Постанова від 26 серпня 2026 р. у справі №403/740/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 403/740/25

провадження № 22-ц/4809/1536/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря - Бойко В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Військова частина НОМЕР_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Проценко Оксани Миколаївни, яка представляє інтереси ОСОБА_3 , на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року у складі судді Атаманової С. Ю. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог заяви

В грудні 2025 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою та просила встановити факт смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , уродженця смт. Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , молодшого сержанта, навідника-оператора 3 роти спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 , який загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації проти України на території Донецької області, встановивши дату його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 та місце смерті - село Іванівське Бахмутського району, Донецької області.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_3 є донькою військовослужбовця ОСОБА_4 , який ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу с. Іванівське Бахмутського району Донецької області потрапив під ворожий обстріл та, за матеріалами службового розслідування, загинув.

Через активні бойові дії та перебування відповідної території під окупацією тіло загиблого не евакуйовано, що унеможливлює отримання медичного документа про смерть та державну реєстрацію смерті органом ДРАЦС.

Оскільки встановлення факту смерті в судовому порядку необхідне заявниці для отримання свідоцтва про смерть та реалізації пов`язаних із цим особистих і майнових прав, зокрема оформлення спадщини, отримання статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та відповідної допомоги, остання звернулась до суду з відповідною заявою.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_3 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Долинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту, що має юридичне значення, - факту смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця смт.Устинівка Устинівського району Кіровоградської області, відмовлено.

Судовий збір компенсовано за рахунок держави.

Рішення суду мотивовано тим, що надані заявницею докази не містять беззаперечного та достовірного підтвердження факту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Суд першої інстанції виходив із того, що матеріали службового розслідування та пояснення військовослужбовців підтверджують отримання ним тяжкого поранення та зникнення безвісти, однак жоден зі свідків безпосередньо не засвідчив настання його смерті, а надані фотоматеріали та інші непрямі докази свідчать лише про високу ймовірність загибелі, що не є достатнім для встановлення факту смерті.

Крім того, заявницею не доведено неможливості державної реєстрації смерті у позасудовому порядку через відсутність доказів звернення до органу ДРАЦС та отримання відмови.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за таких обставин належним способом захисту є звернення із заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим, а не про встановлення факту його смерті.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Проценко О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_3 , просить скасувати рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року повністю та ухвалити рішення, яким задовольнити заяву в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є передчасним та необґрунтованим, оскільки суд неповно з`ясував обставини справи, неправильно оцінив надані докази та не врахував особливості доказування факту смерті військовослужбовця в умовах активних бойових дій і тимчасової окупації території.

Зокрема, акт службового розслідування, рапорти та пояснення військовослужбовців, матеріали аеророзвідки, фотознімки, показання свідків і листування з командуванням у своїй сукупності підтверджують загибель ОСОБА_4 , а неможливість евакуації тіла зумовлена бойовою обстановкою.

Суд першої інстанції застосував надмірно формальний і завищений стандарт доказування, безпідставно вимагав фактичного огляду тіла та підтвердження смерті особами з медичними знаннями, хоча практика Верховного Суду допускає встановлення такого факту на підставі сукупності письмових доказів, військових документів та показань свідків.

Обставини справи дають підстави саме для встановлення факту смерті, а не оголошення особи померлою.

Помилковим є висновок суду першої інстанції про необхідність попереднього звернення до ДРАЦС та отримання письмової відмови, оскільки така вимога для спеціальної процедури, передбаченої ст. 317 ЦПК України, законом прямо не встановлена.

Крім того, суд першої інстанції не оглянув запропонований заявницею телефон для перевірки походження фотоматеріалів та не вжив заходів для витребування додаткових доказів. У зв`язку з цим заявниця просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення заяви і встановлення факту смерті ОСОБА_4 .

Відзив на апеляційну скаргу

Від Військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить апеляційну скаргу адвоката Проценко О. М., яка представляє інтереси ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11.05.2026 без змін.

