Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №404/157/24 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 404/157/24

провадження № 22-ц/4809/1568/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О. Л., Чельник О. І.,

за участі секретаря – Бойко В. В.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

треті особи - Орган опіки та піклування Кропивницької міської ради, Орган опіки та піклування Компаніївської селищної ради,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Комякової Оксани Дмитрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року у складі судді Варакіної Н. Б. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст вимог позовної заяви

В січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив визначити місце проживання дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з ним.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 26.04.2022, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.11.2023 у справі № 404/8388/23 було розірвано.

У період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народився син ОСОБА_3 .

На час звернення до суду дитина зареєстрована та проживає разом із батьком у с. Мар`ївка Кропивницького району Кіровоградської області, тоді як відповідачка проживає окремо разом зі старшою донькою у м. Кропивницькому.

Рішенням виконавчого комітету Компаніївської селищної ради № 220 від 18.12.2023 місце проживання малолітнього ОСОБА_4 було визначено разом із матір`ю, при цьому, таке рішення мотивувалося, зокрема, тим, що дитина не досягла однорічного віку.

24.12.2023 дитині виповнився один рік, у зв`язку з чим позивач вважає, що зазначена обставина втратила своє значення.

Під час проживання з матір`ю дитина протягом одного місяця втратила 900 грамів ваги: у червні 2023 року вага ОСОБА_4 становила 8,4 кг, а в липні — 7,5 кг, а 10.03.2023 під час купання відповідачка впустила дитину, внаслідок чого остання травмувалася та потребувала медичної допомоги, а відповідний випадок фіксувався працівниками поліції.

Крім того, у ОСОБА_2 відсутнє власне житло та постійне місце роботи, і остання разом зі старшою донькою проживає у гуртожитку на умовах найму та утримує дітей за рахунок державних виплат, допомоги родичів і аліментів.

Водночас ОСОБА_1 має постійне місце роботи та стабільний дохід, проживає у будинку, який належить його матері, де для сина облаштовано дитячу кімнату, наявні ліжко, іграшки та створені необхідні побутові умови.

У зв`язку з викладеним, посилаючись на свою можливість забезпечити належні умови для проживання, виховання та розвитку сина, а також на принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачем окремі факти щодо неналежного догляду матері за дитиною не доводять її нездатності належним чином виконувати батьківські обов`язки.

Судом першої інстанції також враховано, що відповідачка є співвласником квартири у м. Кропивницькому, де проживає, працює продавцем у ТОВ «АТБ-маркет» та має додатковий дохід.

Позивачем не надано належних доказів того, що мати не здатна забезпечити належні умови проживання та виховання сина, а конфліктні й неприязні відносини між нею та родиною позивача самі по собі не свідчать про неналежне ставлення матері до дитини.

Висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання дитини з батьком суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки він не містив переконливого обґрунтування та суперечив попередньому висновку цього ж органу, яким місце проживання дитини визначалося з матір`ю.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі адвокат Комякова О. Д., яка представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та наявним доказам.

Суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок органу опіки та піклування Компаніївської селищної ради від грудня 2024 року, яким визначено доцільним проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком.

При цьому попередній висновок від 18.12.2023 про проживання дитини з матір`ю був зумовлений передусім тим, що на той час дитині ще не виповнився один рік. Натомість другий висновок складено після обстеження житлово-побутових умов батька та врахування його характеристик, стану здоров`я, постійного офіційного працевлаштування і створених ним умов для проживання та розвитку сина.

Зазначений висновок у судовому засіданні підтримав представник органу опіки та піклування, який вважав проживання дитини з батьком таким, що відповідає її інтересам.

Син сторін фактично проживає з батьком із шестимісячного віку, батько постійно піклується про нього, а з липня 2025 року дитина відвідує ЗДО № 32 «Дивосвіт».

Водночас, мати після припинення сімейних відносин у жовтні 2023 року проживає окремо, не бере належної участі у житті, вихованні та навчанні сина, не відвідувала заклад дошкільної освіти, не брала участі у батьківських зборах та не підтримувала контакту з вихователями.

Також, відповідачка не зверталася до органів опіки та піклування зі скаргами на створення батьком перешкод у спілкуванні з дитиною.

Відзиви на апеляційну скаргу

Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Розгляд справи апеляційним судом

В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 та його представник адвокат Комякова О. Д. підтримали доводи апеляційної скарги, ОСОБА_2 та її представник адвокат Іващенко І. Ю. заперечували проти доводів апеляційної скарги.

Представники Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради та Органу опіки та піклування Компаніївської селищної ради в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронних документів.

Від Органу опіки та піклування Кропивницької міської ради надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з`явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 26.04.2022, який рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28.11.2023 у справі № 404/8388/23 розірвано.

У період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у сторін народився син ОСОБА_3 .

Дитина зареєстрована та фактично проживає разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як мати проживає окремо.

Рішенням виконавчого комітету Компаніївської селищної ради № 220 від 18.12.2023, прийнятим з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини № 48 від 18.12.2023, місце проживання малолітнього ОСОБА_4 було визначено разом із матір`ю.

Відповідно до довідки КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» № 9/10 дитина сторін зверталася до приймального відділення із діагнозом «садна крил носа», та дані електронної системи I-Health, згідно з якими вага ОСОБА_4 у червні становила 8,4 кг, а у липні — 7,5 кг.

Позивач та малолітній ОСОБА_5 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , де проживають разом із матір`ю позивача ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Житловий будинок належить на праві власності ОСОБА_6 .

Відповідачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно, працює малярем у ТОВ «АГРО ПРОМ СФЕРА» з 01.06.2021 та має постійний дохід, який за період з 01.10.2022 по 30.09.2023 становив 104 648,70 грн.

За станом здоров`я позивач є здоровим та може виховувати дитину, відомостей про зловживання ним алкоголем чи наркотичними засобами, перебування на відповідних обліках, а також скарг на його поведінку не встановлено.

Особи, які проживають разом із позивачем та дитиною, — ОСОБА_6 та ОСОБА_7 — також є здоровими та позитивно характеризуються за місцем проживання.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору. Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. Під час визначення основних інтересів дитини в кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (пункт 100 рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року в справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09, рішення ЄСПЛ від 11 липня 2017 року в справі «М. С. проти України», заява № 2091/13).

У рішенні від 07 грудня 2006 року в справі «Хант проти України», заява № 31111/04, ЄСПЛ зазначив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага та, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Аналіз наведених норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ від 07 серпня 1996 року в справі «Johansen v. Norway»).

Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III «Про охорону дитинства» (далі - Закон № 2402-III) визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону № 2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону № 2402-III).

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України).

Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частина перша статті 160 СК України).

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина перша статті 3 Конвенції про права дитини).

Під час визначення місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні в справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновок органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання суду, яке має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці всіх обставин в їх сукупності, оскільки не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22).

У частині четвертій-шостій статті 19 СК України закріплено, що під час розгляду судом спорів щодо, зокрема, місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності.

За правилами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

З урахуванням таких вимог статті 81 ЦПК України та положень пункту 3 частини першої і частини другої статті 318 ЦПК України заявник повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, зазначивши про такі обставини у своїй заяві та про докази, які їх підтверджують і до заяви додати ці докази.

За змістом статей 76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показами свідків.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, що становлять допустимість доказів.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У частинах першій-третій статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним в справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься в справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина друга статті 78 ЦПК України).

Згідно з усталеною практикою Верховного Суду та ЄСПЛ міжнародні та національні норми не містять положень, які наділяли б будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Під час розгляду справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають керуватися інтересами самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 24 червня 2026 року у справі № 466/2459/22 (провадження № 61-16086св24)).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно з повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Мар`ївка Компаніївського району Кіровоградської області, його батьками зазначені ОСОБА_8 та ОСОБА_6 (а. с. 7).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Компаніївської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області № 220 від 18 грудня 2023 року, прийнятого з урахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Компаніївської селищної ради № 48 від 18 грудня 2023 року, з метою соціального захисту малолітньої дитини визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом із матір`ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 . Цим же рішенням батькам дитини рекомендовано підтримувати особисті стосунки з дитиною та брати участь у її вихованні (а. с. 8).

Відповідно до витягу з Реєстру територіальної громади, сформованого 15 лютого 2023 року, ОСОБА_1 зареєстрований з 19 липня 2017 року за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Згідно з витягом з Реєстру територіальної громади, сформованим 15 лютого 2023 року, малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 15 лютого 2023 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 10).

Як вбачається з довідки виконавчого комітету Компаніївської селищної ради № 8, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована та постійно проживає ОСОБА_6 , а до складу її сім`ї входять співмешканець ОСОБА_7 , син ОСОБА_1 та онук ОСОБА_3 (а. с. 11).

Відповідно до свідоцтва про право власності житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_6 (а. с. 12).

З характеристики, виданої виконавчим комітетом Компаніївської селищної ради на ОСОБА_1 , вбачається, що він постійно проживає у с. Мар`ївка в будинку матері разом із малолітнім сином, працює малярем у м. Кропивницькому, за місцем проживання характеризується позитивно як самостійний та працелюбний; випадків зловживання алкогольними напоями чи наркотичними засобами не зафіксовано, заяв та скарг на його поведінку не надходило (а. с. 14).

Як вбачається з висновку про стан здоров`я ОСОБА_1 , за результатами проведеного медичного обстеження він є здоровим (а. с. 17).

Згідно з довідкою ТОВ «АГРО ПРОМ СФЕРА» № 7 від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_1 працює у товаристві з 01 червня 2021 року на посаді маляра, а його дохід за період з 01 жовтня 2022 року по 30 вересня 2023 року становив 104 648,70 грн (а. с. 20).

Відповідно до характеристики ТОВ «АГРО ПРОМ СФЕРА» від 22 грудня 2023 року ОСОБА_1 працює на посаді маляра з 01 червня 2021 року та характеризується за місцем роботи як відповідальний, сумлінний, кваліфікований, ініціативний, дисциплінований і пунктуальний працівник (а. с. 54).

Як убачається з акта обстеження умов проживання від 18 березня 2024 року, Службою у справах дітей Компаніївської селищної ради проведено обстеження житлово-побутових умов за місцем проживання ОСОБА_1 у АДРЕСА_1 , та зафіксовано наявність умов для проживання, виховання та розвитку малолітньої дитини (а. с. 53).

З довідки, виданої КНП «Обласна клінічна дитяча лікарня Кіровоградської обласної ради» № 9/10, на вимогу органів поліції, вбачається, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , дійсно зверталась на приймальне відділення КНП ОКДЛ КОР, Діагноз: садна крил носа (а. с. 21).

Згідно з результатами медичного огляду № 69041269 від 25 травня 2023 року під час огляду ОСОБА_3 зафіксовано вагу 7,6 кг та зріст 69 см. Відповідно до результатів огляду № 70550026 від 26 червня 2023 року вага дитини становила 8,4 кг, зріст — 70 см, загальний стан визначено як задовільний. З результатів медичного огляду № 71804445 від 24 липня 2023 року вбачається, що вага дитини становила 7,5 кг, зріст — 71 см, загальний стан — задовільний (а. с. 22-24).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Компаніївської селищної ради № 219 від 19 грудня 2024 року затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 74).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Компаніївської селищної ради від 19 грудня 2024 року № 03-21/128/1 малолітній ОСОБА_3 проживає разом із батьком та перебуває на його утриманні; дитина відвідує дошкільний заклад, батько офіційно працевлаштований, позитивно характеризується та є здоровим, а за місцем їх проживання створені належні умови для проживання та розвитку дитини. За результатами дослідження обставин справи орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком (а. с. 75-78).

Суд, надавши оцінку встановленим у справі обставинам та дослідженим доказам у їх сукупності, погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітнього сина разом із батьком.

При вирішенні спору про визначення місця проживання малолітньої дитини визначальним є забезпечення її найкращих інтересів, при цьому мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, а чинне законодавство не встановлює переваги одного з батьків залежно від його матеріального становища, житлових умов чи інших окремо взятих обставин.

Під час вирішення такого спору суд повинен оцінити ставлення кожного з батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, вік та стан здоров`я дитини, її прихильність до кожного з батьків та інші обставини, що мають істотне значення, виходячи насамперед із найкращих інтересів дитини.

Зокрема, з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має постійне місце роботи і дохід, за станом здоров`я може виховувати дитину, проживає разом із сином у будинку своєї матері, де для малолітнього створені належні житлово-побутові умови.

Наведені обставини свідчать про належне ставлення позивача до виконання батьківських обов`язків та його спроможність забезпечувати утримання і виховання сина.

Разом з тим встановлення належних умов проживання у батька та його позитивна характеристика самі по собі не є достатніми підставами для визначення місця проживання дитини саме з ним, оскільки такі обставини не свідчать про наявність у батька переваги перед матір`ю у питанні виховання дитини.

Посилання позивача на неналежне виконання відповідачкою своїх материнських обов`язків також не знайшли достатнього підтвердження матеріалами справи. Зокрема, обставини щодо зменшення ваги дитини та її звернення за медичною допомогою з діагнозом «садна крил носа», на які посилався позивач, є окремими фактами та за відсутності інших належних і допустимих доказів не дають підстав для висновку про систематичне неналежне здійснення матір`ю догляду за дитиною або її нездатність належним чином виконувати свої батьківські обов`язки. При цьому з медичних документів вбачається, що під час оглядів 26 червня та 24 липня 2023 року загальний стан дитини визначався як задовільний.

Доказів того, що ОСОБА_2 не здатна забезпечити належне проживання, утримання та виховання малолітнього сина, матеріали справи не містять, а саме по собі окреме проживання матері від дитини також не свідчить про неналежне виконання нею батьківських обов`язків та не може бути самостійною підставою для визначення місця проживання дитини з батьком.

Висновок органу опіки та піклування від 19 грудня 2024 року про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 разом із батьком сам по собі не спростовує інших установлених обставин та не містить достатніх підстав для висновку про те, що мати дитини не здатна належним чином виконувати свої батьківські обов`язки.

За таких обставин, надані позивачем докази підтверджують наявність у нього належних умов для проживання та виховання сина, однак не доводять обставин, які б свідчили про неможливість або нездатність відповідачки забезпечувати належне виховання та розвиток дитини, неналежне виконання нею батьківських обов`язків чи наявність інших обставин, за яких визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 саме з батьком було б необхідним для забезпечення найкращих інтересів дитини.

Отже, суд першої інстанції, належним чином оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та виходячи з необхідності забезпечення найкращих інтересів малолітньої дитини, дійшов правильного висновку про недоведеність підстав для визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із батьком та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно не врахував висновок органу опіки та піклування від 19 грудня 2024 року про доцільність проживання дитини з батьком, не заслуговують на увагу, судом останньому була надана відповідна оцінка і такий висновок не має для суду наперед установленої сили та оцінюється у сукупності з іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги про те, що попереднє рішення органу опіки від 18 грудня 2023 року було зумовлене виключно малолітнім віком дитини, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки при вирішенні спору визначальним є не вік дитини як окрема обставина, а оцінка всієї сукупності обставин з огляду на її найкращі інтереси.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на належні житлово-побутові умови, постійне працевлаштування, дохід, стан здоров`я та позитивні характеристики батька також не є достатньою підставою для задоволення позову, оскільки підтверджують його здатність належним чином виховувати дитину, проте не свідчать про наявність у нього переважного права перед матір`ю.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Комякової Оксани Дмитрівни, яка представляє інтереси ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Фортечного районного суду м. Кропивницького від 28 квітня 2026 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 31.08.2026.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді О. Л. Карпенко

О. І. Чельник