Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №344/14064/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/14064/25

Провадження № 33/4808/451/26

Категорія ст.130 ч.1 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Андрусів Л. М.

Суддя-доповідач Васильєв

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бігун В.П.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Бігун В.П. на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, стягнуто в дохід держави судовий збір у сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень, -

в с т а н о в и в:

Судом першої інстанції встановлено, що 08 серпня 2025 року о 00 год. 48 хв. по вул. Тараса Шевченка, 78 в м. Івано-Франківськ, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Dodge Challenger» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager 6810», під час безперервної відеофіксації, що підтверджується тестом «Drager» номер 4475 від 08.08.2025 року. Результат огляду становить 0,56 % проміле. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.9.а ПДР України.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, захисник адвокат Бігун В.П. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 17.06.2026 року та постановити нове рішення, яким провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складі адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вважає постанову суду незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона постановлена при неповному з`ясуванні всіх фактичних обставин справи, неправильній оцінці доказів та істотному порушенні норм матеріального і процесуального права.

Вказує, що судом першої інстанції не встановлено часу виникнення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та не досліджено послідовність подій, що перебували проведенню огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Так, у постанові суду зазначено, що вина ОСОБА_1 підтверджується, зокрема, відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, відповідно до якого транспортний засіб марки «Dodge Challenger», державний номерний знак НОМЕР_1 , був зупинений у зв`язку з рухом під час комендантської години та відсутністю чинного страхового полісу. Після зупинки працівники поліції перевірили документи водія, встановили його особу, повідомили про перебування у розшуку територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, після чого доставили його до ТЦК та СП. Лише після повернення на місце зупинки транспортного засобу працівники поліції повідомили про виявлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд за допомогою спеціального технічного засобу. Тобто, з самої постанови суду вбачається, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції здійснювали процесуальні дії, не пов`язані з оформленням матеріалів за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: перевіряли документи, встановлювали особу водія, перевіряли інформацію щодо його перебування у розшуку та забезпечували його доставлення до ТЦК та СП. При цьому судом не встановлено, що на момент первинного контакту з ОСОБА_1 працівники поліції виявили у нього будь-які ознаки алкогольного сп`яніння. Навпаки, з наведеної у постанові хронології подій убачається, що протягом тривалого часу після зупинки транспортного засобу жодних дій, передбачених статтею 266 КУПАП, працівниками поліції не здійснювалося.

Суд першої інстанції не встановив у який саме момент у працівників поліції виникли достатні підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, які саме нові обставини стали підставою для такого висновку та чому відповідні ознаки не були виявлені одразу після зупинки транспортного засобу.

Стверджує, що стороною захисту зазначалося, що алкоголь був ужитий після припинення керування транспортним засобом. З огляду на ведені обставини така версія не була очевидно виключена матеріалами справи, а тому підлягала ретельній перевірці судом.

Крім того, судом першої інстанції залишено поза увагою істотну обставину, а саме те, що відео фіксація подій не є безперервною.

В судовому засіданні апеляційної інстанції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисник адвокат Бігун В.П. підтримали доводи апеляційної скарги, просили скасувати постанову Івано-Франківського міського суду від 17.06.2026 року та постановити нове рішення, яким провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.

Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)

Так, під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористуватись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Зокрема, зі змісту доводів особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Бігун В.П. вбачається, що останні не заперечують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом під час дії комендантської години та визнають перебування останнього у стані сп`яніння на час проведення відповідного огляду працівником поліції, однак стверджують, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані сп`яніння, оскільки вжив алкогольні напої вже після зупинки транспортного засобу працівниками поліції. Так, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що після зупинки транспортного засобу працівники поліції запропонували йому проїхати до ТЦК, оскільки за наявними у них даними він нібито перебував у розшуку. Після відвідування ТЦК він був у сильно знервованому стані, оскільки його примушували підписати документи про те, що він перебував у розшуку, що не відповідало дійсності, а тому він запитав у свого друга, який приїхав йому на допомогу, чи має останній дати йому щось випити. Після цього він вжив 0,3 л. слабоалкогольного енергетичного напою Revo. Вказує, що працівники поліції не бачили яку він вживав алкогольні напої та повідомили йому про наявність в нього ознак сп`яніння в той час, коли вони повертались з ТЦК до місця зупинки транспортного засобу. Не заперечує правильність результату огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу та перебування у стані сп`яніння на час проведення такого огляду.

Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.

Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.

Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв`язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.

Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов`язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.

Зокрема, підлягає обов`язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.

Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.

Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема, згідно даних протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №415955 від 08.08.2025 (а.с. 1), ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 08.08.2025 року в с. Вовчинець, вул. Тараса Шевченка, 78 керував транспортним засобом DODGE CHELLENGER д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Аlcotest Drager 6810 під час безперервної відео фіксації, що підтверджується тестом Drager №4475 від 08.08.2025 року, результат огляду становить 0,56 проміле, чим порушив вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

Відповідно до виписаних у статтях 254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення – це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол про адміністративне правопорушення є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій і розцінюється як основне джерело доказів.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.

Апеляційний суд вважає, що обвинувачення висунуте ОСОБА_1 є конкретним, оскільки зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що він звинувачується у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, тобто порушенні вимог п. 2.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Протокол складений уповноваженою особою – поліцейським 2 взводу 1 роти УПП БУПП в Івано-Франківській області ряджовим поліції Стефанишин Я.М. із заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст. 256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою та особисто ОСОБА_1 .

При цьому, з протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 був присутній при його складанні, ознайомлений із його змістом, йому були роз`яснені права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи в Івано-Франківському міському суді.

У графі протоколу, де передбачені пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено (дослівно): «я випив стакан вина на похороні, вночі забирати в товариша 10000 €, щоб наступного ранку відвезти їх в Тернопіль в лікарню, у мене не було варіанту»

Додатково в протоколі зазначено про те, що у водія не було тимчасово вилучене посвідчення водія.

Відповідно до роздруківки приладу «Драгер Алкотест 6810», огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку зі згоди водія ОСОБА_1 проводився із застосуванням спеціального приладу «Drager Alkotest 6810», результат огляду становить 0,56 % проміле. ОСОБА_1 власним підписом засвідчив, що він ознайомлений із результатом огляду. (а.с. 2).

Так, відповідно до Акту огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що у зв`язку із наявністю в ОСОБА_1 ознак сп`яніння у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, поведінкою, що не відповідає обстановці, вираженим тремтіння пальців рук поліцейським було проведено огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу Алкотест 6810 ARСD-0525 та отримано позитивний результат огляду – 0,56 % проміле, з яким водій ознайомлений, що засвідчив власним підписом. (а.с. 3)

Згідно даних направлення в КНП «ПОК ЦПЗ ІФ ОР» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп`яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. В медичний заклад для огляду водій не доставлявся, оскільки він відмовився. (а.с. 4)

До матеріалів справи долучено рапорт поліцейського взводу 2 роти 1 БУПП в Івано-Франківській області ДПП рядовим поліції Стефанишин Я., з якого вбачається, що 08.08.2025 року о 00 год. 48 хв. в складі екіпажу «Ясень-104» спільно зі старшим лейтенантом поліції Бедрій Р.В. в с. Вовчинець по вул. Тараса Шевченка, 78 було зупинено ТЗ DODGE CHELLENGER д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який рухався в комендантську годину. Під час перевірки документів було встановлено, що водій перебуває в розшуку ТЦК та СП за правопорушення, передбачене ст.. 210 КУпАП, а також, що у водія відсутній чинний поліс обов`язкового страхування на даний ТЗ. ОСОБА_1 добровільно погодився проїхати в МТЦК та СП по вул. Галицька, 40 для встановлення всіх обставин. Під час доставлення водія на місце зупинки його ТЗ було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Було запропоновано пройти тест на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки ТЗ на Алкотест Драгер, водій погодився, результат огляду 0,56% проміле, з результатом згідний пізніше водій повідомив, що вживав алкогольні напої, а саме вино на похороні свого хресного батька. На ОСОБА_1 було складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП серії ЕПР1 №415955 та винесено постанову за ч.1 ст. 126 КУпАП серії ЕНА №5423396, час вчинення правопорушення 08.08.2025 року о 00 год. 48 хв. Подія зафіксована на нагрудні камери 474090 та 471280.

Також до матеріалів справи долучені: зобов`язання до протоколу про адміністративне правопорушення пр. відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом протягом 24 годин (а.с. 5), копія постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5423396 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 126 КУпАП (а.с. 6), інформація щодо посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 8), довідка з інформацією про посвідчення водія ОСОБА_1 (а.с. 9) копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки (а.с. 10).

Так, відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.

Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення. (а.с. 11).

Відеозаписами clip-0, clip-1, clip-2 зафіксовано, що працівники поліції зупинили транспортний засіб, повідомили водія про здійснення відеофіксації їхнього спілкування та пояснили, що причиною зупинки є порушення ним комендантської години. На запитання працівників поліції щодо причин порушення комендантської години водій повідомив, що прямує додому.

Під час спілкування працівники поліції повідомили водія про відсутність у нього чинного страхового полісу та запропонували надати посвідчення водія і свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Під час перевірки документів було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває у розшуку у зв`язку з тим, що не були оновлені військово-облікові дані у ТЦК та СП. ОСОБА_1 пояснив, що близько місяця тому вже відвідував ТЦК та оновив відповідні дані. Працівники поліції повідомили, що відповідно до покладених на них повноважень вони зобов`язані доставляти осіб, які перебувають у розшуку, до ТЦК та СП, у зв`язку з чим запропонували ОСОБА_1 проїхати разом із ними. Надалі ОСОБА_1 разом із працівниками поліції прибув до приміщення ТЦК та СП, де йому було вручено копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом без чинного страхового полісу. На цьому відеозаписи clip-0, clip-1, clip-2 завершуються.

На відеозаписах clip-3, clip-4 зафіксовано, що під час руху в службовому автомобілі працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки алкогольного сп`яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, та запропонували пройти огляд на стан сп`яніння. Працівник поліції пояснив, що під час первинної зупинки запах алкоголю не відчувався, оскільки водій палив сигарету, однак у салоні службового автомобіля, де простір був закритим, зазначена ознака стала відчутною.

Водію було роз`яснено вимоги пункту 2.5 Правил дорожнього руху щодо обов`язку пройти огляд на стан сп`яніння, а також повідомлено, що у разі відмови від проходження огляду на місці він має право пройти відповідний огляд у закладі охорони здоров`я, а відмова від такого огляду тягне складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Крім того, ОСОБА_1 були роз`яснені його процесуальні права.

Після прибуття до місця зупинки транспортного засобу, коли водій розмовляв телефоном, працівник поліції повторно запропонував пройти огляд. Надалі було підготовлено спеціальний технічний засіб «Drager», водій перевірив цілісність упаковки мундштука, після чого проведено контрольний тест приладу, який підтвердив відсутність алкоголю. Після цього ОСОБА_1 пройшов огляд, за результатами якого прилад зафіксував 0,56 проміле алкоголю, що перевищує допустиму норму.

Після оголошення результату працівник поліції повідомив водія про його право пройти повторний огляд у закладі охорони здоров`я у разі незгоди з отриманим результатом. На це ОСОБА_1 відповів: «Складайте», що працівники поліції сприйняли як згоду з результатами проведеного огляду. Після повторного уточнення щодо бажання пройти огляд у медичному закладі ОСОБА_1 повідомив, що якщо такий огляд є обов`язковим, то він погоджується, а якщо здійснюється лише за бажанням, то відмовляється та погоджується з результатом огляду на місці.

Надалі працівник поліції розпочав оформлення адміністративних матеріалів за ч. 1 ст. 130 КУпАП, одночасно пояснивши водієві, що після зупинки транспортного засобу він не міг вживати алкоголь, оскільки протягом приблизно 15 хвилин постійно перебував у присутності працівників поліції. Після цього було роздруковано результат огляду за допомогою приладу «Drager», складено акт огляду на стан сп`яніння та протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 ознайомили зі складеними документами, вручили роздруківку результату тестування, він надав письмові пояснення, поставив підпис про ознайомлення та отримав примірник протоколу про адміністративне правопорушення.

Відеозаписом clip-5 зафіксовано рух транспортного засобу Dodge Challenger, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також його зупинку на вимогу працівників поліції.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що зі змісту вищевказаного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування транспортним засобом та саме як водій транспортного засобу погодився пройти огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу.

Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.

Так, з відеозапису вбачається, що перед проведенням огляду на стан алкогольного сп`яніння працівники поліції роз`яснили ОСОБА_1 порядок проходження такого огляду, принцип роботи спеціального технічного засобу «Drager», а також допустимі норми вмісту алкоголю в організмі. Крім того, водію було надано можливість перевірити цілісність упаковки мундштука перед проведенням тестування. Після отримання результату огляду працівники поліції запропонували ОСОБА_1 пройти медичний огляд у закладі охорони здоров`я, однак останній від такого огляду відмовився.

Відмова водія транспортного засобу пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі свідчить про те, що він не бажає скористатися своїм правом на спростування отриманого результату шляхом проведення такого огляду професійним лікарем у закладі охорони здоров`я та фактично погоджується з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння.

Дані відеозапису повністю узгоджуються із даними акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с. 3).

Апеляційний суд вважає доводи апеляційної скарги безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Із досліджених відеозаписів убачається, що ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 були виявлені працівниками поліції під час його перебування у службовому автомобілі, про що останнього одразу повідомили, пояснивши, що під час первинної зупинки запах алкоголю не відчувався, оскільки водій палив сигарету, тоді як у закритому просторі службового автомобіля запах став відчутним.

Доводи сторони захисту про вживання алкоголю після припинення керування транспортним засобом не знайшли свого підтвердження, оскільки відеозаписами зафіксовано, що після зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 безперервно перебував у присутності працівників поліції, а будь-яких доказів на підтвердження протилежного матеріали справи не містять.

Посилання на відсутність безперервної відеофіксації також не спростовує висновків суду першої інстанції, оскільки наявні відеозаписи у своїй сукупності відображають послідовність подій, пов`язаних із виявленням ознак сп`яніння, проведенням огляду та оформленням адміністративних матеріалів, а доказів того, що перерви у відеозаписі вплинули на встановлення обставин справи, апелянтом не надано.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що питання доведеності винуватості у вчинені правопорушення вирішується судом на підставі сукупності доказів, які містяться в матеріалах провадження та досліджені судом.

Зокрема, апеляційний суд неодноразово зазначав, що право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст.63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Разом з тим, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов`язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи»

Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).

Разом з тим, зі змісту матеріалів провадження вбачається, що особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення надав пояснення у ситуації, яка вимагала від нього певних пояснень та повідомив працівникам поліції про те, що він дійсно перебуває у стані сп`яніння, оскільки вживав спиртні напої (випив стакан вина на похороні ) та перебуваючи ву стані сп`яніння був змушений керувати транспортним засобом, оскільки повинен був «вночі забирати в товариша 10000 €, щоб наступного ранку відвезти їх в Тернопіль в лікарню»

Вищевказані пояснення ОСОБА_1 , у сукупності з іншими доказами по справі, доводять поза розумним сумнівом, що він дійсно керував транспортним засобом у стані сп`яніння.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отримані у встановленому законом порядку та дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.

Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об`єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.

Вищевказані відеозаписи у сукупності з іншими доказами по справі повністю доводять факт керування транспортним засобом водієм ОСОБА_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційним судом не встановлено істотних порушень Інструкції із застосуванням органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України №1026 від 18.12.2018р. які свідчать про те, що вказані відеозаписи необхідно визнати як недопустимі докази.

Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.

Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху і може призвести до тяжких непоправних наслідків.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп`яніння пов`язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян.

Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.

Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст. 23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.

При накладенні стягнення судом першої інстанції враховано характер вчиненого та його суспільну небезпеку, особу правопорушника, ступінь його вини та ставлення до вчиненого.

З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. 294 КУпАП,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника адвоката Бігун В.П. залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.

Суддя Івано-Франківського

апеляційного суду О.П. Васильєв