Вирок від 30 серпня 2026 р. у справі №351/1462/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 351/1462/25

Провадження № 11-кп/4808/245/26

Категорія ч.1 ст. 382 КК України

Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано – Франківського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_3 ,

суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

обвинуваченого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою першого заступника керівника Івано – Франківської обласної прокуратури ОСОБА_9 на вирок Снятинського районного суду від 13 лютого 2026 року, згідно якого

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженець с. Верхній Ясенів, зареєстрований

АДРЕСА_1 , житель

АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, одружений, інвалід,

раніше судимий,

обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України,

в с т а н о в и л а :

вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у виді 1 року позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання за цим вироком та за вироком Івано – Франківського апеляційного суду від 16.12.2025 року по справі 347/620/24, призначено ОСОБА_8 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробувальним терміном 1 рік 6 місяців.

Згідно ст. 76 КК України покладено на ОСОБА_8 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 вчинив умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, постановою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 18.04.2024 р. у справі № 351/432/24 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КУпАП та з урахуванням ст. 36 КУпАП накладено на ОСОБА_8 остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40800 грн. з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Проте, ОСОБА_8 , будучи належним чином ознайомлений з постановою суду від 18.04.2024р., яка 29.04.2024р. набрала законної сили, знаючи про позбавлення його права керувати транспортними засобами, маючи реальну можливість виконати постанову суду, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою невиконання вищевказаної постанови суду, керував 11.08.2025р. транспортним засобом марки "ВАЗ-2107" із реєстраційним номером НОМЕР_1 по вул. Церковна у с. Тучапи Коломийського району Івано-Франківської області, де цього ж дня о 12.07 год. був зупинений поліцейськими відділення поліції №1 (м. Снятин) Коломийського РВП ГУНП в Івано-Франківській області за порушення вимог п. 2.9 "а" Правил дорожнього руху.

В апеляційній скарзі прокурор вважає вирок Снятинського районного суду від 13.02.2026 року щодо ОСОБА_8 за ч.1 ст. 382 КК України таким, що підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального законодавства, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого та тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення внаслідок м`якості.

Зазначає, що суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки вироком Косівського районного суду від 04.04.2025 року ОСОБА_8 визнаний винним за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600 гривень.

На вказаний вирок прокурором було подано апеляційну скаргу, яка задоволена. Вироком Івано – Франківського апеляційного суду від 16.10.2025 року ОСОБА_8 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням за умови, що протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Кримінальне правопорушення, за яке засуджений ОСОБА_8 , вчинено обвинуваченим 11.08.2025 року, тобто після ухвалення попереднього вироку. Тому вважає, що суд першої інстанції безпідставно застосував вимоги ч.4 ст. 70 КК України замість ст. 71 КК України.

Окрім цього, призначаючи обвинуваченому покарання суд першої інстанції належним чином не врахував фактичні обставини вчиненого кримінального правопорушення, а саме те, що постановою Снятинського районного суду від 18.04.2024 року ОСОБА_8 визнано винним у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126, ч.1 ст. 130, ч.5 ст. 126 КК України з урахуванням ст. 36 КУпАП на нього накладено остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 800 гривень з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

При цьому, судом також не враховано, що обвинувачений, будучи засудженим Косівським районним судом за аналогічне кримінальне правопорушення 11.08.2025 року, продовжував незаконно керувати транспортним засобом.

Просить скасувати вирок Снятинського районного суду від 13.02.2026 року . Ухвалити новий вирок, яким призначити покарання ОСОБА_8 за ч.1 ст. 382 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання приєднати частину не відбутого покарання за вироком Косівського районного суду від 04.04.2025 року, з урахуванням покарання, призначеного вироком Івано – Франківського апеляційного суду від 16.10.2025 року та призначити ОСОБА_8 остаточне покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців. В решті вирок залишити без змін.

Обвинувачений ОСОБА_8 подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, вважає її безпідставною та необгрунтованою. Зазначає, що свою вину у вчиненні даного кримінального правопорушення визнав повністю, щиро розкаявся. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, вирок суду першої інстанції без змін.

Під час апеляційного розгляду:

- прокурор, підтримав подану апеляційну скаргу просив її задовольнити;

- обвинувачений ОСОБА_8 , заперечив з приводу поданої апеляційної скарги прокурора, просив залишити її без задоволення, а вирок суду першої інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглянуто в порядку ст.349 ч.3 КПК України, де судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки під час судового розгляду в суді першої інстанції обвинувачений правильно зрозумів зміст обставин кримінального провадження, і у зв`язку із повним визнанням вини, вважав недоцільним дослідження в судовому засіданні доказів, зібраних на досудовому розслідуванні, і що в подальшому він не матиме права оскаржити фактичні обставини кримінального провадження в апеляційному порядку. Інші учасники судового розгляду проти цього не заперечили.

Колегія суддів не вбачає порушень проведення судом судового розгляду в порядку ст.349 ч.3 КПК України, а тому вирок суду у цій частині не переглядатиметься судом апеляційної інстанції, відповідно до вимог ст. 404 ч.1 КПК України.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України, за викладених у вироку обставин, є вірним, відповідає фактичним обставинам даного провадження і підтверджений наявними у кримінальному провадженні доказами.

Однак, згідно вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Даних вимог закону суд першої інстанції не дотримався та в порушення загальних засад призначення покарання, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність та призначив обвинуваченому явно несправедливе та надмірно м`яке покарання, не вмотивувавши належним чином таке рішення.

Доводи апеляційної скарги прокурора про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими, оскільки призначене обвинуваченому покарання не відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження вироком Косівського районного суду від 04.04.2025 року ОСОБА_8 визнано винним за ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358, ч.1 ст. 382 КК України та засуджено до покарання відповідно до ч.1 ст. 70 КК України у вигляді штрафу в розмірі 800 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 13600 гривень.

На вказаний вирок суду першої інстанції прокурором було подано апеляційну скаргу.

Ухвалою колегії суддів Івано-Франківського апеляційного суду від 16 жовтня 2025 року апеляційну скаргу заступника керівника Івано – Франківської обласної прокуратури задоволено. Вирок Косівського районного суду від 04.04.2025 року щодо ОСОБА_8 скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено новий вирок.

Визнано ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 27, ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 ч.1 ст. 382 КК України та на підставі ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_8 від покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, за умови, що протягом одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.

Разом з тим, нове кримінальне правопорушення обвинувачений ОСОБА_8 вчинив 11.08.2025 року, тобто після постановлення вироку судом першої інстанції від 04.04.2025 року.

Відповідно до положень ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбування покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що визначальним для розмежування застосування статей 70 та 71 КК України є саме момент постановлення вироку, а не його подальша зміна чи скасування в апеляційному порядку.

Факт скасування вироку суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку апеляційним судом не змінює обставини, що на момент вчинення нового кримінального правопорушення 11 серпня 2025 року щодо ОСОБА_8 було ухвалено обвинувальний вирок від 04.04.2025 року.

Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів доходить висновку, що у даному випадку наявні підстави для застосування положень ст. 71 КК України та призначення покарання за сукупністю вироків.

Окрім цього, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції на підставі зібраних доказів правильно кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.1 ст. 382 КК України і вина його у вчиненні даного кримінального правопорушення доведена повністю, проте призначене покарання обвинуваченому не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а тому повинно бути більш суворим.

Окрім цього, призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_8 вчинив дії, які виразились в умисному не виконанні рішення суду, що набрало законної сили, яким його визнано винним за ст. 130 КУпАП. Об`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ст. 382 ч.1 КК України, полягає у невиконанні обвинуваченим заборони керування транспортними засобами, причому у формі повторного скоєння адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, з незначним інтервалом з моменту набрання законної сили постанови суду про накладення адміністративного стягнення.

Поза увагою суду залишилась і усталена практика Верховного Суду, в якій неодноразово наголошувалось, що керування в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки руху. Тяжкість зумовлена ступенем суспільної небезпечності такого діяння, оскільки водій у стані алкогольного сп`яніння становить загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, безпосередньо для себе, і серед іншого для третіх осіб.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , колегія враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч.1 ст. 382 КК України те, що відповідно до ст. 12 КК України дане кримінальне правопорушення, віднесено до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання в силу ст. 66, 67 КК України.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, колегія суддів визнає повне визнання вини та щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого апеляційним судом не встановлено.

Також колегією суддів враховано, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він по місцю проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, є інвалідом – ІІІ групи, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

З врахуванням наведеного, доводи прокурора про те, що суд першої інстанції безпідставно призначив обвинуваченому покарання із застосуванням вимог ст 75 КК України є обґрунтованими, а тому колегія суддів вважає, що покарання ОСОБА_8 слід призначити більш суворе у виді позбавлення волі.

На думку колегії суддів таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та буде необхідне й достатнє для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а також справедливим щодо досягнення мети покарання.

З огляду на викладене, апеляційна скарга прокурора є обґрунтованою, і наведені в ній доводи дають підстави для її задоволення, а тому вирок суду першої інстанції, слід скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок.

Керуючись ст.ст.374, 405, 407,409, 413,414 ,418,420 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу прокурора – задовольнити.

Вирок Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 13 лютого 2026 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання – скасувати, та ухвалити новий вирок.

Вважати ОСОБА_8 визнаного винуватим за ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Косівського районного суду від 04.04.2025 року, з урахуванням покарання, визначеного вироком Івано – Франківського апеляційного суду від 16.10.2025 року, та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 1 рік 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, та може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Головуючий ОСОБА_3

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_5