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції

В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, ОСОБА_3 та її представник адвокат Проценко О. М. підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 та представники Долинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кропивницькому районі Кіровоградської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), ІНФОРМАЦІЯ_5 , Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою та довідками про доставку електронних документів.

У відзиві на апеляційну скаргу Військова частина НОМЕР_1 просила здійснювати розгляд справи без участі представника.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що заявниця ОСОБА_3 є рідною дочкою ОСОБА_4 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді навідника-оператора 3 роти спеціального призначення.

Під час виконання бойового завдання та проведення ротації поблизу с. Іванівське Бахмутського району Донецької області військовослужбовці потрапили під ворожий мінометний обстріл, після якого зв`язок з ОСОБА_4 було втрачено.

З матеріалів службового розслідування та пояснень військовослужбовців встановлено, що під час аеророзвідки наступного дня було виявлено трьох військовослужбовців без ознак життя, візуально схожих, зокрема, на ОСОБА_4 .

Спроби евакуації тіл були неможливими через постійні ворожі обстріли та складну бойову обстановку.

У зв`язку з неможливістю евакуації тіла та підтвердження особи ОСОБА_4 офіційно обліковано як зниклого безвісти з ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини.

Відомості про ОСОБА_4 внесені до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, його місцезнаходження не встановлено, а підтвердження перебування у полоні відсутнє.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Водночас пункт 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, деталізує положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та встановлює, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема:

- встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України);

- встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України);

- визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).

Вказані процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.

Пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

У заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт (частини перша-друга статті 318 ЦПК України).

Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті.

При цьому слід мати на увазі, що встановлення зазначених підстав факту смерті відрізняється від встановлення факту реєстрації смерті та від оголошення особи померлою.

Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 10 червня 2021 року у справі № 591/1461/19.

Отже, встановлення факту смерті фізичної особи на підставі пункту 8 частини першої статті 315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.

Відповідно до частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Згідно з частиною третьою статті 46 ЦК України фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).

Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

З огляду на викладене, виходячи зі змісту положень статей 43, 46 ЦК України, статей 305, 306 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв`язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).

ОСОБА_3 є рідною дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , у якому батьком заявниці зазначено ОСОБА_4 (а.с. 46). 15 червня 2022 року у зв`язку з державною реєстрацією шлюбу заявниця змінила прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 48). Заінтересована особа ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с. 46).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05 січня 2024 року № 5 молодший сержант ОСОБА_4 був призначений навідником-оператором 3 роти спеціального призначення НОМЕР_5 окремого батальйону спеціального призначення (а.с. 19 зворот). Згідно з витягом із бойового розпорядження командира 1 сб НОМЕР_6 отбр № 320/1/136 ОКП-Часів Яр військовослужбовці 3 роти спеціального призначення мали прийняти вогневу позицію «Київ» та провести заміну особового складу (а.с. 18).

З рапорту тимчасово виконуючого обов`язки командира роти молодшого лейтенанта ОСОБА_6 вбачається, що 16 січня 2024 року 3 рота спеціального призначення військової частини НОМЕР_1 прийняла вогневу позицію «Київ», а 20 січня 2024 року о 22 год. 02 хв. під час планової ротації та виходу з позиції військовослужбовці потрапили під ворожий мінометний обстріл. У рапорті зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 отримали поранення, несумісні з життям, а евакуація їхніх тіл була неможливою (а.с. 19).

З письмових пояснень старшого лейтенанта ОСОБА_9 від 22 січня 2024 року встановлено, що після втрати зв`язку з військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 було проведено аеророзвідку, під час якої неподалік від місця обстрілу виявлено трьох військовослужбовців без ознак життя, візуально схожих на ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 . Спроби евакуації відбувалися в умовах постійного ворожого мінометного обстрілу, у зв`язку з чим евакуювати тіла та остаточно підтвердити особи загиблих не вдалося (а.с. 20-21). Аналогічні обставини викладені у письмових поясненнях молодшого сержанта ОСОБА_10 від 22 січня 2024 року (а.с. 22-23).

Відповідно до письмових пояснень солдата ОСОБА_11 від 22 січня 2024 року, який був безпосереднім учасником подій, під час ворожого обстрілу ОСОБА_4 зазнав тяжкого поранення, після чого ОСОБА_11 надав йому домедичну допомогу. Надалі через продовження обстрілу та власне поранення ОСОБА_11 втратив із ним візуальний контакт. ОСОБА_4 самостійно з вогневої позиції не повернувся (а.с. 24-25).

Згідно з актом службового розслідування, затвердженим 25 січня 2024 року тимчасово виконуючим обов`язки командира військової частини НОМЕР_1 , встановлено обставини потрапляння військовослужбовців під ворожий мінометний обстріл, результати проведеної аеророзвідки та неможливість евакуації виявлених тіл через постійні обстріли. За результатами розслідування молодшого сержанта ОСОБА_4 визнано безвісти зниклим з ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, у районі ведення бойових дій на північних околицях населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області (а.с. 10-14).

Вказаний статус також закріплено витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 січня 2024 року № 50 (а.с. 32). Сповіщенням № 67 від 22 січня 2024 року повідомлено про зникнення безвісти молодшого сержанта ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області (а.с. 50).

31 березня 2024 року ОСОБА_4 набув статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин на території бойових дій, про що внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин (а.с. 52). З відповіді Управління з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, від 16 липня 2025 року № 45489/30-2025 вбачається, що підтвердження перебування ОСОБА_4 у полоні відсутнє (а.с. 58-59). Водночас згідно з листом Бахмутського РВП ГУНП в Донецькій області від 25 листопада 2025 року № 364АЗ/401/02-2025 за фактом його зникнення здійснюється кримінальне провадження № 12024120000000086 від 30 січня 2024 року; місцезнаходження ОСОБА_4 не встановлено, відомості про перебування в полоні відсутні, а його статус залишається «зниклий безвісти» (а. с. 53, 55).

Отже, встановлені у справі обставини свідчать про те, що ОСОБА_4 зник безвісти під час виконання бойового завдання за обставин, які безпосередньо загрожували його життю та дають вагомі підстави припускати його загибель. Водночас висока ймовірність смерті особи не є тотожною достовірно встановленому факту її смерті у певний час.

Для встановлення факту смерті особи необхідна наявність достатніх та достовірних доказів, які дають можливість дійти однозначного висновку про настання смерті, тоді як припущення про смерть, навіть за наявності обставин, що з високим ступенем ймовірності свідчать про загибель особи, є підставою для застосування іншого передбаченого законом порядку - оголошення фізичної особи померлою.

У цій справі сукупність встановлених обставин підтверджує високу ймовірність загибелі ОСОБА_4 під час бойових дій, однак не дозволяє достовірно та беззаперечно встановити факт його смерті саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За таких обставин правові підстави для задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_4 відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви.

Аналіз встановлених у справі обставин та наданих заявницею доказів свідчить про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 зник безвісти під час виконання бойового завдання в районі ведення бойових дій поблизу населеного пункту Іванівське Бахмутського району Донецької області.

Матеріали службового розслідування, рапорти та пояснення військовослужбовців підтверджують перебування ОСОБА_4 у районі бойових дій, потрапляння під ворожий обстріл, отримання ним тяжкого поранення, втрату з ним зв`язку, а також виявлення під час аеророзвідки військовослужбовців без ознак життя, один із яких був візуально схожий на ОСОБА_4 . Водночас через бойову обстановку евакуація тіла та достовірна ідентифікація особи проведені не були, а за результатами службового розслідування ОСОБА_4 облікований як зниклий безвісти під час виконання обов`язків військової служби.

Отже, зазначені докази у своїй сукупності достовірно не підтверджують факт смерті ОСОБА_4 саме ІНФОРМАЦІЯ_3 , а свідчать про обставини, які створювали безпосередню загрозу його життю та дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про його загибель.

Саме по собі існування високого ступеня ймовірності смерті особи за встановлених обставин не є достатнім для встановлення факту смерті у певний час, оскільки такий юридичний факт має ґрунтуватися не на припущенні про можливу загибель особи, а на доказах, які достовірно підтверджують настання її смерті.

За таких обставин підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання бойового завдання немає.

Водночас встановлені у справі обставини, зокрема зникнення ОСОБА_4 під час бойових дій за обставин, що безпосередньо загрожували його життю, та наявність обґрунтованого припущення про його загибель, за своєю правовою природою відповідають підставам для вирішення питання про оголошення фізичної особи померлою відповідно до частини другої статті 46 ЦК України.

Таким чином, заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення ОСОБА_4 померлим у встановленому законом порядку, а суд першої інстанції правильно виходив із відсутності достатніх правових підстав для встановлення факту його смерті у спосіб, обраний заявницею, та обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви.

За наведених обставин суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив встановлені у справі обставини та обґрунтовано виходив із того, що надані докази підтверджують наявність обставин, які дають підстави припускати загибель ОСОБА_4 під час бойових дій, проте не є достатніми для достовірного встановлення факту його смерті саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про встановлення факту смерті ОСОБА_4 є правильним та відповідає встановленим обставинам справи і нормам матеріального та процесуального права.

До схожих за змістом висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 лютого 2024 року у справі № 506/358/22 (провадження № 61-7094св23).

Доводи апеляційної скарги про те, що сукупність матеріалів службового розслідування, рапортів, пояснень військовослужбовців та результатів аеророзвідки достовірно підтверджує загибель ОСОБА_4 , суд відхиляє, оскільки ці докази свідчать про високу ймовірність його загибелі, проте не дозволяють достовірно встановити факт смерті у певний час.

Посилання заявниці в апеляційній скарзі на застосування судом завищеного стандарту доказування є необґрунтованими, оскільки встановлення факту смерті потребує достовірного підтвердження її настання, тоді як обставини, що лише дають підстави припускати загибель особи, можуть бути підставою для оголошення її померлою.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежної оцінки рапорту ОСОБА_6 та результатів аеророзвідки висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки рапорт не містить безпосереднього підтвердження настання смерті, а під час аеророзвідки було виявлено лише особу, візуально схожу на ОСОБА_4 , без можливості її достовірної ідентифікації.

Посилання на безпідставне відхилення фотоматеріалів, неогляд мобільного телефону заявниці та невиконання судом активної ролі в окремому провадженні також не впливають на правильність рішення суду, оскільки такі обставини не усувають відсутності достовірних доказів факту смерті ОСОБА_4 .

Доводи про те, що належним способом захисту є саме встановлення факту смерті, є безпідставними, оскільки встановлені обставини дають підстави для обґрунтованого припущення про загибель ОСОБА_4 , що відповідає правовим підставам для оголошення фізичної особи померлою.

Щодо посилань в апеляційній скарзі на відсутність необхідності попереднього звернення до органу ДРАЦС, суд зазначає, що вони не спростовують самостійної та достатньої підстави для відмови у заяві - відсутності достовірних доказів смерті ОСОБА_4 саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність необхідності попереднього звернення до органу ДРАЦС та отримання відмови у державній реєстрації смерті, суд погоджується, що така обставина сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви, водночас помилковість відповідного висновку суду першої інстанції не вплинула на правильність вирішення справи по суті, оскільки самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви є відсутність достовірних доказів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_4 саме ІНФОРМАЦІЯ_3.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Проценко Оксани Миколаївни, яка представляє інтереси ОСОБА_3 , залишити без задоволення, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 11 травня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31.08.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник