиру виключно за рахунок 232 100 грн, отриманих від продажу земельної ділянки.

Отже, близькість у часі та послідовність правочинів підтверджують лише можливість такого використання коштів, однак не доводять його фактично.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність у подружжя інших коштів, які могли бути використані для придбання нерухомого майна, оскільки матеріалами справи підтверджується, що 09 лютого 2023 року ОСОБА_1 за згодою ОСОБА_2 придбала за 215 100 грн житлове приміщення у гуртожитку, причому відповідач надав нотаріально посвідчену згоду саме на придбання цього майна у спільну сумісну власність подружжя.

22 грудня 2023 року зазначене спільне майно за згодою відповідача було продано за 300 000 грн. Таким чином, у подружжя існувало інше джерело спільних коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що отримані від продажу житлового приміщення у гуртожитку 300 000 грн були витрачені на потреби сім`ї, зокрема на погашення кредитних зобов`язань, також підлягають відхиленню, оскільки належними та допустимими доказами вони не підтверджені.

Виписка за кредитним договором № 23031334015333 свідчить про наявність кредитної заборгованості та її погашення станом на 03 січня 2024 року, проте не містить відомостей про джерело коштів, за рахунок яких здійснено таке погашення.

Крім того, кредитний договір укладено 13 березня 2023 року, тоді як житлове приміщення у гуртожитку було придбано ще 09 лютого 2023 року, тому наявність та погашення кредиту не доводять використання саме коштів від продажу спільного майна подружжя.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що квартира АДРЕСА_2 була його особистою приватною власністю, а тому кошти від її продажу, за які придбано спірний будинок, також мали особистий характер, з огляду на те, що ОСОБА_2 не довів придбання квартири виключно за особисті кошти.

Натомість квартира придбана 17 червня 2024 року під час шлюбу за згодою ОСОБА_1 , а при її відчуженні 19 вересня 2024 року остання прямо зазначена в договорі як дружина (співвласник) продавця, а тому посилання на подальше використання коштів від продажу цієї квартири для придбання будинку не спростовує презумпції спільності спірного майна.

Доводи апеляційної скарги щодо істотної різниці у доходах сторін також не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із подружжя не мав самостійного заробітку (доходу). Отже, більший розмір доходу відповідача сам по собі не свідчить про придбання спірного майна виключно за його особисті кошти.

Посилання апелянта на те, що суд першої інстанції неправильно встановив джерело коштів та неналежно оцінив докази, суд також відхиляє, оскільки такі доводи фактично зводяться до незгоди відповідача з оцінкою доказів судом та ґрунтуються на припущенні про безперервний рух його особистих коштів від продажу земельної ділянки до придбання спірного будинку, яке належними та допустимими доказами не підтверджено.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують презумпцію спільної сумісної власності подружжя на спірний житловий будинок та правильність висновку суду першої інстанції про те, що відповідач не довів його придбання виключно за особисті кошти.

Оскільки спірний будинок придбано сторонами в період шлюбу, а відповідач не спростував презумпцію спільності цього майна, та матеріали справи не містять доказів існування між сторонами домовленості щодо іншого розміру їх часток, відповідно до статті 70 СК України частки дружини та чоловіка у цьому майні є рівними.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного по суті висновку про наявність правових підстав для поділу спірного житлового будинку та визнання за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 права власності по 1/2 частині будинку за кожним, а доводи апеляційної скарги підстав для зміни такого висновку не дають.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з рішенням суду першої інстанції в частині визнання спірного житлового будинку спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Як убачається зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 просила в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за нею та ОСОБА_2 право власності по 1/2 частині спірного житлового будинку за кожним. Окремої позовної вимоги про визнання цього будинку спільною сумісною власністю подружжя позивачка не заявляла.

Натомість суд першої інстанції, задовольняючи позов, у резолютивній частині рішення окремо визнав спірний житловий будинок спільною сумісною власністю сторін, тобто вирішив вимогу, яка позивачкою не заявлялася.

Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не вправі самостійно змінювати предмет позову або вирішувати вимоги, які перед ним не ставилися.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц зазначила, що при вирішенні спору про поділ майна встановлення його належності до спільної сумісної власності є питанням, яке вирішується судом у мотивувальній частині рішення. Окреме зазначення в резолютивній частині рішення про визнання такого майна спільною сумісною власністю не є необхідним, оскільки ефективним способом захисту є саме його поділ.

Отже, правильно встановивши, що спірний будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя та підлягає поділу в рівних частках, суд першої інстанції безпідставно зазначив у резолютивній частині рішення про визнання цього майна спільною сумісною власністю сторін, оскільки такої позовної вимоги ОСОБА_1 не заявляла.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга адвоката Капралової І. Г., яка представляє інтереси ОСОБА_2 , підлягає частковому задоволенню, рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року в частині визнання житлового будинку спільною сумісною власністю подружжя скасуванню.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Оскільки ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 22 червня 2026 року дію оскаржуваного рішення зупинено, дію рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року в незміненій частині необхідно поновити.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню тільки в частині визнання майна спільною сумісною власністю, тоді як по суті майновий спір між сторонами вирішено на користь позивача, суд не здійснює перерозподіл судових витрат, здійснений судом першої інстанції, а також розподіл судових витрат, понесених сторонами під час розгляду судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Капралової Інги Геннадіївни, яка представляє інтереси ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року в частинівизнання спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 скасувати.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Поновити дію рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 квітня 2026 року в незміненій частині.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко